Рішення

від 26.03.2021 по справі 420/10265/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10265/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження, за наявними матеріалами, адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВОРА ІНЖИНІРИНГ до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ЕВОРА ІНЖИНІРИНГ до Одеської митниці Держмитслужби про:

визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2020/00003 від 10.08.2020 року;

визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці Держмитслужби №UA500490/2020/500002/2 від 10.08.2020 року.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕВОРА ІНЖИНІРИНГ зазначає, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за першим методом - за ціною договору. Проте Одеською митницею Держмитслужби, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яким митну вартість товарів визначено за другорядним методом. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею Держмитслужби у оскаржуваних рішеннях не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішеннях доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, вищезгадану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року, постановлено продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

18 лютого 2021 року, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

25 лютого 2021 року, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду суті.

У судове засідання, призначене на 15 березня 2021 року, особи, які беруть участь у розгляді справи - не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно повідомлялись.

Враховуючи положення ч.9 ст.205 КАС України розгляд справи здійснено судом без участі сторін у порядку письмового провадження.

У встановлений судом строк відповідач надав відзив (вх.№52702/20 від 10.12.2020р.) на позовну заяву (а.с.113-119).

Відзив обґрунтований наступним .

Під час митного контролю товарів за митною декларацією №UA500490/2020/500404 від 10.08.2020 року, програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

Також, під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією UA500490/2020/500404 від 10.08.2020 року було встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: у товаросупровідних документах містяться розбіжності відомостей щодо номеру коносаменту: EURFLB2060170ODS (відповідно до коносаменту №EURFLB2060170ODS від 14.06.2020 року), EGLV143070801479Е (відповідно до митної декларації країни відправлення №310120200518607822 від 08.06.2020 року). Слід зазначити, що коносамент №EGLV143070801479Е, відомості про який наведені у митній декларації країни відправлення №310120200518607822 від 08.06.2020 року до митного оформлення не надавався; копію декларації країни відправлення №310120200518607822 від 08.06.2020 року надано без перекладу на державну мову; у 8 пункті контракту №20200525 від 25.05.2020 року зазначено, яку інформацію має містити у собі оригінал інвойсу підписаний продавцем, проте інвойс №20200525 від 25.05.2020 року не містить всієї інформації, яка має бути зазначена у ньому згідно 8 пункту контракту №20200525 від 25.05.2020 року; відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.4.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) №20200525 від 25.05.2020 року, витрати на упаковку включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсах, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; у поданому до митного оформлення інвойсі №202005 від 25.05.2020 року, відсутні банківські реквізити сторін зовнішньоекономічної угоди, у той же час згідно п.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) №20200525 від 25.05.2020 року, покупець здійснює купівлю товарів відповідно до інвойсів, що є невід`ємною частиною контракту; згідно п.1 ч. 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 53 МКУ, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Відповідно до вимог розділу III Правил заповнення декларації митної вартості , затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат, тощо. Зазначені документи декларантом до митного оформлення не надавались, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Станом на 26 березня 2021 року, інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Товариством з обмеженою відповідальністю ЕВОРА ІНЖИНІРИНГ було подано до митного оформлення митну декларацію №UA500490/2020/500404 від 10.08.2020 року на фільтри для очищення води, змінні картриджі та запасні частини для них. Країна відправлення/експорту товарів - CN (Китай).

Вищевказані товари було придбано за зовнішньоекономічним договором №20200525 від 25 травня 2020 року, укладеного між Shanghai Zuocheng Idustrial Development Co., Ltd. та ТОВ ЕВОРА ІНЖИНІРИНГ (а.с.27-31).

Згідно п.1.1. договору №20200525 від 25 травня 2020 року, Shanghai Zuocheng Idustrial Development Co., Ltd. продає, а ТОВ ЕВОРА ІНЖИНІРИНГ купує фільтри для очищення води під торговою маркою Alpen, змінні картриджі та запасні частини до них.

Найменування, кількість і ціна товару зазначається у додатку №1 до договору (які становлять його невід`ємну частину) та інвойсах.

Відповідно до п.2.2. договору №20200525 від 25 травня 2020 року, усі транспортні, страхові та інші витрати, що виникають під час поставки товару, включаються у загальний рахунок окремим рядком. Товари поставляються на умовах FОВ (порт Ningbo, КНР).

Ціни на товари встановлюються у доларах США і розуміються на умовах FОВ порт Ningbo, КНР. Ціни включать у себе вартість товарів, упакування, навантаження, виписки комплекту документів на відвантаження та експортного митного очищення (п.4.2. договору).

Відповідно до п.13.2. договору №20200525 від 25 травня 2020 року, товар переходить у власність ТОВ ЕВОРА ІНЖИНІРИНГ з дати здійснення оплати.

З додатку №1 до договору №20200525 від 25 травня 2020 року вбачається, що ТОВ ЕВОРА ІНЖИНІРИНГ було придбано у Shanghai Zuocheng Idustrial Development Co., Ltd. 32 одиниці найменування товарів, на загальну суму 6734,20 дол. США, що відповідає і загальній сумі договору (п.3.1. договору) (а.с.32-36).

Поставка товару здійснювалась Shanghai Zuocheng Idustrial Development Co., на адресу ТОВ ЕВОРА ІНЖИНІРИНГ на умовах FОВ (порт Ningbo, КНР) згідно з Правилами ІНКОТЕРМС 2020, що підтверджується комерційним інвойсом та митними деклараціями країни відправлення (а.с.40-43, 138).

Для підтвердження вказаних у поданій до митного оформлення декларації відомостей, Товариством з обмеженою відповідальністю ЕВОРА ІНЖИНІРИНГ до митного органу було надано, зокрема, пакувальний лист №20200525 від 25.05.2020 року, рахунок-фактура (інвойс) №20200525 від 25.05.2020 року, коносамент EURFLB20601170ODS, банківський платіжний документ б/н від 28.05.2020 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №24-1 від 24.07.2020 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 25.05.2020 року, договір №20200525 від 25.05.2020 року, договір про надання послуг митного брокера №15/2020 від 04.06.2020 року, договір (контракт) про перевезення №190720-15 від 19.07.2020 року, сертифікат №203101АО/013267 від 22.06.2020 року та інші некласифіковані документи (а.с.122-138).

Під час митного контролю товарів за митною декларацією №UA500490/2020/500404 від 10.08.2020 року, програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості (а.с161-163).

10.08.2020 року, Одеською митницею Держмитслужби були прийняті:

картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби №UA500490/2020/00003 від 10.08.2020 року (а.с.93);

рішення про коригування митної вартості №UA500490/2020/500002/2 від 10.08.2020 року (а.с.24).

Обставинами прийняття вищевказаних рішень митним органом, зокрема, зазначено:

- у товаросупровідних документах містяться розбіжності відомостей щодо номеру коносаменту: EURFLB2060170ODS (відповідно до коносаменту №EURFLB2060170ODS від 14.06.2020 року), EGLV143070801479Е (відповідно до митної декларації країни відправлення №310120200518607822 від 08.06.2020 року). Слід зазначити, що коносамент №EGLV143070801479Е, відомості про який наведені у митній декларації країни відправлення №310120200518607822 від 08.06.2020 року до митного оформлення не надавався;

- копію декларації країни відправлення №310120200518607822 від 08.06.2020 року надано без перекладу на державну мову;

- у 8 пункті контракту №20200525 від 25.05.2020 року зазначено, яку інформацію має містити у собі оригінал інвойсу підписаний продавцем, проте інвойс №20200525 від 25.05.2020 року не містить всієї інформації, яка має бути зазначена у ньому згідно 8 пункту контракту №20200525 від 25.05.2020 року;

- згідно п.4.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) №20200525 від 25.05.2020 року, витрати на упаковку включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсах, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

- у поданому до митного оформлення інвойсі №202005 від 25.05.2020 року, відсутні банківські реквізити сторін зовнішньоекономічної угоди, у той же час згідно п.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) №20200525 від 25.05.2020 року, покупець здійснює купівлю товарів відповідно до інвойсів, що є невід`ємною частиною контракту;

- декларантом не подано транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Декларанта було зобов`язано відповідно до п.3 ст.53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Зокрема: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с.26).

Листом №/2020/193 від 10.08.2020 року, ТОВ ЕВОРА ІНЖИНІРИНГ повідомило Одеську митницю Держмитслужби про неможливість надання додаткових документів.

Не погоджуючись з рішеннями Одеської митниці Держмитслужби, вважаючи їх протиправними та такими, які прийняті без урахування усіх обставин справи, Товариство з обмеженою відповідальністю ЕВОРА ІНЖИНІРИНГ звернулось до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України №4495-VІ від 13.03.2012 року (далі - МК України) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до частини 1 статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У силу приписів частини 3 статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною 1 статті 248 МК України, визначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно частини 2 статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частиною 4 статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Згідно статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частини 5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналізуючи вказані норми митного законодавства, можна дійти висновку, що саме на декларанта покладено обов`язок надавати митному органу під час митного оформлення товару банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, при цьому, використані декларантом документи повинні бути об`єктивними, підтвердженими документально та піддаватися обчисленню, також підлягають включенню до ціни товару і витрати на його транспортування, які не були включені до ціни товару, а у разі, якщо дані, які містяться у поданих документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, митний орган має виключну компетенцію у питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Митний орган має право упевнитися у достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відтак, митниця, у разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей, які містяться у документах, поданих митному органові, має право витребувати у декларанта додаткові документи, що є її правом, реалізованим у межах повноважень.

При цьому, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Втім, в оскаржуваних рішеннях відповідача, як встановлено матеріалами справи, Одеська митниця Держмитслужба посилається на те, що надані позивачем під час митного оформлення документи містять наступні розбіжності: у товаросупровідних документах містяться розбіжності відомостей щодо номеру коносаменту; копію декларації країни відправлення надано без перекладу на державну мову; оригінал інвойсу не містить всієї інформації, яка має бути зазначена у ньому згідно контракту; у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсах, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; у поданому до митного оформлення інвойсі відсутні банківські реквізити сторін зовнішньоекономічної угоди; не надано документів які підтверджують витрати на транспортування та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Суд не погоджується з позицією митного органу щодо неповноти відомостей у наданих позивачем під час митного оформлення товарів документах, з огляду на наступне.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про обов`язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити складові митної вартості та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтвердженим відповідними доказами.

Також, відповідно до наказу Міністерства фінансів України Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору №598 від 24.05.2012 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Аналіз графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів свідчить про відсутність інших доводів про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), окрім твердження про те, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, а декларант відмовився від подання додаткових документів.

Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відтак рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Одеською митницею Держмитслужби було витребувано від позивача: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, проте жодним чином не зазначено, який з пунктів, що викликають сумніви, вказані документи можуть підтвердити чи спростувати.

Крім того, на думку суду, Одеською митницею Держмитслужби не було у повній мірі досліджено умови господарської операції між Shanghai Zuocheng Idustrial Development Co., Ltd. та ТОВ ЕВОРА ІНЖИНІРИНГ .

Зокрема, щодо розбіжностей у відомостях номерів коносаменту, суд зазначає наступне.

У митній декларації країни відправлення №310120200518607822 зазначено номер лінійного коносаменту (а.с.138). Лінійний коносамент призначений для агентів (агента відправника та агента-експедитора) у порту перевантаження товару.

Отримувачу вантажу (ТОВ ЕВОРА ІНЖИНІРИНГ ) такий лінійний коносамент не надається. Натомість, для отримувача вантажу видається домашній коносамент, тобто той коносамент, який він отримує від експедитора разом з вантажем, та у подальшому пред`являє до митного органу для попереднього митного очищення товару.

Разом з тим, у даному випадку, вантаж перевозився в опломбованому морському контейнері, яких має індивідуальний номер. При перевантаженні з одного борта судна на інший індивідуальний номер контейнера не змінюється. У митній декларації країни відправлення зазначений номер контейнер EITU1579380, який відповідає номеру контейнера, що зазначений у домашньому коносаменті EURFLB2060170ODS (а.с.45), у рахунку експедитора №99 від 24.07.2020 року (а.с.64) та навіть інвойсі (а.с.40).

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду по справі №804/1313/16 від 10 грудня 2020 року.

Стосовно надання копії декларації країни відправлення без перекладу на державну мову, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Однак, митним органом не доведено наявності підстав, прямо передбачених вказаною нормою МК України, для витребування у позивача відповідного перекладу митної декларації країни відправлення.

Щодо посилання митного органу, що оригінал інвойсу не містить всієї інформації, яка має бути зазначена у ньому згідно контракту №20200525 від 25 травня 2020 року, суд зазначає наступне.

У матеріалах справи міститься Додаток №2 до договору №20200525 від 25 травня 2020 року, згідно якого сторони домовилися змінити пункт 8.1.1. стосовно оригіналу інвойсу.

Зокрема, у оригіналі інвойсу, підписаному продавцем зазначається наступна інформація: повна адреса покупця; повна адреса продавця; умови поставки; найменування товарів; кількість товару; валюта платежу; ціна за одиницю товару; загальна вартість поставки; вага нетто; вага брутто (а.с.37).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що інвойс №20200525 від 25.05.2020 року містить всю вищевказану інформацію. У свою чергу, відповідачем, не було конкретизовано, яка саме інформація в інвойсі відсутня та яким чином відсутність цієї інформації вливає на можливість визначення митної вартості товарів (а.с.39-44).

Крім того, суд критично ставиться до посилань митного органу на відсутність в інвойсі банківських реквізитів сторін зовнішньоекономічної угоди, оскільки як встановлено судом, розрахунки між сторонами договору №20200525 від 25.05.2020 року були здійснені у повному обсязі, що підтверджується платіжним доручення №1JBKLK5 від 22 травня 2020 року, наявним у матеріалах справи та банківською випискою (а.с.56-57).

Суд звертає увагу, що навіть наявність технічної помилки у документі та зміст помилкового відсутньої інформації, орган доходів і зборів може встановити за допомогою інших документів, пов`язаних з цим документом. Наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.

Стосовно посилань Одеської митниці Держмитслужби в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, що згідно п.4.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) №20200525 від 25.05.2020 року, витрати на упаковку включені у вартість товару, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсах, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає, що а ні копія договору №20200525 від 25.05.2020 року яка надана позивачем до суду, а на копія договору №20200525 від 25.05.2020 року, надана відповідачем - не містять пункту 4.3.

Суд наголошує, що умовами договору №20200525 від 25.05.2020 року визначено, що ціни на товар включать у себе вартість товарів, упакування, навантаження, виписки комплекту документів на відвантаження та експортного митного очищення (п.4.2. договору).

Суд вважає за необхідне зазначити, що якщо за твердженням позивача, ним не понесені додаткові витрати на упаковку та навантаження товару, то декларант не повинен доводити цей факт, а повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що такі витрати додатково позивачем все ж таки здійснювалося (а значить витрати включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. При цьому, понесених позивачем витрат на упаковку та навантаження товару митницею не доведено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.01.2018 року у справі №814/1204/15.

Суд наголошує, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду по справі №160/8775/18 від 18 грудня 2019 року та №520/10709/18 від 06 лютого 2020 року.

Крім того,судом встановлено, що 04 червня 2020 року, між ТОВ ІМПОРТ СЕРВІС ЮГ та ТОВ ЕВОРА ІНЖИНІРИНГ укладено договір №15/2020 про надання транспортно-експедиційних послуг (а.с.58).

Згідно умов вищевказаного договору експедитор зобов`язується від свого імені або від імені клієнта за плату та за клієнта здійснити або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових необхідних для доставки вантажу, у т.ч. надання митно-брокерських послуг.

Транспортно-експедиційні послуги, які надаються експедитором, складаються з комплексу послуг, пов`язаних з підготовкою та відправленням вантажів повітряним, автомобільним та морським транспортом, контролем за проходженням вантажів. Декларування товарів та транспортних засобів, консультації з митних питань та інші види послуг, пов`язані з митним оформленням вантажів. Для виконання своїх зобов`язань за даним договором експедитор укладає договори з транспортними та іншими організаціями на декларування товарів та транспортних засобів, договори з портами на перевалку, зберігання вантажів та додаткові роботи і послуги, у тому числі перепакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження і вивантаження контейнерів, відбір зразків та проб, зважування, фумігація, дезактивація, визначення кількості та якості, сертифікація, страхування вантажу, тощо.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до умов договору №15/2020 про надання транспортно-експедиційних послуг сплачено на адресу ТОВ ІМПОРТ СЕРВІС ЮГ 19553,29 гривень за морський фрахт за межами митної території України та експедиторську винагороду (а.с.64,65).

Таким чином, жодних додаткових витрат на завантаження товару на транспортний засіб чи транспортування на складі продавця позивачем не понесено, а тому, вони не є складовими митної вартості товару.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, у порушення частини 3 статті 53 Митного кодексу України не доведено, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд також зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Отже, відповідачем невизнання митної вартості, заявленої декларантом, та визначення митної вартості за іншим методом, відмінним від першого методом, здійснено не обґрунтовано, без посилання на вагомі причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості.

Крім того, суд вважає за доцільне, надати праву оцінку обґрунтованості числового значення митної вартості, скоригованої митним органом, якісних характеристик такого товару, які використані митницею при застосуванні резервного методу (а.с.147-160).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був ввезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Вказаний принцип відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, який у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, вказує на те, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Однак, як вбачається з митних декларацій, які були використані Одеською митницею Держмитслужби для визначення обґрунтованості числового значення митної вартості скоригованої митним органом, товари, які були подані до митного оформлення у вказаних деклараціях відрізняються від товарів позивача. Зокрема, це товари різних торгових марок та характеристик (а.с.147-160).

Наприклад, ТОВ ЕВОРА ІНЖИНІРИНГ за митною декларацією №UA500490/2020/500404 ввозилося на територію України обладнання для фільтрування або очищення води, побутового призначення торгової марки Viccattie та частини змінні до побутових фільтрів води, не електричні, не магнітні, з надписом Made in USA (а.с.24-24). У свою чергу, для визначення обґрунтованості числового значення митної вартості скоригованої митним органом, були використані митні декларації за якими на територію України ввозилися частини пристроїв для фільтрування або очищення рідин, цивільного використання марки Tiger Filtration (МД №UA10040381159), косметичні засоби (МД №UA10043046394), тощо.

Крім того, суд звертає увагу, що відомості з iнформацiйних баз даних відповідача мають лише допоміжний iнформацiйний характер при прийнятті митницею вiдповiдних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів i умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбiжнiсть мiж рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовiрнiсть даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

У цьому випадку митний орган повинен здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.

Разом із цим, та обставина, що у ціновій базі даних є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не створює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Suominen v. Finland Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Hirvisaari v. Finland Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ( Lelas v. Croatia і Toscuta and Others v. Romania ) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ( Oneryildiz v. Turkey ).

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З урахуванням того, що судом встановлено протиправність оскаржуваних рішень, то належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме скасування рішень суб`єкта владних повноважень.

Отже, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВОРА ІНЖИНІРИНГ підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час подання позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю ЕВОРА ІНЖИНІРИНГ сплачено судовий збір у розмірі 4204,00 гривень, який підлягає відшкодуванню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВОРА ІНЖИНІРИНГ (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє 12, код ЄДРПОУ 36946842) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип 21А, код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2020/00003 від 10.08.2020 року; визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці Держмитслужби №UA500490/2020/500002/2 від 10.08.2020 року - задовольнити.

Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби №UA500490/2020/00003 від 10.08.2020 року - визнати протиправною та скасувати.

Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA500490/2020/500002/2 від 10.08.2020 року - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВОРА ІНЖИНІРИНГ (код ЄДРПОУ 36946842) понесені судові витрати у розмірі 4204,00 (чотири тисячі двісті чотири) гривні.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Балан Я.В.