Ухвала

від 18.03.2021 по справі 757/6961/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/1840/2021 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер справи: 757/6961/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42020000000001533 Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42020000000001533 Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, яке було тимчасово вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, на:

- грошові кошти в сумі 117117 доларів США, купюрами різних номіналів;

- грошові кошти в сумі 2890 євро, купюрами різних номіналів.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42020000000001533 Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати і постановити нову ухвалу, якою задовольнити його клопотання про накладення арешту на майно.

Зокрема апелянт зазначає, що грошові кошти, на які він просить накласти арешт, будуть використані у кримінальному провадженні як докази вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212 КК України, а тому накладення на них арешту є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів, забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову), а також з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. При цьому, як вказує автор апеляції, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі та відчуження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, пояснення представника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42020000000001533 Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020000000001533, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 серпня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212 КК України.

Органи досудового розслідування вважають встановленим, що в період з 2017 року по 2019 рік службові особи ряду комерційних структур, до яких, окрім інших, належать ТОВ «Сіріус-95» (код ЄДРПОУ 23512911), ТОВ «Чернігівська Фармацевтична Компанія» (код ЄДРПОУ 36655448), ПП «Компендіум» (код ЄДРПОУ 41472168), ТОВ «АВ Фармтрейд» (код ЄДРПОУ 41472099), ТОВ «Цінторг Інвест» (код ЄДРПОУ 40438021), ТОВ «АВ Фармація» (код ЄДРПОУ 39478485), ПП «Укрсервісконтракт» (код ЄДРПОУ 35734544), а також їх власники і фактичні керівники ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , основним видом діяльності яких є здійснення оптової торгівлі лікарськими засобами і медичними виробами, здійснюють закупівлі лікарських засобів та медичних виробів у виробників або їх уповноважених осіб. Після цього вони шляхом оформлення фінансово-господарських операцій із залученням до ланцюгу постачання декількох суб`єктів господарювання штучно завищують ціну на лікарські засоби і медичні вироби, які у подальшому реалізовують за завищеними цінами у заклади охорони здоров`я, у тому числі державного сектору, чим спричиняють державі збитків в особливо великих розмірах.

Крім того, зазначені особи, залучаючи фізичних осіб-підприємців до ланцюгу постачання лікарських засобів та медичних виробів, проводять конвертацію коштів, на яку завищено вартість реалізованих лікарських засобів, після чого здійснюють заволодіння ними.

Також органи досудового розслідування стверджують, що ряд підприємств медичної галузі володіють мережею аптек «Бажаємо здоров`я», які пов`язані між собою юридичною адресою реєстрації, банківськими рахунками і співзасновниками, до яких відносяться ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .

Далі органи досудового розслідування посилаються на те, що AT «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Династія» (код ЄДРПОУ 42132843) є співзасновником наступних юридичних осіб, а саме ТОВ «Сіріус-95» (код ЄДРПОУ 23512911), ТОВ «Чернігівська Фармацевтична Компанія» (код ЄДРПОУ 36655448), ПП «Компендіум» (код ЄДРПОУ 41472168), ТОВ «АВ Фармтрейд» (код ЄДРПОУ 41472099),ТОВ «Цінторг Інвест» (код ЄДРПОУ 40438021), ТОВ «АВ Фармація» (код ЄДРПОУ 39478485), ПП «Укрсервісконтракт» (код ЄДРПОУ 35734544), які, відповідно до податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 2019 рік, задекларували понад 700 мільйонів гривень доходу, при цьому декларуючи об`єкт оподаткування в розмірі менше одного відсотку від сукупного доходу.

Згідно з ЄРПН, вищевказані СГД фактично займаються роздрібною торгівлею медичних препаратів через аптечні магазини, що знаходяться у АДРЕСА_2 , а товар реалізується на кінцевого споживача за завищеними цінами.

У подальшому, отримавши різницю від реалізованих лікарських засобів, здійснюється перерахування за нібито проведені роботи (дослідження, вивчення ринків збуту, рекламу, тощо) на ряд підконтрольних ФОП (157 ознака доходу), до яких, окрім інших, належать ФОП ОСОБА_11 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_12 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), ФОП ОСОБА_13 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) та ряд інших суб`єктів господарювання.

Всього за 2019 2020 роки було перераховано коштів на загальну суму 66758383гривень.

Крім того, ТОВ «Сіріус-95» і ТОВ «Чернігівська Фармацевтична Компанія» в податковій декларації з податку на прибуток відображають придбання цінних паперів (інвестиційні сертифікати), що відповідно завищує валові витрати та зменшує об`єкт оподаткування з податку на прибуток.

Одночасно встановлено підприємства, які підконтрольні власникам вищевказаних товариств та які не є платниками ПДВ, зокрема, ТОВ «БЗ-КОНСАЛЬТИНГ ІФНО» (код ЄДРПОУ 38371356), ТОВ «АЯТО» (код ЄДРПОУ 36564073), ТОВ «ЕКСПРЕС ТА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 36563766), «АТІ-2018» (код ЄДРПОУ 41940177), ТОВ «БЗ-КОНСАЛЬТИНГ» (код ЄДРПОУ 38371361), ПП «МАЯК ІНФО» (код ЄДРПОУ 42908705). Вказані підприємства фактично дозволяють проводити маніпуляції з цінами на медикаменти і мінімізувати податкові зобов`язання з податку на прибуток.

В ході досудового розслідування отримано відомості, що до вчинення розслідуваного кримінального правопорушення можуть бути причетні наступні особи, зокрема, фактичні власники та керівники ТОВ «Сіріус-95» (код ЄДРПОУ 23512911), ТОВ«Чернігівська Фармацевтична Компанія» (код ЄДРПОУ 36655448), ПП«Компендіум» (код ЄДРПОУ 41472168), ТОВ «АВ Фармтрейд» (код ЄДРПОУ 41472099), ТОВ «Цінторг Інвест» (код ЄДРПОУ 40438021), ТОВ «АВ Фармація» (код ЄДРПОУ 39478485), ПП «Укрсервісконтракт» (код ЄДРПОУ 35734544), а саме ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .

Під час виконання доручення № 20948/Здн24/2/2-2020 від 31 серпня 2020 року про проведення слідчих (розшукових) дій, наданого слідчим в порядку п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України, співробітниками ОУ ГУ ДФЄ у місті Києві встановлено, що ОСОБА_8 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Такими чином, органи досудового розслідування запевняють, що на теперішній час у кримінальному провадженні підтверджено можливу причетність вказаних вище осіб до вчинення розтрати державних коштів в особливо великих розмірах, тобто ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.

Санкцією ч. 5 ст. 191 КК України (привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, вчинене в особливо великих розмірах) передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

04 лютого 2021 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_14 № 757/1347/21-к від 14 січня 2021 року було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , під час проведення якого було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 117117,00 доларів США, купюрами різних номіналів, а також 2890,00 євро, купюрами різних номіналів, дозвіл на вилучення яких слідчим суддею не надавався.

Органи досудового розслідування вказують наступне: «…зазначені вище речі та документи можуть мати значення для кримінального провадження, зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, є предметом кримінального правопорушення, речовими доказами, і тому можуть містити інформацію, що дасть можливість встановити всіх осіб причетних до вчинення вказаного злочину, обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження».

04 лютого 2021 року постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_15 вказані грошові кошти були визнані речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.

10 лютого 2021 року (клопотання датоване 04 лютого 2021 року) прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42020000000001533 Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було тимчасово вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

- грошові кошти в сумі 117117 доларів США, купюрами різних номіналів;

- грошові кошти в сумі 2890 євро, купюрами різних номіналів.

Це клопотання мотивовано необхідністю забезпечити збереження вищезазначених грошових коштів як речових доказів у кримінальному провадженні, а також необхідністю забезпечити відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову) та забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

11 лютого 2021 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва в задоволенні вказаного клопотання прокурора було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора, внесеного в межах кримінального провадження № 42020000000001533, про накладення арешту на майно, яке було тимчасово вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: - грошові кошти в сумі 117117 доларів США, купюрами різних номіналів; - грошові кошти в сумі 2890 євро, купюрами різних номіналів, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання і технічного запису судового засідання, заслухав пояснення прокурора ОСОБА_16 та, дослідивши матеріали, які додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, яке було тимчасово вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

- грошові кошти в сумі 117117 доларів США, купюрами різних номіналів;

- грошові кошти в сумі 2890 євро, купюрами різних номіналів, з огляду на те, що прокурором не було доведено необхідність такого арешту, не надано ідентифікації купюр різних номіналів, а також не надано доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні.

З урахуванням цього колегія суддів вважає, що слідчий суддя, всупереч доводам апелянта, обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42020000000001533 Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт вищевказаних грошових коштів.

Про правильність такого рішення слідчого судді свідчать також і наступні обставини.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Між тим, прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні №42020000000001533 Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , ставлячи питання про накладення арешту на майно, хоча і додав до клопотання винесену старшим слідчим в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_15 постанову від 04 лютого 2021 року про визнання перелічених вище грошових коштів речовим доказом у кримінальному провадженні, однак у вказаній постанові взагалі не визначено, якому саме із критеріїв, зазначених у ч. 1 ст. 98 КПК України, відповідають грошові кошти, що свідчить про формальність цього процесуального документу органу досудового розслідування.

Крім того, в ухвалі слідчого судді правильно звернута увага на те, що грошові кошти, які були тимчасово вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , не ідентифіковані ні в протоколі обшуку та додатку до нього, ні в постанові старшого слідчого про визнання їх речовими доказами, ні в клопотанні прокурора про накладення на них арешту, а тому фактично і не можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні.

До того ж, як встановлено в суді апеляційної інстанції, ці грошові кошти вже повернуті особі, у якої вони були вилучені, у зв`язку з чим подальша їх ідентифікація є неможливою.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що прокурор, ставлячи у клопотанні питання про арешт зазначених грошових коштів, привів обґрунтування, яке взагалі до грошових коштів не відноситься, а саме в клопотанні вказано: «…зазначені вище речі та документи можуть мати значення для кримінального провадження, зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, є предметом кримінального правопорушення, речовими доказами, і тому можуть містити інформацію, що дасть можливість встановити всіх осіб причетних до вчинення вказаного злочину, обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження», тобто повна нісенітниця.

Отже, така мета накладення арешту на грошові кошти, які були тимчасово вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , прокурором ні у клопотанні про арешт майна, ні в судовому засіданні не доведена.

Не може бути накладено арешт на вищевказані грошові кошти і з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову), та з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, як то зазначається у клопотанні прокурора, оскільки на час внесення клопотання про накладення арешту на майно, а також на час розгляду цього клопотання слідчим суддею жодна особа у цьому кримінальному провадженні не набула статусу підозрюваного, обвинуваченого, в ньому відсутні особи, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та у кримінальному провадженні не заявлено цивільного позову, розмір якого є обґрунтованим.

Таким чином, доводи прокурора про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді слід визнати безпідставними.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Враховуючи встановлені факти та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, у зв`язку з чим її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42020000000001533 Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42020000000001533 Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, яке було тимчасово вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, на:

- грошові кошти в сумі 117117 доларів США, купюрами різних номіналів;

- грошові кошти в сумі 2890 євро, купюрами різних номіналів, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні №42020000000001533 Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4