Постанова

від 10.03.2021 по справі 440/1838/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 р.Справа № 440/1838/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Ральченка І.М.,

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Сузанського О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2020, суддя Г.В. Костенко, по справі № 440/1838/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Буд Україна"

до Управління Держпраці у Полтавській області

про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт Буд Україна" (далі - ТОВ "Стандарт Буд Україна", позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу №ПЛ6197/166/АВ/ПТ/ТД-ФС від 12.03.2020 у розмірі 519 530,00 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу особами №ПЛ6197/166/АВ/ПТ/ТД-ФС від 12.03.2020.

Скасовано заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2020.

Управління Держпраці у Полтавській області (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини справи, оскільки відповідачем не порушено приписи Порядку №823 та Порядку№ 509 під час проведення інспекційного відвідування позивача, справу про накладення штрафу розглянуто своєчасно; правовідносини, які склалися між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 є виключно трудовими; станом на момент проведення інспекційного відвідування, зазначені особи фактично допущені позивачем до роботи без оформлення належним чином трудових відносин, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 11.01.2020 начальником Управління Держпраці у Полтавській області С.Щербаком прийнято наказ "Про проведення заходів державного контролю" №6П відносно ТОВ "Стандарт Буд Україна". Підстава: лист Слідчого управління Територіального управління ДБР від 11.01.2020 №451/15-2/1 (т. 1 а.с.133).

На підставі наказу 11.01.2020 заступником начальника управління Держпраці у Полтавській області Н.Великою видано головному державному інспектору Хоменко А.М. направлення №53 на проведення заходу державного контролю ТОВ "Стандарт Буд Україна" (а.с.135).

З 11.01.2020 по 23.01.2020 Управлінням Держпраці у Полтавській області проведено інспекційне відвідування ТОВ "Стандарт Буд Україна", за результатами якого складено акт інспекційного відвідування №ПЛ6197/166/АВ від 23.01.2020 (т. 1 а.с. 148-153).

В акті перевірки зазначено, що згідно листа Слідчого управління Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у м.Полтаві, інспектором праці 11.01.2020 об.11 год.00 хв. здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , (територія будівельного майданчику ЖК "Династія"), де здійснюється будівництво багатоповерхового будинку ТОВ "Стандарт Буд Україна". На об`єкті працювало 14 працівників, деякі з них носили пісок, цемент та цеглу, змішували бетон у бетономішалці, а інші працівники перебували у будівлі, у якій здійснювали кладку цегли у недобудованій багатоповерхівці.

Правовідносини між ТОВ "Стандарт Буд Україна" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 носять ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, що є порушенням ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

12.03.2020 постановою Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ6197/166/АВ/ПТ/ТД-ФС від 12.03.2020 ТОВ "Стандарт Буд Україна" за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме допуск до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, 11 працівників, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 519 530,00 грн (т. 1 а.с.187-189).

Не погоджуючись з постановою відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено порушення позивачем ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а тому оскаржувана постанова про накладення штрафу є протиправною.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах охорони праці, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п. 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно ч. 5 ст. 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог ст.ст. 1, 3, ч.ч. 1, 4, 6-8, абз. 2 ч.10, ч.ч. 13, 14 ст. 4, ч.ч. 1- 4 ст. 5, ч. 3 ст. 6, ч. 1- 4, 6 ст.ст. 7, 9, 10, 19, 20, 21, ч. 3 ст. 22 цього Закону.

Відповідно до п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (далі - Порядок № 823) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Підстави проведення інспекційного відвідування встановлені п. 5 Порядку № 823, відповідно до пп.5 якого інспекційні відвідування проводяться, зокрема за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;

Пунктом 19 Порядку № 823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.

Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 509 від 17.07.2013 (далі-Порядок № 509) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до п. 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Згідно з п. 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Відповідно до п. 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Щодо доводів апелянта про те, що відповідачем не порушено приписи Порядку №823 та Порядку№ 509 під час проведння інспекційного відвідування позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для прийняття наказу Управління Держпраці у Полтавській області від 11.01.2020 №6П "Про проведення заходів державного контролю" відносно ТОВ "Стандарт Буд Україна" слугував лист Слідчого управління Територіального управління ДБР від 11.01.2020 №451/15-2/1.

Згідно наданого відповідачем до суду першої інстанції відповідачем листа Слідчого управління Територіального управління ДБР від 11.01.2020 №451/15-02-1, слідчим управлінням ТУ ДБР у м.Полтаві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62019170000000912 від 30.09.2019, розпочате за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 364 КК України. В ході проведення досудового розслідування перевірці підлягають факти можливого використання ТОВ "Стандарт Буд Україна" та ТОВ "Новос Девелопмент" праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин. Враховуючи викладене в доповнення до попереднього листа за №15239/02-2 від 17.12.2019, прошу Вас виділити відповідного спеціаліста Управління для здійснення ним заходів державного контролю на вказаних юридичних особах, в тому числі під час проведення на підставі ухвали слідчого судді оглядів будівельних майданчиків (а.с. 134).

З урахуванням пп. 5 п. 5 Порядку №823 та вищевикладеного, судом першої інстанції вірно зазначено, що вказаний лист Слідчого управління не містить інформації щодо виявлення працівниками ДБР в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю у діяльності ТОВ "Стандарт Буд Україна". Разом з тим, у листі прохається виділити відповідного спеціаліста Управління для здійснення заходів державного контролю під час проведення на підставі ухвали слідчого судді огляду будівельного майданчику. Зазначені обставини свідчать про безпідставність прийнятого відповідачем рішення про здійснення заходу державного контролю ТОВ "Стандарт Буд Україна".

Щодо доводів апелянта про своєчасний розгляд справи про накладення штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

та перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згідно п. 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Судовим розглядом встановлено, що листом Управління Держпраці у Полтавській області від 29.01.2020 №02-12/928 директора ТОВ "Стандарт Буд Україна" проінформовано, що посадовими особами Управління Держпраці у Полтавській області опрацьовано акт інспекційного відвідування у діяльності ТОВ "Стандарт Буд Україна" від 23.01.2020 №ПЛ6197/166/АВ (а.с.186).

Разом з тим, лист Управління Держпраці у Полтавській області від 29.01.2020 №02-12/928 не містить інформації щодо дати одержання уповноваженою посадовою особою відповідача акту інспекційного відвідування від 23.01.2020 №ПЛ6197/166/АВ.

За таких обставин, днем одержання уповноваженою особою акту інспекційного відвідування від 23.01.2020 №ПЛ6197/166/АВ є 23.01.2020, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржувана постанова винесена відповідачем поза межами 45-денного строку наданого для розгляду справи про накладення штрафу (12.03.2020).

Щодо суті виявленого відповідачем порушення, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно з ч. 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, необхідною умовою для накладення штрафу на юридичних осіб , які використовують найману працю, є, зокрема, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про охорону праці" працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

За правилами ст.21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 24 КЗпП України).

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (стаття 837 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 ЦК України).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Нормами ст. 24 КзпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно ч. 1ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роб

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Колегія суддів зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 27.01.2021 у справі № 822/3342/17.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для накладення штрафу на позивача слугував висновок Управління Держпраці в Полтавській області про допущення позивачем до роботи 11 працівників без укладення трудового договору.

Під час інспекційного відвідування позивачем надано до перевірки цивільно-правові угоди від 15.12.2019, укладені між ТОВ "Стандарт Буд Україна" (замовник) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (виконавці) ( т. 1 а.с.35-84).

Пунктом 1.1. Договорів визначено, що в порядку та на умовах цього Договору Виконавець бере на себе зобов`язання щодо виконання комплексу будівельних робіт на об`єкті будівництва, визначеному Замовником: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (зазначається об`єкт на якому виконуються роботи, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані (виконані) Виконавцем за цим Договором послуги (роботи).

Згідно п. 1.4 Договорів виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, особисто несе відповідальність за техніку безпеки на робочому місці, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Результат роботи має відповідати вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до п. 1.5 Договорів при наданні послуг (виконанні робіт) за цим Договором Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку Замовника і на нього не поширюється трудове законодавство.

Згідно п. 1.6 Договорів виконавець гарантує та підтверджує наявність у нього знань, досвіду та навичок, необхідних для надання послуг (виконання робіт) за цим Договором, а також (за потребою) відповідних документів, та у зв`язку із наведеним вище несе усю відповідальність у разі настання будь-яких несприятливих правових наслідків у разі їх відсутності.

Відповідно до п. 2.1 Договорів факт надання послуг (виконання робіт) за цим Договором, засвідчується Актами здачі - приймання наданих послуг (викопаних робіт), які після підписання Сторонами є невід`ємними частинами цього Договору.

Укладені договори є аналогічними за змістом, окрім предмету договору (пункт 1.2 Договорів) та розміру винагороди (пункт 3.3 Договорів).

Предметом цивільно-правових договорів, укладених з ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 є виконання комплексу будівельних робіт, що включає в себе: проведення допоміжних і підсобних робіт на ділянках і будівельних складах, майданчиках; розвантаження, навантаження, переміщення на візках (вагонетках) або вручну і штабелювання вантажів, з якими необхідно звертатися обережно, а також непиловидних сипучих матеріалів (щебеню, піску шлаку, гравію, сміття, вугілля, металевої стружки, тирси та інших відходів діяльності; прибирання будівельних майданчиків.

Предметом цивільно-правових договорів, укладених з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 є виконання комплексу будівельних робіт, що включає в себе: кладка стін середньої складності з цегли та дрібних блоків під штукатурку або розшивку швів одночасно з кладкою; кладка стін простої складності з одночасним облицюванням; кладка стін простої складності полегшеної конструкції.

На виконання умов цивільно-правових договорів сторонами складені акти виконаних робіт (наданих послуг) (т. 1 а.с. 39, 44, 49, 54, 59, 64, 69, 74, 79, 84).

Крім того, позивачем надано до суду копії штатного розпису працівників ТОВ "Стандарт Буд Україна", що діяв у спірний період, відповідно до якого вказані громадяни не були штатними працівниками позивача, та докази сплати обов`язкових податків та платежів, передбачених законодавством, за цивільно-правовими договорами (т. 1 а.с.23-25, 221-236).

Проаналізувавши договори, колегія суддів зазначає, що умови договорів свідчать про їх цивільно-правовий характер, оскільки предметом договорів є результат роботи, а оплата здійснювалася за кінцевий результат, який було визначено після закінчення роботи, й оформлено відповідними актами виконаних робіт. Винагорода, яку отримали виконавці, не залежала від мінімальної заробітної плати і в жоден спосіб не пов`язана з кількістю відпрацьованого часу, а встановлена домовленістю сторін на час укладення цього договорів.

Зі змісту актів виконаних робіт вбачається, що кінцевий результат робіт був переданий виконавцями замовнику, в строки та за ціною, визначеною умовами договорів.

Таким чином, вищезазначені обставини свідчать про наявність саме цивільно-правових відносин між сторонами, а не трудових.

Отже, зазначені вище угоди, укладені позивачем з вищевказаними особами були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а не були пов`язані із самим процесом, що є характерним для трудових функцій.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно надав оцінку наявним в матеріалам справи доказам в їх сукупності, з урахуванням документів, які безпосередньо були предметом дослідження відповідача під час прийняття спірної постанови.

Судом вірно встановлено, що надані під час перевірки цивільно-правові договори містять визначений сторонами об`єм кожного виду робіт, який зобов`язується виконати виконавець, строк дії договорів, оплата передбачена виконавцям саме за конкретно виконаний об`єм конкретно визначеної роботи, а отже угоди, укладені позивачем з фізичними особами були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові відносини, а не були пов`язані із самим процесом праці, не мали триваючий характер, вказані особи не підпорядковувалися правилам внутрішнього розпорядку, що є характерним для трудових відносин.

З огляду викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок відповідача щодо порушення позивачем вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України, у зв`язку з чим оскаржувана постанова про накладення штрафу на позивача в розмірі 519 530,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Твердження відповідача про допуск до роботи вищезазначених 11 осіб без укладення трудових договорів та порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України в акті перевірки обґрунтовано їхніми поясненнями. Разом з тим, за наслідком судового розгляду в суді першої інстанції та в апеляційному суді на підставі належних та допустимих доказів спростовано відповідний висновок відповідача.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 по справі № 440/1838/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 26.03.21.

(у зв`язку із перебуванням судді Ральченка І. М. у відпустці)