Постанова

від 24.03.2021 по справі 320/4824/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4824/20 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу комунального підприємства "Калинівкаблагоустрій" Калинівської селищної ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби України у Київській області до комунального підприємства "Калинівкаблагоустрій" Калинівської селищної ради про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Київській області (далі - позивач, контролюючий орган) звернулось до суду з позовом до комунального підприємства Калинівкаблагоустрій (далі - відповідач) про стягнення з рахунків у банках, що обслуговують КП Калинівкаблагоустрій (код ЄДРПОУ 37705054) 1428343,76 грн. в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи.

Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що у 2017 році в КП Калинівкаблагоустрій було проведено аудит результатом якого стало аудиторське заключення від 07.06.2017 року згідно якого дані бухгалтерських рахунків співставні в бухгалтерських реєстрах ( Каса , Банк , Розрахунки з покупцями та замовниками , Розрахунки з постачальниками , Особові розрахунки по заробітній платі , Інші розрахунки (авансові звіти, цивільно-правові договори) та підтверджуються первинними документами.

Тобто, станом на час проведення аудиту, а саме 07.06.2017 у позивача відсутня заборгованість перед бюджетом.

Також, апелянт вказує про безпідставний вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог, врахувавши ті докази, про врахування яких позивач взагалі не просив.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з метою погашення відповідачем податкового боргу, що виник раніше, позивачем винесено податкову вимогу №173-15 від 25.01.2014 року на загальну суму 91210,39 грн., яка була надіслана на адресу відповідача.

В подальшому, відповідачем було самостійно визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість шляхом подання до контролюючого органу податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2017 року на суму 51040,00 грн., за травень 2017 року на суму 30547,00 грн., за червень 2017 року на суму 25457,00 грн., за липень 2017 року на суму 16777,00 грн., за серпень 2017 року на суму 37670,00 грн., за вересень 2017 року на суму 37848,00 грн., за жовтень 2017 року на суму 46380,00 грн., за листопад 2017 року на суму 26951,00 грн., за грудень 2017 року на суму 75032,00 грн., за січень 2018 року на суму 15665,00 грн., за лютий 2018 року на суму 24250,00 грн., за березень 2018 року на суму 26429,00 грн., за квітень 2018 року на суму 38350,00 грн., за травень 2018 року на суму 29021,00 грн., за червень 2018 року на суму 34574,00 грн., за липень 2018 року на суму 24735,00 грн., за серпень 2018 року на суму 15099,00 грн., за вересень 2018 року на суму 37451,00 грн., за жовтень 2018 року на суму 34701,00 грн., за листопад 2018 року на суму 39852,00 грн., за грудень 2018 року на суму 37330,00 грн., за січень 2019 року на суму 34301,00 грн., за лютий 2019 року на суму 31305,00 грн., за березень 2019 року на суму 31225,00 грн., за квітень 2019 року на суму 27162,00 грн., за травень 2019 року на суму 36687,00 грн., за червень 2019 року на суму 23674,00 грн., за липень 2019 року на суму 31242,00 грн., за серпень 2019 року на суму 39850,00 грн., за вересень 2019 року на суму 31292,00 грн., за жовтень 2019 року на суму 35810,00 грн., за листопад 2019 року на суму 38007,00 грн., за грудень 2019 року на суму 60464,00 грн., за січень 2020 на суму 32763,00 грн., за лютий 2020 року на суму 27831,00 грн., за березень 2020 року на суму 47284,00 грн. Всього на суму 1272972,00 грн.

Також, Головним управлінням ДФС у Київській області проведено камеральні перевірки комунального підприємства Калинівкаблагоустрій щодо сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, про що складено акти перевірки від16.04.2019 №459/10-36-57-05/37705054, від 25.07.2019 №1251/10-36-57-05/37705054.

На підставі зазначених актів перевірки позивачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 17.05.2019 №0014435705 на суму 51302,37 грн.;

- від 19.08.2019 №0034115705 на суму 2000,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були отримані відповідачем, що підтверджується матеріалами справи, в судовому порядку оскаржені не були, що не заперечувалося відповідачем.

Відповідні грошові зобов`язання за квітень 2017 - березень 2020 року не були сплачені відповідачем, внаслідок чого утворився податковий борг з податку на додану вартість згідно поданих відповідачем податкових декларацій з податку на додану вартість у розмірі 1272972,00 грн. та винесених податкових повідомлень-рішень на суму 51302,37 грн. та на суму 2000,00 грн., що складає 1428343,76 грн, в тому числі 102069,39 грн.

За наведених підстав та у зв`язку із несплатою відповідачем згаданої суми грошових зобов`язань у добровільному порядку позивач звернувся до суду із даним позовом про їх стягнення в судовому порядку.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України).

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

Отже факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

За правилами пункту 59.1 статті 59 ПК України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

У той же час відповідно до пункту 59.5 цієї ж статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

В силу вимог підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкова вимога вважається відкликаною, якщо, зокрема, сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Відтак надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Лише у разі, якщо платником податків податковий борг був погашений повністю (у певний період взагалі не існував), а через деякий час виник знову, контролюючий орган зобов`язаний направити (вручити) йому нову податкову вимогу на суму такого нового узгодженого грошового зобов`язання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було сформовано та направлено КП Калинівкаблагоустрій податкову вимогу №173-15 від 25.01.2014, яка була отримана відповідачем 01.02.2014, що підтверджується наданими доказами.

В свою чергу відповідачем не надано доказів сплати податкового боргу згідно вказаної вимоги.

Посилання апелянта на аудиторський висновок, який на його думку, підтверджує відсутність заборгованості станом на 2017 рік колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на те, що апелянтом не надано жодних доказів погашення податкового боргу визначеного податковою вимогою №173-15 від 25.01.2014 як і не надано самого аудиторського висновку на який вказує апелянт.

Оскільки узгоджена сума податкового зобов`язання, самостійно задекларована платником, набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення контролюючим органом податкової вимоги, а також безперервності податкового боргу з моменту її формування, що не спростовано відповідачем в ході розгляду справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості, яка є предметом розгляду даної справи.

Посилання апелянта на лист контролюючого органу, яким скасовано висновки акту камеральної перевірки від 28.09.2019 №1582/10-36-57-05/37705054, колегія суддів вважає недоречними, з огляду на те, що висновки вказаного акту стосувалися рентної плати за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у той час коли предметом спору у даній справі є стягнення податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Відтак, скасований податковим органом акт камеральної перевірки на який посилається апелянт не має відношення до даної справи.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги відповідача є необґрунтованими, а висновок суду першої інстанції правильним.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального підприємства "Калинівкаблагоустрій" Калинівської селищної ради залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст.329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: