Рішення

від 26.03.2021 по справі 621/3530/20

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 621/3530/20 Провадження № 2/621/358/21

РІШЕННЯ

іменем України

26 березня 2021 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

в складі: судді - Бібіка О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Горобець Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Зміїв в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 з вимогами: стягнути з відповідача на користь ФОП ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 5867,78 грн, судові витрати у розмірі 840,80 грн та витрати на правову допмогу у розмірі 3000 грн.

На обґрунтування позову зазначив про те, що 28.01.2019 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія ВУСО (надалі - ПрАТ СК ВУСО ) та Приватним акціонерним товариством Львівський холодокомбінат (надалі - Страхувальник), було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №6340097-02-14-01 (надалі - Договір), предметом якого були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням причепа SCHWARZMULLER SPA , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .У відповідності до умов даного Договору, ПрАТ СК ВУСО взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування. 25.06.2019 року о 09:30 в м. Харків по вул. Грицевца, мала місце дорожньо- транспортна пригода за участю автомобіля VOLKSWAGEN BORA , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 (далі - Відповідач) та автомобіля SCANIA , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 з причепом SCHWARZMULLER SPA , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . Згідно Рахунку-Договору №SMb0041362 від 25.06.2019 року загальна вартість відновлювального ремонту причепа SCHWARZMULLER SPA , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 9694,00 грн. Виконуючи взяті на себе зобов`язання по Договору страхування, на підставі страхового акту №07859-02 від 11.07.2019 року, ПрАТ СК ВУСО виплатило страхове відшкодування у загальному розмірі 9694,00 грн. АТ СГ ТАС відшкодувало ПрАТ СК ВУСО частину завданих Відповідачем збитків в розмірі 3826,22 грн. Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням за полісом №АМ/9371259 склала 5857,78 грн. 15.07.2020 між ПрАТ СК ВУСО (Первісний кредитор) та Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1 , Новий кредитор) укладено Договір №15/07/2020 про відступлення права вимоги (надалі - Договір), відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор (Позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору. В тому числі, Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором №6340097-02-14-01 від 28.01.2019.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 28.12.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 13.01.2021 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання учасники справи не з`явилися.

23.01.2021 від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представника. Вважав, що у справі зібрано достатньо доказів для ухвалення рішення по справі (а.с. 66-67)

27.01.2021, 08.02.2021 від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 75-76, 78-79)

Відповідач ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнає у повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому, відповідно до частини третьої названої статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За положенням ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У зв`язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального запису.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з такого.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України Про страхування страховим випадком є - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України Про страхування здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Судом встановлено, що 25.06.2019, о 09:30 в м. Харків по вул. Грицевца, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля VOLKSWAGEN BORA , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля SCANIA державний реєстраційний номер НОМЕР_3 з причепом SCHWARZMULLER SPA , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 .

Внаслідок вище вказаної дорожньо-транспортної пригоди причепу SCHWARZMULLER SPA , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було завдано механічних ушкоджень, що підтверджується Актом (Протоколом) огляду транспортного засобу - Заява на виплату від 02.07.2019 (а.с. 37)

Згідно Рахунку-Договору №SMb0041362 від 25.06.2019 загальна вартість відновлювального ремонту причепа SCHWARZMULLER SPA , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 9694,00 грн (а.с. 42)

На підставі страхового акту №07859-02 від 11.07.2019, ПрАТ СК ВУСО виплатило страхове відшкодування у загальному розмірі 9694,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 18344 від 11.07.2019 (а.с. 45-47)

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до підпункту г пункту 38.1.1 статті 38 Закону № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо ДТП визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 357/11181/17 (провадження № 61-41671св18).

15.07.2020 між ПрАТ СК ВУСО та Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір №15/07/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору (а.с. 9-22)

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення у порядку регресу із ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 розмір завданих збитків в порядку зворотньої вимоги у розмірі 5867,78 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових витрат у вигляді гонорару успіху , саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.

Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого, зокрема, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96), свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Таким чином, зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у разі укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару успіху не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат та покладення таких витрат на іншу сторону справи, оскільки в такому випадку суд, застосовуючи відповідні положення процесуального законодавства, зокрема частин четвертої-п`ятої статті 137 ЦПК України, може оцінювати необхідність, розумність та інші критерії співмірності цих витрат.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandisрішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення .

У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги адвокат Богомазом А. П. надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 02 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 02 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу .

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позову додано копії договору про надання правової допомоги № 30/01/19 від 30.01.2019, додаткової угоди № 23 від 23.12.2020 до договору про надання правової допомоги № 30/01/19 від 30.01.2019, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.12.2020 до договору про надання правової допомоги № 30/01/19 від 30.01.2019, платіжного доручення №Р24А834538338А60259 від 03.12.2020 на суму 3000,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Проте відповідач не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, суд звертає увагу, що додатковою угодою визначено розмір та порядок сплати клієнтом адвокату гонорару та фактичних витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги.

У той же час, додаткова угода укладена між адвокатом та позивачем 23.12.2020, а кошти за фактично виконані роботи сплачено 03.12.2020.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що підстав про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи, немає.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 81, 89, 141, 258, 263, 265, 268, 273, 274 ЦПК України,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про відшкодування збитків в порядку регресу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної оосби - підприємця ОСОБА_1 в порядку регресу завдані збитки у розмірі 5867 (п`ять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн 78 коп, які перерахувати на рахунок НОМЕР_6 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 320649.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 26.03.2021.

Суддя -