Постанова

від 09.08.2007 по справі 29/302-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

29/302-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09.08.2007р.м.Київ№ 29/302-А

За позовом             ТОВ " Імхотеп"

До                           Державна податкова інспекція  у Шевченківському районі м. Києва

Предметадміністративногопозову визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

Суддя

                                                                     Секретар судових засідань Вознюк М.В.

Представники:

від позивача      Павлюх Б.Я –представник (довіреність у справі);

від відповідача  Черниш Л.О. –держ.под. інспектор (довіреність у справі);

02.08.2007р., 08.08.2007р. в судовому засіданні, на підставі  ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, було оголошено перерву, в зв»язку з чим Постанова приймається зазначеною датою.

09.08. 2007р. о 10 год. 45 хв. в судовому засіданні, на підставі п.3 ст. 160 Кодексу  адміністративного судочинства України, було оголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

Обставини справи:

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 0000492302/0 від 24.01.2007р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач провівши позапланову невиїзну документальну перевірки позивача  після набрання законної сили рішення суду про припинення юридичної особи  (позивача ) шляхом ліквідації, грубо порушив норми Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та вимоги Никазу державної податкової адміністрації України від 19.02.1998р. № 80 „Про затвердження Інстуркції про порядок обліку платників податків”.

Відповідач надав заперечення по справі, в яких проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що згідно з планом –графіком проведення документальних перевірок на ТОВ „Імхотеп” повинна була проводитися виїзна планова документальна перевірка за період з 22.07.2005р. по 30.09.2006р.. У зв”язку з чим на адресу позивача було направлено лист – повідомлення, який повернувся без виконання, оскільки за юридичною адресою позивач не знаходиться. Оскільки позивач не надав документи в підтвердження правильності нарахування податків та зборів, по закінченню 10 днів з моменту отримання запрошення та у зв”язку з неможливістю встановлення фактичного місцезнаходження позивача, відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка, у ході якої встановлено порушення  позивачем п.п 7.4.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження  позивачем суми податкового кредиту за березень 2006р. у     розмірі 2849081,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

      07.11.2006р. Дарницьким районним судом міста Києва прийнято рішення по справі № 2-5380/ 06, яким вирішено припинити шляхом ліквідації юридичну особу –Товариство з обмеженою відповідальністю „Імхотеп”, державна реєстрація якої була проведена 21.07.2005р., з моменту вступу судового рішення в законну силу. Рішення набрало законної сили.

     Шевченківська рійонна у місті Києві державна адміністрація внесла запис до єдиного державного реєстру щодо цього рішення 28.11.2006р.     

     Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено  невиїзну дкументальну перевірку дотримання податкового законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю “Імхотеп” за березень 2006р., про що складено відповідний  Акт

За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення  від 24.01.07 р. №0000492302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість  у розмірі 4273621,50 грн., у т.ч. 2849081,00 –основний платіж та 1424540,50 грн. –штрафних санкцій.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у результаті чого позивачем неправомірно завищено суму податкового кредиту за березень 2006р., що призвело до заниження податкового зобов”язання з ПДВ за березень 2006р. на суму 2489081,00 грн.

Порушення встановлено з тих підстав, що на адресу позивача було надіслано запит про надання документів №13980/10/23-207 від 19.12.2006р. в підтвердження правильності нарахунвання податків за березень 2006р. По закінченню десятиденного строку, позивач не надав документи в підтвердження податкового кредиту з ПДВ  за березень 2006р.

Позовні вимоги  підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації, затвердженого Наказом ДПА України № 166  платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі Закон про бухгалтерський облік) із змінами та доповненнями визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до ст.ст.1, 3 п.2 цього Закону: бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст.9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (у т.ч. регістри). Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до ст. 11. Закону на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів).

Закон України «Про систему оподаткування»із змінами та доповненнями визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Згідно до ст.ст. 2,6,9 цього Закону під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Об'єктом оподаткування є у т.ч. податок на добавлену вартість. Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);

Відповідно до Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, первинні документи –письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, облікові регістри –носії спеціального формату у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Законом України „Про податок на додану вартість” визначений порядок обчислення та сплати податку, у т.ч. дата виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту, ведення податкового обліку. Підставою для виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, та відображення  їх в бухгалтерському та податковому обліку є первинні документи платника податків.

Відповідно до пп.7.5.2. п.7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення  права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів  з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебітових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до підпунктів 7.2.3., п.7.2.4. п. 7.2 ст.7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку;

Відповідно до ст.7 п.7.4.1. Закону України „Про податок на додану вартість (в редакції, чинній на березень 2006р.) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

          Відповідно до п.6.1. ст..6 Закону України „Про податок на додану вартість” об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.7.4.5. ст..7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи,  01.03.2006р. між позивачем ( покупець) та ТОВ „Консалтингово –комерційний центр „РАТ” (продавець) укладено договір № 11, відповідно до умов якого продавець зобов”язується передати у власність покупця товар (згідн видаткових накладних), а покупець зобов”язується прийняти товар та оплтити його на умовах цього договору.

На виконання вказаного договору  продавець поставив покупцю товар згідно видаткових накладних    від 27.03.2006р. № Е- 0000058 на загальну суму 78840000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1314000,00 грн., від 14.03.2006р. № Е- 0000035 на загальну суму 2536716,89 грн., у т.ч. ПДВ 422768,15 грн., від 06.03.2006р. № Е-0000012 на загальну суму 1207000,00 грн., у т.ч. ПДВ 201166,67 грн., від 24.03.2006р. № Е-0000051 на загальну суму 301129,96 грн., у т.ч. ПДВ 50188,33 грн., та податкових накладних від 14.03.2006р. № 35 на загальну суму 2536716, 89 грн., від 24.03.2006р. № 51 на загальну суму 301129,96 грн., у т.ч. ПДВ 50188,33 грн., від 27.03.2006р. № 58 на загальну суму 7884000,00 грн., у т.ч. 1314000,00 грн.  

24.02.2006р. між  позивачем  (замовник) та ТОВ „Ві Ай Пі Сервіс” (виконавець) укладено договір про наданя послуг з навантаження та розвантаження будівельних матеріалів № 17/08-А, відповідно до умов якого виконавець зобов”язується за завданням замовника надати послуги з навантаження та розвантаження будівельних матеріалів, а замовник зобов”язується сплатити виконавцеві за виконані ним послуги.  

На виконання вказаного договору  виконавець надав послуги згідно акту здачі –прийняття робіт (надання послуг) № ОУ –00000008 на загальну суму 300000,00 грн., у т.ч. ПДВ 50000,00 грн. та податкової накладної від 05.03.2006р. № 58 на загальну суму 300000,00 грн., у т.ч. ПДВ 50000,00 грн.

02.03.2006р. між позивачем (покупець) та ТОВ „Комерційна фірма „Зенкель і К” (продавець) укалдено договір № 22, відповідно до умов якого продавець зобов”язується поставити товар у власність покупця, а покупець зобов2язується прийняти товар та оплатити його згідно видаткових накладних.

На виконання вказаного договору  продавець поставив покупцю товар згідно видаткових накладних від 24.03.2006р. № РН- 0000328 на загальну суму 71591,44 грн., у т.ч. ПДВ 11931,91 грн., від 27.03.2006р. № РН- 0000334 на загальну суму 503786,02 грн., у т.ч. ПДВ 83964,34 грн., від 27.03.2006р. № РН –0000332 на загальну суму 4746000,00 грн., у т.ч. ПДВ 791000,00 грн. та податкових накладних  від 27.03.2007р. № 150 на загальну суму 503786,02 грн., у т.ч. ПДВ 83964,34 грн. , від 27.03.2006р. № 167 на загальну суму 4 746000,00 грн., у т.ч. ПДВ 791 000,00 грн., від 24.03.2006р. № 146 на загальну суму 71591,44 грн., у т.ч. ПДВ 11931,91 грн., від06.03.2006р. № 12 на загальну суму 1207000,00 грн., у т.ч. ПДВ 201166,67 грн.    

Сума податку на додану вартість  по вищевказаним податковим накладним була включена позивачем до складу податкового кредиту, про що свідчить декларація з податкцу на додану вартість за березень 2006р.

Копії перелічених вище документів є в матеріалах справи, були досліджені судом та дані зазначених документів були судом також порівняні і підтверджують доводи позивача щодо правомірності віднесення сум податку на додану вартість  до складу податкового кредиту у березні 2006р.

    Посилання відповідача на те, що позивачем не надано до перевірки податкові накладні або митні декларації, які підтверджують податковий кредит за березень, 2006 р., а отже сума податкового кредиту була прийнята відповідачем як нульова спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

   Крім того, судом не приймаються  посилання відповідача на те, що у зв”язку з ненаданням позивачем документів та пояснень на письмовий запит відповідача від 19.12.2006р. № 13980/10/2/23-207, відповідач правомірно провів невиїзну документальну перевірку, оскільки як вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ „Імхотеп” знаходиться за адресою, м. Київ, вул. Б. Хмельницького буд. 66/2, н/п в літ. А, а лист був адресований  на вул. Б. Хмельницького, 66/а  п/н 5.

  Також, суд відзначає, що відповідачем порушено  ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, якою передбачено, що у випадку реорганізації (ліквідації) підприємства  проводиться позапланова виїзна перевірка.

 Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.  Відповідач не подав суду допустимі докази в обґрунтування своїх заперечень.

 Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги  підлягають задоволенню.

 Керуючись ст. ст. 49, 51, п.1 ст.71, п. 1 ст. 72,  п. 1 ст. 94, ст. 98, ст. 160, п.4 ст.167, ст. 185, ст.186,  ч.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 0000492302/0 від 24.01.2007р.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Імхотеп” (код ЄДРПОУ 33643199, 02099, м. Київ, вул. Ялтинська 15, кв. 58, рахунки в банку відсутні) 3,40 (три гривні сорок копійок) судововго збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

СуддяІ.В.Усатенко