ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2021 року
м. Черкаси
справа № 692/1457/19 провадження № 22-ц/821/459/21 категорія 302070000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Бородійчука В.Г.,
суддів: Василенко Л.І., Нерушак Л.В.
секретар: Винник І.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
представник позивача - адвокат
відповідач: ОСОБА_2 ;
представник відповідача - адвокат Побиванець Юрій Володимирович
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Виконавчий комітет Демківська сільська рада
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Побиванця Юрія Володимировича на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Демківська сільська рада Драбівського району Черкаської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, у складі: головуючого судді Чепурного О.П., дата складання повного тексту 28 грудня 2020 року .
в с т а н о в и в :
Описова частина
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проживає у будинку по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці загальною площею 0,6465 га.
Даний будинок ОСОБА_1 придбав 23.11.2010 року за договором купівлі-продажу. У державному акті на право власності на земельну ділянку зазначено, що вона межує з А-Б сільська рада, Б-В землі ОСОБА_2 , В-А землі ОСОБА_3 .
По сусідству з ним проживає ОСОБА_2 , по АДРЕСА_2 , яка є власником сусідньої земельної ділянки.
Відповідач ОСОБА_2 порушила межі належної їй земельної ділянки, самовільно захопила частину землі загального користування, яка належить Демківській сільській раді Драбівського району Черкаської області, на якій облаштовувала металеву огорожу, та повністю перекрила в`їзд та виїзд з його двору на вулицю.
На його вимогу та вимогу уповноважених органів щодо демонтажу огорожі ОСОБА_2 не відреагувала. Вказане будівництво з боку відповідача створює позивачу перешкоди для користування земельною ділянкою загального користування, які полягають в неможливості в`їзду та виїзду особистого автомобіля у двір, відповідач фактично на свій розсуд без дозвільних документів змінила функціональне призначення земельної ділянки загального користування навпроти своїх та його садиб.
В підготовчому судовому засіданні позивач відмовився від позовної вимоги щодо демонтажу вигрібної ями.
В зв`язку з вищевикладеним остаточно просив суд зобов`язати ОСОБА_2 , яка проживає по АДРЕСА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні його земельною ділянкою з кадастровим номером 7120683500:01:001:0131, що розташована по АДРЕСА_1 шляхом знесення огорожі, яка розміщена біля земельної ділянки ОСОБА_2 та яка перешкоджає ОСОБА_1 користуватися земельною ділянкою загального користування, що належить Демківській сільській раді Драбівського району Черкаській області для проїзду до власного будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.
Зобов`язано ОСОБА_2 , яка проживає по АДРЕСА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні його земельною ділянкою з кадастровим номером 7120683500:01:001:0131, що розташована по АДРЕСА_1 шляхом знесення огорожі, яка розміщена біля земельної ділянки ОСОБА_2 та яка перешкоджає ОСОБА_1 користуватися земельною ділянкою загального користування, що належить Демківській сільській раді Драбівського району Черкаській області для проїзду до власного будинку.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зібрані докази по справі доводять той факт, що розміщена огорожа знаходиться на землях загального користування, які належать Демківській сільській раді Драбівського району Черкаської області, що зокрема підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, який виписаний на власницю у якої позивач придбав землю та на якому зазначено план меж земельної ділянки сторін, а також наданими третьою стороною копії фрагменту карти населеного пункту с. Демки Драбівського району та викопіровку земельної ділянки земель загального користування Демківської сільської ради з яких вбачається, що земельна ділянка розміром 0,1 га межує із землю, яка належить ОСОБА_1
ОСОБА_1 даною землею користувався для виходу з двору на вулицю до земель загального користування, а після побудови огорожі, він став залежним від волі сусідів щодо вільного доступу до будинку, інші місця для проходу до будинку не призначені для цього, оскільки там знаходиться город.
Суд прийшов до висновку, що в даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача на вільне користування власністю та землями загального користування буде відновлення становища позивача, яке існувало до порушення, що передбачено п.4 ч.2 ст.16 ЦК України, а тому відповідача слід зобов`язати знести встановлену огорожу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Побиванець Ю.В. оскаржив його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі просив скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року як незаконне та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Під час розгляду справи судом було задоволено клопотання про витребування у третьої особи виконавчого комітету всієї документації щодо спірних земельних ділянок в тому числі земельної шнурової книги Демківської сільської ради, проте під час допиту землевпорядника, яка мала надати суду вказані документи дані вимоги були проігноровані. Натомість суд прийняв на віру твердження свідка про те, що будинок ОСОБА_2 збудований зі зміщенням та земельна ділянка, яка являється предметом спору належить до загального користування.
Отже, не перевіривши правдивість даних показань на підставі письмових доказів та не усунув очевидні протиріччя, щодо форми земельної ділянки, що надана у користування ОСОБА_2 .
Як вбачається з письмових доказів, земельна ділянка ОСОБА_2 має прямокутну форму та земельна ділянка, яку бажає звільнити позивач, належить апелянту. В той час згідно тверджень позивача та землевпорядника на частині земельної ділянки площею 10 соток це землі загального користування, де має бути дорога для заїзду до домоволодіння позивача.
Вказує, що заявлені позивачем вимоги не можуть бути задоволені оскільки є наслідком не вірно обраного способу захисту, так як позивач не є власником земельної ділянки, яку він просить звільнити відповідача по справі. Так дана земельна ділянка належить до комунальної власності та саме Демківська сільська рада у випадку встановлення порушення з боку відповідача з участю представника відділу Держгеокадастру повинна скласти відповідний адміністративний протокол по факту самовільного захоплення земельної ділянки.
Крім того, у відповідності до витягу з опорного плану с. Демки, виданого управлінням містобудування та архітектури Черкаської ОДА вбачається, що заїзду до будинку, на який вказує позивач, взагалі не передбачено та дорога, яка є для заїзду до будинку ОСОБА_1 знаходиться зовсім в іншому місці, а дорога якою довгий час користувався позивач по справі для заїзду знаходиться на земельній ділянці виділеній в користування ОСОБА_2 .
Відзив на апеляційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом встановлено, що згідно копій договорів купівлі-продажу від 23.11.2010 року ОСОБА_1 придбав у власність житловий будинок та земельну ділянку площею 0,6564 га, кадастровий номер 7120683500:01:001:0131, які знаходяться по АДРЕСА_1 .
Згідно плану меж земельної ділянки, яка належить позивачеві, його земельна ділянка межує з сусідньою, якою користується відповідач по справі - ОСОБА_2 .
На плані межі землі ОСОБА_2 позначені літерами В - Б. Земельна ділянка ОСОБА_1 також межує з землями сільської ради, які позначені літерами А - Б.
Як встановлено судом з пояснень сторін та фотознімків вихід з двору домоволодіння ОСОБА_1 проходить повз землі відповідачки по справі ОСОБА_2 .
Також судом встановлено з фотознімків та пояснень сторін, що ОСОБА_2 розмістила огорожу на землі, якою користувався позивач для виходу з двору до земель загального користування.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду повністю відповідає.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Нормами статті 41 Конституції України , статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , статті 293 ЦК України передбачено право особи на повагу до житла і приватного життя, на безпечне для життя і здоров`я довкілля. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка порушує ці права особи, є незаконною і може бути припинена за рішенням суду.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає право людини до приватного і сімейного життя, житла і кореспонденції. З урахуванням загальних принципів, передбачених практикою ЄСПЛ, слід зауважити, якщо в Конвенції прямо не визнається право на здорове та спокійне середовище для життя, то у випадках, коли людина безпосередньо і серйозно струбована незручностями, спричиненими іншими особами (поведінка сусідів, функціонування промислових об`єктів тощо), може виникнути питання щодо порушення статті 8 Конвенції. Порушення права на повагу до житла не обмежується конкретними фізичними порушеннями, такими як несанкціоноване проникнення в будинок особи, а також включає такі посягання, які не є конкретними чи фізичними, наприклад, шум, запахи або інші форми втручання. Серйозне порушення може призвести до порушення права людини на повагу до житла, якщо це заважає користуватися зручностями свого житла. Такі порушення слід розглядати не лише в аспекті права особи на матеріальний об`єкт/простір, але і як право на отримання задоволення від користування таким об`єктом. З метою оцінки факту порушення права особи на повагу до житла слід визначити чи досягли незручності того мінімального рівня, необхідного для встановлення втручання у права особи на повагу до житла та приватного життя. Оцінка цього мінімуму є відносною і залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність та тривалість незручностей, їх фізичні чи психічні наслідки.
Відповідно до статті 13 ЦК України , при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені положеннями цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
У відповідності до статті 386 ЦК України , держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому шкоди.
Згідно статті 16 ЦК України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 90 ЗК України , власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до положень статті 91 ЗК України , власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Згідно статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Із положень статті 319 ЦК України вбачається, що власник зобов`язаний дотримуватися вимог закону, моральних засад суспільства і не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до положень статті 391 ЦК України , власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Згідно плану меж земельної ділянки, яка належить позивачеві, його земельна ділянка межує із сусідньою, якою користується відповідач по справі - ОСОБА_2 (а.с. 183, т. 1).
На плані межі землі ОСОБА_2 позначені під № НОМЕР_1 . Земельна ділянка ОСОБА_1 також межує з землями сільської ради, які позначені під № НОМЕР_2 .
Як встановлено судом першої інстанції з пояснень сторін та фотознімків вихід з двору домоволодіння ОСОБА_1 проходить повз землі відповідачки по справі ОСОБА_2 .
Як вбачається з фотознімків, ОСОБА_2 розмістила огорожу на землі, якою користувався позивач для виходу з двору до земель загального користування (а.с. 170, т.1).
Апелянт в скарзі вказує, що дана частина землі перебуває в користуванні у ОСОБА_2 на підставі того, що в 1973 році ОСОБА_4 була виділена земельна ділянка для будівництва площею 0,45 га та зобов`язано провести благоустрій та озеленення садиби, відгородивши її від вулиці та посадити зелене насадження.
Проте, Апелянт не довела ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, що розміщена нею огорожа знаходиться на її земельній ділянці, оскільки не надала доказів, які б підтверджували даний факт.
Отже, у 2019 році ОСОБА_2 самовільно встановила металеву огорожу на землях сільської ради, тим самим перекрила в`їзд та виїзд з двору позивачу ОСОБА_1 , чим порушила права власника суміжної земельної ділянки, а саме створила перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном.
Факт створення перешкод зафіксований в рішенні виконавчого комітету Демківської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 03.09.2019 року № 35 та в акті даної сільської ради від 17.09.2019 року (а.с. 17,18 т. 1).
Суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що докази по справі доводять той факт, що розміщена огорожа знаходиться на землях загального користування, які належать Демківській сільській раді Драбівського району Черкаської області.
Крім того, даний факт підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ 377548, який виписаний на власницю у якої ОСОБА_1 придбав землю та на якому зазначено план меж земельної ділянки сторін, а також наданими третьою стороною копії фрагменту карти населеного пункту с. Демки Драбвіського району Черкаської області та викопіровку земельної ділянки земель загального користування Демківської сільської ради з яких вбачається, що земельна ділянка розміром 0,1 га межує з землю, яка належить ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги є аналогічними аргументам, що викладені у відзиві на позовну заяву, які суд першої інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.
Посилання в апеляційній скарзі не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Побиванця Юрія Володимировича залишити без задоволення.
Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Демківська сільська рада Драбівського району Черкаської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст виготовлено 26 березня 2021 року.
Головуючий В.Г. Бородійчук
Судді Л.В. Нерушак
Л.І. Василенко
Суд | Черкаський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 24.03.2021 |
Оприлюднено | 28.03.2021 |
Номер документу | 95820970 |
Судочинство | Цивільне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні