Ухвала

від 10.09.2007 по справі 20-4/362-5/049

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-4/362-5/049

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

06 вересня 2007 року   Справа № 20-4/362-5/049

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Голика В.С.,

суддів                                                                      Гоголя Ю.М.,

                                                                                          Горошко Н.П.,

секретар судового засідання                                        Рєвєнко М.Ю.

за участю представників сторін:

позивача:Іванова Анжеліка Вікторівна, довіреність №  б/н   від 22.02.07

відповідача: Кочкаренко Вікторія Олександрівна, довіреність №  1584/9/10-036   від 30.05.07; Медведева Ірина Григорівна, довіреність №  1587/9/10-036   від 30.05.07;

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державного унітарного підприємства "Головне Управління спеціального будівництва МО Російської Федерації" Підприємства "Будівельне управління Чорноморського флоту" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Антонова І.В.) від 06.06.2005 по справі № 20-4/362-5/049

за позовом           Дочірнього підприємства Державного унітарного підприємства "Головне Управління спеціального будівництва Міністерства Оборони Російської Федерації" Підприємства "Будівельне управління Чорноморського флоту" (пр. Нахімова, 13, м.Севастополь, 99011)

до           Державної податкової адміністрації у місті Севастополі (вул. Кулакова, 56, Севастополь, 99011)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    За результатами позапланової перевірки з питань дотримання дочірним підприємством Державного Унітарного підприємства "Головне Управління спеціального будівництва Міністерства оборони Російської Федерації" підприємство "Будівельне управління Чорноморського флоту"  вимог податкового законодавства при численні та сплаті податку з власників транспортних засобів за період  з 01.01.2001 по 31.03.2004 (акт перевірки № 1358/10/8/17-129 від 07.07.2004 (т.1, а.с.9-18) Державною податковою адміністрацією у місті Севастополі прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000031720/0  від 12.07.2004 про визначення суми податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів у сумі 1501663,80 грн., з яких 750831,90 грн. –основний платіж,  750831,90 грн. –штрафні санкції; №0000021720/0  від 12.07.2004 про застосування штрафних санкцій у сумі 13355,89 грн. за затримку на 128 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 26711,77 грн.; № 0000011720/0  від 12.07.2004  про застосування штрафних санкцій у сумі 13324,80 грн. за затримку на 64 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 66624,00 грн. (т.1, а.с.19-21).  

                    Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Антонова І.В.) від 06.06.2005 у справі №20-4/362-5/049 у позові  дочірньому підприємству Державного Унітарного підприємства "Головне Управління спеціального будівництва Міністерства оборони Російської Федерації" підприємство "Будівельне управління Чорноморського флоту"  до Державної податкової адміністрації у місті Севастополі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відмовлено.

                    При прийнятті рішення місцевий господарський суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог, зазначивши, що автомобільна техніка позивача зареєстрована на території України, отже позивач мав здійснювати податкові відрахування по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів відповідно до законодавства України.

                    Не погодившись з рішенням суду, дочірнє підприємство Державного Унітарного підприємства "Головне Управління спеціального будівництва Міністерства оборони Російської Федерації" підприємство "Будівельне управління Чорноморського флоту"   звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати,  позов задовольнити.

                    Так, на думку позивача, суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку, встановивши, що автомобільна техніка позивача зареєстрована в Україні, оскільки її реєстрація здійснена у Військовій автоінспекції № 157 Чорноморського флоту Росії. Окрім того, як запевняє позивач, автомобільний транспорт знаходиться лише на балансі підприємства, але не належить йому на праві власності.

          Апеляційна скарга мотивована також іншими доводами, не маючими значення для вирішення справи.

                    Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С.  від 06.09.2007 у зв'язку із зайнятістю судді Ткаченко М.І. у іншому судовому процесі у складі колегії було замінено суддю Ткаченко М.І. на суддю Горошко Н.П.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

          Відповідно до статті 1 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” № 1963-XII від 11.12.1991,   платниками податку   з власників транспортних засобів та  інших самохідних   машин   і  механізмів  є  підприємства,  установи  та організації,  які є юридичними особами,  іноземні  юридичні  особи,  а  також  громадяни України,  іноземні громадяни та особи без громадянства,  які мають  зареєстровані  в  Україні  згідно  з  чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

          Позивач є суб'єктом права господарського відання на об'єкти, що встановлені зазначеною статтею.

          Судова колегія вважає такими, що не відповідають діючому законодавству посилання позивача на те,  що він не має  зареєстрованих в Україні відповідно до чинного законодавства транспортних засобів, що є об'єктами оподаткування.

          Відповідно до статті 12 Угоди між Російською Федерацією та Україною про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України транспортні засоби Чорноморського Флоту повинні мати реєстраційний номер і чіткий знак. При цьому використання номерних знаків  України не допускається. Як підтверджується листом 157 військової автомобільної інспекції  (т.1, а.с.92) транспортні  засоби позивача зареєстровані цією інспекцією, а сама ця інспекція розташована у місті Севастополі.

          Відповідно до частини 6 статті 34 Закону України "Про дорожній рух" експлуатація незареєстрованих транспортних засобів забороняється. Оскільки відповідно до названої вище Угоди експлуатація транспортних засобів  Чорноморського флоту Російської Федерації на дорогах України дозволяється, слід зробити висновок про те, що відповідно до міжнародної угоди дозволяється експлуатація  транспортних засобів, зареєстрованих в порядку, передбаченому цією Угодою. А сама така реєстрація, здійснена на території України  органами іншої держави, має кваліфікуватись як реєстрація транспортного засобу в Україні.

          Крім того, слід враховувати, що відповідно до преамбули Закону України         “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”податок з власників транспортних засобів є джерелом фінансування  будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування.

          За таких обставин позивач  міг бути звільнений від обов'язку сплачувати податок з власників транспортних засобів  тільки у випадку, як би належні йому  транспортні засоби відносились до категорії тих, що звільняються  від оподаткування.

          Матеріали справи свідчать про те, що транспортні засоби, які належать позивачеві на праві господарського відання, не звільняються від оподаткування.

          Підставою для задоволення позову про визнання  недійсним оспорюваного податкового повідомлення-рішення не може бути і твердження позивача, що він не є власником транспортних засобів, а володіє ними на праві господарського відання.  

Так, відповідно до пункту "б" статті 4  Закону України  “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” платниками цього податку  визнаються навіть навчальні заклади, які повністю фінансуються із бюджетів, якщо вони використовують інші транспортні засоби, ніж навчальні. Навчальні заклади, що фінансуються із бюджетів, відповідно до законодавства України не можуть мати права власності на транспортні засоби. Вони мають тільки право оперативного управління. Отже, під власниками транспортних засобів-платниками податків у названому законі розуміються юридичні особи, які мають транспортні засоби не тільки на праві  власності, а і на праві господарського відання або оперативного управління.

          Також,  не можуть бути прийняті до уваги доводи апелянта про те, що відповідач частково пропустив строк позовної давності, впродовж якого відповідач мав донарахувати податок з власників транспортних засобів. Позивач подав уточнюючі розрахунки податку з власників транспортних засобів у квітні 2004 року. З цього моменту і слід обчислювати позовну давність, оскільки до  подання уточнюючих розрахунків підстав для донарахування податку не було. Цих підстав не було також тому, що до квітня 2004 року позивач здійснював сплату цього податку. Після подачі уточнюючих розрахунків відповідач на вимогу позивача зарахував задекларовані як надміру сплачені суми податку з власників транспортних засобів в рахунок інших податків.

          За викладених обставин позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення  № 0000031720/0 від 12.07.2004 Державної податкової адміністрації у місті Севастополі задоволенню не підлягають.

          Підставою для застосування фінансових санкцій у сумах 13355,89грн. та 13324,80грн. стали наступні обставини. Відповідно до авізо №35 від 26.06.2001 на позивача був переведений податковий борг Феодосійської філії позивача (т.2, а.с.128). Але позивач погашення цього боргу здійснив з простроченням, як це підтверджується розрахунком (т.2, а.с.51). Позивач не надав будь-яких доказів, які б спростовували факт прострочення погашення зазначеного боргу. За наявності прострочення  сплати податкового боргу відповідач правомірно застосував  фінансові санкції на підставі  підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими  фондами”.

                    На підставі викладеного, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

                    Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державного унітарного підприємства "Головне Управління спеціального будівництва МО Російської Федерації" Підприємства "Будівельне управління Чорноморського флоту" залишити без задоволення.

                    2.   Рішення господарського суду міста Севастополя від  06.06.2005 у справі № 20-4/362-5/049 залишити без змін.

                    Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена  протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                        В.С. Голик

Судді                                                                      Ю.М. Гоголь

                                                                      Н.П. Горошко