Постанова

від 19.03.2021 по справі 598/784/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/784/17Головуючий у 1-й інстанції Гудима І.В. Провадження № 22-ц/817/8/21 Доповідач - Костів О.З. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2021 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Сташків Б. І., Щавурська Н. Б.,

з участю секретаря - Іванюта О.М.

сторін:

представника апелянта - Гриба Ю.М.,

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у режимі відеоконференції цивільну справу № 598/784/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ТІМЕКС-ІНВЕСТ на рішення Збаразького районного суду від 16 квітня 2018 року, ухваленого суддею Гудимою І.В., повний текст якого складено 26 квітня 2018 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТІМЕКС-ІНВЕСТ до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової поворотної позики від 30 травня 2016 року № 30/05/2016 та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТІМЕКС-ІНВЕСТ про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 01 лютого 2017 року № 2,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТІМЕКС-ІНВЕСТ (далі - ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 2157623.00 грн. заборгованості за договором безвідсоткової поворотної позики від 30 травня 2016 року №30/05/2016.

Позовна заява мотивована тим, що 30 травня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР (далі - ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР ) і ОСОБА_1 було укладено договір безвідсоткової поворотної позики №30/05/2016, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти у розмірі 2157623.00 грн. на умовах, визначених договором, та зобов`язався повернути їх до 31 грудня 2016 року. 01 лютого 2017 року між ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ та ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР був укладений договір відступлення права вимоги № 2, згідно якого ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР відступило ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ право вимоги за договором безвідсоткової поворотної позики від 30 травня 2016 року № 30/05/2016, що був укладений між ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР та ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 вимогу про повернення боргу, надіслану йому 17 травня 2017 року, залишив без реагування, борг в сумі 2157623.00 грн. не повернув, позивач просив його вимоги задовольнити.

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР та ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 2 від 01 лютого 2017 року.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 зазначив, що 30 травня 2016 року між ним та ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР було укладено договір безвідсоткової поворотної позики № 30/05/2016, згідно умов якого ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР зобов`язалося надати йому безвідсоткову поворотну позику в розмірі 2500000.00 гривень в строк до 01 жовтня 2016 року. Згідно видаткових касових ордерів, наданих позивачем в якості доказів до позовної заяви, він отримав 2157623.00 грн. позики. За умовами цього договору строк повернення позики був визначений як 31 грудня 2016 року. Додатковою угодою від 21 вересня 2016 року до договору безвідсоткової поворотної позики № 30/05/2016 від 30 травня 2016 року сторонами було погоджено внесення до договору пункту 20, яким було передбачено, що без письмової згоди двох Сторін даного Договору - Позикодавця та Позичальника - заборонити передавати третім особам свої права та/або обов`язки (їх частину), які виникають з цього Договору .

Посилаючись на те, що договір від 01 лютого 2017 року між ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ та ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР про відступлення права вимоги № 2 був укладений без його згоди, ОСОБА_1 просив визнати його недійсним.

Ухвалою Збаразького районного суду від 16 березня 2018 року провадження в частині позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_1 . До ТОВ «КОМПАНІЯ «ГАЛИЧИНА ЦУКОР» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 01 лютого 2017 року №2 закрито.

Рішенням Збаразького районного суду від 16 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової поворотної позики від 30 травня 2016 року №30/05/2016 відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №2 від 01 лютого 2017 року задоволено. Визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 01 лютого 2017 року №2, що був укладений між ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР та ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалене на підставі сфальсифікованих протоколу загальних зборів TOB КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР №2109/2016 від 21 вересня 2016 року та додаткової угоди до договору позики. Підтвердженням цього вважає той факт, що зустрічну позовну заяву подано лише 26 січня 2018 року - після припинення 26 грудня 2017 року ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР , керівником якого був ОСОБА_1 . Також зазначає, що судом безпідставно не призначено технічну експертизу на встановлення часу виготовлення документів, що є підставою для її призначення в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ТзОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відзив мотивований тим, що доводи в апеляційній скарзі про підробку додаткової угоди є безпідставні, оскільки її укладенню передувало рішення власників товариства, оформлене Протоколом. Прийняття рішення власниками товариства є результатом їх волевиявлення. Доказів того, що ним або будь-якою іншою особою було підроблено підписи власників на вищевказаних документах скаржником не надано. Крім того, апелянт не спростовує пояснення, надані в судовому засіданні представником власників ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР , згідно яких підтверджено, що додаткова угода дійсно укладалася.

В судовому засіданні представник апелянта ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ - адвокат Гриб Ю.М. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Предстаник ОСОБА_4 - адвокат Турчин-Кукаріна І.В. проти аплеяційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

30 травня 2016 року між ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР в особі директора Вороблевського Б.І. та ОСОБА_1 було укладено договір безвідсоткової поворотної позики №30/05/2016, відповідно до якого товариство зобов`язалось надати ОСОБА_1 в строк до 01 жовтня 2016 року грошові кошти у розмірі 2500000.00 грн., а позичальник ОСОБА_1 зобов`язується повернути надану позику в строк до 31 грудня 2016 року (т.1 а.с.5).

Вказаний договір укладено відповідно до протоколу № 2705/16 засідання загальних зборів учасників ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР від 27 травня 2016 року (т.1 а.с.67).

ОСОБА_1 за цим договором позики отримано грошові кошти у розмірі 2157623.00 грн. Гроші позикодавцю не повернуто.

01 лютого 2017 року між ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР (Первісний кредитор) та ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 2 (т.1 а.с.6).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору, Первісний кредитор відступив Новому кредиторові право вимоги за договором безвідсоткової поворотної позики від 30 травня 2016 року № 30/05/2016, що укладений між Первісним кредитором ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР та ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 1.3 договору відступлення права вимоги встановлено, що до нового кредитора переходить право вимагати замість Первісного кредитора від Боржника належного та реального виконання наступних обов`язків: повернення заборгованості за основним зобов`язанням в сумі 2157623.00 грн.

Відповідно до пункту 1.4 договору відступлення права вимоги до Нового кредитора переходять усі без винятку права та обов`язки Первісного кредитора за Основним зобов`язанням.

За вимогами пункту 2.1.1 Новий кредитор зобов`язаний перерахувати Первісному кредитору відшкодування за відступлення права вимоги за основним зобов`язанням у розмірі 1500000.00 грн.

17 травня 2017 року ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ направлено письмову вимогу ОСОБА_1 про повернення боргу, де зазначено, що ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР відступило ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ право вимоги за договором безвідсоткової поворотної позики від 30 травня 2016 року №30/05/2016 і що ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ вимагає у ОСОБА_1 . Сплатити 2157623.00 грн. заборгованості за договором безвідсоткової поворотної позики №30/05/2016 від 30 травня 2016 року. Ця вимога ОСОБА_1 залишена без відповіді (т.1 а.с.10).

Юридичну особу - ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР припинено.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань встановлено: дата запису про державну реєстрації припинення 26 грудня 2017 року, номер запису № 10701170036027259, підстава для внесення запису - судове рішення Господарського суду м.Київ про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом від 22 листопада 2017 року, справа № 910/6858/17 (т.1 а.с.98-106).

ОСОБА_1 надано суду копію протоколу №2109/16 засідання загальних зборів учасників ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР від 21 вересня 2016 року про надання згоди на укладення додаткової угоди до договору безвідсоткової поворотної позики від 30 травня 2016 року № 30/05/2016 та копію укладеної 21 вересня 2016 року між ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР та ним додаткової угоди до договору безвідсоткової поворотної позики від 30 травня 2016 року № 30/05/2016, згідно чого сторонами було погоджено внесення до договору пункту 20, яким передбачено, що без письмової згоди двох Сторін даного Договору - Позикодавця та Позичальника - заборонити передавати третім особам свої права та/або обов`язки (їх частину), які виникають з цього Договору (т.1 а.с.60-61).

Згідно Акту прийому-передачі документів від 09 лютого 2017 року на виконання договору відступлення права вимоги від 01 лютого 2017 року № 2 ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР передало ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ копію повідомлення про відступлення права вимоги від 08 лютого 2017 року № 08/02-17/2 та лише договір безвідсоткової поворотної позики від 30 травня 2016 року №30/05/2016 (т.1 а.с.9).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст.ст.626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Таким чином, ознаками договору факторингу є: 1) фактор (новий кредитор) надає послуги по фінансуванню діяльності клієнта (первісний кредитор) шляхом надання в його розпорядження коштів; 2) такі послуги надаються за винагороду у вигляді здійснення клієнтом (первісний кредитор) відповідної плати послуг фактора (новий кредитор); 3) грошові кошти передаються в рахунок грошової вимоги клієнта (первісного кредитора) до третьої особи (боржника).

Отже, обов`язковою умовою договору факторингу є оплата, яку має здійснити первісний кредитор (клієнт) новому кредитору (фактору) за надання в його розпорядження коштів під відступлення права вимоги.

При цьому, таку плату здійснює саме клієнт (первісний кредитор), а не навпаки.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Судом встановлено, що згідно пункту 1.3 Договору відступлення права вимоги до нового кредитора переходить право вимагати замість Первісного кредитора від Боржника належного та реального виконання наступних обов`язків: повернення заборгованості за основним зобов`язанням в сумі 2157623.00 грн. Відповідно до пункту 1.4 Договору відступлення права вимоги до Нового кредитора переходять усі без винятку права та обов`язки Первісного кредитора за Основним зобов`язанням.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг . Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 ЦК України зумовлює його недійсність.

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Таку ж правову позицію Верховний Суд висловив у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

З огляду на викладене та дослідивши положення спірного договору про відступлення права вимоги №2 від 01 лютого2017 року, укладеного між ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР (Первісний кредитор) та ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ (Новий кредитор), колегія суддів приходить до висновку, що вказаний договір за своєю юридичною природою є договором факторингу, оскільки містить усі характерні ознаки такого договору виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР (первісний кредитор) уступило право грошової вимоги до ОСОБА_1 (боржника) в обмін на грошові кошти в сумі 1500000.00 грн., які ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ (новий кредитор) зобов`язалося сплатити первісному кредитору.

Тобто, фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній права грошової вимоги до третьої особи (боржника), що є основною ознакою договору факторингу.

Уклавши договір відступлення права вимоги за договором безвідсоткової поворотної позики ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР отримало фінансування у розмірі 1500000.00 грн., а ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ , в свою чергу, укладаючи вказаний договір, набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги. Така різниця виразилася в отриманні ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ від первісного кредитора права щодо розпорядження усіма правами первісного кредитора до боржника на власний розсуд.

Наведене свідчить про те, що укладений між ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР та ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ оспорюваний договір за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов`язкових елементів відносин факторингу. Проте, сама по собі назва оспорюваного у даній справі договору не змінює його правової природи.

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року №2664-III Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

З наведених норм права вбачається, що юридична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.

Апеляційний суд звертає увагу, що 01 лютого 2017 року між ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР (Первісний кредитор) та ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги (факторингу). Згідно вказаного договору, ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР є клієнтом, а ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ - фактором.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансовою послугою є операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальності вартості фінансових активів.

Статтею 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг до фінансових послуг віднесено, зокрема, факторинг.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 9 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

Відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні належні докази того, що ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ на момент виникнення спірних відносин було фінансовою установою, яка відповідно до закону надає фінансові послуги, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

У судовому засіданні 18 липня 2018 року (час запису - 15:19:08), представник ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ апеляційному суду пояснив, що ліцензії на надання фінансових послуг у товариства начебто немає .

Крім того, у судовому засіданні 19 березня 2021 року представник ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ апеляційному суду повторно підтвердив, що у товариства відсутня ліцензія на надання фінансових послуг.

Таким чином, з укладенням договору про відступлення права вимоги за договором безвідсоткової поворотної позики відбулася заміна кредитодавця, який не є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що договір відступлення права вимоги №2 від 01 лютого 2017 року, що укладений між ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР та ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ , підлягає визнанню недійсним, оскільки ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ не є фінансовою установою, яка може надавати фінансові послуги у формі факторингу.

Визнаючи недійсним договір відступлення права вимоги та відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості суд першої інстанції виходив з того, що договір відступлення права вимоги №2 від 01 лютого 2017 року між ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ та ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР укладено з порушенням вимог ч.1 ст.516 ЦК України, оскільки заміна кредитора за договором безвідсоткової поворотної позики №30/05/2016 від 30 травня 2016 року, в порушення його пункту 20, була проведена без згоди ОСОБА_1 , боржника та сторони договору позики.

Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає передчасним.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ щодо призначення технічної експертизи документів - протоколу від 27 травня 2016 року № 2109/16 та додаткової угоди від 21 вересня 2016 року, чим фактично залишив без відповіді питання належності та достатності цих доказів.

Вказану відмову в призначенні експертизи колегія судів вважає необгрунтованою, в зв»язку із чим ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року задоволено клопотання апелянта та у справі призначено судово-технічну експертизу документів (т.2 а.с.90-92), на вирішення якої поставлено наступні питання:

1. Чи відповідає дата виготовлення (складання) додаткової угоди від 21 вересня 2016 року до договору безвідсоткової поворотної позики №30/05/2016 від 30 травня 2016 року, протоколу загальних зборів ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР №2109/2016 від 21 вересня 2016 року, протоколу загальних зборів ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР №2705/2016 від 27 травня 2016 року, даті, зазначеній в самих документах?

2. Визначити відносну давність виконання наступних документів:

- додаткової угоди від 21 вересня 2016 року до договору безвідсоткової поворотної позики №30/05/2016 від 30 травня 2016 року;

- протоколу загальних зборів ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР №2109/2016 від 21 вересня 2016 року;

- протоколу загальних зборів ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР №2705/2016 від 27 травня 2016 року.

Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

17 лютого 2021 року на адресу апеляційного суду надійша вказана справа з повідомленням директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз - О.Рувіна про залишення ухвали про призначення експертизи без виконання (т.2 а.с.152-154).

Однією з підстав залишення ухвали суду про призначення експертизи без виконання слугувало те, що ОСОБА_1 та, відповідно, судом, не надано згоди на пошкодження досліджуваних документів (вирізання штрихів рукописних записів та підписів).

Вказану відмову ОСОБА_1 від надання згоди на пошкодження документів представник апелянта вважає ухиленням від участі в експертизі та просив апеляційний суд застосувати наслідки, передбачені ст.109 ЦПК Укпраїни.

Однак, колегія суддів з таким твердженням не погоджується.

У відповідності до ст.109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 в розпорядження експертів було надано оригінали оспорюваних документів - додаткової угоди від 21 вересня 2016 року до договору безвідсоткової поворотної позики №30/05/2016 від 30 травня 2016 року, а також протоколів загальних зборів ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР №2109/2016 від 21 вересня 2016 року та №2705/2016 від 27 травня 2016 року.

Натомість, ненадання згоди на їх пошкодження, на думку колегії суддів, не може свідчити про ухилення особи від проведення експертизи.

Крім цього, станом на день повернення ухвали суду без виконання ТОВ «ТІМЕКС ІЕВЕСТ» не провело оплати вартості експертизи.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд відхиляє твердження апелянта про те, що додаткову угоду від 21 вересня 2016 року до договору безвідсоткової поворотної позики №30/05/2016 від 30 травня 2016 року, що укладено між ТзОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР та ОСОБА_1 , було сфальсифіковано.

Разом з тим апеляційний суд зазначає, що оскільки судом встановлено недійсність договору відступлення права вимоги (факторингу) №2 від 01 лютого 2017 року, що був укладений між ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР та ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ , проведення вищевказаної судової експертизи не має виключного правового значення для вирішення даної цивільної справи.

Виходячи із наведеного, не підлягає до задоволення позов ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ про стягнення з ОСОБА_1 2157623.00 грн. заборгованості за договором безвідсоткової поворотної позики №30/05/2016 від 30 травня 2016 року, оскільки такі позовні вимоги товариства ґрунтуються на визнаному судом недійсним договорі відступлення права вимоги (факторингу) №2 від 01 лютого 2017 року, що був укладений між ТОВ КОМПАНІЯ ГАЛИЧИНА ЦУКОР та ТОВ ТІМЕКС-ІНВЕСТ .

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни мотивувальної рішення суду.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТІМЕКС-ІНВЕСТ - задовольнити частково.

Рішення Збаразького районного суду від 16 квітня 2018 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 24 березня 2021 року.

Головуючий

Судді