Постанова

від 23.03.2021 по справі 659/797/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року м. Херсон

номер справи: 659/797/20

номер провадження: 22-ц/819/566/21

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В., суддів:Склярської І.В., Чорної Т.Г., секретарАвтонагова Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іванівського районного суду Херсонської області у складі судді Ференца Р.І. та присяжних Гребельної І.В., Омелянчук І.Г. від 09 грудня 2020 року в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Вербівська сільська рада Нижньосірогозького району Херсонської області, про оголошення особи померлою,

встановив:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення її троюрідної сестри ОСОБА_2 померлою, зазначивши, що навесні 2006 року вона вибула зі свого постійного місця проживання (с. Дем`янівна Нижньосірогозького району Херсонської області) на польові роботи до Веселівського району Запорізької області і не повернулась, до теперішнього часу відомості про місце її перебування відсутні.

Посилаючись на те, що за результатами вжитих Нижньосірогозьким відділом поліції Каховського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області заходів місце перебування ОСОБА_2 не встановлено, а у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом 14 років, заявниця з метою оформлення спадкових прав як єдина спадкоємиця п`ятої черги за законом просила суд оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлою.

Рішенням суду від 09 грудня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Скарга обґрунтована тим, що висновки суду щодо відсутності підстав для оголошення ОСОБА_2 померлою не відповідають обставинам справи, наданим доказам щодо неможливості встановлення місця перебування ОСОБА_2 та доказам відсутності відомостей про місце її перебування протягом 14 років, а на обставини, які б загрожували смертю або припускали смерть її сестри, вона не посилалась.

Крім того зазначила, що наявність інших спадкоємців не позбавляє її права звернутися до суду із відповідною заявою на підставі статей 305-306 ЦПК України.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Рішення суду мотивовано тим, що надані позивачем докази є недостатніми для визнання ОСОБА_2 померлою.

В процесі розгляду справи суд встановив, що ОСОБА_1 є троюрідною сестрою по батьківській лінії спорідненості із ОСОБА_2 , яка зареєстрована в с. Дем`янівка Нижньосірогозького району Херсонської області та згідно із наданою Вербівською сільською радою Нижньосірогозького району Херсонської області інформацією проживала в цьому населеному пункті до 2006 року.

У ОСОБА_2 є інші троюрідні брати-сестри по материнській лінії спорідненості, інші родичі спорідненості по лінії матері, яких заявниця чітко і точно назвати не може.

ОСОБА_2 неодноразово і систематично покидала місце свого проживання та реєстрації для поїздок на роботу у Веселівський район Запорізької області, а з весни 2006 року в село Дем`янівка не повернулася. З цього часу відомості про місце її перебування чи постійного проживання заявнику, іншим односельчанам, які були допитані судом за клопотанням заявника як свідки, невідомі.

Невідома також назва населеного пункту у Веселівському районі Запорізької області та місце працевлаштування ОСОБА_2 у наведений період часу.

В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Нижньосірогозького відділу поліції із проханням посприяти у відновленні зв`язку з її троюрідною сестрою ОСОБА_2 , 1983 року народження, яка в 2006 році переїхала до Запорізької області.

За результатами розгляду матеріалів за заявою ОСОБА_1 компетентним органом складено висновок, який затверджений начальником Нижньосірогозького відділу поліції Каховського відділу ГУ НП в Херсонській області 18.08.2020 року, з огляду на зміст якого з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 було здійснено перевірку за обліками РАЦС, АІПС АМОР , УІАП в Херсонській області, УІАП в Запорізькій області, ДІАП НП в м.Києві, ДВСУ. В ході перевірки встановлено, що остання за час відсутності до кримінальної, адміністративної відповідальності не притягалася, до правоохоронних органів не зверталася, факт її смерті, реєстрації шлюбу чи народження дітей не реєструвалося. Під час опитування місцевих мешканців встановлено, що ОСОБА_2 ще в 2006 році виїхала до Запорізької області, де почала працювати на польових роботах, та звідти не поверталася. Відомості про те, що вона стала жертвою злочину відсутні (а. с. 76).

Метою, для якої необхідно визнати ОСОБА_2 померлою, ОСОБА_1 зазначає необхідність оформлення після неї спадщини на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,43 га, яка розташована на території Дем`янівської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області та яка перебуває у користуванні її сім`ї.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку - протягом шести місяців.

Стаття 47 ЦК України передбачає, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Виняток встановлений у частині другій статті 46 ЦК України, де зазначено, що фізична особа, яка пропала безвісти, у зв`язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після сплину двох років від дня закінчення воєнних дій.

Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У відповідності до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

За приписами частини четвертої статті 46 ЦК України порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.

При цьому на наявність права, а не обов`язку суду оголосити фізичну особу померлою за умови відсутності у місці її постійного проживання відомостей про місце її перебування протягом трьох років прямо вказує зміст частини першої статті 46 ЦК України.

До таких висновків щодо застосування статей 46, 47 ЦК України дійшов Верховний Суд, виклавши їх у постановах, зокрема від 06.11.2019 року у справі №226/3053/18, від 30.05.2019 року у справі №359/4864/17 та інших постановах, які відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б давали достатні підстави зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 , розшук якої в установленому законом порядку не оголошувався та не проводився, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою та вважає ці висновки такими, що відповідають обставинам справи в межах наданих учасниками доказів та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах та як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Зокрема, твердження скаржника про те, що ОСОБА_2 підлягає визнанню померлою з підстав відсутності у місці її постійного проживання відомостей про місце її перебування протягом 14 років, що звільняє її як заявника доводити наявність обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, як зазначалося вище, для визнання особи померлою, враховуючи правові наслідки такого рішення, недостатньо встановити факт її відсутності у місці постійного проживання та необхідно доводити наявність обставин, які б давали достатні підстави зробити вірогідне припущення про смерть особи.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

При цьому докази, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, мають бути не лише належними, допустимими та достовірними, а й достатніми, тобто такими, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Наведені в апеляційній скарзі докази не спростовують висновок суду щодо їх недостатності для задоволення заяви про визнання особи померлою з наведених вище підстав.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 09 грудня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л. В. Пузанова

Судді: І. В. Склярська

Т. Г. Чорна

Повний текст постанови складено 26 березня 2021 року

Суддя Л. В. Пузанова