Постанова

від 24.03.2021 по справі 191/115/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1805/21 Справа № 191/115/20 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справиапеляційну скаргу

ОСОБА_1 ,

на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства "Чайка"про встановлення припинення правовідношення, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Чайка" про встановлення припинення правовідношення (а.с. 4-7).

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ДП №085334, виданого Синельниківським районним відділом земельних ресурсів 26.04.2004 року йому належить земельна ділянка кадастровий номер 1224886400-02-004-0017 площею 2 га. 01.04.2006 року між ним та СФГ Чайка було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки загальною площею 2 га з 01.04.2006 року до 01.04.2020 року, який був зареєстрований 24.07.2006 р. в ДРФ центрі ДЗК за № 040613101366. Так, згідно п. 3.1 вказаного договору земельна ділянка надається в оренду на 15 років з 01.04.2006 року до 01.04.2020 року. Таким чином, сторони вільно узгодили конкретний строк, коли починається строк оренди (01.04.2006 року) і коли закінчується (01.04.2020 року). При цьому сторони в договорі при його укладанні конкретно зазначили кінцеву дату строку дії цього договору що фактично становило менше ніж 15 років. Згідно п. 4.1 вказаного договору розмір орендної плати складає 352,65 грн. Згідно п. 6.3.4 договору СФГ Чайка має право на продовження договору після закінчення строку його дії на тих самих або змінених за згодою сторін умовах на новий термін. Листами від 14.09.2019 року позивач завчасно попередив відповідача, що не має наміру подовжувати з СФГ Чайка правовідносини, пов`язані з користуванням СФГ Чайка належних йому земельних ділянок. Позивач завчасно попередив голову СФГ Чайка ОСОБА_2 , що не має наміру укладати з будь-якою особою договір оренди вищевказаних земельних ділянок на тих самих або змінених за згодою сторін умовах, що діяли в період користування його земельною ділянкою СФГ Чайка . Таким чином, позивач просив голову СФГ Чайка ОСОБА_2 02.04.2020 року звільнити належну йому земельну ділянку загальною площею 2 га. У відповідь він отримав листа, з якого слідує, що голова С(Ф)Г Чайка ОСОБА_2 повідомляє, що лише з моменту державної реєстрації (тобто з 24.07.2006 року) починається строк дії такого договору оренди землі, а не з моменту його укладання . З таким тлумаченням кінцевого строку договору, чітко визначеного в її п. 3.1 договору оренди (01.04.2020 р.) позивач не може погодитись з наступних підстав. Згідно п. 7.2 договір припиняє дію у разі закінчення строку оренди або за взаємною згодою сторін. Згідно п. 10.2 договір діє до закінчення строку оренди. Строк оренди визначений в п. 3.1 договору: з 01.04.2006 року по 01.04.2020 року. Позивач вважає, що суд може визнати, що строк дії договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224886400-02-004-0017 площею 2 га, укладеного між позивачем (орендодавцем) та СФГ Чайка (орендарем), який був зареєстрований 24.07.2006 р. в ДРФ центрі ДЗК за № 040613101366 припиняється після 01.04.2020 року.

Просив суд визнати, що строк дії договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224886400-02-004-0017 площею 2 га, укладеного між позивачем (орендодавцем) та СФГ Чайка (орендарем), який був зареєстрований 24.07.2006 р. в ДРФ центрі ДЗК за № 040613101366 припиняється після 01 квітня 2020 року, а також стягнути на його користь з відповідача всі судові витрати: 768,40 грн., витрати на судовий збір; 6 000 грн., витрати на правову допомогу, з яких 1 500 грн., витрати, пов`язані з підготуванням позовної заяви з додатками; 4 500 грн., як передоплата за участь в судових засіданнях та за складання всіх інших можливих процесуальних документів.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2020 рокуу задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі /а.с. 75-78/.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також стягнути судові витрати (а.с. 87-91).

СФГ "Чайка" скористалось своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України та подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2020 рокув порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 2.000 га, кадастровий номер 1224886400-02-004-0017, що розташована на території Новогнідської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с. 8)

01 квітня 2006 року між позивачем ОСОБА_1 та С(Ф )Г Чайка в письмовій формі укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передав С(Ф)Г Чайка в строкове платне користування належну йому вищевказану земельну ділянку строком на 15 років з 01.04.2006 по 01.04.2020 (а.с.10).

Позивач ОСОБА_1 надсилав попередження про непродовження строку дії договору оренди земельної ділянки голові С(Ф)Г Чайка ОСОБА_2 , в якому просив звільнити до 02.04.2020 року належну йому земельну ділянку площею 2 га (а.с. 11).

З листа вих. № 55/19 від 07.10.2019 року вбачається, що головою С(Ф)Г Чайка ОСОБА_2 , була надана відповідь ОСОБА_1 , на попередження про непродовження строку дії договору оренди, в якому зазначено, що договір оренди укладений на 15 років, строк його дії починається з 24.07.2006 року. Тому законних підстав для припинення договору оренди не вбачають (а.с. 12).

Відповідачем С(Ф) Г Чайка до суду була надана довідка від 18.03.2020 року вих. №25/20, з якої вбачається, що С(Ф)Г Чайка були понесені затрати в розмірі 18356,23 грн. по підготовці земельної ділянки пл. 2,000 га (орендодавець) ОСОБА_1 та посіву озимої пшениці за вересень -жовтень 2019 та січень-березень 2020 (а.с. 24);

Також 09.10.2020 року відповідачем С(Ф)Г Чайка до суду була надана довідка від 07.10.2020 р. вих. № 105/20 С(Ф)Г Чайка , з якої вбачається, що ОСОБА_1 було нараховано грошові кошти за оренду земельного паю площею 9,160 га, за 2020 рік в сумі 27 329,19 грн. з них перераховано прибуткового податку 4 919,25 грн., та військовий збір 409,94 грн., а також за оренду земельної ділянки площею 2,0 га за 2020 рік - 7 450,06 грн. з них перераховано прибуткового податку 1 341,30 грн., та військовий збір 111,75 грн., загальна сума до виплати становить 27 997,30 грн., яка була перерахована платіжним дорученням № 509 від 06.08.2020 року, а також платіжне доручення № 509 від 06.08.2020 року з довідкою Приватбанк .

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 виходив з їх недоведеності. А також, виходив з того, що оскільки, як станом на 01.04.2020 року так і на момент розгляду справи по суті існують обставини, які свідчать про виконання умов договору і позивачем, і відповідачем. Таким чином, правовідношення між сторонами продовжує існувати.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини.

Вказані обставини мають певний часовий проміжок дії, який має початок та закінчення.

У частині першій статті 251 ЦК України строк визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (частина третя статті 251 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України.

Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тому вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

У статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.

На час підписання договору оренди, 01 квітня 2006 року, частина друга статті 124 ЗК України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У частині другій статті 125 ЗК України вказано, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині другій статті 126 ЗК України.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон N 161-XIV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У статті 13 Закону N 161-XIV надано визначення договору оренди землі. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 цього Закону N 161-XIV).

Згідно зі статтею 18 названого Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону N 161-XIV передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 ЦК України. Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі.

Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону N 161-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Верховний Суд України вказував, що поняття "момент укладення договору" та "момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки" різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено і у мотивувальних частинах постанов від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).

У ЦК України передбачено як визначення строку, так і початку перебігу строку та його закінчення.

Статтею 252 ЦК України вказано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 ЦК України).

Переважна більшість правовідносин, які урегульовані нормами цивільного законодавства, є відносинами, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб`єктів та нормальна реалізація ними суб`єктивних прав і виконання суб`єктивних обов`язків.

Тому і строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб`єктивних цивільних прав та виконання обов`язків.

Це загальне правило закріплено у статті 631 ЦК України, зокрема що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Разом з тим у частині третій вказаної статті обумовлено, що сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Момент укладення договору передбачений у статті 640 ЦК України і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.

У спеціальному Законі N 161-XIV вказано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18).

Можна зробити висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Разом з тим якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом N 161-XIV, який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Такі висновки щодо набрання чинності договором оренди земельної ділянки зроблено у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16), у мотивувальній частині якої міститься роз`яснення аналогічного розуміння правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 19 лютого 2014 року у справі N 0426/14068/2012 (провадження N 6-162цс13).

Вказані висновки також підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року справа № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).

Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним.

Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

У цивільній справі, що переглядається колегією суддів, суд першої інстанції встановив, що власник земельної ділянки ОСОБА_1 як орендодавець та СФГ "Чайка" як орендар підписали договір оренди земельної ділянки 01 квітня 2006 року.

При цьому сторони узгодили у пункті 3.1. договору строк його дії - 15 років з 01.04.2006 року по 01.04.2020 року, у пункті 10.1. визначили, що цей договір сторони вважають укладеним та дійсним після його підписання сторонами, у пункті 10.2. визначились, що цей договір діє до закінчення строку оренди, а у пункті 10.3. визначили, що сторони домовились не посвідчувати даний договір нотаріально.

Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом підписання договору сторонами.

Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

З договору оренди вбачається, що він зареєстрований 24 липня 2006 року ДРФ центру ДЗК Синельниківської райдержадміністрації.

Таким чином, відповідач безпідставно вказував, що строк договору починається з моменту його державної реєстрації та закінчиться 24 липня 2021 року.

Позивач вірно вважає, що початок дії договору є момент його підписання, а саме 01.04.2006 року, проте, позивач дійшов хибних висновків про те, що момент закінчення договору є саме 01.04.2020 року, оскільки позивачем не враховано ту обставину, що у пункті 3.1. договору також зазначено строк його дії - 15 років.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позивачем не підтверджено будь-якими належними та допустимими доказами обставина, що при укладені спірного договору була допущена помилка і сторонами був визначений строк дії договору на 14 років. Крім того, вказане спростовується змістом самого договору.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що сторонами було визначено строк дії договору 15 років, а при зазначені періоду було допущено помилку при вирахуванні вказаного строку та помилково зазначено період з 01.04.2006 року по 01.04.2020 року, оскільки цей період фактично складає 14 років, а не 15 років, як зазначено у договорі, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог та визначення, що строк спірного договору припинив свою дію саме 01.04.2020 року, як вважає позивач.

Стаття 31 Закону N 161-XIV регулює питання припинення договору оренди землі, а саме договір оренди землі припиняється в разі: - закінчення строку, на який його було укладено; - викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; - поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; - смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; - ліквідації юридичної особи - орендаря; - відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; - набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; - припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Інших обставин, які б свідчили про наявність підстав для дострокового припинення договору оренди земельної ділянки відповідно до статті 31 Закону N 161-XIV, позивач не зазначив і суд не встановив.

У такому разі підстав для задоволення позову не вбачається.

Крім того, колегія суддів також враховує те, що судом було встановлено, що договір продовжує діяти станом на момент розгляду справи, оскільки відповідач С(Ф)Г Чайка продовжує користуватися земельною ділянкою і обробляти її. Вказана обставина підтверджується довідкою С(Ф)Г Чайка №105/20 від 07.10.2020 року. Разом з тим, суду надані докази того, що відповідач оплатив позивачу орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою за 2020 рік, що підтверджується копією платіжного доручення №509 від 06.08.2020 року. Ці обставини не були спростовані позивачем.

Виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог та ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.

Колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.

Колегія суддів не сприймає доводи позивача про те, що суд порушив принцип диспозитивності і фактично ухвалив рішення за іншим предметом спору, оскільки, суд у своєму рішенні зазначив, що позивачем заявлені вимоги про встановлення припинення правовідношення, яке виникло 01 квітня 2006 року між позивачем ОСОБА_1 та С(Ф )Г Чайка , згідно з умовами якого ОСОБА_1 передав С(Ф)Г Чайка в строкове платне користування належну йому земельну ділянку площею 2,0 га строком на 15 років з 01.04.2006 по 01.04.2020 і даний висновок суду відповідає змісту позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров