Постанова від 11.03.2021 по справі 908/1557/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2021 року м.Дніпро Справа № 908/1557/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чус О.В.

судді: Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М.

Секретар судового засідання Григоренко А.А.

Представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Блексі Фрут Компані" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.11.2020 р., повне рішення складене 13.11.2020р. та набрало законної сили 04.12.2020, суддя Левкут В.В., у справі № 908/1557/20

за позовом Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області (72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Маяковського, буд. 165)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Блексі Фрут Компані" (юридична адреса: 72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Центральна, буд. 74/2; фактична адреса: 72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Дорожна, буд. 97/2)

про стягнення 317122,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

Костянтинівська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області 19.06.2020 звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Блексі Фрут Компані 317122,56 грн. заборгованості з орендної плати за період з травня 2017 року по лютий 2020 року за договором оренди майна № б/н від 01.08.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди комунального майна від 01.08.2015 щодо своєчасного та повного внесення орендної плати у відповідача виникла заборгованість за договором у розмірі 317122,56 грн. за період з травня 2017 року по лютий 2020 року. На адресу відповідача направлялась претензія з розрахунком боргу, яку отримано відповідачем 05.03.2020, але вона залишилась без відповіді. Посилаючись на приписи статей 509, 610, 611, 759, 762 ЦК України, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.11.2020 у справі 908/1557/20 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Блексі Фрут Компані" на користь Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області 308934,25 грн. основного боргу на розрахунковий рахунок UA 338999980334139850000008172 Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ОКПО 37968956, одержувач місцевий бюджет Костянтиновської сільської ради. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Блексі Фрут Компані" на користь Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області 4634,02 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи доведено факт невиконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Блексі Фрут Компані" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 03.11.2020 р. по справі №908/1557/20 та повністю відмовити в задоволенні позову.

У поданій скарзі йдеться про те, що п. 7.1 Договору вказує, що цей договір укладений строком на три роки та діє до 1 липня 2018 р. включно.

Тобто, на думку скаржника, після вказаної дати строк дії Договору закінчився і з того моменту у відповідача не може виникати нарахування орендної плати за користування майном, окрім повного виконання своїх зобов`язань за цим Договором.

Суд в оскаржуваному рішенні не надав цьому оцінки, та стягнув з останнього орендну плату і за період коли строк дії Договору вже закінчився тобто з 01.07 . 2018 р. і до лютого 2020 p ., помилково застосувавши п. 7.4 Договору у якому сказано, що за місяць до закінчення строку дії Договору сторони повинні письмово визначитись щодо продовження або припинення Договору. Якщо сторони мають намір продовжити дію договору на новий строк, орендодавець звертається до виконавчого апарату районної ради для отримання згоди на продовження договору оренди на новий строк.

Суд взагалі не надав належної оцінки, що позивач не надав доказів письмового звернення відповідача із наміром продовжити дію цього Договору і дійшов помилкового висновку, що Договір був продовжений автоматично (так як стягнув з Відповідача орендну плату поза межами дії первинного Договору). Новий Договір між сторонами не укладався.

Окрім того, як було вказано вище, подальші відносини між позивачем і відповідачем після припинення дії Договору потребували не продовження строку дії цього Договору, а укладення нового Договору так як відповідно до ст. 794 ЦК України (чинному на час закінчення строку дії Договору) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іцшої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, продовження дії Договору суперечило б нормам законодавства, а саме ч. 1 ст. 209 ЦКУ Правочин.

Окрім того, вирішуючи питання стягнення заборгованості за період, коли відносини між Сторонами не були врегульовані Договором суд не звернув увагу та не надав жодної оцінки на відсутність доказів зі сторони позивача, а чи взагалі користувався Відповідач у цей період майном, що належить позивачу.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Позивачем надано відив на апеляційну скаргу відповідача в якому зазначено, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачені законом підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України відсутні. У зв`язку із чим, апеляційна скарга є безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Так у відзиві зазначено про те, що не зважаючи на те, що п. 7.1. Договору передбачено термін дії до 01.07.2018 року, товариство з обмеженою відповідальністю БЛЕКСІ ФРУТ КОМІІАНІ не виконало своє зобов`язання відповідно до договору, продовжує користуватися майном, без сплати орендної плати. А отже, зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2021 поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Блексі Фрут Компані" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.11.2020 р. у справі № 908/1557/20 та призначено справу до розгляду на 11.03.2021 на 12 годин 00 хвилин.

Позивач та Відповідач у судове засідання 11.03.2021 своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Від представника Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області надійшли клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та клопотання про відкладенння розгляду справи, які надійшли засобами електронного зв`язку 10.03.2021р. та 11.03.2021р. без кваліфікованого цифрового підпису не оцінюються судом як офіційний документ та у зв`язку з чим не розглядаються.

Статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 вказаного Закону, електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Отже, без такого реквізиту як електронний цифровий підпис (ЕПЦ) вважається, що електронний документ не створений, і тому не може розглядатися судом як доказ.

Відповідно до ч. 8 ст. 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Частиною 3 ст. 91 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

В п.п.1.5.6, 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.02.2013р. №28, зазначено, що електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних, у разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Оригінали клопотань в паперовій формі до суду не надходили.

Таким чином, клопотання представника Позивача, які надійшли засобами електронного зв`язку 10.03.2021р. та 11.03.2021р. без кваліфікованого цифрового підпису не оцінюються судом як офіційний документ та у зв`язку з чим не розглядаються.

Від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Блексі Фрут Компані" надійшло клопотання про відкладенння розгляду справи, яке надійшло засобами електронного зв`язку 11.03.2021р. Вказане клопотання вмотивоване тим, що представник Позивача 11.03.2021 р. о 10:00 прийматиме участь в іншому судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

У судовому засіданні 11.03.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Територіальною громадою села Костянтинівка в особі Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області (орендодавцем, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю Блексі Фрут Компані (орендарем, відповідачем у справі) 01.08.2015 укладений договір оренди майна (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно комунальної власності територіальної громади села Костянтинівка Мелітопольського району: комплекс будівель і споруд (надалі майно), яке складається з будівлі А-1, загальною площею 1,2 кв.м., свердловини № 1, водойми № 2, свердловини № 2, яке розташоване за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, село Костянтинівка, вулиця Дорожна, 101/а.

Згідно із п. 1.2 Договору перелік майна, що передається та його вартість наведено в Додатку № 1, який є невід`ємною складовою договору та має силу акту прийому-передачу.

Відповідно до п. 1.8 Договору орендна визначається на підставі Положення про передачу майна комунальної власності територіальної громади села Костянтинівка в оренду (Додаток №2). Місячна орендна плата за перший (базовий) місяць оренди серпень 2015 року становить 6613,55 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктом 1.9 Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем самостійно, без нагадування на розрахунковий рахунок Балансоутримувача не пізніше 20 числа щомісячно.

За визначенням п. 4.3 Договору орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити плату, проводити комунальні та інші платежі. У 3-х денний термін сплачувати видатки орендодавця, пов`язані з особливостями використання майна.

Відповідно до п. 7.1 Договору цей договір укладений строком на три роки та діє з 01 серпня 2015 року по 01 липня 2018 року.

Враховуючи цільове призначення майна, порядок та спосіб його використання сторони домовились, що дія п 1.9 цього договору оренди призупиняється за заявою орендаря на термін, коли майно не буде використовуватися в осіннє-зимовий період (жовтень-березень, кожного року).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих же самих умовах, які передбачені договором.

Згідно підписаного сторонами акта прийому-передачі орендодавцем передано, а орендарем прийнято визначене Договором майно - комплекс будівель і споруд: будівля А-1, свердловина № 1, водойма № 2, свердловина № 2.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за Договором зобов`язань, позивачем 02.03.2020 на адресу відповідача направлено претензію № 270 щодо сплати 349031,87 грн. заборгованості з урахуванням пені. Зазначену претензію отримано відповідачем 05.03.2020, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення.

Відсутність оплати орендних платежів за період з травня 2017 року по лютий 2020 року стала підставою для звернення з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За своєю правовою природою Договір, за яким між позивачем і відповідачем склалися господарські правовідносини, є договором найму.

Згідно з ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За приписами ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак орендна плата відповідачем в обумовлені укладеним ним з позивачем Договором розмірі та строки не внесена, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за Договором.

Матеріалами справи встановлено, що орендну плату за період з травня 2017 року по лютий 2020 року на загальну суму 317122,56 грн. відповідачем - не оплачено. Доказів наявності підстав для звільнення від оплати орендних платежів у спірний період відповідачем не надано.

До того ж, колегія суддів зазначає, що п.7.1 Договору, зокрема встановлено, що за заявою Орендаря на термін, коли майно не використовується в осінньо - зимовий період орендна плата не вноситься. Але , протягом 2017-2019 років таких заяв від ТОВ "Блексі Фрут Компані" не надходило, а отже орендну плату необхідно було вносити щомісячно, у розмірі встановленого п. 1.8. Договору .

Вищезазначені факти відповідач не спростовує .

Строк дії договору (виконання зобов`язань) є істотною умовою договору і встановлюється за загальними правилами, визначеними в статтях 251- 255, 530- 531, 631 Цивільного кодексу України та в ст. 180 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частиною 2 цієї статті визначено, що припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 599 ЦК України та стаття 202 ГК України встановлюють, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору.

Тобто, зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

Відповідно до частини 7 статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Не зважаючи на те що п. 7.1. Договору передбачено термін дії до 01.07.2018 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Блексі Фрут Компані" не виконало своє зобов`язання відповідно до договору, продовжує користуватися майном, без сплати орендної плати. А отже, зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №927/333/17 та від 19.03.2019 у справі №916/626/18.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіхзаходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що зобов`язання, яке існувало на момент дії договору, однак лишилось невиконаним, підлягає виконанню незалежно від того, що термін дії договору закінчився. Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 317122,56 грн. заявлена обґрунтовано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надав письмову заяву, в якій просив застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості. При цьому відповідач зазначив, що позивачем розрахунок заборгованості здійснено з серпня 2015 року, що виходить за межі позовної давності.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, спірні правовідносини виникли з серпня 2015 року, розрахунок заборгованості проведено позивачем з серпня 2015 року, разом з тим, позивач заявляє позовні вимоги про стягнення заборгованості з травня 2017 року по лютий 2020 року.

Позивач звернувся до суду з даним позовом про захист порушеного права 16.06.2020 (згідно відмітки відділення поштового зв`язку на конверті).

Умовами договору передбачено оплату орендної плати до 20 числа щомісячно (п. 1.9 Договору). Отже зобов`язання по оплаті оренди за травень 2017 року, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України, повинно бути виконано відповідачем - до 20.05.2017, за червень - до 20.06.2017, і так далі помісячно до 20.02.2020.

Перебіг позовної давності в спірних правовідносинах розпочався з дня, наступного за останнім днем, у якому відповідне зобов`язання мало бути виконане, тобто в даному випадку (щомісячно) з: 21.05.2017 та 21.06.2017, та спливає: 21.05.2020 та 21.06.2020, і так далі помісячно.

Оскільки строк позовної давності за вимогою про стягнення суми 8188,31 грн. заборгованості з орендної плати не переривався, відповідно він остаточно сплив 21.05.2020.

Зважаючи на звернення позивача до суду 16.06.2020 вимоги про стягнення заборгованості з червня 2017 року по лютий 2020 року заявлені в межах позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Вищий господарський суд України в п. 2.2 постанови пленуму ВГСУ від 29.05.13 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарський спорів надав роз`яснення, згідно з якими позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

З огляду на викладене, апеляційна інстанція також визнає обгрунтованим висновок суду щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 308934,25 грн. основного боргу. В іншій частині позову (8188,31 грн.) суд відмовляє через пропущення позовної давності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, ухвалене рішення відповідно до норм чинного законодавства та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, а відтак передбачених законом підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статтею 277 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Блексі Фрут Компані" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.11.2020 у справі №908/1557/20 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на товариство з обмеженою відповідальністю "Блексі Фрут Компані".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 29.03.2021.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М. Кощеєв