Рішення

від 16.03.2021 по справі 906/1134/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/1134/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

рокурор: Цеміна Н.Ю - служб. посвідчення № 058872 від 21.12.2020

від позивача: Новік О.І. - дов № 03-26/176 від 22.01.2021

від відповідача: Волкова Н.І. - дов. від 25.11.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Коростишівська міська рада

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертікс-Молл"

про стягнення 91587 грн.31 коп.

Керівник Коростишівської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Коростишівської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертікс-Молл" про стягнення 91587,31грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.08.2017 по 31.05.2020.

Обґрунтовуючи наявність підстав для його звернення з даним позовом прокурор вказує, що з 24.03.2017 згідно рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень власником об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення ,автозаправочної станції літ,"А", розташованого за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Заводська,1-л, на земельній ділянці із кадастровим номером № 1822510100:01:001:0016, є відповідач, який не уклав нового договору оренди вказаної земельної ділянки з позивачем - Коростишівською міською радою і як власник об`єкту нерухомого майна користується земельною ділянкою, на якій цій об`єкт розміщений, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату. Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 21.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 906/1134/20 за правилами загального позовного провадження.

03.12.2020 через загальний відділ канцелярії суду від відповідача надійшов відзив. В даному відзиві, зазначено прохання про : продовження строку для надання відзиву на позов та приєднати до матеріалів справи відзив та відмовити в задоволенні позову.

Мотивуючи відмову у позові відповідач, зокрема, виходив з того, що земельна ділянка із кадастровим номером № 1822510100:01:001:0016, до 08.07.2020 року знаходилась у фактичному користуванні ТОВ "Гед Холдінг", договір оренди землі з яким не було розірвано позивачем.

Ухвалою суду від 03.12.2020 було прийнято відзив відповідача, який долучено до матеріалів справи.

24.12.2020 до суду від позивача - Коростишівської міської ради надійшла відповідь на відзив, у якому, зокрема, зазначено, що будучи власником нерухомого майна - автозаправочної станції літ,"А", відповідач не платив орендну плату за користування земельною ділянкою.

28.12.2020 до суду від Виконувача обов`язків керівника Коростишівської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якому останній вважає наявність у нього підстав для звернення до суду з позовом відповідно до ст. ст.1212 - 1214 ЦК України, який є кондикційним.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в позові просить відмовити та застосувати строк позовної давності стосовно заявлених позовних вимог.

Заслухавши пояснення прокурор, представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача як власника об`єктів нерухомого майна на користь позивача безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, у сумі 77 836,95 грн за період з 01.08.2017 по 31.05.2020, пені у розмірі 135,71 грн за період з 01.12.2019 по 31.05.2020, з% річних у розмірі 4 180,40 грн за період з 01.08.2017 по 31.05.2020 та інфляційних збитків у розмірі 9 434,22 грнстаном на 31.05.2020.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.07.2020, земельна ділянка для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (кадастровий номер 1822510100:01:001:0016 ), площею 0,1232 га. за адресою по вул. Заводська, 1-Л, м. Коростишів, Коростишівськмй район, Житомирської області є комунальною власністю територіальної громади в особі Коростишівської міської ради. (а.с. 41,42)

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно з 24.03.2017 власником об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення, автозаправочної станції літ,"А", розташованого за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Заводська,1-л, на земельній ділянці із кадастровим номером № 1822510100:01:001:0016, яка була передана в оренду Коростишівською міською радою ТОВ "ГЕД ХОЛДІНГЗ" згідно договору оренди земельної ділянки №232 від 25.02.2014, є відповідач. (а.с. 44,45)

Прокурор та позивач стверджують, що відповідач не оформив у встановленому законом порядку право користування земельною ділянкою і у період з 1 серпня 2017 по 31 травня 2020 року відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкта нерухомого майна, що призвело до неотримання Коростишевською міською радою доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Рішенням 38 сесії Коростишівської міської ради сьомого скликання від 08.08.2017 № 207 "Про розгляд заяв ТОВ "Гед Холдінгз" ТОВ "Вертікс- Моллл", враховуючи положення ст. 120 Земельного кодексу України , ст. ст. 377, 415 Цивільного кодексу України, частиною 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі", ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" та враховуючи рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, екології та використання природних ресурсів, було задоволено заяви ТОВ "Гед Холдінгз" (код ЄДРПОУ 32714059) та ТОВ "Вертікс - Молл" (код ЄРПОУ 40369943) від 21.06.2017 № 896/21/02-17 щодо зміни орендаря земельної ділянки несільськогосподарського призначення у зв`язку з відчуженням ТОВ "Гед Холдінгз" шляхом внесення до статутного капіталу ТОВ "Вертікс - Молл" нежитлового приміщення, автозаправної станції літ. "А", загальною площею 37 кв.м., розташованого на орендованій земельній ділянці несільськогосподарського призначення площею 0,1232 га (кадастровий номер: 1822510100:01:001:0016) по вул. Заводській, 1-Л в межах міста Коростишева:

- шляхом зміни сторони в чинному договорі оренди вищезазначеної земельної ділянки №232 від 25.02.2014, зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2014, номер запису про інше речове право:4828329, шляхом припинення його дії в частині оренди земельної ділянки ТОВ "Гед Холдінгз".

- надання ТОВ "Вертікс - Молл" права користування на умовах оренди даною земельною ділянкою на той самий строк і на тих самих умовах, що й у попереднього орендаря.

Також даним рішенням ТОВ "Вертікс - Молл" та ТОВ "Гед Холдінгз" в 20-денний термін з дня прийняття цього рішення зобов`язано укласти додаткову угоду про внесення змін до чинного договору оренди земельної ділянки №232 від 25.02.2014, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2014, номер запису про інше речове право: 4828329, а ТОВ "Вертікс-Молл" також зобов`язано провести державну реєстрацію додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №232 від 25.02.2014 в установлений законодавством термін. ( а.с.25,26)

16.11.2018 № 03-27/2702 міський голова Коростишівської міської ради звернувся до ТОВ "Вертікс-Молл" із претензією щодо невиконання останнім вимог рішення 38 сесії Коростишівської міської ради сьомого скликання від 08.08.2017 № 207 "Про розгляд заяв ТОВ "Гед Холдінгз", невнесення за спірний період орендної плати за фактичне користування земельної ділянки на рахунок міської ради, а також стягнення боргу за рішенням суду (а.с. 27,28)

Рішенням 77 сесії Коростишівської міської ради сьомого скликання "Про укладання договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення" від 23.07.2019 №792 ухвалено припинити дію договору оренди земельної ділянки №232 від 25.02.2017,ТОВ "Вертікс -Молл" здійснити оплату за фактичне користування спірною земельною ділянкою за період з 01.08.2017 по 31.07.2019 в розмірі 94 151,21 грн, надано право на укладання договору оренди земельної ділянки, площею 0,1232 га (кадастровий номер 1822510100:01:001:0016), що розташована по вул. Заводській, 1-Л в межах міста Коростишева, для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства терміном на 5 років та протягом 30 календарних днів провести державну реєстрацію права оренди відповідно до вимог чинного законодавства. (а.с.90,91).

29.08.2019 та 11.09.2020 позивач на виконання вишезазначеного рішення направляв відповідачеві відповідні листи № 03-27/1585 про підписання двох примірників договору оренди земельної ділянки.(а.с. 32,120)

Листом від 03.06.2020 №03-27/1071 позивач запросив уповноваженого представника відповідача взяти участь у роботі комісії по визначенню збитків за використання земельною ділянкою, площею 0,1232га (кадастровий номер 1822510100:01:001:0016).

Рішенням виконавчого комітету Користишівської міської ради від 23 червня 2020 року за № 117 " Про затвердження Акту комісії про визначення збитків власнику землі" затверджено акт про визначення збитків власнику землі, неодержаних доходів міською радою за час фактичного користування земельною ділянкою Товариством з обмеженою відповідальністю "Вертікс-Молл", загальною площею 0.1232 га за адресою: м. Коростишів, Житомирська область, вул. Заводська,1-Л, із кадастровим номером № 1822510100:01:001:0016,у зв`язку з порушенням земельного законодавства за період з 01.08.2017 по 31.05.2020 у сумі 77 836,95 гр, та направлено до Коростишівської місцевої прокуратури для звернення до суду в інтересах держави з позовом про стягнення з ТОВ "ВЕРТІКС - МОЛЛ" неотриманих доходів за період користування земельною ділянкою.

Листом від 07.09.2020 № 03-27/1691 Коростишівська міська рада повідомила відповідача про стягнення з останнього заборгованості за фактичне користування земельною ділянкою відповідно до вищезазначеного акту. (а.с.76,77)

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Таким чином, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти, правовідносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене, відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщено на земельній ділянці із кадастровим номером 1822510100:01:001:0016 площею 0,1232, що розташована по вул. Заводській, 1-Л в межах міста Коростишева і користувався земельною ділянкою без оформлення відповідного договору оренди землі та державної реєстрації права, за рахунок позивача (власника земельної ділянки) зберіг у себе кошти, які б мав заплатити за користування землею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Враховуючи викладене, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Отже, відповідні кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку ст.1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Дана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 925/230/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постановах Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18, від 04.03.2020 у справі № 917/32/17.

У п. 65 постанови від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Згідно з п. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

Отже, згідно акту визначення збитків власнику землі затвердженого рішенням виконавчого комітету Коростишівської міської ради від 23.06.2020 №117 сума несплаченої орендної плати за користування спірною земельною ділянкою складає 77 836,95 грн за період з 01.08.2017 по 31.05.2020. ( а.с. 56-64)

Вказана сума є обґрунтованою та доведеною.

Представником відповідача заявлено клопотання про застосування строків позовної давності відносно заявлених позовних вимог.

Поняття позовної давності унормовано главою 19 Цивільного кодексу України.

Норми про позовну давність мають імперативний характер.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України, встановлено в три роки. Строк позовної давності тривалістю в три роки застосовується у вигляді загального правила, якщо для відповідної вимоги не встановлено спеціального строку.

Перебіг позовної давності відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно зі статтею 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

За змістом статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається чиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Разом із тим відповідно до частин 3-5 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності.

Відповідач просить суд застосувати позовну давність, в зв`язку з тим, що кошти нараховані і заявлені до стягнення за період з 01.08.2017 до строку подання позову до суду поза межами строку позовної давності, а тому не підлягають стягненню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду 14.09.2020 (відмітка на поштовому конверті), при цьому просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в сумі 77 836,95 грн за період з 01.08.2017 по 31.05.2020.

Таким чином, суд приходить до висновку що позивачем пропущено строк позовної давності в частині стягнення з відповідача суми боргу за період з 01.08.2017 по 14.09.2017.

На підставі наведеного, в задоволенні позову на суму 4 923,13 грн за період з 01.08.2017 по 14.09.2017 належить відмовити, у зв`язку з пропуском строку позовної давності в цій частині.

Ураховуючи викладене, розмір безпідставно збережених коштів, який підлягає стягненню з відповідача становить 72 913,82 грн.

Крім того, відповідачу нарахована пеня у сумі 135,71 грн за період з 01.12.2019 по 31.05.2020, 3% річних у розмірі 4 180,40 грн за період з 01.08.2017 по 31.05.2020 та інфляційні збитки у розмірі 9 434,22 грн станом на 31.05.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 343 ГК України, яка є спеціальною нормою, що регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник за прострочення платежу сплачує на користь одержувача пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом наведених положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить умов щодо розміру та бази нарахування пені або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Водночас частина шоста статті 231 ГК України не встановлює розміру штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а тому не може бути застосована як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.

Отже, якщо умовами договору не встановлено розміру пені за порушення виконання грошового зобов`язання з посиланням на частину шосту статті 231 ГК України і водночас зазначена норма не передбачає конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, то немає підстав для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція.

Ураховуючи викладене, оскільки між сторонами не укладався письмовий договір у якому визначений розмір пені за порушення грошових зобов`язань, то вимога про стягнення 135,71 грн пені є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, між сторонами не було погоджено строків виконання грошового зобов`язання, що виключає можливість визначити початок прострочення та встановлення періоду, за який здійснювалось нарахування 3% річних та інфляційних.

Відповідач, який користувався земельною ділянкою без правової на те підстави, акумулював у себе певну суму за рахунок власника землі суму, яку він повинен був заплатити за оренду. Саме цю суму користувач і має повернути власникові відповідно до ст. 1212 ЦК. До того ж обов`язок повернути безпідставно набуте майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки повертається тільки майно, яке безпідставно було отримано.

Верховний Суд зауважив, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яих є відповідні відносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Така правова позиція викладена у постанові великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Ствердження відповідача про припинення договору оренди земельної ділянки №232 від 25.12.2014 між позивачем та ТОВ "ГЕД ХОЛДІНГЗ" лише 08.07.2020 не звільняє відповідача від обов`язку сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою за спірний період. (а.с.121,122)

Крім того, відповідач у листі від 07.06.2017 просив позивача рахувати його стороною як "Орендаря" в договорі оренди земельної ділянки №232 від 25.12.2014 . (а.с.132)

Обґрунтовуючи звернення з позовом в інтересах держави, прокурор зазначив, що невжиття Коростишвською міською радою як стороною договору свідчить про неналежне виконання своїх зобов`язань стосовно захисту та відновленню майнових прав та інтересів держави.

Листом від 07.09.2020 №03-27/1691 позивач повідомив Коростишівстку міську прокуратуру, що заявляти аналогічний позов в інтересах держави не планує, це має зробити сама прокуратура (а.с.76,77).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Даний спір пов`язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема представництва інтересів держави у суді.

Згідно ч.2 ст.2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 ГПК України, в господарському процесі у будь-якій із п`яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Аналіз положень частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Поняття "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 №914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19).

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17 та від 20.03.2019 у справі № 905/1135/18, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

З урахуванням вищевикладеного суд відзначає, що підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються, насамперед, судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Велика Палата Верховного Суду своєю постановою від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц конкретизувала висновок Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, вказавши, що процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону, застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (аналогічна правова позиція викладена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у постанові від 25.10.2019 у справі № 911/1107/18).

У свою чергу, врегульовуючи розбіжності у правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду постановою від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах №923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі №915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18, та вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Прокурором визначений орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Коростишівську міську раду.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звертаючись до суду з позовною заявою, послався на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", Рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99. В обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді прокурор зазначив, що станом на час подання прокурором позову Коростишівською міською радою самостійно не заявлено такого позову та внаслідок бездіяльності органу, уповноваженого на виконання функцій у спірних правовідносинах, що виражається у не здійсненні належним чином контролю за додержанням бюджетного законодавства на відповідній території, зокрема щодо стягнення (повернення) у дохід місцевого бюджету безпідставно набутого майна відповідачем за фактичне користування земельної ділянки після набуття права власності на нерухоме майно, без відповідних правовстановлюючих документів, що є порушенням прав територіальної громади.

Господарським судом встановлено, що 04.02.2020 Коростишівська місцева прокуратура зверталась до Коростишівської міської ради із запитами про надання інформації в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" (лист № 314-10-359 вих-20 від 04.02.2020, лист № 34-10-1366 вих -20 від 13.05.2020).(а.с.19,21)

19.05.2020 листом № 03-27-1967 Коростишівська міська рада надала відповідь на запит прокурора, зі змісту якої вбачається, що ТОВ "ВЕРТІКС МОЛЛ" використовується земельна ділянка за кадастровим № 18255101:01:001:0016, яка перебувала в оренді на підставі договору оренди № 232 від 25.12.2014 з ТОВ "ГЕД ХОЛДІНГЗ", додаткових угод до договору оренди на виконання відповідних рішень Коростишівської міської ради не укладались, акти приймання-передачі не підписувалися.

Самостійно вжити заходи для усунення виявленого порушення Коростишівська міська рада зі зверненням до суду не мала намір ( лист відповідь від 07.09.2020 №03-27-1691)

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що прокуратурою підставно були виконані вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та її дії реально були спрямовані на дотримання порядку визначеного цією статтею.

Суд вважає, що вищевказане свідчити про те, що прокурором була надана можливість позивачу у розумні строки відреагувати на ймовірні порушення інтересів держави, крім надсилання претензії та листів.

Таким чином, Коростишівська міська рада знала про порушення інтересів держави (до того, як прокурор повідомив про імовірність такого порушення) та не мала наміру вживати будь-яких заходів спрямованих на захист таких інтересів.

У постанові Верховного Суду від 05.11.2020 у справі №910/21377/17 зазначено, що обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч.ч. 3,4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень ст.ст. 53,174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню часткого. Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертікс-Молл" (29000,Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Кобилянської,25, код ЄДРПОУ 40369943) на користь Коростишівської міської ради ( 12501, Житомирська область, м. Коростишів, вул. Чапаєва,1, код ЄДРОПУ 04053660) - 72 913,82 грн безпідставно збережених коштів.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертікс-Молл" (29000,Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Кобилянської,25, код ЄДРПОУ 40369943) на користь Житомирської обласної прокуратури(10008, Житомирська область, м. Житомир, вул. Святослава РІхтера,буд 11, код ЄДРПОУ 02909950) - 1673,43 грн судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.03.21

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати: 1 - в справу

2-3- сторонам ( рек.)

4- Керівнику Коростишівської місцевої прокуратури Жит. обл.(12501, Житомирська обл., м.Коростишів, вул.Шевченка,5)-

5- Прокуратурі Житомирської області -