Рішення

від 08.02.2021 по справі 908/2116/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/129/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2021 Справа № 908/2116/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи № 908/2116/20

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, фактична адреса: вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код 32121458)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго" (юридична особа: вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, м. Запоріжжя 69005, адреса об`єкту надання послуг: вул. Адмірала Нахімова, буд. 4А, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код 31920825)

про стягнення 133545,94 грн.

за участю представників:

від позивача: Білоус Д.С., довіреність № 957/20-19 від 14.12.2020

від відповідача: Семеренко С.О, адвокат, довіреність № 5 від 18.09.2020, Чередник Т.І., генеральний директор

СУТЬ СПОРУ:

Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго" про стягнення основного боргу в сумі 124309,50 грн., інфляційні втрати в сумі 5768,87 грн., три процента річних у сумі 3467,57 грн. за договором № 200109 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2006.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2020 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 22.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2116/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/129/20. Судове засідання призначено на 22.09.2020.

15.09.2020 ТОВ "Запоріжтеплоенерго" подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній звертає увагу суду на те, що станом на 14.09.2020 акти приймання - передачі теплової енергії на адресу відповідача не надходили, тому відповідач був позбавлений можливості дізнатись про обсяги наданих послуг та вартості щомісячних нарахувань. Окрім того, звернув увагу суду на той факт, що станом на день звернення позивача до суду відповідачем частково була сплачена заборгованість на загальну суму 16682,42 грн. Також, між сторонами не складався акт звіряки розрахунків заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії № 200109 від 01.10.2006. Отже, відсутні докази існування заборгованості в сумі 124 309,50 грн. за період з грудня 2015 року по лютий 2019 року. Більш того, станом на 14.09.2020 у позивача перед відповідачем існують також інші взаємні зобов`язання, а саме непогашена заборгованість за оренду нежитлових приміщень за договорами № 2 від 01.07.2005 та № 986 від 25.11.2011, на загальну суму 127981,63 грн. Просить суд врахувати проведення відповідачем оплату на загальну суму 16682,40 грн.; в частині стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат відмовити в повному обсязі в зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю вимог; відстрочити виконання рішення строком на шість місяців з подальшим розстроченням виконання рішення на строк шість календарних місяців щомісячно рівними частинами.

Ухвалою суду 22.09.2020 відкладено розгляд справи на 13.10.2020.

Судові засідання у справі № 908/2116/20 було перенесено на 26.10.2020, на 10.11.2020 та на 25.11.2020, про що винесено відповідні ухвали.

13.10.2020 відповідачем подані суду письмові пояснення від 13.10.2020 № 80, в яких зокрема зазначає, що оскільки підставою для здійснення розрахунків між сторонами договором визначено первинні документи - акти приймання-передачі теплової енергії та рахунок, які не надані позивачем, то не відбулось прострочення виконання зобов`язання з боку відповідача.

25.11.2020 ТОВ "Запоріжтеплоенерго" подані до суду пояснення від 24.11.2020 № 34 щодо позовних вимог, в яких останній зазначив, що 26.10.2020 з метою мирного врегулювання спору, між сторонами укладено графік погашення взаємних зобов`язань, на виконання умов якого відповідачем здійснено оплату основного боргу в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. До подання позову відповідачем сплачено на користь позивача суму 16682,40 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Таким чином сума основного боргу в розмірі 124 309,50 грн. є сплаченою на користь позивача в повному обсязі. Також відповідач вважає, що не виконуючи зобов`язання щодо своєчасних розрахунків за договором оренди нерухомого майна № 986 від 25.11.2011 в частині сплати орендної плати за оренду нерухомого майна, позивач фактично вчинив дії, що спричинили виникнення заборгованості у відповідача за договором на постачання теплової енергії № 200109 від 01.11.2006. Просить суд в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу провадження у справі закрити в зв`язку з відсутністю предмету спору, в частині стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат - відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.11.2020 визначено розгляд справи № 908/2116/20 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, відкрито підготовчого провадження, продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче судове засідання на 23.12.2020.

Ухвалою від 21.12.2020 підготовче судове засідання у справі перенесено на 11.01.2021.

11.01.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго" подано до суду пояснення від 11.01.2021 щодо нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат. Просить суд в цій частині позову відмовити.

Ухвалою суду від 11.01.2021 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 27.01.2021.

Ухвалою суду від 22.01.2021 судове засідання перенесено на 08.02.2021.

08.02.2021 відповідачем подано клопотання про застосування строків позовної давності, вважаємо, що до спірних взаємовідносин повинна бути застосована частина 5 ст. 261 ЦК України. Просимо суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 08.02.2021 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові та зазначає, що 01.11.2006 між сторонами укладений договір № 200109 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, на виконання умов якого позивач здійснював постачання теплової енергії в гарячій воді у період з грудня 2015 року по лютий 2019 року на загальну суму 129462,26 грн. На час звернення з позовом до суду відповідач здійснив часткову оплату за відпущену теплову енергію у розмірі 5152,76 грн. Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед Концерном Міські теплові мережі складала 124309,50 грн. За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано 3467,57 грн 3% річних та 5768,87 грн. інфляції. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України, Закон України Про теплопостачання від 02.06.2005 за № 263З-IV, Правила користування тепловою енергією, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України, від 03.10.2007 за № 1198.

Відповідач проти позову заперечує, підтримав правову свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяв, письмових поясненнях щодо позовних вимог та клопотання про застосування строку позовної давності.

В засіданні 08.02.2021 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи учасників процесу, суд

УСТАНОВИВ:

01.11.2006 між товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго" (Споживач) та Концерном "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (Теплопостачальна організація) укладений договір № 200109 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого (п. 1.1.) Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

У відповідності з п. 2.1 Договору, теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію на протязі опалювального періоду; підігрів води - за наявної можливості; кондиціювання - по замовленню Споживача; інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.

Підпунктом 3.2.6. п. 3.2. Договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору, облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Згідно п. 6.1. Договору, розрахунки за даним поговором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. Договору).

Відповідно до пунктів 6.3. - 6.4. договору, підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання передачі. Споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право роботи передоплату.

Згідно п. 6.7 договору, споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Умовами п. 6.7.1. Договору передбачено, що отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі 5 днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).

Пунктом 6.7.2. Договору передбачено, що у разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, Споживач зобов`язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення доданого Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.7.1 договору строк. При отриманні заперечень в підписанні Акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до Акту вносяться відповідні коригування в Акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у Господарському суді.

Згідно п. 10.1 Договору, цей договір діє до 01.08.2007.

Пунктом 10.4 Договору закріплено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо кожна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Станом на момент прийняття рішення у цій справі по суті спору зазначений вище Договір є чинним. Доказів протилежного матеріали справи не містять та учасниками судового процесу до суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, теплове навантаження на приміщення, з 01 листопада 2006 року відповідно до Договору № 200109 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді складається з приєднаного теплового навантаження 0,126813 Гкал/год.

На виконання умов договору № 200109 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді Теплопостачальна організація відпустила теплову енергію в періоди з грудня 2015 по лютий 2019, на загальну суму 129462,26 грн.

Факт постачання теплової енергії підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії.

Відповідач не з`явився до позивача для отримання зазначених документів в порядку, визначеному Договором. А тому, позивач направив розрахункові документи за спірний період в необхідній кількості примірників на адресу відповідача поштовою кореспонденцією, хоча такий обов`язок не покладається на позивача умовами Договору (докази направлення рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії на адресу відповідача містяться в матеріалах справи).

Враховуючи, що у встановлений п. 6.7.1 Договору строк відповідач не повернув Теплопостачальній організації належним чином оформлені Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період.

На підставі п. 6.7.2 Договору, Акти є погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.

Відповідач оплату наданих послуг в установлені договором строки у повному обсязі не здійснив. Оплата послуг здійснена частково в розмірі 5152,76 грн.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед Концерном Міські теплові мережі на час звернення з позовом до суду складала 124309,50 грн.

Позивачем направлено відповідачу претензії від 20.07.2020 № 462/05юр про погашення заборгованості за теплову енергію, однак заборгованість у добровільному порядку погашена не була.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості теплової енергії стала підставою звернення позивача до суду з позовом, за яким було відкрито провадження по даній справі.

За приписами ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 509 та ч. 2 ст. 11 ЦК України, зобов`язання виникають, зокрема, з договорів.

Таким чином, укладений між сторонами договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2006 № 200109, є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов`язань.

Статтею 526 ЦК України закріплено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, відповідно до умов Договору та в силу положень ст. 629 ЦК України (договір є обов`язковим для виконання сторонами) є погодженими. А отже, зазначені вище акти є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, відповідач у строк передбачений Договором взятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію за спірний період у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого, на час звернення з позовом до суду, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 124309,50 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що після відкриття провадження у даній справі, відповідач здійснив оплату за спожиту теплову енергію у повному обсязі, що підтверджено платіжними дорученнями, а саме:

№ 870 від 13.08.2020 на суму 6682,40 грн.,

№ 874 від 17.08.2020 на суму 10000,00 грн,

№ 879 від 26.10.2020 на суму 10 000,00 грн.,

№ 912 від 27.10.2020 на суму 10 000,00 грн.,

№ 913 від 28.10.2020 на суму 10 000,00 грн.,

№ 914 від 29.10.2020 на суму 10 000,00 грн.,

№ 915 від 29.10.2020 на суму 10 000,00 грн., - 4057,36 грн. за спірним договором

№ 923 від 04.11.2000 на суму 10 000,00 грн.,

№ 924 від 05.11.2020 на суму 10 000,00 грн.,

№ 925 від 06.11.2020 на суму 10 000,00 грн.,

№ 930 від 09.11.2020 на суму 10 000,00 грн.,

№ 931 від 09.11.2020 на суму 10 000,00 грн.,

№ 932 від 11.11.2020 на суму 10 000,00 грн.,

№ 934 від 12.11.2020 на суму 3569,74грн.

Таким чином, станом на день прийняття рішення по даному спору відповідачем у повному обсязі погашена сума основного боргу за договором від 01.11.2006 № 200109.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 цього Кодексу зобов`язання припиняються виконанням, проведеними належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи здійснену відповідачем після відкриття провадження у справі оплату, провадження у справі у частині стягнення основного боргу у розмірі 124309,50 грн підлягає закриттю за відсутністю предмету спору.

Відповідач стверджує, що станом на день звернення позивача до суду - 25.08.2020 відповідачем частково була сплачена заборгованість, а саме: 13.08.2020 платіжним дорученням № 870 здійснено перерахування коштів в сумі 6682,40 грн. за січень 2016 року; 17.08.2020 платіжним дорученням № 874 - 10000,00 грн. за грудень, 2015 року, січень 2016 року та лютий 2016 року копія. платіжного доручення додається. Таким чином, на думку відповідача, позивачем не взято до розрахунку оплату на загальну суму 16682,42 грн., що призвело до необґрунтованого розрахунку позовних вимог.

Таке твердження відповідача судом до уваги не приймається, оскільки позивач звернувся з позовом до суду 13.08.2020, про що свідчить відмітка Укрпошта на опису вкладення та конверті.

Стосовно твердження відповідача щодо ненадання актів приймання - передачі теплової енергії та рахунків суд зазначає таке.

Згідно договору № 200109 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2006 Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Адм. Нахімова, буд. 4, документи за розрахунковий період: рахунок фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (п. 6.7.).

Відповідач не з`явився до позивача для отримання зазначених документів в порядку, визначеному договором. Обов`язок направлення розрахункових документів не покладається на позивача умовами договору.

Договором № 200109 передбачено, що Споживач зобов`язався щомісячно, у строки, визначені Договором, повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про теплопостачання , серед основних обов`язків Споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Згідно положень п. 40 Правил користування тепловою енергією, Споживач зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію., та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та даних Правил.

Відповідно до ст. 276 Господарського кодексу України відповідач зобов`язаний був оплатити відпущену теплову енергію у встановлений термін за встановленими цінами.

На підставі договору № 200109 Споживач зобов`язаний до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 5768,87 грн. за період з листопад 2017 - лютий 2019 та 3% річних у сумі 3467,57 грн. за період за зальний період з 20.12.2017 по 11.03.2020.

Судом перевірено розрахунки позивача 3% річних та втрат від інфляції з урахуванням приписів законодавства. Вимоги в цій частині визнано обґрунтованими та задовольняються у повному обсязі.

Клопотання відповідача відповідачем про застосування строку позовної давності суд залишає без задоволення з наступного.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.

В обґрунтування клопотання відповідач вказує, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (стаття 258 ЦК України). Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Разом із тим положеннями частини шостої статті 232 ГК України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Таким чином, положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною шостою статті 232 ГК, а тому: 1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права; 2) з огляду па те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Враховуючи вищевикладене вважає, що до спірних взаємовідносин повніша бути застосована частина 5 ст. 261 ЦК України. Просить суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

З такими твердженнями відповідача суд не погоджується з наступного.

З аналізу зазначеної вище норми законодавства (ст. 625 ЦК України) вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною.

Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць (абз.2 п 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14).

Главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Зважаючи на викладене, висновок відповідача про сплив строку позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних - помилковий.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3467,57 грн. 3 % річних і 5768,87 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У частині стягнення основного боргу в розмірі 124309,50 грн. - провадження у справі закрити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго" (юридична особа: вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код 31920825) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137, на р/р НОМЕР_1 , МФО 320478, Банк: ПАТ АБ УКРГАЗБАНК ) - суму інфляційних втрат 5768 (п`ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 87 коп., 3% річних в розмірі 3467 (три тисячі чотириста шістдесят сім) грн. 57 коп. та 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29.03.2021.

Суддя Т.А. Азізбекян