Рішення

від 10.03.2021 по справі 910/8523/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.03.2021Справа № 910/8523/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/8523/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване автотранспортне підприємство 1003" (Україна, 02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 11; ідентифікаційний код: 05415102)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" (Україна, 02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5, кімн. 205; ідентифікаційний код: 32203226)

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Київської міської ради; 2) Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані"

про затвердження поділу земельної ділянки, затвердження плану (схеми) поділу земельної ділянки, зобов`язання вчинити дії

Представники учасників справи :

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

від третьої особи-1: не з`явились;

від третьої особи-2: Шляхова М.Р. (в порядку самопредставництва);

від третьої особи-3: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване автотранспортне підприємство 1003" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" (далі - відповідач) про:

- затвердження поділу земельної ділянки по вул. Зрошувальній у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:63:324:0004, відповідно до технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на 2 ділянки: облікові коди земельних ділянок при поділі земельної ділянки: 63:324:0170 та 63:324:0171;

- затвердження плану (схеми) поділу земельної ділянки по вул. Зрошувальній у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:63:324:0004, відповідно до технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки;

- зобов`язання відповідача в термін 10 календарних днів з дати набрання рішенням законної сили надати позивачу заяву на поділ земельної ділянки;

- зобов`язання відповідача у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється від підписання технічної документації щодо поділу земельної ділянки по вул. Зрошувальній у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:63:324:0004, чим порушує право власності позивача на належне йому нерухоме майно, придбане у відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

29.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8523/20, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.09.2020. Крім того, залучено Київську міську раду (далі - третя особа-1) та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа-2) до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

15.09.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Київської міської ради надійшли пояснення, за змістом яких третя особа-1 проти позову заперечує, зазначає, що відповідно до чинного законодавства поділити земельну ділянку може власник або землекористувач за згодою власника, при цьому технічна документація повинна затверджуватись саме рішенням Київської міської ради, а не судовим рішенням. Як зазначає третя особа-1, Київською міською радою не приймалось рішень щодо затвердження технічної документації із землеустрою про поділ земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:63:324:0004, на користь позивача, позивач не звертався до Київської міської ради з клопотання про затвердження технічної документації щодо поділу вказаної земельної ділянки, відтак позовна вимога про затвердження поділу земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:63:324:0004, суперечить чинному законодавству України.

22.09.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, зазначає, що у відповідь на звернення позивача він повідомив позивача про недоліки при усуненні яких відповідач надасть згоду на поділ земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:63:324:0004, та погодить технічну документацію щодо поділу вказаної земельної ділянки, оскільки у листі позивача було невірно зазначено площу земельної ділянки, нерухоме майно, яке було предметом договору-купівлі продажу, укладеного сторонами. Крім того, відповідач зазначає, що він не є власником будь-якого майна, розташованого на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:63:324:0004, відтак ТОВ "Централізована енергопостачальна компанія" не може бути належним відповідачем у цій справі та надавати свою згоду на поділ вказаної земельної ділянки.

У підготовче засідання 23.09.2020 з`явився представник третьої особи-2, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 23.09.2020 судом було оголошено перерву до 21.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/8523/20 призначено на 21.10.2020.

23.09.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, яке судом залишено без розгляду, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження направлення копії вказаного клопотання іншим учасникам справи.

Підготовче засідання, призначене на 21.10.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/8523/20 призначено на 25.11.2020.

02.11.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

17.11.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі.

У підготовче засідання 25.11.2020 з`явився представник третьої особи-2, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 25.11.2020 судом було відмовлено у задоволенні заяви позивача про закриття провадження у справі, залучено ТОВ "Файненс Компані" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (далі - третя особа-3) та відкладено підготовче засідання на 23.12.2020.

09.12.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У підготовче засідання 23.12.2020 представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 23.12.2020 судом було оголошено перерву до 10.02.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/8523/20 призначено на 10.02.2021.

У підготовче засідання 10.02.2021 з`явився представник третьої особи-2, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.03.2021.

У судове засідання 10.03.2021 з`явився представник третьої особи-2, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

Представник третьої особи-2 надала суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечувала.

У судовому засіданні 10.03.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника третьої особи-2, суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" (далі - продавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване автотранспортне підприємство 1003" (далі - покупець, позивач) було укладено Договір купівлі-продажу 4/1000 частини нежилих будівель (мийки автотранспорту) (далі - Договір купівлі-продажу), відповідно до якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність 4/1000 частини нежилих будівель, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5 (п`ять), на земельній ділянці 0,44 га з огорожею. Нежила будівля - мийка автотранспорту, яка зазначена в Плані під літерою XXVII, загальною площею 468,10 кв.м., що складає 4/1000 від нежилих будівель площею 113921,50 кв.м., розташована на земельній ділянці, яка перебуває в оренді у продавця згідно з Договором оренди земельних ділянок, укладеного з Київською міською радою, посвідченого 20.07.2005 Першою київською державною нотаріальною конторою за №173434.

Як зазначає позивач, на підставі Договору купівлі-продажу відбувся перехід права користування земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:63:324:0004, для обслуговування будівлі відповідно до Схеми розподілу в розмірі 0,44 га від відповідача до позивача.

За твердженнями позивача, у 2011 році ним було замовлено та розроблено технічну документацію із землеустрою, сформовано кадастрову справу А-19657, інформацію про що внесено в міський земельний кадастр, проте під час розробки технічної документації на земельну ділянку було встановлено, що площа земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування будівлі, становить 6 148,67 кв.м., у зв`язку з чим відповідачем було подано заяву до Київської міської ради про переведення на позивача права користування земельною ділянкою у розмірі 6 148,67 кв.м. по вул. Зрошувальній, 5 у Дарницькому районі міста Києва.

У квітні 2018 року позивач повторно звернувся до Київської міської ради та за згодою із Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на поділ земельної ділянки від 17.04.2018 № ЗГП-0245, на підставі Договору від 05.07.2018 № 45/18, замовив та отримав технічну документацію щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:63:324:0004.

У листопаді 2018 року позивач звернувся до відповідача із нотаріально посвідченою заявою про поділ земельної ділянки та просив відповідача підписати затверджену технічну документацію та заяву про поділ вказаної ділянки. У відповідь на звернення позивача, відповідач повідомив позивача про технічні помилки у вказаній заяві.

15.02.2019 позивач повторно направив відповідачу лист із поясненнями про технічні помилки та повторно просив відповідача підписати вищезазначені документи, від підписання яких відповідач ухилився.

Вважаючи свої права порушеними відповідачем, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить затвердити поділ земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:63:324:0004, відповідно до технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на 2 ділянки, затвердити план (схему) поділу вказаної земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та зобов`язати відповідача в термін 10 календарних днів з дати набрання рішенням законної сили надати позивачу заяву на поділ земельної ділянки, а також зобов`язати відповідача у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Частинами 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

При цьому, за змістом ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04 червня 2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України, якій також кореспондує частина друга статті 20 Господарського кодексу України.

Розпорядження своїм правом на захист є засадничим принципом цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як встановлено судом, вимоги позивача про затвердження поділу земельної ділянки та плану (схеми) поділу земельної ділянки по вул. Зрошувальній у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:63:324:0004, відповідно до технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки мотивовані тим, що в порушення вимог законодавства відповідач ухиляється від підписання затвердженої технічної документації та заяви про поділ вказаної ділянки.

Тобто, звертаючись до суду з вимогами про затвердження поділу земельної ділянки та плану (схеми) земельної ділянки, позивач фактично просить встановити певні обставини та надати їм правову оцінку. Законом не передбачений такий спосіб захисту цивільних прав або інтересів, як затвердження поділу земельної ділянки та плану (схеми) поділу земельної ділянки, адже задоволення таких позовних вимог не призведе до захисту прав позивача, а лише може бути використане для захисту інших прав або інтересів, відтак встановлення певних обставин не є належним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2019 у справі № 910/15651/17 (провадження № 12-266гс18).

Частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди визначені Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

За приписами частин 1, 2 статті 93 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції станом на дату укладення сторонами Договору купівлі-продажу) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Аналогічні положення закріплені в статтях 1, 5 Закону України "Про оренду землі" (тут і надалі в редакції станом на дату укладення сторонами Договору купівлі-продажу).

Частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ч. 1 ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

На позивача покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Учасниками справи у своїх заявах по суті справи не заперечується та обставина, що на підставі Договору купівлі-продажу позивач набув право власності на 4/1000 частини нежилих будівель, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5 (п`ять), на земельній ділянці 0,44 га з огорожею, яка розташована на земельній ділянці, що перебуває в оренді у відповідача за Договором оренди земельних ділянок від 20.07.2005, укладеним між відповідачем та Київською міською радою, зареєстрованим в реєстрі за № 17-3434, та зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 03.08.2005 за № 63-6-00275 (далі - Договір оренди).

Частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції станом на дату укладення сторонами Договору купівлі-продажу) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Тобто положеннями вищевказаних правових норм, в редакції станом на дату укладення сторонами Договору купівлі-продажу, було визначено, що до набувача об`єкту нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Зі змісту Договору купівлі-продажу вбачається, що відповідачем було відчужено позивачу нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5 (п`ять), на земельній ділянці площею 0,44 га, відтак позивач має право користування земельною ділянкою саме площею 0,44 га від загальної площі орендованої відповідачем земельної ділянки.

Згідно з частинами 1 - 4, 6 статті 79-1 Земельного кодексу України (чинна редакція) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1, п. й) ч. 2 ст. 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним з видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

За приписами ч. 1 ст. 26 Закону України "Про землеустрій" замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

За змістом статті 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Згідно з ч. 12 ст. 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується: у разі якщо поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

З огляду на вищенаведене, оскільки орендована відповідачем за Договором оренди земельна ділянка, на якій розміщено об`єкт нерухомого майна, що був відчужений позивачу, є комунальною власністю, в силу зазначених норм законодавства, технічна документація щодо поділу земельної ділянки повинна погоджуватись (затверджуватись) саме рішенням Київської міської ради.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що Київською міською радою було погоджено (затверджено) технічну документацію про поділ вищезазначеної земельної ділянки і третя особа-1 вказує на те, що таке рішення нею не приймалось.

Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частин 1, 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 у справі №127/93/17-ц та від 12 грудня 2018 у справах №570/3439/16-ц та №372/51/16-ц).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частини перша та друга статті 48 Господарського процесуального кодексу України). Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача.

Під час розгляду цієї справи, суд встановив, що відповідач, відчуживши об`єкт нерухомості, розташований на орендованій земельній ділянці, вибув із спірних орендних правовідносин, відтак ТОВ "Централізована енергопостачальна компанія" є неналежним відповідачем за заявленими позивачем вимогами.

Крім того, як зазначає третя особа-3 та підтверджується матеріалами справи, 12.02.2020 між ТОВ "Централізована енергопостачальна компанія" та ТОВ "Файненс Компані" було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований за №301, на підставі якого третя особа-3 набула право власності на нерухоме майно (будівлі і споруди), загальною площею 112 853,4 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5, що знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:63:324:0004, загальною площею 35,3864 га, яка є комунальною власністю і перебуває в користуванні відповідача за Договором оренди.

Стосовно вимог позивача про зобов`язання відповідача в термін 10 календарних днів з дати набрання рішенням законної сили надати позивачу заяву на поділ земельної ділянки та зобов`язання відповідача у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення суд зазначає, що по-перше, вказані позовні вимоги позивачем також пред`явлено до неналежного відповідача, по-друге, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в цій частині заявлених позовних вимог не відповідає встановленим законом способам захисту цивільних прав.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування учасників справи судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Витрати позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 8 408,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 408,00 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 29.03.2021

Суддя О.В. Нечай