Ухвала

від 29.03.2021 по справі 927/297/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

29 березня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/297/21

Суддя Шморгун В. В., розглянувши матеріали позовної заяви №83 від 18.03.2021

Позивач: Чернігівська міська рада,

код ЄДРПОУ 34339125, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000

Відповідач: ОСОБА_1 ,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення 50 077,19 грн,

ВСТАНОВИВ:

Чернігівська міська рада звернулась до суду з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 , у якому позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі 50 077,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач користується земельною ділянкою площею 0,1958 га (кадастровий номер 7410100000:01:037:0174), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за відсутності правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку. Посилаючись на норми ст. 1212 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що відповідач, користуючись земельною ділянкою без достатньої на те правової підстави, зберіг у себе кошти, які мав би сплатити за користування нею, а тому просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі 50 077,19 грн за період з 02.04.2017 по 31.12.2020.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Частиною 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно із частиною першою статті 128 цього ж Кодексу громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах як суб`єкт господарювання та чи можна визначити ці правовідносини як господарські.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 920/50/19.

Безпосередньо позивач у позовній заяві визначив відповідача як фізичну особу, взагалі не зазначив про наявність у ОСОБА_1 статусу підприємця та не надав жодних доказів, які підтверджують наявність у нього такого статусу або його припинення.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), зробленого судом, відповідач - ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 17.11.2000, про що державним реєстратором внесено відповідний запис. Записів про припинення підприємницької діяльності відповідачем до ЄДР не внесено.

У позовній заяві позивач зазначає, що ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлова будівля - ангар, яка знаходиться на спірній земельній ділянці та перебувала в оренді відповідача на підставі договору оренди, строк якого закінчився 02.04.2017 та не був поновлений, на підтвердження чого до позовної заяви додав відповідні документи.

Так, 04.09.2006 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким останній придбав ангар (нежитлову будівлю) загальною площею 357,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , на земельній ділянці площею 0,2052 га.

Згідно з відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно 04.09.2006 на підставі договору купівлі-продажу від 04.09.2006 здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначену нежитлову будівлю.

На замовлення ОСОБА_1 ДП Водземпроект було виготовлено технічну документацію із землеустрою, що посвідчують право оренди земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , для експлуатації приміщення ангару в АДРЕСА_2 .

29.09.2006 громадянин ОСОБА_1 звернувся до Чернігівської міської ради з клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,2052 га для експлуатації приміщення ангару.

02.04.2007 між Чернігівської міською радою та громадянином України ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого останньому у довгострокову оренду була надана земельна ділянка - для експлуатації ангару, площею 0,2052 га, кадастровий номер 7410100000:01:037:0174, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі акту прийому-передачі від 02.04.2007 вказана земельна ділянка була передана громадянину ОСОБА_3 в оренду.

Надалі між Чернігівською міською радою та ОСОБА_1 укладались додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки від 02.04.2017.

У додатковій угоді від 12.04.2017 зазначено орендарем СПД ОСОБА_1, а у додатковій угоді від 08.01.2009 орендарем є громадянин ОСОБА_1 .

Отже, з наданих позивачем документів вбачається, що ОСОБА_1 придбав нежитлову будівлю ангару та уклав договір оренди земельної ділянки саме як фізична особа.

Наявність у ОСОБА_1 статусу підприємця з 17.11.2000 не може свідчити про те, що з моменту його державної реєстрації як ФОП він виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо набуття в оренду земельної ділянки.

Позивач не навів жодних обґрунтувань та не надав доказів, що відповідач підписував договір оренди земельної ділянки, здійснюючи господарську діяльність, як і не надав відповідних обґрунтувань і доказів придбання чи фактичного використання відповідачем нежитлової будівлі для здійснення господарської діяльності.

Той факт, що предметом договору оренди земельної ділянка є земельна ділянка для експлуатації ангару не може свідчити про те, що цей об`єкт нерухомості позивач придбав як суб`єкт господарювання та з метою здійснення господарської діяльності.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі 401/3856/16-ц.

Використання та експлуатація будь-яких нежитлових приміщень, у тому числі й ангару, може здійснюватись фізичною особою і для потреб особистого характеру.

Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10, від 5 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 216/181/16-ц).

Зобов`язання майнового характеру, що виникають між суб`єктами господарювання та негосподарюючими суб`єктами-громадянами, не є господарськими та регулюються іншими актами законодавства (ч. 3 ст. 175 ГК України).

Великою Палатою Верховного Суду вже неодноразово висловлені висновки, зокрема, в її постановах від 19.06.2019 у справі № 904/4713/18, від 06.06.2018 у справі №910/16713/15, від 27.06.2018 у справі № 749/230/15-ц про те, що самі лише посилання позивача про участь відповідача у спірних взаємовідносинах саме як фізичної особи - підприємця, а відповідний спір є таким, що виник між суб`єктами господарювання, не можуть бути підставою для розгляду цього спору господарськими судами. Факт здійснення відповідачем господарської, зокрема підприємницької, діяльності як фізичною особою-підприємцем має бути підтверджений матеріалами справи .

Натомість, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідний спір є таким, що виник між суб`єктами господарювання, матеріали позову не містять.

За наведених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку, що предметом позову в цій справі є стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без достатніх на те правових підстав ОСОБА_1 як фізичною особою, а тому такий приватноправовий спір за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

За приписами ч. 3, 4 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.

Згідно з ч. 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз`яснюється, що цей спір має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Керуючись ст. 4, 20, 175, 233-235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 29.03.2021. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Суддя В. В. Шморгун