Рішення

від 29.03.2021 по справі 520/3281/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

29.03.2021 р. справа №520/3281/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації Харківської області (далі за текстом - владний суб`єкт, адміністративний орган, Управління) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Спір склався з приводу застосування ст.13 Закону України Про ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту після прийняття рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. №3-р/2020.

Матеріали позову з вимогами про: 1) визнання протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації Харківської області в частині відмови в нарахуванні та виплаті разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року як особі з інвалідністю III групи внаслідок війни у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум; 2) зобов`язання Управління соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року як особі з інвалідністю III групи внаслідок війни у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. №3-р/2020 з урахуванням раніше виплачених сум, одержані судом 02.03.2021 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 03.03.2021 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 19.03.2021 р. Підставами позову є доводи про те, що адміністративний орган провів нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року не у повному обсязі.

Відповідач з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що керувався діючим Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік та діючими нормативними актами Уряду України.

Відзив на позов надійшов до суду 19.03.2021 р.

За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Змістом копії посвідчення серії НОМЕР_1 підтверджена обставина наявності у заявника правового статусу особи з інвалідністю 3 групи внаслідок війни.

За результатами вчинення відповідачем волевиявлення з приводу нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року заявником було отримано 3.160,00грн.

Стверджуючи про порушення власного суб`єктивного права за рахунок отримання виплати не у повному обсязі, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.

Відносини з приводу соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни як особливої окремої категорії громадян унормовані, насамперед, приписами ст.13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Нормами Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998р. № 367-XIV ст.13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".

У подальшому п. 20 Розділу ІІ Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік від 28.12.2007 р. №107-VI згадану вище норму закону було викладено у редакції, згідно з якою розмір Спірної виплати підлягав визначенню КМУ в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008р. №10-рп/2008 юридично була відновлена дія ст.13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у редакції до внесення змін Законом України Про Державний бюджет України на 2008 рік від 28.12.2007 р. №107-VI.

Однак, унаслідок законотворчої діяльності Верховної Ради України було створено іншу норму права, присвячену регламентуванню тих же самих відносин - п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Так, відповідно до п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Ця норма закону діяла з 01.01.2015р.

На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 19.02.2020р. №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де, зокрема, передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4.120,00 гривень; II групи - 3.640,00 гривень; III групи - 3.160,00 гривень.

27.02.2020р. рішенням Конституційного Суду України №3-р/2020 було визнано неконституційним окреме положення п.26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 27.02.2020р. ані приписи п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ані приписи ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції п.20 Розділу ІІ Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік від 28.12.2007 р. №107-VI об`єктивно не можуть запроваджувати взагалі будь-яких правил призначення та виплати допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Тому, з 27.02.2020р. заявник набув суб`єктивне право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998р. №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю 2 групи внаслідок війни як вісім мінімальних пенсій за віком.

При цьому, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов КМУ, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів закону України, і не позбавляють позивача цього суб`єктивного права.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вирішуючи спір, суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого волевиявлення адміністративного органу, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу цього волевиявлення.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.09.2020 р. у зразковій справі №440/2722/20 владні управлінські функції з приводу призначення, нарахування та проведення Спірної виплати можуть одночасно та незалежно один від одного виконувати як УСЗН, так і Центр.

Механізм адміністративної взаємодії між цими владними суб`єктами поза розумним сумнівом не повинен мати істотного (вагомого) юридичного впливу для стану захисту прав та інтересів заявника - приватної особи, штучно створюючи безпідставні перешкоди.

З копії наданого на вимогу суду у межах справи №520/15672/2020 листа Департаменту соціального захисту населення Харківської ОДА від 09.02.2021р. №01-22/01/1180 вбачається, що Центр початково було утворено за рішенням Виконавчого комітету Харківської обласної ради трудящих №223 від 17.04.1972р. при обласному відділі соціального забезпечення.

Відповідно до постанови КМУ від 13.12.2001р. №1828 матеріали пенсійних справ та особові рахунки органами соціального захисту населення Харківської області були передані терорганам ПФУ України в Харківській області з 01.03.2001р.

Розпорядженням Голови Харківської ОДА від 25.01.2001р. №29 на Центр було покладено виконання функцій з нарахування і виплати допомог по Дзержинському, Орджонікідзевському та Червонозаводському районах міста Харкова.

Наказом Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської ОДА від 06.02.2001р. №12 на Центр було покладено виконання функцій контролю за правильністю нарахування і виплати соціальних платежів в районах міста Харкова та Харківському районі Харківської області.

Наказом Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської ОДА від 17.03.2005р. №18 на Центр було покладено виконання функцій з нарахування і виплати допомог по Дергачівському району Харківської області.

Проте, для усієї Харківської області Центром здійснюється підготовка документів на виплату всіх видів грошових допомог і компенсацій.

Окрім того, з офіційно оприлюдненого Положення про Центр витікає, що саме цей адміністративний орган наділений повноваженнями на здійснення контролю за правильністю призначення та виплати усіх видів грошових допомог.

Відтак, саме Центр повинен остаточно усунути (виправити) ті недоліки (дефекти) у реалізації владної управлінської функції, котрі у згаданій сфері були допущені районним органом соціального захисту населення.

Оскаржене управлінське волевиявлення у спірних правовідносинах відповідає усім ознакам відмови у виплаті правильно обчисленої суми разової грошової допомоги до 5 травня, а тому застосовуючи приписи ст.9 КАС України, суд вбачає підстави для виходу поза межі позову і визнання протиправною саме відмови УСЗН.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що самостійно визнана відповідачем обставина наявності у заявника спеціального правового статусу, котра зумовила призначення і виплату Спірної допомоги (але у меншому розмірі), поза розумним сумнівом доводить і право особи на одержання разової грошової допомоги до 5 травня з урахуванням змісту рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020р.

Оскільки у даному конкретному випадку відповідачами-владними суб`єктами виконано усі визначені законом умови для прийняття владного управлінського рішення з приводу соціального забезпечення особи, а випадок існування будь-яких інших юридично значимих факторів поза розумним сумнівом слід визнати виключеним, то у силу абз. 1 ч. 4 ст. 245 КАС України суд вважає за необхідне обтяжити відповідача-Управління обов`язком нарахувати та виплатити Спірну допомогу у належному розмірі, оскільки початковим ініціатором процедури виплати є саме Управління соціального захисту населення, а у спірних правовідносинах і Управління, і Центр одночасно заперечують наявність власних обов`язків з виплати Спірної допомоги.

Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Тлумачення змісту ст.13 Конвенції наведено у низці рішень Європейського суду з прав людини, зокрема: у рішенні від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом; у рішенні від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії" указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" наголошено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними; у рішенні від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" визначено, що обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту, адже протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, для реального та найшвидшого відновлення суб`єктивного права громадянина на одержання соціальної виплати у належному розмірі адміністративний орган повинен вчинити власне волевиявлення з приводу призначення виплати (допомоги тощо) та негайно після настання цієї події ініціювати процедуру отримання додаткових асигнувань для виконання прийнятого рішення в частині проведення платежів.

Окремо суд зауважує, що виконання обов`язку нарахувати та виплатити громадянину спірну допомогу у належному розмірі охоплює усі можливі прояви реалізації владної компетенції від вчинення первинного управлінського волевиявлення з приводу ініціювання процедури призначення (у тому числі як у спосіб видання власного правового акту індивідуальної дії, так і у спосіб складання відповідних письмових списків стосовно певної категорії громадян) до ініціювання процедури проведення грошового платежу (у тому числі і у спосіб подання відповідного письмового документу до Центру).

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Вийти за межі позову.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, оформлену листом від 07.10.2020 р. №08-20/1271.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації Харківської області (ідентифікаційний код - 03196707; місцезнаходження - 64107, Харківська область, м. Первомайський, вул. Соборна, буд. 17) нарахувати та розпочати процедуру виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше здійснених платежів.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя Сліденко А.В.