Рішення

від 24.03.2021 по справі 233/4960/20

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/4960/20

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року м.Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючої судді Бєлостоцької О.В.,

за участю

секретаря Теліціної О.О.,

представника позивача Демченко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костянтинівка цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Веліс , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Бахмутська районна державна адміністрація Донецької області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та припинення речового права,-

В С Т А Н О В И В:

ПрАТ АПК-Інвест звернулось до суду з позовом до відповідачів по справі, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с.51) зазначено, що 01 лютого 2014 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної частки (паю), зареєстрований 20 лютого 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради за № 91. Відповідно до укладеного договору позивачу по справі в оренду була передана земельна частка (пай) розміром 4,66 умовних кадастрових гектарів згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ДН № 0091915. Пунктом 2.3 вказаного договору встановлений строк його дії - 20 років, який станом на теперішній час не сплив. З моменту укладення договору та до теперішнього часу ПрАТ АПК-Інвест сумлінно виконує зобов`язання в частині сплати орендної плати та використання земельної ділянки.

Згідно розпорядження Голови Костянтинівської районної державної адміністрації Донецької області від 23 квітня 2014 року № 180, із змінами, внесеними розпорядженням від 02 січня 2018 року № 2, було затверджено технічну документацію із землеустрою та надано ОСОБА_1 у власність та виділено в натурі (на місцевості) земельну ділянку кадастровий номер 1422481500:36:000:0132 загальною площею 3,8978га .

Договір оренди земельної частки (паю) від 01 лютого 2014 року не припинив своєї дії у зв`язку з оформленням ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку та виділенням її в натурі.

Постановою Донецького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у цивільній справі № 233/2011/19 задоволено позовні вимоги - визнано переукладеним договір оренди земельної частки (паю) від 01 лютого 2014 року, укладений між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 на договір оренди землі - кадастровий номер земельної ділянки 1422481500:36:000:0132 загальною площею 3,8978га, на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), починаючи з дати державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер1422481500:36:000:0132 загальною площею 3,8978га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Проте, не зважаючи на викладене, ПрАТ АПК-Інвест позбавлене можливості внести запис про право оренди щодо земельної ділянки кадастровий номер1422481500:36:000:0132 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки стало відомо про наявність ще одного договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Веліс , зареєстрованого 28 серпня 2019 року Бахмутською районною державною адміністрацією Донецької області всупереч діючому договору оренди від 01 лютого 2014 року.

Земельна ділянка була передана у користування позивачу по справі 01 лютого 2014 року, з того часу з користування не вибувала, в теперішній час продовжує використовуватись та оброблятись останнім.

Враховуючи, що договір оренди земельної частки (паю), укладений між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 не припинив своєї дії, а був трансформований відповідно до постанови Донецького апеляційного суду у договір оренди землі, оспорюваний договір, який укладений між ОСОБА_1 та ФГ Веліс суперечить вимогам цивільного законодавства, порушує права позивача, як орендаря, що відповідно до ст.ст. 203,215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Позивач просить :

-визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1422481500:36:000:0132 загальною площею 3,8978га, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Веліс , право оренди за яким зареєстровано 28 серпня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Бахмутською районною державною адміністрацією Донецької області.

- припинити речове право, зареєстроване за № 33038201 за Фермерським господарством Веліс , яке виникло на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Веліс та було зареєстровано 28 серпня 2019 року Бахмутською районною державною адміністрацією Донецької області.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Демченко І.С. підтримала заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача - Фермерського господарства Веліс в судове засідання не з`явились, про час і місце його проведення були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву не надали.

Представник третьої особи - Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області в судове засідання не з`явився, надав письмові пояснення, в яких послався на те, що позов ПрАТ АПк-Інвест вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню (а.с.62-68). В обґрунтування своєї позиції представник третьої особи послався на те, що державним реєстратором було прийнято законне та обґрунтоване рішення про державну реєстрацію за ФГ Веліс права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1422481500:36:000:0132, оскільки на момент державної реєстрації інше речове право на вказану земельну ділянку зареєстровано не було.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст.280-282 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши позицію представника третьої особи - Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 01 лютого 2014 року між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної частки (паю) відповідно до п.1.1, 2.2, 2.3 якого орендодавець передав орендарю у володіння та користування земельну частку (пай) (рілля) розміром 4,66 умовних кадастрових га строком на 20 років (а.с. 11-13).

Пунктом 2.2 договору передбачено обов`язок орендаря сплачувати щороку орендну плату в розмірі 4823 гривні 53 копійки.

Відповідно до п.2.3 договору у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), договір оренди землі переукладається відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Договір оренди землі переукладається сторонами за цим договором не пізніше ніж в строк до двох місяців з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку. Припинення дії договору оренди допускається у випадках, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Пунктом 4 договору оренди земельної частки (паю) від 01 лютого 2014 року передбачено, що він набуває чинності з моменту його реєстрації в Білокузьминівській сільській раді.

Як вбачається з відмітки на договорі оренди земельної частки (паю) від 01 лютого 2014 року, він зареєстрований 20 лютого 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради за № 91 (а.с.12), що відповідає Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року № 119.

01 лютого 2014 року ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 підписали акт приймання-передачі земельної частки (паю) розміром 4,66 умовних кадастрових га відповідно до договору оренди від 01 лютого 2014 року (а.с.14).

Відповідно до довідки ПрАТ АПК-Інвест від 27 жовтня 2020 року № 1240 ОСОБА_1 здає позивачу по справі в оренду земельну ділянку за укладеним договором від 01 лютого 2014 року. Згідно даних бухгалтерського обліку розмір нарахованої орендної плати за період з 01 січня 2018 року по 30 вересня 2020 року становить 21491грн 58коп (а.с.31-32).

Згідно відомості від 22 березня 2019 року ПрАТ АПК-Інвест перерахувало на користь ОСОБА_1 9436грн 68коп (а.с.30).

На підтвердження сплати на користь ОСОБА_1 орендної плати позивач по справі надав копії платіжних доручень № 15614 від 07 червня 2018 року, № 4101 від 19 січня 2017 року, № 7965 від 26 квітня 2017 року, № 13053 від 24 жовтня 2017 року, № 19676 від 19 грудня 2017 року, № 2361 від 19 червня 2017 року, № 10016 від 20 січня 2016 року, № 36416 від 23 серпня 2016 року, №42742 від 25 жовтня 2016 року, № 311 від 27 січня 2015 року, № 6072 від 27 серпня 2015 року, № 5847 від 30 липня 2014 року (а.с.17-29).

Постановою Донецького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у цивільній справі № 233/2011/19 (а.с.36-42) позов ПрАТ АПК-Інвест до ОСОБА_1 задоволено - визнано переукладеним договір оренди земельної частки (паю) від 01 лютого 2014 року між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 на договір оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки 1422481500:36:000:0132, площею 3,8978 га) на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), починаючи з дати державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 1422481500:36:000:0132, площею 3,8978 га, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - з 27 червня 2018 року, зазначивши:

- в п.1.1 договору предметом договору земельну ділянку розміром 3,8978 га кадастровий номер 1422481500:36:000:0132, яка розміщена на території Білокузьминівської селищної ради Костянтинівського району Донецької області, в тому числі за складом угідь: рілля 3,8987 га, сіножатні - 0,0000га; пасовища - 0,0000 га;

- виклавши абз.1 п.2.2 договору в такій редакції: за користування зазначеною в договорі земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату (в розрахунку на одну земельну ділянку) в розмірі 4823,53 (чотири тисячі вісімсот двадцять три) грн. 53 коп. Починаючи з 01.01.2019 року розмір орендної плати (в розрахунку на одну земельну ділянку), відповідно до умов чинного законодавства з урахуванням індексації орендної плати складає 7815,00 (сім тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн. 00 коп. ;

- виклавши абз. 1 п.2.3 договору в такій редакції: договір укладено сторонами терміном на 20 років. Загальний строк оренди обчислюється з моменту реєстрації договору оренди земельної частки (паю) від 01 лютого 2014 року, укладеного між орендарем та орендодавцем, а саме з 20 лютого 2014 року ;

- виключивши абз.6 п.2.3 договору, та п.п.4 абз.1 п.3.1 договору;

- змінивши по всьому тексту договору слова земельна частка (пай) у відповідних відмінках на земельна ділянка у відповідних відмінках.

З мотивувальної частини зазначеної вище постанови вбачається, що суд дійшов висновку про те, що договір оренди земельної частки (паю) від 01 лютого 2014 року укладений між сторонами по справі строком на 20 років автоматично не припинив своєї дії у зв`язку з реєстрацією ОСОБА_1 27 червня 2018 року права власності на земельну ділянку кадастровий номер 1422481500:36:000:0132. З 27 червня 2018 року договір оренди земельної частки (паю), укладений 01 лютого 2014 року між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 переукладений на договір оренди земельної ділянки (а.с.36-42).

В той же час, 16 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Веліс укладено договір оренди землі, відповідно до п.п.1,2,7 якого ОСОБА_1 передав в оренду останньому належну йому земельну ділянку кадастровий номер 1422481500:36:000:0132 площею 3,8978га строком на 49 років (а.с.75-76).

28 серпня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Фермерським господарством Веліс на підставі договору оренди від 16 серпня 2019 року зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1422481500:36:000:0132до 28 серпня 2068 року (а.с.15-16).

Щодо визнання недійсним договору оренди землі суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Одночасно частиною 2 Перехідних положень Закону України Про оренду землі врегульовано, що після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 2.3 договору оренди земельної частки (паю), укладеного 01 лютого 2014 року між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 передбачено, що сторони дійшли згоди про те, що у разі виділення останньому земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), договір оренди землі переукладається відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін.

Як вбачається із позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 березня 2018 року у справі № 924/468/14, після виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок в натурі та отримання ними державних актів на право власності на землю відповідні сертифікати на земельну частку (пай) є недійсними. У той же час факт оформлення державного акта на право власності на землю дію раніше укладених їх власниками договорів оренди земельних паїв автоматично не припиняє, а такі договори підлягають переукладенню. Отже, припинення дії договорів оренди земельних паїв має місце тільки після їх переукладення відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або з підстав, передбачених статтею 31 Закону України Про оренду землі .

Як зазначено в п.72 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у цивільній справі № 233/3676/19, виділення земельної ділянки в натурі та набуття права власності на неї жодною мірою не впливає на дійсність договору оренди земельної частки (паю) та не перешкоджає виконанню цього договору (т.2а.с.34-37).

Отже, реєстрація 27 червня 2018 року за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку кадастровий номер 1422481500:36:000:0132 площею 3,8978гата виділення її в натурі не є підставою для припинення дії договору оренди земельної частки (паю) від 01 лютого 2014 року.

Постановою Донецького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року визнано переукладеним договір оренди земельної частки (паю) від 01 лютого 2014 року між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 на договір оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки 1422481500:36:000:0132, площею 3,8978 га) на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), починаючи з дати державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку - з 27 червня 2018 року.

Згідно ч.1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частиною 2 ст. 95 ЗК України, ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

Аналогічні положення містить і частина 2 ст. 16 ЦК України, згідно якої одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частини 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно частини 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З досліджених доказів встановлено, що договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1422481500:36:000:0132 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Веліс від 16 серпня 2019 року, право оренди за яким було зареєстровано 28 серпня 2019 року, був укладений під час дії іншого договору - договору оренди землі між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 , який вважається переукладеним з 27 червня 2018 року відповідно до постанови Донецького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року.

Укладення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1422481500:36:000:0132 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Веліс , право оренди за яким зареєстровано 28 серпня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в період дії іншого договору - вказаного вище договору оренди землі, суперечить частині 1 ст. 95 ЗК України, ст.ст. 25, 27 Закону України "Про оренду землі" та порушує права позивача, як орендаря, які підлягають захисту шляхом визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним та припинення речового права, зареєстрованого за № 33038201 за Фермерським господарством Веліс , яке виникло на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Веліс та було зареєстровано 28 серпня 2019 року Бахмутською районною державною адміністрацією Донецької області.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову ПрАТ АПК-Інвест в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України витрати, пов`язані зі сплатою судового збору слід віднести на відповідачів по справі.

Керуючись ст.ст. 4,19,141, 259,263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест (місцезнаходження: 85325, Донецька область, Покровський район, с.Рівне, вул.Шопена, 1-а, ідентифікаційний код 34626750) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), Фермерського господарства Веліс (місцезнаходження: Донецька область, м.Дружківка, вул.Героїв Малоземельців, 9; ідентифікаційний код 39749140), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Бахмутська районна державна адміністрація Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м.Бахмут, вул.О.Сибірцева, 33; ідентифікаційний код 04052896) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та припинення речового права задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,8978 га кадастровий номер 1422481500:36:000:0132, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Веліс , право оренди за яким зареєстровано 28 серпня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Бахмутською районною державною адміністрацією Донецької області.

Припинити речове право, зареєстроване за № 33038201 за Фермерським господарством Веліс , яке виникло на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Веліс та було зареєстровано 28 серпня 2019 року Бахмутською районною державною адміністрацією Донецької області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Стягнути з Фермерського господарства Веліс на користь Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення по справі виготовлений 29 березня 2021 року.

Суддя