Ухвала

від 26.03.2021 по справі 758/3634/21

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3634/21

Провадження № 1-кс/758/1733/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2021 року Подільський районний суд міста Києва в складі

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

захисника (представника третьої особи, яка володіє майном) ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва клопотання представника третьої особи (захисника) ОСОБА_4 про скасування арешту майна нежилого будинку (літ. А) під номером 31 (згідно Свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 літера А), який знаходиться на вулиці Вишгородській у м. Києві та на праві власності належить ТОВ «Фортуна-Л» (код ЄДРПОУ 30437697) із забороною розпоряджатися та використовувати вказане майно до постановлення кінцевого рішення у кримінальному провадженні № 12020100070002289 від 08.07.2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 364-1 КК України, накладеного ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 04.03.2021 року -

В С Т А Н О В И В :

23.03.2021 року захисник ОСОБА_4 , який діє в інтересах ТОВ «Фортуна-Л» звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

В обґрунтування клопотання зазначив, що представник ТОВ «Фортуна-Л» є законним власником майна згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, у засіданні суду, де приймалося рішення про арешт його майна участі не приймав, ухвалою суду від 04.03.2021 року у справ № 758/2640/21 накладено арешт на його майно та, в тому числі заборонено ним користуватися, що порушує його права, як власника, оскільки арешт майна з забороною користування об`єктом призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності компанії.

У судове засідання представник третьої особи підтримав своє клопотання з підстав, які у ньому зазначені.

Прокурор у судове засідання не з`явився, свої заперечення не подав.

Заслухавши учасника справи, вивчивши клопотання та документи додані до клопотання суд прийшов до наступного висновку.

Установлено, що під процесуальним керівництвом Подільської окружної прокуратури міста Києва перебуває кримінальне провадження № 1202010070002289 від 08.07.2020 року, за яким досудовим розслідуванням встановлено, то невстановлені особи, діючи за попередньою змовою групою осіб зі службовими особами замовників та підрядників будівництва, проектувальників, експертних організацій та інших юридичних осіб приватного права, зловживаючи повноваженнями, вчиняють незаконні дії щодо будівництва та реконструкції об`єкта нерухомості по місту Києву, з порушенням вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, будівель норм, стандартів, правил, містобудівного законодавства, що призводить до хаотичної забудови всупереч затвердженого генерального плану та спричиняє тяжкі наслідки державним та громадським інтересам.

04 березня 2021 року ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва у справі №758/2640/21 клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_5 про арешт майна було задоволено.

Ухвалено «накласти арешт на нежилий будинок (літ. «А») під номером 31, який знаходиться на вулиці Вишгородській в м. Києві та на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Фортуна-Л» (код ЄДРПОУ 30437697), із забороною розпоряджатися та використовувати вказане майном до постановлення кінцевого рішення у кримінальному провадженні №12020100070002289, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України.

При ухваленні слідчим суддею рішення про арешт майна представник ТОВ «ФОРТУНА-Л» (код ЄДРПОУ 30437697) в судовому засіданні присутній не був, копію ухваленого рішення - не отримував. Вважаємо, що на сьогоднішній день відпадала підстава для арешту Майна ТОВ «ФОРТУНА-Л» (код ЄДРПОУ 30437697) виходячи з того, що слідчим і прокурором не надані будь-які докази, що ТОВ «ФОРТУНА-Л» має відношення до розслідуваного кримінального правопорушення, майно не підпадає під ознаки речових доказів, передбачені ст. 98 КПК України, перебуває в оренді у компанії ТОВ «ДОМІНОС ПІЦЦА ЮКРЕЙН» (додаток 14 до клопотання) та зачіпає господарську діяльність, в тому числі третіх осіб, ТОВ «ФОРТУНА-Л» не підпадає під жодну категорію осіб, перелічених в ст. 170 КПК України.

Прокурором будь-які заперечення з цього приводу не надані, до суду у визначений час не з`явився та про причини неможливості прибуття не повідомив.

Участь прокурора в суді є обов`язковою, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 36 КПК України).

Пунктом 7 ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Статтею 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 4 ст. 132 КПК України).

Згідно з ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ст. 84 КПК України).

Частиною 1 ст. 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (ч. 4 статті 173 КПК України).

Усталеної практикою Європейського Суду з прав людини встановлено, що в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, 8егіе§ А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).

Оцінюючи в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, беручи до уваги можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наслідки арешту майна для власника та третіх осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя не вбачає достатніми та обґрунтованими підстави для арешту зазначеного об`єкта нерухомого майна, оскільки обставини справи не свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів, до того ж, не встановлені будь-які можливі негативні наслідки, які можуть негативно позначитися на інтересах слідства, власника майна та інших осіб.

Керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170 - 173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання представника третьої особи (захисника) ОСОБА_4 про скасування арешту майна нежилого будинку (літ. А) під номером 31 (згідно Свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 літера А), який знаходиться на вулиці Вишгородській у м. Києві та на праві власності належить ТОВ «Фортуна-Л» (код ЄДРПОУ 30437697) із забороною розпоряджатися та використовувати вказане майно до постановлення кінцевого рішення у кримінальному провадженні № 12020100070002289 від 08.07.2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 364-1 КК України, накладеного ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 04.03.2021 року задовольнити.

Скасувати арешт майна нежилого будинку (літ. А) під номером 31 (згідно Свідоцтва про право власності № 31-33 літера А), який знаходиться на вулиці Вишгородській у м. Києві та на праві власності належить ТОВ «Фортуна-Л» (код ЄДРПОУ 30437697) із забороною розпоряджатися та використовувати вказане майно, накладеного ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 04.03.2021 року у справі № 758/2640/21.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1