Рішення

від 26.03.2021 по справі 200/11221/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2021 р. Справа№200/11221/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, третя особа - Управління сім`ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання Донецької обласної державної адміністрації, про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства соціальної політики України, третя особа - Управління сім`ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання Донецької обласної державної адміністрації, в якому просив суд:

скасувати рішення Міністерства соціальної політики України про відмову громадянину України у встановленні статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, оформлене листом Міністерства соціальної політики України від 02 жовтня 2020 року за вих. № 13903/0/2-20/49,

зобов`язати Міністерство соціальної політики України встановити статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми,

встановити звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 11.03.2015 року по 10.05.2015 року перебував під незаконним утриманням збройних формувань на непідконтрольній українській владі території, під час якого піддавався систематичному застосовуванню різних форм катувань та примусу до виконання робіт із завантаження та розвантаження важких металевих конструкцій, прибирання приміщення, винос сміття, перенесення різного роду речей і т. п.

За фактом зникнення позивача 08.05.2015 року Шевченківським районним управлінням ГУ МВС України у м. Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015100100005230 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство). В подальшому злочин було перекваліфіковано на ч. 2 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі або викрадення людини), де позивач має статус потерпілого.

Дізнавшись про існування в Україні системи заходів, що здійснюються в рамках протидії торгівлі людьми, зокрема про процедуру встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, 21 вересня 2020 року у встановленому законодавством порядку звернувся до Донецької обласної державної адміністрації із заявою про надання відповідно до статті 15 Закону України Про протидію торгівлі людьми статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

В той же день посадовими особами Управління сім`ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання Донецької ОДА складено опитувальний лист щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми. Проте листом від 02 жовтня 2020 року за вих. № 13903/0/2-20/49 Міністерство соціальної політики України проінформувало Донецьку ОДА про не виявлення будь-яких відомостей, які вказують на те, що позивач зазнав трудової експлуатації.

Рішення Мінсоцполітики про відмову у встановленні статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, позивач вважає необґрунтованим та незаконним, посилається на Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, та покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року (далі - Палермський протокол 2000 року), а також Конвенцію Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 року (далі - Конвенція Ради Європи 2005 року), приписи Закону України Про протидію торгівлі людьми (далі - Закон № 3739-VІ) на підставі чого просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою від 04 грудня 2020 року, позовну заяву прийнято до розгляду, відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення по справі та відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) учасників.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якій зазначив про розгляд документів щодо встановлення позивачу статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми в межах чинного законодавства, на підставі листа Донецької обласної державної адміністрації від 23.09.2020 року №403/01-11/0/334-20, за результатом якого Робоча група Мінсоцполітики встановила про порушення Донецькою обласною державною адміністрацією вимог пункту 11 Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 №417 (далі - Порядок № 417), так як не було залучено суб`єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми до проведення у семиденний строк перевірки інформації, зазначеної у опитувальному листі щодо її достовірності та за результатом наданих Донецькою обласною державною адміністрацією документів не виявила ознак які свідчили про те, що ОСОБА_1 постраждав від торгівлі людьми. Враховуючи вимоги Порядку прийнято рішення про відмову у встановленні зазначеного статусу ОСОБА_1 про що повідомлено Донецьку обласну державну адміністрацію листом від 02.10.2020 року № 13903/0/2-20/49. В зв`язку з викладеним відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа надала пояснення по суті спору, зазначила, що в межах своїх повноважень Управління сім`ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання Донецької обласної державної адміністрації на виконання Порядку № 417 здійснило формування пакету документів та провела співбесіду з позивачем з складанням опитувального листа щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми. Після ознайомлення позивача зі змістом опитувального листа, оформлення облікової картки, розпочато проведення перевірки достовірності інформації, отриманої під час проведення співбесіди. Так, встановлено, що за інформацією Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях гр. ОСОБА_1 за статтею 149 КК України не проходив, а є потерпілим в кримінальному провадженні за номером 120151001000005230 від 08.05.2015 року, з ознаками кримінального правопорушення за частиною 2 статті 146 КК України. Зазначена позивачем інформація із відкритих інформаційних джерел є загальною та не містить в собі доказів, що саме ОСОБА_1 зазнав будь-якої трудової експлуатації, особисті пояснення ОСОБА_1 . Управлінням враховані, але не мають наперед встановленого значення без підтвердження матеріалами та документами, які збираються під час проведення перевірки. Таким чином, на підставі наявних документів, Мінсоцполітики відмовило позивачу у встановленні статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому зауважив, що закон встановлює достатньо широке коло суб`єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, а саме відповідно до статті 5 Закону України Про протидію торгівлі людьми , це є: 1) Президент України; 2) Кабінет Міністрів України; 3) центральні органи виконавчої влади; 4) місцеві органи виконавчої влади; 5) закордонні дипломатичні установи України; 6) заклади допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми. У здійсненні заходів, спрямованих на попередження протидії торгівлі людьми, беруть участь органи місцевого самоврядування, а також, за згодою, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, громадські організації та окремі громадяни.

Водночас в оскаржуваному рішенні відповідача, оформленому листом від 02 жовтня 2020 року за вих. № 13903/0/2-20/49, а також в його відзиві на позов, не конкретизовано, кого саме мала додатково залучити Донецька ОДА для проведення перевірки та яким чином це вплинуло або могло вплинути на встановлення позивачу відповідного статусу.

Рішення не містить належного обґрунтування причин відмови у встановленні статусу, а лише констатує, не виявлення будь-яких відомостей, які вказують на те, що позивач зазнав трудової експлуатації. При цьому не конкретизовано, яка саме інформація не відповідає дійсності. Таким чином, оскаржуване рішення не містить конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, в результаті чого підлягає скасуванню.

З`ясовуючи обставини справи, судом встановлено таке.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , фактично зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15-17).

Відповідно до довідки від 02 серпня 2017 року № 0000061581, фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 ).

21 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Донецької обласної державної адміністрації із заявою про надання відповідно до статті 15 Закону України Про протидію торгівлі людьми статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми (а.с.23)

Управлінням сім`ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання Донецької обласної державної адміністрації складено опитувальний лист та щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми та оформлено облікову картку (а.с.24-28, 29).

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.05.2015 року Шевченківським районним управлінням ГУ МВС України у м. Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015100100005230 з кваліфікацією за ч. 2 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі або викрадення людини), відносно ОСОБА_1 (а.с.30-33).

Листом від 02 жовтня 2020 року за вих. № 13903/0/2-20/49 Міністерство соціальної політики України проінформувало Донецьку ОДА про не виявлення будь-яких відомостей, які вказують на те, що позивач зазнав трудової експлуатації та відмову у встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми (а.с.21-22).

Листом від 21.10.2020 року № 480/01-12/0/334-20 Управління сім`ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання Донецької обласної державної адміністрації проінформувало позивача про відмову у встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми Міністерством соціальної політики України (а.с.20).

В листі також зазначено, що сформований пакет документів був направлений до Мінсоцполітики листом від 23.09.2020 року за № 403/01-11/0/334-20, з наступним вмістом:

1) копія заяви;

2) копія документа, що посвідчує особу, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми;

3) копія заповненого опитувального листа;

4) копії облікової картки особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми;

5) копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань;

6) копію довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи;

7) інформаційну довідку Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до норм ст. 1 Закону України Про протидію торгівлі людьми визначено, що торгівля людьми - здійснення незаконної угоди, об`єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.

Частиною 1 статті 15 Закону України Про протидію торгівлі людьми встановлено, що процедура встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 14 Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, затвердженого постановою КМУ від 23 травня 2012 року № 417, підставами для встановлення статусу є:

1) укладення незаконної угоди щодо особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми;

2) вербування, переміщення, переховування, передача або одержання особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, шляхом обману, шахрайства, шантажу, її уразливого стану або застосування чи погрозою застосування насильства з використанням службового становища або Матеріальної чи іншої залежності від іншої особи;

3) документи та матеріали, що зібрані під час проведення перевірки і підтверджують можливість встановлення статусу.

У ході дослідження матеріалів справи, суд встановив, що згідно висновку Департаменту соціального захисту, викладеному в опитувальному листі від 21 вересня 2020 року б/н з`ясовано, що позивач незаконно утримувався у полоні терористичними угрупуваннями у зоні проведення антитерористичної операції, зазнав фізичного та психологічного насильства, трудової експлуатації, утримувався у нелюдських умовах з обмеженням їжі, води, доступу до санітарних умов. Був позбавлений документів.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що позивач визнаний потерпілим по кримінальному провадженню №12015100100005230 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 146 Кримінального кодексу України Незаконне позбавлення волі або викрадення людини , що підтверджується копією постанови про доручення здійснення досудового розслідування від 08 квітня 2019 року (а.с.33).

Таким чином, матеріали справи містять достатні докази того, що позивач має підстави для встановлення йому статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, оскільки під час перебування його в полоні відбувалися факти трудової експлуатації (розбирання завалів, прибирання території, розмінування снарядів), що в подальшому є підставою для визнання таких дій злочином у відповідності до Кримінального кодексу України, як це прямо передбачено ст. 1 Закону України Про протидію торгівлі людьми .

Враховуючи викладене, суд вважає, що під час розгляду документів позивача, відповідач не об`єктивно та безпідставно зробив висновки щодо відсутності підстав для встановлення позивачу статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

До того ж, відповідачем не вказано, які саме документи поставлені під сумнів і не дають можливості розгляду спірного питання, як і не вказано які документи необхідно було надати для повного визначення права позивача на отримання статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

В силу статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

При цьому, в силу вимог статті 77 КАС України, відповідач не, як суб`єкта владних повноважень не довів правомірності свого рішення, оскільки наявними в матеріалах справи доказами об`єктивно підтверджується той факт, що позивач надав достатню кількість доказів до Мінсоцполітики для прийняття відповідного рішення щодо встановлення позивачу статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, при цьому посилання відповідача на відсутність ознак, які б свідчили, що позивач постраждав від торгівлі людьми на переконання суду є необґрунтованими.

З наведених обставин суд зазначає про наявність підстав для встановлення позивачеві статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Водночас суд враховує, що за приписами частин 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, суд не може підміняти орган Міністерства соціальної політики України, уповноважений на встановлення позивачу статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та втручатися в дискреційні повноваження цього органу щодо надання зазначеного статусу позивачу.

Таким чином, за сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових доказів, що підтверджують наведені позивачем доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову, шляхом зобов`язання Міністерство соціальної політики України повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, з урахуванням висновків суду.

Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю у формі надання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає, що звіт не належить до складу позовних вимог, а є процедурним питанням, встановлення судового контролю відповідно до статті 382 КАС України є правом суду. За даних обставин справи, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю у формі надання звіту про виконання судового рішення, враховуючи те, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню.

Відповідно до частини 2 статті 133 КАС якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою суду від 04 грудня 2020 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Державного бюджету судовий збір за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру.

Керуючись статтями 2, 133, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства соціальної політики України (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 37567166), третя особа - Управління сім`ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання Донецької обласної державної адміністрації (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 42806910) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Міністерства соціальної політики України у встановленні статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, викладену в листі від 06 травня 2019 року №8817/0/2-19/47.

Зобов`язати Міністерство соціальної політики України повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства соціальної політики України (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 37567166) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України - 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 26 березня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов