Рішення

від 30.03.2021 по справі 200/1854/21-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2021 р. Справа№200/1854/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Донецької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Донецької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправною бездіяльності Волноваської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, щодо ненадання у встановлений законом строк відповіді на два письмових звернення від 07.12.2020 року, які отримані 09.12.2020 року, зобов`язання розглянути та вирішити по суті два звернення від 07.12.2020 року і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

В обґрунтування позову зазначає, що, 07.12.2020 року звернулась з двома письмовими зверненнями до Волноваської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, правонаступником якої є відповідач.

Звернення подані засобами поштового зв`язку у відправленні № 8755528011969 від 07.12.2020 року, яке отримане відповідачем 09.12.2020 року, однак відповідей на звернення не отримала.

Вважає, що така бездіяльність відповідача носить незаконний характер та порушує права та законні інтереси позивача.

З зазначених причин просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 30 березня 2021 року.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву від 15.03.2021 року (а.с. 65-70). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що даний спір не підвідомчий Донецькому окружному адміністративному суду, оскільки відповідач не є державним органом та суб`єктом владних повноважень, а є державною організацією, що здійснює ветеринарну діяльність.

Зазначає, що протягом шести днів позивачу було надано відповідь на її звернення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення ОСОБА_1 15.12.2020 року відповідей на її звернення.

З зазначених причин відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, відповідачем до відзиву надано низку документів, що свідчать про неприязні відносини між сторонами (а.с. 75-86).

Позивачем надано відповідь на відзив (а.с. 101-103) в якій зазначає, що заперечує проти наданого відзиву на позовну заяву, оскільки надані відповіді № 4 та № 5 від 15.12.2020 року на запити від 07.12.2020 року виконані не на спеціальному бланку організації і не містять відтиску печатки організації в якій були виготовлені.

Зазначає, що відповідачем не надано докази направлення та отримання позивачем відповідей на запити, а надане рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не підтверджує факт отримання позивачем саме відповідей на запити від 07.12.2020 року, оскільки лист не містить вкладення до поштового конверту.

З зазначених підстав просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 7). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7 зв.бік).

Між сторонами наявні трудові відносини, проте вони не визнаються відповідачем та не є спірними у даній справі.

ОСОБА_1 07.12.2020 року звернулася з двома письмовими зверненнями до Волноваської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, правонаступником якої є відповідач (а.с. 9-12).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Волноваську міжрайонну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів припинено 10.02.2021 року (а.с. 60).

Правонаступником Волноваської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів є Донецька регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявний відповідний запис (а.с. 60, 60а).

У письмовій заяві від 07.12.2020 року позивач просила надати їй відпустку без збереження заробітної плати тривалістю в один рік для домашнього догляду дитини (а.с. 9-10).

Друга заява від 07.12.2020 року містила пояснення стосовно відсутності позивача на роботі, переведення на повну ставку та виплати заробітної плати з 20.08.2020 року і визначення робочого місця, оскільки відповідач є роботодавцем ОСОБА_1 (а.с. 11-12).

Станом на час звернення з позовною заявою позивачем не отримано відповіді на звернення від 07.12.2020 року.

Так, у даному випадку позивачем визнається та не заперечується те, що направлені звернення не є запитом про надання публічної інформації, позивач не оскаржує рішення, дії чи бездіяльність відповідача в рамках Закону України Про доступ до публічної інформації . Сутність доводів та вимог позивача по суті зводиться до того, що отримавши звернення від позивача, відповідач мав розглянути їх в порядку Закону України Про звернення громадян .

Отже, спірним питанням даної справи є ненадання відповіді на звернення у встановлені законом строки, які передбачені Законом України Про звернення громадян .

Розглянувши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів є центральним органом виконавчої влади, який в тому числі реалізує державну політику у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Абзацом 1, абз.2 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади від 10 вересня 2014 р. № 442 Кабінет Міністрів України постановив утворити Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державної ветеринарної та фітосанітарної служби і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються.

Пунктом 5 Постанови встановлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Права та обов`язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері.

Закон України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин визначає правові та організаційні засади державного контролю, що здійснюється з метою перевірки дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, здоров`я та благополуччя тварин, а також законодавства про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких побічних продуктів на митну територію України.

Відповідно до п.1 ч. 1 цього Закону акредитована лабораторія - лабораторія будь-якої форми власності, що розташована в Україні або іншій країні, акредитована на відповідність вимогам стандарту ISO/IEC 17025 (ДСТУ ISO/IEC 17025) Національним органом України з акредитації, іноземним органом з акредитації, який є повним членом ILAC (Міжнародної організації із співробітництва в галузі акредитації лабораторій), або іншим іноземним органом з акредитації, діяльність якого відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 17011 (ДСТУ ISO/IEC 17011).

За приписами ст. 3 вказаного Закону дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов`язані із здійсненням державного контролю за діяльністю операторів ринку, які здійснюють виробництво та/або обіг харчових продуктів, інших об`єктів санітарних заходів та/або кормів, у тому числі ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів та/або кормів, з метою перевірки цієї діяльності на відповідність законодавству про харчові продукти та корми, здоров`я та благополуччя тварин. Дія цього Закону поширюється також на суспільні відносини, пов`язані із здійсненням державного контролю побічних продуктів тваринного походження, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, з метою їх перевірки на відповідність законодавству про побічні продукти тваринного походження.

З зазначених підстав суд відхиляє доводи відповідача про те, що він не є державним органом та неналежним відповідачем у справі.

Суд зазначає, що предметом даної справи є не трудові відносини між сторонами, а правовідносини, що передбачені Законом України Про звернення громадян , який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України Про звернення громадян громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Порядок розгляду заяв встановлено ст. 15 Закону України Про звернення громадян . Зокрема, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Термін розгляду звернень громадян передбачено ст. 20 Закону України Про звернення громадян .

Так, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Як встановлено судом, позивач звернувся з двома письмовими зверненнями до Волноваської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, правонаступником якої є відповідач, 07.12.2020 року, які отримані відповідачем 09.12.2020 року.

14.12.2020 року Головою ліквідаційної комісії Державної служби України з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів з ліквідації Волноваської міжрайонної державної лабораторії В.В. Павлюковою надано дві відповіді на заяви позивача (а.с. 93-95).

Вказані відповіді було направлено рекомендованим повідомленням та отримано позивачем особисто 15.12.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 92).

Таким чином, відповідачем не було порушено строки розгляду звернень громадян передбачені ст. 20 Закону України Про звернення громадян , що спростовує доводи позивача, які викладені в позовній заяві.

Суд не приймає до уваги заперечення позивача щодо надання відповідей на запити від 07.12.2020 року на неофіційних бланках організації та які не містять відтиск печатки, оскільки спірним питанням даного позову є надання відповіді у встановлений законом строк а не форма та зміст відповідей.

Щодо не надання доказів в частині перевірки вмісту конверту та відсутності факту вкладення до поштового відправлення опису, суд зазначає, що Закон України Про звернення громадян не зобов`язує направлення відповіді на звернення саме рекомендованим повідомлення з описом вкладення. Крім того, позивач не зазначає та не посилається на норму закону, яка порушена відповідачем під час підготовки відповіді на заяву та направлення її на адресу отримувача.

Натомість, матеріали справи містять докази надання відповідей на запити в установлені законом строки і направлення відповідей на адресу позивача та докази отримання відповідей позивачем.

До того ж, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст. 3 Закону України Про звернення громадян заявою (клопотанням) є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Згідно із ч. 1, 4, 5 ст. 5 Закону України Про звернення громадян звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні гарячі лінії та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

Таким чином, цим Законом врегульовано питання практичної реалізації громадянами України своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів.

Згідно ст. 8 Закону України Про звернення громадян письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

В матеріалах справи наявні заяви ОСОБА_1 (а.с. 9-12), проте додана відповідачем до відзиву заява, яка надсилалась позивачем на адресу відповідача не містить підпису ОСОБА_1 (а.с. 87-88), що свідчить про порушення вимог передбачених ст. 8 Закону України Про звернення громадян .

Таким чином, відповідач мав законні права відповідно до ч. 8 Закону України Про звернення громадян не розглядати заяву ОСОБА_1 від 07.12.2020 року, проте надав відповідь на запит та в рамках встановлених законом строки, що спростовує доводи позивача, щодо ненадання відповіді на заяву.

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Питання судових витрат не вирішується у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Донецької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87534, Доненька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової, буд. 3, код ЄДРПОУ 33361343) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 30 березня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова