Рішення

від 19.03.2021 по справі 549/504/20

ЧОРНУХИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа №549/504/20

Провадження№2/549/12/21

РІШЕННЯ

Іменем України

19 березня 2021 року Чорнухинський районний суд Полтавської області

у складі: головуючого - судді Крєпкого С.І.

за участю: секретаря судового засідання - Бибик О.В. представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду селища Чорнухи в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення часток із складу земельних ділянок,

установив:

11 грудня 2020 року представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , який обгрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_4 .

Після смерті її матері відкрилася спадщина, до складу якої входили: земельна ділянка площею 2,2000 га, кадастровий номер 5325183200:00:008:0032 та земельна ділянка площею 0,2300 га, кадастровий номер 5325183200:00:004:0016, які розташовані на території Мокиївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області.

ОСОБА_4 на випадок своєї смерті склала заповіт, яким вищевказані спадкові земельні ділянки заповіла дочці ОСОБА_2 , тобто позивачу.

Позивач та відповідач ОСОБА_3 прийняли спадщину після померлої ОСОБА_4 в установленому законом строк подавши відповідні заяви про прийняття спадщини до Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області, спадкова справа №161/2019.

ОСОБА_3 на час смерті своєї матері ОСОБА_4 була непрацездатною, то незалежно від спадкодавця остання має право на обов`язкову частку у спадщині, яка становить ј частину в спадковому майні.

10 серпня 2019 року позивачем отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом стосовно вищезазначених спадкових земельних ділянок в розмірі по ѕ частки, право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На цей момент відповідач не бажає отримувати на своє ім`я свідоцтва про право на спадщину на належні їй частки у спадковому майні, що унеможливлює користування та розпорядження позивачем належними їй на праві спільної часткової власності ѕ частками земельних ділянок та ухиляється від нотаріального посвідчення договору поділу земельних ділянок.

Враховуючи викладене позивач позбавлена змоги виготовити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельних ділянок та повноцінно здійснювати своє право власності на ці земельні ділянки.

У зв`язку з цим прохає:

- виділити в натурі ОСОБА_2 ѕ частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з загальної площі земельної ділянки 2,2 га, кадастровий номер 5325183200:00:008:0032, що розташована на території Мокиївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, належну ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.08.2019 (зареєстрованого у реєстрі за №2-476) та витягу з Державного реєстру речових прав (далі - ДРРП) (номер запису про право власності:32772970), припинивши при такому виділі право спільної часткової власності;

-виділити в натурі ОСОБА_2 ѕ частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з загальної площі земельної ділянки 0,23 га, кадастровий номер 5325183200:00:004:0016, що розташована на території Мокиївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, належну ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.08.2019 (зареєстрованого у реєстрі за №2-477) та витягу з ДРРП (номер запису про право власності:32773359), припинивши при такому виділі право спільної часткової власності.

Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 16.12.2020 позовну заяву було залишено без руху, надано строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Ухвалою Чорнухинського районного суду від 11.01.2021 у справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, встановлено строк для подання відзиву.

Ухвалою Чорнухинського районного суду від 03.03.2021 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав підстав, викладених у позові.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час і місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, відзив на позов не подано (а.с.56, 59, 64).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Вишеньки Бориспільського району Полтавської області, актовий запис про смерть №62 (а.с.10).

28 березня 2014 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за №1485, в якому земельну ділянку, кадастровий номер 5325183200:00:004:0016, площею 0,2300 га; земельну ділянку, кадастровий номер 5325183200:00:008:0032, площею 2,2000 га, надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Мокіївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, заповіла своїй дочці ОСОБА_2 (а.с.11).

Зазначені земельні ділянки належали ОСОБА_4 на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №653988, ЯГ №653986, виданих Мокіївською сільською радою Чорнухинського району Полтавської області 02.10.2006, і зареєстрованих в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №№010654500098, 010654500097 (а.с.14,17).

ОСОБА_2 були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ѕ частки вказаних земельних ділянок, право власності на які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.12,13,15,16).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області №1115 від 08.08.2019 ОСОБА_4 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , разом з дочкою ОСОБА_2 , яка здійснювала її поховання за власний рахунок (а.с.18).

Згідно із ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами ч.ч.1,3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

З приписами частин 1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з ч.1 ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

За приписами ч.1 ст.361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі.

В разі недосягнення згоди між співвласниками щодо поділу спільного майна спір вирішується судом.

Відповідно до ч.1 ст.86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням часток кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

За змістом частин 1, 3 ст.88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Таким чином учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки, що узгоджується із роз`ясненнями, викладеними у підпункті е п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства України при розгляді цивільних справ від 16.04.2004 №7.

Частиною другою ст.367 ЦК України визначено, що у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до ч.1 ст.79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

В силу ч.1 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з ч.2 ст.79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

За приписами ч.6 ст.79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до ч.13 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об`єднання земельних ділянок.

Статтею 56 Закону України Про землеустрій передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

а)пояснювальну записку;

б)технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в)кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

г)матеріали польових геодезичних робіт;

ґ)акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;

д)перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;

е)нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);

є)згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України Про Державний земельний кадастр до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Таким чином внаслідок поділу раніше сформованої земельної ділянки формуються нові земельні ділянки, які мають відповідати ознакам (критеріям) земельної ділянки як об`єкта права власності, визначеним зокрема приписами ст.79 ЗК України та інших окреслених положень земельного законодавства - площа, місцезнаходження, межі, конфігурація, координати поворотних геодезичних точок меж тощо.

Враховуючи предмет спору та характер спірних правовідносин, предметом доказування у розглядуваній справі є наявність технічної можливості поділу спірної земельної ділянки, внаслідок якого існувала б спроможність формування двох нових земельних ділянок, як окремих індивідуально визначених об`єктів цивільних прав в розумінні приписів ст.ст.79, 79-1 ЗК України.

Звертаючись із позовом до суду представник позивача вказав, що на підставі рішення суду згідно з відповідною технічною документацією можливо провести поділ земельних ділянок, які відповідають часткам сторін.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів щодо технічної можливості поділу в натурі спірних земельних ділянок.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ч.3 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства України при

розгляді цивільних справ від 16.04.2004 №7 для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.3 ст.177 ЦПК України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

За змістом п.8 ч.2 ст.197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи.

Представником позивача клопотань про призначення експертизи до суду не подано.

Під час розгляду справи пояснив, що проведення судової земельно-технічної експертизи є недоцільним, оскільки на підставі рішення суду без згоди відповідача питання щодо варіантів поділу буде вирішено в подальшому при виготовлені технічної документації із землеустрою.

Разом з тим, з огляду на викладене, обставини, які входять до предмета доказування у цій справі та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, - зокрема існування технічної можливості поділу в натурі спірної земельної ділянки між співвласниками, визначення варіантів такого поділу, меж та конфігурації новоутворених земельних ділянок, - не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування, ніж висновком судової земельно-технічної експертизи.

Обов`язок доказування існування технічної можливості поділу в натурі земельних ділянок процесуальний закон покладає на позивача, а тому саме він зобов`язаний це доводити, зокрема в спосіб, визначений ним та законом, шляхом проведення в справі судової земельно-технічної експертизи.

Таким чином, оскільки докази технічної можливості поділу в натурі земельних ділянок відсутні, матеріали справи не містять даних щодо варіантів розподілу земельної ділянки в натурі, меж та конфігурацій новоутворених земельних ділянок, підстав для виділення в натурі земельних ділянок та припинення права спільної часткової власності немає.

Оскільки у задоволенні вимог позивача було відмовлено повністю, на підставі ст.141 ЦПК України понесені нею судові витрати розподілу не підлягають.

При цьому необхідно зазначити, що відповідно до п.п.2, 10 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Ціна позову становила 47 686,14 грн.

Таким чином, виходячи з ціни позову, позивачем підлягало сплаті 840,80 грн судового збору.

Як вбачається з квитанцій про сплату судового збору, доданих до позовної заяви, позивачем сплачено в загальному розмірі 1681,60 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення часток із складу земельних ділянок відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Чорнухинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення - 29.03.2021.

Суддя С.І.Крєпкий