Постанова

від 30.03.2021 по справі 159/2463/20

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 159/2463/20 Головуючий у 1 інстанції: Денисюк Т. В. Провадження № 22-ц/802/346/21 Категорія: 49 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Малого приватного підприємства Вероніка до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків, завданих порушенням законодавства у галузі мисливського господарства та полювання за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року Мале приватне підприємство Вероніка (далі - МПП Вероніка ) звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 25 грудня 2019 року приблизно о 22 год. на території мисливських угідь МПП Вероніка директором підприємства спільно з єгерем затримано автомобіль Ніссан Х-Трейл , д.н.з. НОМЕР_1 , в якому відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перевозили незаконно здобуту дичину, а саме козулю та бобра. Також в автомобілі знаходився чохол від зброї та набої до нарізного карабіну. Неподалік автомобіля був помічений чоловік зі зброєю, якого не вдалось наздогнати та який загубив телефон. Власником телефону, автомобіля та зброї виявився відповідач ОСОБА_1 .

Позивач вказував, що внаслідок протиправних дій відповідачів підприємству завдано збитків на загальну суму 42 000 грн.

Ураховуючи наведене, позивач МПП Вероніка просив суд солідарно стягнути на його користь з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 матеріальні збитки у розмірі 42 000 грн та понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2020 року позов МПП Вероніка задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь МПП Вероніка матеріальні збитки у розмірі 42 000 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову МПП Вероніка відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем не подавався.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи.

За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у даній справі є 30 березня 2021 року - дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що рейдовою бригадою за участю єгеря МПП Вероніка 25 грудня 2019 року приблизно о 22 год. в кварталі №33 урочища Калдуби біля с. Дубове Ковельського району Волинської області затримано відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які транспортним засобом Ніссан Х-Трейл , д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 , перевозили туші вбитих козулі та бобра без відповідних дозвільних документів на полювання та перевезення. Третя особа, яка користувалась мисливською зброєю, з місця події зникла.

Матеріали перевірки Ковельським ВП скеровані в Державну екологічну інспекцію у Волинській області для вирішення питання про притягнення відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 85 КУпАП.

Згідно повідомлення Державної екологічної інспекції у Волинській області на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 двічі були скеровані виклики в інспекцію для дачі пояснень, через неотримання викликів та закінчення строків накладення адміністративного стягнення протоколи про адміністративне правопорушення не складались, осіб до відповідальності не притягнуто.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 у своїх показаннях вказував, що є директором МПП Вероніка , отримавши повідомлення про незаконне полювання в мисливському угідді підприємства він разом з єгерем та мисливцем прибули у квартал № 33 урочища Калдуби біля с. Дубове Ковельського району Волинської області. За допомогою тепловізора він виявив особу з мисливською зброєю в якому впізнав відповідача ОСОБА_1 та наказав зупинитись, останній почав тікати в ліс, на місці де знаходилась ця особа виявив телефон, власником якого є ОСОБА_1 . Неподалік стояла машина останнього, в якій знаходились туші щойно вбитих козулі та бобра. В автомобілі також перебували відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вказали на ОСОБА_1 як особу, яка вчинила незаконне полювання та просили не притягувати їх до відповідальності. Також свідок показав, що полювання в даних мисливських угіддях дозволено лише в суботу та неділю, а правопорушення виявлено в середу. Дозвіл на полювання у виді ліцензії жоден з відповідачів не отримував.

Свідок ОСОБА_6 у своїх показаннях зазначав, що того вечора під час патрулювання території поблизу с. Дубове Ковельського району Волинської області помітили групу людей, які попросили зафіксувати факт незаконного полювання. Жоден процесуальний документ не складався, однак транспортний засіб в якому знаходились туші диких тварин був спрямований до м. Ковеля.

Вищевказані обставини підтверджуються відеозаписом, наданим директором МПП Вероніка ОСОБА_5 , на якому зафіксовані відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які транспортним засобом Ніссан Х-Трейл , д.н.з. НОМЕР_1 , перевозили туші вбитої козулі та бобра, набої від мисливської зброї, чохол від зброї.

Транспортний засіб Ніссан Х-Трейл , д.н.з. НОМЕР_1 , на праві власності належить відповідачу ОСОБА_1 , який також є власником мисливської зброї калібром 30-06 мм. Саме такого калібру на місці події виявлені набої та гільза. Мобільний телефон ОСОБА_1 виявлено неподалік затриманого транспортного засобу.

Розмір збитків розрахований позивачем за Таксами для обчислення розміру відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства та полювання, затвердженими Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства юстиції України № 842/30710 від 12 липня 2017 року, згідно яких відшкодування за незаконне добування однієї козулі складає 32 000 грн, одного бобра - 10 000 грн. Загальний розмір збитків становить 42 000 грн.

Статтею 30 Закону України Про мисливське господарство та полювання (далі - Закон) передбачено, що користувачі мисливських угідь мають право на відшкодування збитків від порушення правил полювання за добуті незаконним шляхом тварини.

Відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання, здійснюється добровільно або за рішенням суду відповідно до законодавства за затвердженими в установленому порядку таксами, а за їх відсутності - за розрахунком користувачів мисливських угідь. Кошти за відшкодування збитків зараховуються на рахунок користувача мисливських угідь, якому заподіяні збитки (ст. 43 вказаного Закону).

Незаконно добута продукція полювання - дика тварина чи її частина, добута (відловлена) чи набута будь-яким іншим шляхом з порушенням вимог цього Закону чи інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього, що регулюють відносини у сфері користування природними ресурсами України (ст. 1 Закону).

Право на полювання відповідно до ст. ст. 12, 14 Закону мають громадяни України, які досягли 18-річного віку та одержали в установленому порядку дозвіл на добування мисливських тварин та інші документи, що засвідчують право на полювання.

Документами на право полювання (для громадян України) є: посвідчення мисливця, щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита, дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на діагностичний та селекційний відстріл тощо), відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю у разі її використання, паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання.

Зазначені документи мисливець зобов`язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред`являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання.

З метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється полювати без належного на те дозволу, а саме: без документів, визначених ст. 14 цього Закону; полювання на тварин, які не зазначені у дозволах на добування мисливських тварин або понад встановлену в цих дозволах норму, транспортування або перенесення добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту у щорічній контрольній картці обліку добутої дичини і порушень правил полювання, а також у дозволі на їх добування (пункти 1, 5 ч. 1 ст. 20 Закону).

Згідно із частинами 2, 3 ст. 20 Закону дії, зазначені в пунктах 1-8 цієї статті, відповідно до законодавства кваліфікуються як незаконне полювання. Особи, винні у незаконному полюванні, несуть відповідальність згідно із законами.

Виявлені тварини (або їх частини) та знаряддя добування таких тварин, законність набуття яких не підтверджена відповідними документами, вважаються незаконно добутими (ч. 6 ст. 35 Закону).

До полювання прирівнюється перебування осіб у межах мисливських угідь, у тому числі на польових і лісових дорогах (крім доріг загального користування), з будь-якою стрілецькою зброєю або з капканами та іншими знаряддями добування звірів і птахів, або з собаками мисливських порід чи ловчими звірами і птахами, або з продукцією полювання (крім випадків регулювання чисельності диких тварин, польових випробувань і змагань мисливських собак (не нижче обласного рівня), перебування осіб на дорогах загального користування з продукцією полювання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю (ст. 12 Закону).

Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У п. 2 постанови № 6 від 27 березня 1992 року Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що фізична чи юридична особа має право на відшкодування в повному обсязі майнової шкоди, завданої її майну, особою, яка її завдала, у разі якщо дії останньої були неправомірними та винними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Згідно із ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Згідно із ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки цивільно-правову відповідальність за незаконне полювання несуть не тільки особи, які здійснили незаконний відстріл звірів, але й які перевозили здобич без відповідних дозвільних документів, тому встановивши, що позивачу МПП Вероніка спільними діями відповідачів було завдано шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з них у солідарному порядку необхідно стягнути на користь позивача матеріальні збитки у розмірі 42 000 грн.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про задоволення позову МПП Вероніка відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про те, що ухвалене судом рішення є незаконним і підлягає скасуванню через те, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що МПП Вероніка є неналежним позивачем у справі через відсутність даних про розташування місця події на території мисливського угіддя позивача та облікування за позивачем таких звірів як козуля та бобер, є безпідставними та до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки МПП Вероніка здійснює діяльність в сфері мисливства, відновлювання тварин і надання інших пов`язаних із ними послуг. Рішенням Волинської обласної ради від 26 лютого 2013 року № 17/82 МПП Вероніка надані в користування терміном на 25 років мисливські угіддя площею 9505 га, а згідно постанови Волинського окружного адміністративного суду загальна площа мисливських угідь для ведення мисливського господарства становить 9299,4 га, частина з яких знаходиться в межах Ковельського СЛАТ Тур .

Ковельське СЛАТ Тур погодило МПП Вероніка організацію мисливських угідь на землях лісового фонду на території Дубівської сільської ради в кварталах 31-39. На карті-схемі організації території мисливського господарства Вероніка загальною площею 9299,4 га позначені урочища та квартали, зокрема квартал АДРЕСА_1 . За МПП Вероніка у 2019 році обліковуються зокрема 74 козулі та 57 бобрів.

Вищенаведене свідчить про те, що МПП Вероніка є належним позивачем у справі, а також те, що за ним обліковуються відповідні види тварин, які, як встановлено судом першої інстанції і це підтверджується наявними у справі доказами, були незаконно добуті відповідачами по справі, що мало наслідком завдання позивачу матеріальних збитків.

Крім того, колегія суддів вважає правильним та таким, що узгоджується із нормами процесуального права висновок суду першої інстанції про стягнення на користь позивача із кожного відповідача по 3 367 грн судових витрат, пов`язаних із розглядом справи (2 102 грн сплаченого при поданні позовної заяви судового збору та 8 000 понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а всього 10 102 грн), оскільки понесення таких витрат позивачем підтверджується платіжним дорученням № 28 від 19 травня 2020 року, ордером на надання адвокатом адвокатського об`єднання МКС Партнери Самойленком С. А. позивачу правової допомоги на підставі договору від 20 серпня 2020 року, актом виконаних робіт, платіжним дорученням № 53 від 10 вересня 2020 року про сплату послуг адвоката у розмірі 8 000 грн. Розмір витрат, на думку суду апеляційної інстанції, є співмірним із обсягом виконаної роботи та часом, витраченим для надання послуг з правничої допомоги, а також із значенням справи для сторони, що відповідає вимогам ст. ст 137, 141 ЦПК України, а тому підстав для їх зменшення чи відмови у їх стягненні колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги і в цій частині не знайшли свого підтвердження, а тому не беруться судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо невідповідності рішення суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення ним норм матеріального та процесуального права, не спростовують правильних висновків суду, а є власним суб`єктивним тлумаченням норм права та обставин справи представником відповідача і не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2020 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: