Постанова

від 29.03.2021 по справі 210/1992/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3609/21 Справа № 210/1992/20 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Барильської Я.М.,

суддів - Бондар Я.М.,Зубакової В.П.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач: Криворізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №69 Криворізької міської ради Дніпропетровської області

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 листопада 2020 року, яке постановлено суддею Вікторович Н.Ю. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №69 Криворізької міської ради Дніпропетровської області (далі - КЗШ І-ІІІ ступенів №69Криворізької міської ради Дніпропетровської області) про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працював робочим по ремонту будівлі у КЗШ І-ІІІ ступенів №69Криворізької міської ради Дніпропетровської області. 18 грудня 2007 року під час виконання трудових обов`язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму лівого ока. Висновком МСЕК від 18 лютого 2008 року позивачу первинно встановлено 45% втрати професійної працездатності, ІІІ групу інвалідності, безстроково. У зв`язку з виробничою травмою позивач в значній мірі втратив здоров`я, визнаний людиною з інвалідністю. При цьому негативні наслідки втрати здоров`я є незворотними, оскільки втрата працездатності та інвалідність встановлені безстроково, отже надія на відновлення попереднього стану здоров`я є неможливою. Згідно з медичними висновками за наслідками виробничої травми позивач обмежений в умовах праці. Негативні наслідки трудового каліцтва обмежують позивача також і у побуті, зокрема, він не має можливості виконувати більшість домашніх робіт, які, враховуючи його стан здоров`я, мають робити за нього члени його сім`ї, адже навіть невеликі фізичні навантаження призводять до значного фізичного болю в області лівого ока, підвищення внутрішньочерепного тиску. Внаслідок таких обмежень позивач відчуває себе тягарем для своїх близьких, що завдає йому додаткових моральних страждань. Відчуття того, що він ніколи не буде здоровою людиною постійно переслідують його, тому він постійно перебуває у напруженому психічному стані.У зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 122 967 гривень.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідальність органу місцевого самоврядування, як засновника комунального підприємства за шкоду завдану під час здійснення статутної діяльності, створеною ним юридичної особи, у тому числі у разі завдання шкоди життю та здоров`ю працівника цієї юридичної особи чинним законодавством не передбачена, натомість відповідно до ст. 13 Закону України Про охорону праці роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення вимог з охорони праці.

На думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що фінансування юридичної особи за рахунок державного або місцевого бюджету не скасовує та не впливає на обов`язок такої особи в частині відшкодування шкоди, завданої життю та здоров`я громадян та положення Статуту КЗШ І-ІІІ ступенів №69Криворізької міської ради Дніпропетровської області не містить посилань на покладання обов`язку за шкоду, завдану життю та здоров`ю працівника цього навчального закладу на міську раду, як засновника установи.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач, працюючи на посаді робочого по ремонту будівлі на КЗШ І-ІІІ ступенів №69Криворізької міської ради Дніпропетровської області, 18 грудня 2007 року під час виконання трудових обов`язків, внаслідок нещасного випадку отримав травму лівого ока (а.с. 3-7).

Згідно п. 6 Акту №1 про нещасний випадок від 26 грудня 2007 року,внаслідок падіння під час пересування ОСОБА_1 отримав травму лівого ока з розривом очного яблука та випаданням кришталика, циліарного та скловидного тіла, гемольфтальма (а.с. 4).

Відповідно до п. 7 Акту, основною причиною нещасного випадку є невиконання посадових обов`язків та супутньою - відсутність інструкції з охорони праці, порушення маршруту слідування (а.с. 4).

Згідно п. 10 Акту, особами які допустили порушення законодавства про охорону праці є, позивач ОСОБА_1 та заступник директора з адміністративно - господарської частини ОСОБА_3 (а.с. 5).

Висновком МСЕК від 18 лютого 2008 року позивачу первинно встановлено 45% втрати професійної працездатності, ІІІ групу інвалідності, безстроково (а.с. 8-9).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що КЗШ І-ІІІ ступенів №69 Криворізької міської ради Дніпропетровської області є неналежним відповідачем у справі, оскільки є бюджетною організацію, яка утримується за рахунок місцевого бюджету та є комунальним закладом освіти Криворізької міської ради.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. До способів захисту цивільних прав та інтересів належить відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитки, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, необхідна сукупність таких обов`язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; вина в заподіянні шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише з вини заподіювача шкоди. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Положеннями статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним трудових (службових) обов`язків.

Згідно ст. 4 Закону України Про охорону праці , державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Відповідно до Законів України Про освіту від 05 вересня 2017 рокуза органами місцевого самоврядування закріплені функції у сфері освіти, а також створення ними органів управління освітою.

Частиною 2 статті 78, частиною 1 статті 79 ЗУ Про освіту передбачено, що фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством, джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути, зокрема державний бюджет, місцеві бюджети.

Згідно з статтею 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до частини 2 статті 169 ЦК України, територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Частиною 1 статті 176 ЦК України передбачено, що держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців КЗШ І-ІІІ ступенів №69 Криворізької міської ради Дніпропетровської областізареєстрована як юридична особа, ідентифікаційний код юридичної особи 33355324 (а.с. 37-39).

Відповідно до Статуту КЗШ І-ІІІ ступенів №69 Криворізької міської ради Дніпропетровської області, затвердженого наказом управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради №150/4 від 15 травня 2017 року, засновником КЗШ І-ІІІ ступенів №69 Криворізької міської ради Дніпропетровської областіта власником його майна є територіальна громада міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради, КЗШ І-ІІІ ступенів №69 Криворізької міської ради Дніпропетровської областіздійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України Про місцеве самоврядування в Україні , Про освіту , Про загальну середню освіту , Цивільного та Господарського кодексів України, Положення про загальноосвітній навчальний заклад, інших нормативно-правових актів, власного Статуту.

КЗШ І-ІІІ ступенів №69 Криворізької міської ради Дніпропетровської областіє юридичною особою, може мати реєстраційний та інші рахунки в органах Державної казначейської служби України та в банківських установах, самостійний баланс. Має печатку, штамп і бланки.

Статтею 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що втрата професійної працездатності позивача виникла саме під час його перебування у трудових відносинах з КЗШ І-ІІІ ступенів №69 Криворізької міської ради Дніпропетровської області, яка відповідно до ст. 13 Закону України Про охорону праці , зобов`язана створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 грудня 2007 року під час виконання трудових обов`язків з позивачем стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму лівого ока. Висновком МСЕК від 18 лютого 2008 року позивачу первинно встановлено 45% втрати професійної працездатності, ІІІ групу інвалідності, безстроково. У зв`язку з виробничою травмою позивач в значній мірі втратив здоров`я, визнаний людиною з інвалідністю.Згідно з медичними висновками за наслідками виробничої травми позивач обмежений в умовах праці. Негативні наслідки трудового каліцтва обмежують позивача також і у побуті, зокрема, він не має можливості виконувати більшість домашніх робіт, які, враховуючи його стан здоров`я, мають робити за нього члени його сім`ї, адже навіть невеликі фізичні навантаження призводять до значного фізичного болю в області лівого ока, підвищення внутрішньочерепного тиску. Внаслідок таких обмежень позивач відчуває себе тягарем для своїх близьких, що завдає йому додаткових моральних страждань

При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, колегія суддів враховує роз`яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Так, у зв`язку з виробничою травмою позивач в значній мірі втратив здоров`я, визнаний людиною з інвалідністю, безстроково,обмежений в умовах праці, у побуті, оскільки невеликі фізичні навантаження призводять до значного фізичного болю в області лівого ока, підвищення внутрішньочерепного тиску. Внаслідок таких обмежень позивач відчуває себе тягарем для своїх близьких, що завдає йому додаткових моральних страждань. Відчуття того, що він ніколи не буде здоровою людиною постійно переслідують його, тому він постійно перебуває у напруженому психічному стані.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивача, при цьому, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги представника позивача, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з КЗШ І-ІІІ ступенів №69 Криворізької міської ради Дніпропетровської областіна користь позивача моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень.

У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги представника позивача заслуговують на увагу.

Таким чином, враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно були встановлені фактичні обставини, які мають значення для справи, колегія суддів на підставі ст. 376 ЦПК України вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, та скасувати оскаржуване рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнена від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір .

Зі змісту положень п. 3 ч. 3 ст. 175, п. 1.ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подала позов про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництвіта визначила її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц.

У зв`язку з вищенаведеним відповідно до вимог Закону України Про судовий збір колегія суддів вважає за необхідне стягнути з КЗШ І-ІІІ ступенів №69 Криворізької міської ради Дніпропетровської областіна користь держави судовий збір 1 000 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог Закону України Про судовий збір за подання апеляційної скарги апелянт мав сплатити судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача КЗШ І-ІІІ ступенів №69 Криворізької міської ради Дніпропетровської областіна користь держави підлягають стягненню 1 500 грн. в рахунок відшкодування судових витрат по справі за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374,376, 381, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 листопада 2020 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Криворізької загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів №69 Криворізької міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з Криворізької загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів №69 Криворізької міської ради Дніпропетровської області на користь держави судовий збір, за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень

Стягнути з Криворізької загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів №69 Криворізької міської ради Дніпропетровської області за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 29 березня 2021 року.

Головуючий:

Судді: