Постанова

від 14.08.2007 по справі а18/235-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А18/235-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"14" серпня 2007 р.                                                             Справа №     А18/235-07

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

(зал судових засідань №  205)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі   розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом  Казенного заводу порошкової металургії

до  Броварської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області

про      визнання нечинним податкового повідомлення - рішення

За участю представників:

Позивач -  Петручок А.В.

Відповідач -  Панченко  А.М.

Суть спору:

Казенний завод  порошкової металургії  (далі - позивач)  звернувся до суду з адміністративним позовом  до  броварської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового  повідомлення-рішення  від 23.12.2005 року № 0004321503/0.

Провадження в адміністративній справі було відкрите відповідно   ухвали  від 06.06.2007 року за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.  Розгляд справи було призначено на  22.06.2007 року.

В судовому засіданні 22.06.2007 року розгляд  справи  відкладався до 24.07.2007 року, після чого до  14.08.2007 року.

В судовому засіданні відповідач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.  Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем  невірно застосовані норми  податкового законодавства,  а саме перевищено компетенцію та протиправно  змінено визначений позивачем напрямок   погашення податкових зобов'язань,  що  призвело до  прострочення їх сплати та  нарахування штрафних санкцій.

Відповідач   надав письмові заперечення проти позову. В обґрунтування правомірності своїх дій та висновків  посилається на вимоги п.п. 7.7. ст. 7 Закону України   «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зазначив, що актом перевірки встановлено порушення  позивачем строків  сплати самостійно розрахованих податкових зобов'язань по земельному податку,   у зв'язку з чим  до позивача застосовано відповідальність.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані представниками сторін оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

В листопаді  2005 року відповідачем було проведено  документальну перевірку  своєчасності сплати   позивачем податкового зобов'язання  по земельному податку  за 2005 рік, за наслідками якої  складено акт № 749/15-03 від 23.12.2005 року.

За результатами проведеної перевірки   прийнято податкове повідомлення-рішення  від 23.12.2005 року № 0004321503/0, яким  визначено Казенному заводу порошкової металургії сплатити суму 16684,80 грн. штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання по земельному податку в розмірі 50 %.

Позивач вважає податкове  повідомлення - рішення  необґрунтованим,  таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та не відповідає вимогам закону.

Як вбачається з даних акту перевірки та викладених у позові обставин, станом на 01.01.2005 року за позивачем обліковувався податковий борг до бюджету та фондів в сумі 2419000 грн., в тому числі по сплаті за землю -1279700 грн.

Позивач   в обґрунтування позову повідомив, що протягом 2005 року нараховував поточні податкові зобов'язання по сплаті за землю, декларував їх та сплачував поточні платежі повністю та своєчасно, однак відповідач зараховував всі сплачені в наведений спосіб кошти в рахунок податкового боргу минулих років без повідомлення та згоди платника податку.

Як зазначено в акті,  перевірці  підлягало питання своєчасності розрахунків з бюджетом по комунальному, земельному податку підприємством в 2005 році, в ході перевірки встановлена сума узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку - 33369,58 грн., кількість прострочених днів - 805, що тягне за собою нарахування  штрафних санкцій  в розмірі  50% і складає  16684,80 грн.

Крім того, позивач  вважає, що акт перевірки від 23.12.2005 року складений з порушеннями Порядку оформлення результатів  невиїзних документальних,  виїзних планових та позапланових  перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого  законодавства, так-як в акті помилково вказана сума земельного податку 33369,58 грн.; відсутні посилання на пояснення посадових осіб, щодо виявлених порушень та визначений розмір штрафних санкцій. Акт перевірки, складений з суттєвими порушеннями встановлених вимог до його форми і змісту, ставить під сумнів законність винесеного на його підставі повідомлення - рішення.

Також,  позивач посилається на  порушення відповідачем Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби передбачає, оскільки  спірне  податкове  повідомлення - рішення  складене з суттєвими порушеннями Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платниками податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, так-як в повідомленні помилково указана сума узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку в розмірі 33369,58 грн., не оформлено згідно форми «Ш».

У відповідності до ст.14 Закону України «Про плату за землю»платники земельного податку самостійно обчислюють суму земельного податку щороку за станом на 01 січня і до 01 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними часками за місяцями.

Податковий розрахунок земельного податку за 2005 рік був поданий КЗПМ 31.01.2005 р. до Броварської ОДПІ та зареєстрована за вхідним № 1971. Відповідно до п. 4 розрахунку сума земельного податку за поточний рік визначена  388 183,54 грн.

Згідно Довідки  позивача про нарахування та сплату земельного податку за 2005 рік сума податку 388 183, 54 грн. була сплачена в повному розмірі. Згідно наданих позивачем платіжних доручень, копії яких долучені до матеріалів справи,  (всього  по земельному податку було сплачено 524 396, 51 грн., які були спрямовані на погашення податкового боргу без повідомлення та згоди позивача.

Як вбачається зі змісту  позову, позивач вважає, що  відповідачем протиправно порушено  черговість погашення податкового боргу та змінено зазначені в платіжних дорученнях  призначення платежу, оскільки фактично  сплачені кошти спрямовано  на погашення  заборгованості за інші періоди.

На думку  позивача зміст п. п. 3.1.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не містить будь-яких даних стосовно заборони платнику податків сплачувати податкові зобов'язання за наявності податкового боргу, не встановлює порядку та механізму сплати податкового боргу, не встановлює порядку та механізму стягнення боргу за рахунок сплачених платником податкових зобов'язань і в жодному разі не дає повноважень контролюючим органу - податковій службі здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податків чи погашення боргу, змінювати призначення бюджетного платежу та без згоди платника розпоряджатися його коштами.

Як визначено п.п. 3.1.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника  податків   можуть бути примусово стягнені  в рахунок погашення його  податкового боргу  виключно за рішенням суду.  В інших випадках  платники податків  самостійно визначають черговість  та форми задоволення  претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних  зобов'язань забезпечення  боргу або згідно з законодавством про банкрутство.

Суд враховує, що вищезазначена норма   визначає підстави  та порядок  примусового стягнення  активів платника податків та    порядок розпорядження  платниками податків своїми активами, вільними від  заставних зобов'язань  забезпечення боргу,  при цьому не стосується черговості   погашення  наявного у платника податків податкового боргу.

В той же час,  п.п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка безпосередньо  визначає саме  джерела та порядок погашення податкового боргу,  визначено рівність бюджетних інтересів та передбачено,  що  податковий борг  погашається  попередньо погашенню  податкових зобов'язань, які не є податковим  боргом,  у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі  одночасного його  виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) –у рівних пропорціях.

Таким чином, зазначена норма передбачає, що  з коштів, що надходять від платника податків в першу чергу погашаються суми податкового боргу, при їх наявності на дату фактичної сплати, поточні ж платежі по земельному податку,  строк сплати яких не пропущено, вважаються лише податковими зобов'язаннями і не мають статусу податкового боргу, тому  в розумінні  п.п. 7.7. ст. 7 Закону погашаються після   погашення податкового  боргу.

Щодо посилань позивача на  неврахування контролюючим органом  визначеного в платіжних дорученнях  спрямування коштів,  суд вважає, що дії відповідача є правомірними, оскільки   відповідають вимогам п.п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і не порушують  жодних, передбачених законодавчо прав та інтересів позивача.

Крім того,    наполягання позивача на спрямуванні  коштів  в погашення саме визначених ним  платежів при наявності у нього податкового боргу, є протиправним в порушення п.п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, за наслідками розгляду спору, судом встановлено, що  позивач на дату фактичної сплати  податкових зобов'язань по земельному податку мав несплачений податковий борг, що ним не  спростовано, тому дії відповідача  є правомірними  з огляду на п.п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Посилання позивача на  відсутність   податкових вимог не спростовує  наявність суми податкового боргу, оскільки, податкові вимоги  є одним з заходів погашення  вже наявного податкового боргу, який виникає з дня прострочення сплати податкового зобов'язання (п.п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») і не залежить від виставлення  податкових вимог, повідомлень чи інших заходів його погашення. Також необхідно враховувати, що  в розумінні ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо податкове зобов'язання розраховане самим платником податків, в разі його прострочення податкові повідомлення не надсилаються.

За результатами  вищезазначеної перевірки, відповідач  керуючись п.п. 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосував до позивача  відповідальність за  прострочення сплати  податкових зобов'язань, яка на дату проведення перевірки складала   понад 90 календарних днів  шляхом нарахування штрафу в розмірі 50 % від прострочено суми.

Судом не встановлено недоліків  в оформленні результатів проведеної перевірки, оскільки відповідний акт містить необхідні дані про встановлені обставини виключно по суті виявлених порушень податкового законодавства., яких достатньо для обґрунтування  правомірності застосованої відповідальності.

Крім того, в матеріалах справи № А 18/235-07  предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, тому  дії перевіряючи щодо оформлення результатів перевірки та  винесення податкового-рішення, які не стосуються суті  порушення, за яке застосована спірна відповідальність,  не підлягають дослідженню.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона  повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України  в адміністративних справах  про протиправність  рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта владних повноважень  обов'язок щодо доказування  правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача,  якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що  позовні вимоги позивачем не доведені та не обґрунтовані,  відповідачем спростовані, доведено правомірність дій та рішень  контролюючого органу, тому позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

          В задоволенні позову відмовити повністю.

          Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя