Постанова

від 29.03.2021 по справі 520/11223/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5201/21

Номер справи місцевого суду: 520/11223/18

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.

Доповідач Гірняк Л. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2021 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:

Головуючого - Гірняк Л.А.

Суддів - Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

Секретар судового засідання - Ющак А.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2018 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

ПРОЦЕДУРА:

В серпні 2018 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 12 928,72 грн. та судових витрат в розмірі 1762,00 грн.

Вимоги обґрунтовують тим, що 20.09.2011р. ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у сумі 300 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг , Тарифами Банку , які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не виконує зобов`язання щодо повернення коштів належним чином, у неї утворилася заборгованість станом на 12.07.2018 року в розмірі 12928,72 грн., яка складається з наступного:

-тіла кредиту 24,72 грн.,

-процентах 3438,41 грн.,

-пені 8373,75 грн.

-штрафів 500 грн (фіксована частина);

-штраф 591,84 грн (процентна складова).

Відповідачка відзив на позовну заяву до суду не надала .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2018 року у задоволенні позову відмовлено

Не погоджуючись з вказаним рішенням представник АТ КБ ПриватБанк подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив задовольнити апеляційну скаргу та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з`явились, були повідомлені належним чином.

Апеляційним судом зроблено запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області, щодо місця реєстрації ОСОБА_1 . З відповіді вбачається, що відповідачка зареєстрована з 10.03.1989 року в АДРЕСА_1 .

Судова повістка надсилалося судом за її зареєстрованим місцем проживання, але неодноразово поверталось з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до вимог ст.128 ч.8 ЦПК України вважається що повістка вручена їй належним чином.

В силу ч.2 ст. 372 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ(ДОВОДИ)СТОРІН:

АТ КБ ПРИВАТБАНК не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки вважає, що воно ухвалено без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права, грунтується на припущеннях.

Зокрема посилається на те, що представник позивача не брав участь у судовому засіданні в суді першої інстанції, його явка не була визнана обов`язковою, суд першої інстанції, в порушення ст. 12 ЦПК України, не роз`яснив йому право щодо надання додаткових доказів на підтвердження позовних вимог, а тому ним не надано до суду першоїінстанції додаткові докази на підтвердження позовних вимог та вказані докази надані до апеляційної скарги.

При цьому зазначає, що відповідачка підтвердила, що в подальшому зобов`язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів на сайті Банку.

Посилається на те, що відповідачка не спростувала жодними належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору та ознайомлення з його умовами; не заперечувала розмір наявної заборгованості, не заявляв позовні вимоги про визнання вказаного кредитного договору недійсним або нікчемним.

Заявляє, що ОСОБА_1 підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна 55 днів пільгового періоду, яка зазначає вид картки - MasterCardMass, тип кредитної лінії - поновлювальна, базову відсоткову ставку-2.5% на місяць, розмір щомісячного платежу - 7% від заборгованості, строк внесення платежу - до 25 числа місяця, що слідує за звітним, відповідальність за порушення строків оплати - нарахування пені та штрафу. Таким чином з відповідачем погоджено всі істотні умови кредитування, які не прийнято до уваги судом першої інстанції.

Зазначає, що відсутність підпису ОСОБА_1 на умовах та правилах не свідчить про необізнанність умов договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що

його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.

Судом не враховано, що АТ КБ ПРИВАТБАНК свої зобов`язання за договором перед відповідачем виконав - надав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картку, а відповідач умови договору щодо своєчасного повернення грошових коштів не виконав, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості.

Кошти на сплату заборгованості частково сплачувались відповідачем, але не в повному обсязі, що і призвело до виникнення простроченої заборгованості.

Крім того, районний суд не звернув увагу на довідку про умови кредитування, яка підписана особисто відповідачкою в день підписання анкети-заяви, у якій зазначено базову процентну ставку, розмір щомісячних платежів, визначено порядок та умови сплати неустойки.

Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що до АТ КБ ПРИВАТБАНК звернулась відповідачка з метою отримання банківських послуг у зв`язку із чим нею підписано анкету-заяву б/н від 20.09.2011 року, згідно умов якої банком на підставі Договору надання банківських послуг на ім`я ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.9).

Позичальниця підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому виді.

До анкети-заяви банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитної карти "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" по договору SAMDN50000050335213 (1014020800243938322) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті (а.с. 10-25).

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором б/н від 20/09/2011 року виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит, однак у встановлений кредитним договором термін відповідачка свої зобов`язання не виконувала - не погашала кредит, що призвело до виникнення перед установою банку заборгованості.

Довідкою підтверджено, що для користування кредитним картковим рахунком відповідачка отримала кредитні картки:

- НОМЕР_1 (дата видачі - 20.09.2011 дійсна до 06/15);

- НОМЕР_2 (дата видачі - 03.10.2011 дійсна до 07/15);

- НОМЕР_3 (дата видачі - 21.01.2013 дійсна до 04/16) (а.с.57).

З анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг вбачається, що бажаний кредитний ліміт по платіжній картці встановлено 3000,00 грн (а.с.9).

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що кредитний ліміт збільшувався неодноразово (а.с.58).

З розрахунку заборгованості, складеного позивачем, вбачається, що станом на 12.07.2018 року у відповідачки виникла заборгованість у розмірі 12928,72 грн., яка складається з:

-тіла кредиту 24,72 грн.,

-процентах 3438,41 грн.,

-пені 8373,75 грн.

-штрафів 500 грн (фіксована частина;

-штраф 591,84 грн (процентна складова)

Виписка по рахунку ОСОБА_1 за договором № б/н підтверджує рух коштів по рахунку відповідачки (а.с.61-63).

З виписки вбачається, що ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами, знімала кошти в банкоматах, розраховувалась за товари та послуги, частково погашала наявну заборгованість та продовжувала користуватися кредитними коштами у вигляді кредитного ліміту на платіжній картці.

ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог районний суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо укладання ОСОБА_1 кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, а саме АТ КБ ПриватБанк ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, яка позивачем не заявлялась.

Щодо стягнення тіла кредиту

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ ПриватБанк не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З виписки по рахунку вбачається, що відповідач користувався кредитною карткою, знімала кошти та періодично погашала заборгованість.

Натомість із розрахунку заборгованості вбачається, що сума неповернутого тіла кредиту становить 24,72 грн, котра відповідачем не спростована та підлягає стягненню.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом

В разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на:

-встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства);

-договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 20.09.2011 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємну частину спірного договору, а також довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти Кредитка Універсальна 55 днів пільгового періоду та на довідку про умови кредитування з використанням кредитки Кредитка Універсальна 55 днів пільгового періоду від 20.09.2011 року підписану відповідачкою (а.с.10).

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків.

За змістом ч.ч.2,3 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції вказуючи на те, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, дійшов висновку про недоведеність вимог АТ КБ ПриватБанк про стягнення процентів, пені та штрафів, які передбачені цими Умовами. Однак, такий висновок суду є помилковим, оскільки надана банком довідка про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, 55 днів пільгового періоду , яка підписана відповідачем, містить розміри процентних ставок, пені, штрафів.

Районний суд всупереч положенням ст. 89 ЦПК України жодним чином не мотивував відхилення зазначеної довідки, як доказу обґрунтованості позовних вимог, не звернув належної уваги на доводи позивача про те, що умови про стягнення процентів, пені та штрафів погоджені сторонами, що не спростовано відповідачкою, та дійшов помилкового висновку про недоведеність АТ КБ ПриватБанк позовних вимог в цій частині.

Перевіряючи правильність нарахування банком процентів, суд апеляційної інстанції виходить із розміру процентної ставки, яка узгоджена з позивачем та зазначена у довідці про умови кредитування з використанням платіжної карти Кредитка Універсальна 55 днів пільгового періоду (2,5% на місяць (30% річних)), підписаній особисто відповідачкою.

Пред`являючи цей позов, банк просив стягнути проценти за користування ОСОБА_1 кредитними коштами, нарахованими за період з 2011 по 2018 рік у розмірі 3438,41 грн враховуючи збільшення процентної ставки.

Як слідує із наданого банком розрахунку, починаючи з 20.09.2011 року позивач нараховував проценти за ставкою 30,00% річних, з 01.09.2014 року за ставкою 34,80% річних, а з 01.04.2015 року за ставкою 43,20%, що свідчить про неправомірні дії банку щодо підвищення процентної ставки, оскільки це виходить за межі узгодженого сторонами договору розміру процентів за користування грошовими коштами.

При цьому посилання банку як на правомірність своїх дій щодо підвищення розміру процентної ставки на Умови та Правила надання банківських послуг, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ ПриватБанк , з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ ПриватБанк , а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за підвищеною ставкою.

Отже, суд апеляційної інстанції не бере до уваги надані позивачем Умови та Правила, а тому вважає, що проценти підлягають стягненню за процентною ставкою 30% річних, яка узгоджена із відповідачем.

Так, відповідно до наданого банком розрахунку, кількість днів прострочення сплати заборгованості за кредитним договором за період з 01.06.2015 року по 12.07.2018 року становить 1 137 днів.

Заборгованість за тілом кредиту складала 24,72 грн.

Отже розмір заборгованості за процентами за вказаний період складає 2342,22 грн (24,72 х 30%) : 360) х 1 137 днів.

Таким чином за період з 01.06.2015 року по 12.07.2018 року загальна заборгованість за процентами за користування кредитом становить

2342,22 грн.

Такий висновок узгоджується з постановою Верховний Суд від 24.02.2021 року №61-5459св20.

Щодо стягнення штрафів

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Подібний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Враховуючи те що, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а тому у задоволенні позовних вимог банку про стягнення штрафів у розмірі 500 грн (фіксована частина) та 591,84 грн (процентна складова) слід відмовити.

Щодо стягнення пені

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до наданої до кредитного договору довідки про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, 55 днів пільгового періоду при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором, більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн + 5% від суми заборгованості.

Крім того, цією ж довідкою визначено, що при порушенні позичальником зобов`язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню, яку встановлено в розмірі 8 383,75 грн.

За правилами ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст.3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, колегія суддів з врахуванням інтересів сторін, розміру боргу за тілом кредита, що становить 24,72 грн зменшує розмір пені до суми боргу.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи те, що позивачем на підтвердження кредитних правовідносин надано анкету-заяву та довідку про вимоги кредитування з використанням кредитки Універсальна, 55 днів пільгового періода районний суд помилково вважав вимоги не доведеними, а тому в силу ст. 376 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір

На підставі частин 1 та 13 статті 141 ЦПК України судовій збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати понесені відповідачем документально підтверджуються в матеріалах справи: за подачу позовної заяви в розмірі 1762,00 грн, за подачу апеляційної скарги в розмірі 2643,00 грн, а тому у зв`язку із задоволенням позову частково присудженню з відповідача на користь АТ ПриватБанк підлягає судовий збір в сумі 2417,30 грн. (2391,66*100/12928,72=19%; 4281,00*19%/100= 870,39 грн.).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382-384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ПРИВАТБАНК - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2018 року - скасувати та прийняти постанову.

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк (місце знаходження - 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ - 14360570, МФО №305299, р/р № НОМЕР_5 ) заборгованість:

-за простроченим тілом кредиту у розмірі 24,72 (двадцять чотири гривні сімдесят дві копійки);

-за нарахованими відсотками за користування кредитом в розмірі 2342,22 (дві тисячі триста сорок дві гривні двадцять дві копійки);

-за нарахованою пенею в розмірі 24,72 (двадцять чотири гривні сімдесят дві копійки).

В позовних вимогах Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн та штрафу (процентна складова) в розмірі 591,84 грн - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк (місце знаходження - 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ - 14360570, МФО №305299, р/р № НОМЕР_5 ) судовий збір в розмірі 870,39 (вісімсот сімдесят гривень тридцять дев`ять копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України .

`

Головуючий суддя Л.А. Гірняк

Судді С.М.Сегеда

Т.В.Цюра