Рішення

від 17.03.2021 по справі 461/11083/20

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/11083/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2021 року м.Львів.

Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.,

за участю:

секретаря судового засідання Лавера І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНРКПП: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ (адреса: 01010, м. Київ, площа Арсенальна, 1Б, код ЄДРПОУ: 39861924), за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Профіт Капітал (адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережна Лугова, 8) про визнання договору позики недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ , за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Профіт Капітал про визнання договору позики недійсним. Свої вимоги мотивує тим, що між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ було укладено договір № 2836414 від 31.08.2019 року, відповідно до якого позивачка отримала позику.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія ПРОФІТ КАПТАЛ було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія ПРОФІТ КАПТАЛ отримало право вимоги заборгованості за договором позики № 2836414 від 31.08.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ .

Позивачка вважає, що договір № 2836414 укладений 31.08.2019 року нею та Товариством з обмеженою відповідальністю 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ є недійсним.

ТОВ 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ було надано фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, однак позивачка зазначає, що нею не було підписано даний договір.Також ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем не було повідомлено письмово всю необхідну інформацію щодо умов договору. Позивачка вважає, що відповідач скористався тим, що їй як позичальнику об`єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і вона була введена в оману при отриманні кредитних послуг, а натомість працівники Товариства з обмеженою відповідальністю 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ , в порушення вимог Закону України Про захист прав споживачів не надали відомості, які потрібні клієнту при укладенні даного договору та не зазначили їх в його змісті. Позивачка вважає, що порядок акцептування пропозиції відповідачем не відповідає положенням абзацу третього частини шостої статті 11 Закону України Про електронну комерцію , договір про надання позики, укладений між нею та відповідачем є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Окрім цього ОСОБА_1 стверджує, що працівниками ТОВ 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ не було надано їй розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. У зв`язку з цим реально нарахований мені відсоток за користуванні кредитними коштами став значно більшим, за зазначений працівниками фінансової установи у розрахунку платежів. Позивач вважає, що відповідач вів її в оману на рахунок істотних умов договору, а зокрема на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом та їй не було зазначено нічого на рахунок непомірно великої відсоткової ставки у випадку порушення зобов`язання, також було повідомлено значно меншу ціну кредиту (відсотків) через що вона погодилася на укладання зазначених договорів. Також при укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, так як ОСОБА_1 запропонували укласти договір на фактично відомих лише відповідачу умовах. Позивачка зазначає, що розмір нарахованих відсотків, за кредитним договором, укладеним між нею та відповідачем значно перевищує розмір заборгованості за кредитом. Зазначає, що договір є таким, що порушує його права як споживача та підлягає визнанню недійсним, тому просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29.01.2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

10.03.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 17.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивачка до суду не прибула, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, однак подала до суду заяву про слухання справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, подав до суду клопотання про слухання справи у його відсутності, а також скерував до суду відзив на позовну заяву в якому просить відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Профіт Капітал в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Відповідно до ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Суд встановив, що 31.08.2019 року між ОСОБА_1 та ТзОВ 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ укладено договір позики №2836414, відповідно до умов якого Товариство зобов`язалося передати позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 4 000,00 (чотири тисячі гривень 00 копійок) на визначений строк, а позичальник зобов`язувався повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити плату (проценти) від суми позики.

В договорі позики №2836414 зазначено про умови надання позики, в тому числі: сума позики - 4 000, 00 грн.; строк, на який надається позика - 30 днів; дата повернення позики (останній день) - 30.09.2019 року; базова процентна ставка у день - 1,04%; процентна ставка за кожний день прострочення в день - 2,70%.

ТзОВ 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії ІК №146 від 20.10.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України .

Відповідно до статті 203 ЦК України , зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, згідно зі ст.203 ЦК України умовою чинності правочину є також його вчинення у формі, встановленій законом.

Згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини.

Крім того, відповідно до статті 11 Закону України Про захист прав споживачів , не передбачає такого правового наслідку, як визнання кредитного договору недійсним.

Відповідно до ст.ст. 6 , 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно ст. 628 ЦК України .

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною другою статті 11 Закону України Про захист прав споживачів , цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України Про споживче кредитування .

За змістом статті першої Закону України Про споживче кредитування договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі (частина друга статті 8 Закону України Про споживче кредитування ).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України Про споживче кредитування у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

Згідно ч. 2 ст. 21 Закону України Про споживче кредитування сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Статтями 2 , 47 Закону України Про банки і банківську діяльність , передбачена така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту, яка визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.

Частиною третьою статті 1054 Цивільного кодексу України , зазначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Судом встановлено, що оспорюваний Договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого, відповідно до положень Закону України Про електронну комерцію у сторін такого Договору виникли цивільні права та обов`язки майнового характеру.

Договір було укладено згідно з ч.2. ст. 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг в порядку, передбаченому Законом України Про електронну комерцію . Договір підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст. 12 ЗУ Про електронну комерцію . Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно- цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор для укладення договору надсилається засобами зв`язку, зазначеними заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі.

До моменту укладення договору позичальнику надавалася можливість ознайомитись з умовами договору та Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на веб-сайті Товариства https://mycredit.ua/ru/.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України Про електронну комерцію правочин не може бути визнано недійсним у зв`язку з його вчиненням в електронній формі. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те. що він має електронну форму, а допустимість електронного документа, як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частина 5 статті 11 Закону України Про електронну комерцію передбачає, що пропозипія укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

31.08.2019 року позичальником було підписано (акцептовано) оферту, чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису договору.

З матеріалів справи вбачається, що в оспорюваному договорі зазначено про умови надання позики, в тому числі: сума позики - 4 000, 00 грн.; строк, на який надається позика - 30 днів; Дата повернення позики (останній день) - 30.09.2019 року; базова процентна ставка у день - 1,04%; Процентна ставка за кожний день прострочення в день - 2,70%. Жодних інших змін до договору не здійснювалося. Тобто договором позики, укладеним між позичальником та Товариством, не передбачено стягнення неустойки (штрафу, пені) за невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань. Таким чином, позичальнику нараховуються виключно проценти за користування позикою, які за своєю правовою природою не є компенсацією.

Таким чином підписанням оферти одноразовим ідентифікатором позичальник засвідчив, що погоджується з усіма без виключення умовами оферти.

Суду не надано доказів того, що при укладанні договору позичальник не мав повну цивільну дієздатність чи його волевиявлення не було вільним і не відповідало внутрішній волі.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що підписавши договір позичальник підтвердив, що вивчив умови договору та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, а їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі. Позичальник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов позики та, в подальшому, прийняв надані Товариством грошові кошти.

Отже, договір був укладений і підписаний сторонами у відповідності з умовами Закону. Позивач через особистий кабінет на веб-сайті Товариства подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики шляхом натискання кнопки Згоден , після чого було сформовано одноразовий ідентифікатор, який було використано для підтвердження укладення договору. Договір містить персональні дані позивачки, зокрема її ПІБ, номер картки платника податків, контактний номер телефону, які відповідають відомостям, які містяться в позовній заяві самої позивачки. Таким чином, без використання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету договір між позивачем та Товариством не був би укладений.

Відтак, суд вважає, що укладення договору у запропонованій формі із запропонованими умовами, відповідало внутрішній волі позивача та ним вчинено чітку сукупність дій, спрямовану на отримання позики за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи.

Виходячи із змісту ст. ст. 1054 , 1055 Цивільного кодексу України , що суд вважає, що між позивачем і відповідачем було узгоджено всі істотні умови, необхідні для договорів даного виду, а відповідно відсутні будь - які правові підстави для визнання договору позики недійсним в цілому чи його частин.

Договір, підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.81 ЦПК України , кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував несправедливість та дисбаланс договірних відносин, які умови договору суперечать принципу добросовісності, і яка шкода завдана позивачу.

Таким чином, з врахуванням того, що позичальник під час укладення договору ознайомлювався з його текстом та змістом в цілому, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловив, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи те, що спірний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню договору, у тому числі й щодо сукупної вартості позики, реальної процентної ставки, під час укладення договору ознайомлювалася з текстом договору та змістом в цілому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним.

Таким чином, з врахуванням наведеного, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 19, 81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів , ст.ст. 6, 215, 628, 1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ , за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Профіт Капітал про визнання договору позики недійсним - відмовити за безпідставністю вимог.

Повний текст судового рішення складено 17.03.2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.Р. Юрків.