Постанова

від 23.03.2021 по справі 480/4044/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 р.Справа № 480/4044/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: П`янової Я.В. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 (суддя Соп`яненко О.В.; м. Суми; повний текст рішення складено 27.01.2020) по справі № 480/4044/19

за позовом Фермерського господарства "АГРОСФЕРА НВ"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство АГРОСФЕРА НВ (далі по тексту - позивач, ФГ АГРОСФЕРА НВ звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Сумській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області від 17.07.2019 № 0003301404.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень та підлягають скасуванню.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем подано відзив на позов, в якому зазначено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, а оскаржуване рішення прийнято за наслідками встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 по справі № 480/4044/19 адміністративний позов Фермерського господарства "АГРОСФЕРА НВ" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003301404 від 17 липня 2019 року про зменшення суми від`ємного значення податку на додану вартість на 48413 грн..

Стягнуто на користь Фермерського господарства "Агросфера НВ" (41715, Сумська область, Буринський район, с. Слобода, вул. Солдатенка, 50, код ЄДРПОУ 39191626) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 43144399) судовий збір, сплачений при зверненні до суду у розмірі 1921 ( одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 по справі № 480/4044/19 та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. а п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 48413,00 грн.. Вказує, що відповідачем проводилась перевірка не фактичного оприбуткування ТМЦ, а перевірка правомірності формування податкового кредиту від підприємства ТОВ Альфа Продакт . Факт оприбуткування ТМЦ ФГ АГРОСФЕРА НВ Головне управління ДПС у Сумській області не заперечує, але походження придбаних підприємством ТМЦ контролюючим органом не встановлено та сукупністю викладених в акті доказів не підтверджено факт придбання даних ТМЦ саме від підприємства ТОВ Альфа Продакт .

Вказує, що згідно податкової інформації, зібраної відповідно до ст. 74 ПК України, яка може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів, встановлено, що ТОВ Альфа Продакт знаходиться на обліку в ГУ ДФС у м. Києві (Шевченківський р-н м. Києва). Також зазначає, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32017100100000090, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.10.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи повторно створили (придбали) суб`єкти підприємницької діяльності, серед яких, зокрема, ТОВ "Альфа Продакт" (код 39335036). Вказує, що 30.09.2017 ТОВ Альфа Продакт було внесено до Реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва за ознакою ризиковості зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичних осіб з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження .

Також зазначає, що під час проведення перевірки, в порушення п. 3.1. Договору, позивач не надав жодного первинного документу, який би підтверджував якість товару (сертифікат якості). Зауважує, що Сумським окружним адміністративним судом не взято до уваги те, що саме товарно-транспортна накладна є основним документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень та одночасно з цим ТТН виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Зауважує, що під час проведення перевірки ФГ АГРОСФЕРА НВ контролюючим органом також було встановлено порушення позивачем п. 201.7 ст. 201 ПК України, а саме дефектність податкової накладної.

Позивач у надісланих поясненнях по справі, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, з викладених підстав, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року замінено відповідача по справі № 480/4044/19 з Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43144399) на Головне управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43995469).

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов`язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 06.06.2019 № 1664/14-04, виданого ГУ ДФС у Сумській області, керуючись пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України, та відповідно до наказу ГУ ДФС у Сумській області від 15.04.2019 № 774 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФГ АГРОСФЕРА НВ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Альфа Продакт (код ЄДРПОУ 39335036) за період з 01.12.2017 по 31.12.2017.

За наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ФГ «АГРОСФЕРА НВ» ГУ ДФС у Сумській області винесено акт від 25.06.2019 № 735/18-28-14-04-20/39191626/70, яким встановлено порушення ФГ АГРОСФЕРА НВ пп. а п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 48413,00 грн., в тому числі за грудень 2017 року на 48413,00 грн..

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 17.07.2019 винесено податкове повідомлення-рішення № 0003301404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 48413,00 грн.. (т.1, а.с. 8).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням ФГ АГРОСФЕРА НВ оскаржило його у адміністративному порядку до ДФС України.

Рішенням ДПС України від 26.09.2019 № 345616/99-99-00-08-05-02 у задоволенні скарги ФГ АГРОСФЕРА НВ відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності прийняття ним податкового повідомлення-рішення № 0003301404 від 17.07.2019, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 48413,00 грн..

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу положень пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладене, право на формування податкового кредиту платнику податку на додану вартість надається, зокрема, на суму податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, митних декларацій, інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів також враховує, що пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем 20.07.2017 укладено договір поставки № 20170107/8 з ТОВ «Альфа Продакт» . Відповідно до специфікації, продавцем мав бути переданий позивачу карбамід у кількості 28,9 т загальною вартістю 290479,68 грн., у тому числі ПДВ 48413,28 грн., на умовах ЕХМ самовивіз. Термін постачання: 1-2 робочих дні після попередньої оплати (т.1, а.с. 20-21). На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копію рахунку-фактури № СФ-0000197 від 21.07.2017, видаткової накладної № РН-0000058 від 21.07.2017, платіжного доручення № 35 від 21.07.2017 про сплату 290000 грн. (а.с. 22-23). Також надано копії податкових накладних від 27.07.2017 № 31 про постачання карбаміду у кількості 14,5 т на суму 145742,40 грн., у тому числі ПДВ 24290,40 грн., та № 32 про постачання карбаміду у кількості 14,4 т на суму 144737,28 грн., у тому числі ПДВ 24122,88 грн.. Податкові накладні зареєстровані у ЄРПН, що підтверджується витягами з реєстру (т.1, а.с. 24-26). На підтвердження транспортування надано копію договору оренди автомобіля від 10.03.2017. На підтвердження фактичного отримання та використання товару у власній господарській діяльності позивачем надано копії прибуткової накладної № 11 від 21.07.2017, копії накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, актів про використання добрив (т.1, а.с. 27-36).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що наявні договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами.

З приводу доводів податкового органу щодо ненадання позивачем до перевірки документів щодо транспортування товару, а також сертифікатів або паспортів якості товару, колегія суддів зазначає, що транспортні документи не є первинними документами, які доводять факт або реальність господарської операції з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов`язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 12.02.19 у справі №813/1049/16.

Також колегія суддів зазначає, що відсутність сертифікатів якості або інших документів, що свідчили б про якість та походження придбаних товарів, не свідчить про відсутність документів первинного бухгалтерського чи податкового обліку, зберігання яких є обов`язковим для платника податку. Наявність або відсутність сертифікатів якості або відповідності при поставці товарів має значення виключно для подальшої їх реалізації, а тому така обставина не може впливати на оподаткування спірних операцій.

Стосовно доводів податкового органу про існування досудових розслідувань у кримінальних провадженнях, слід зазначити наступне.

Згідно ч. 6 ст.78 КАС України. вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тому, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, інформація щодо контрагента позивача про наявність зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвал в рамках кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

При цьому, на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, а також станом на час розгляду даної справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, вирок щодо контрагента позивача відсутній, а тому матеріали розслідування за вказаним кримінальним провадженням не можуть враховуватись як докази у даній справі, тоді як належним доказом, в даному випадку, могли би бути виключно вироки суду щодо недійсності (нікчемності) правочинів, первинних документів, визначення правомірності формування податкового кредиту та щодо порушення ним податкового законодавства, що набули законної сили, щодо вчинення ним кримінальних правопорушень.

Отже, факт порушення кримінальних справ відносно контрагента позивача не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.02.2018 по справі № 826/6280/13-а, від 20.02.2018 по справі №813/4931/13-а та від 06.02.2018 по справі №802/4940/14.

Доводи представника відповідача про те, що під час проведення перевірки ФГ АГРОСФЕРА НВ контролюючим органом було встановлено порушення позивачем п.201.7 ст. 201 ПК України, а саме встановлено, що податкова накладна складена 27.07.2017, у той час як видаткова накладна виписана 21.07.2017 та оплата проведена 21.07.2017, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані розбіжності в датах є технічними описками, які не призводять до втрати такими документами юридичної сили, та у сукупності з іншими документами та даними, які відображені позивачем, як платником податків, в податковому та бухгалтерському обліку не свідчать про нереальність вказаного правочину.

Стверджуючи про відсутність реальності здійснення господарської операції відповідач посилається на отриману податкову інформацію, зібрану відповідно до ст. 74 ПК України, яка може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів.

Між тим, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Також, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які могли допустити його контрагенти, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не навів, а судом не встановлено.

При цьому, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами в розумінні положень статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем в акті перевірки не наведено доказів: неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарських операцій; відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін правочинів; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цих операцій в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивачу, як платнику податку було відомо про можливі порушення з боку його контрагентів, а також те, що метою позивача було здійснення господарських операцій з даним підприємством для одержання податкової вигоди.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було дотримано вимоги Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит по операціях із ТОВ Альфа Продакт .

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Сумській області № 0003301404 від 17 липня 2019 року про зменшення суми від`ємного значення податку на додану вартість на 48413 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається..

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року по справі № 480/4044/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Я.В. П`янова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 30.03.2021 року