Рішення

від 18.03.2021 по справі 910/18168/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.03.2021Справа № 910/18168/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Політек Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі"

про стягнення 420438,96 грн.

за участі представників:

від позивача: Павлов С.С., адвокат,

від відповідача: Дяченко О.Л., адвокат,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Політек Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" про стягнення за договором поставки від 23.04.2020 № 15 основного боргу в розмірі 397680,69 грн., 18034,69 грн. пені, 4457,85 грн. трьох процентів річних та 265,73 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 26.01.2021 прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути 277680,69 грн. основного боргу, 18034,69 грн. пені, 4457,85 грн. трьох процентів річних та 265,73 грн. інфляційних втрат.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що прострочив виконання зобов`язання за договором внаслідок впровадження в країні протиепідеміологічних заходів, що призвело до зменшення обсягів виробництва. При цьому, відповідач звертався до позивача з проханням врегулювання питання погашення заборгованості. Відтак, відповідач просив розстрочити виконання рішення суду на три місяці та зменшити розмір пені до 50 %. Крім того, відповідачем подавалися заперечення на заяву позивача про нарахування санкцій до моменту виконання рішення суду, а також заперечення із проханням зменшити розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У відповіді на відзив позивач заперечував проти надання відповідачу розстрочення виконання рішення суду, а також зазначив на співмірності заявлених витрат на правничу допомогу, що до того ж містить знижку та 0 коефіцієнт фактичної та правової складності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.04.2020 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 15, за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупця пакувальні матеріали (далі - товар), а покупець зобов`язується своєчасно й належним чином у порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору покупець сплачує за товар, що поставляється за даним договором, за ціною, вказаною у відповідних супроводжувальних документах постачальника. Оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника через тридцять діб з дати отримання окремої партії товару відповідно до товаророзпорядчих документів постачальника.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що моментом виконання зобов`язання по даному договору, тобто моментом поставки товару постачальником покупцю, вважається дата, що зазначена у відповідній видатковій накладній, виписаній на адресу покупця та підписаній представниками покупця, що підтверджує факт отримання товару. Всі ризики пошкодження та/чи втрати товару переходять від постачальника до покупця в момент поставки товару.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 530544,27 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими печатками видатковими накладними від 27.04.2020 № 227 на суму 132863,58 грн., від 18.05.2020 № 272 на суму 133058,59 грн., від 29.05.2020 № 290 на суму 132473,56 грн., від 13.07.2020 № 420 на суму 132148,54 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією від 11.09.2020 № 01/11.09.2020 про погашення заборгованості.

У той же час, відповідач оплату поставленого товару в повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим за останнім утворилася заборгованість у розмірі 277680,69 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача, яка складає 277680,69 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також позивачем за несвоєчасну оплату товару нарахована пеня в розмірі 18034,69 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.4 договору в разі порушення покупцем грошового зобов`язання щодо строків оплати товару, встановлених пунктом 3.2 договору, він сплачує постачальнику пеню (штрафну санкцію) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен день прострочки в оплаті, за весь час користування коштами належними до оплати постачальникові.

За арифметичним перерахунком суду пеня підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Поряд із цим, відповідач просив зменшити розмір нарахованої пені на 50 %, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів понесення збитків та відповідач частково сплатив наявний за договором борг.

За змістом частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Таким чином, суд, беручи до уваги обставини даної справі та мотивування поданого відповідачем клопотання, не вбачає правових підстав для його задоволення та зменшення заявленої до стягнення пені на 50%, оскільки відповідачем не доведено винятковості обставин у даному випадку та невідповідності розміру стягуваної неустойки наслідкам невиконання зобов`язання й сумі наявного боргу.

Також позивачем заявлені до стягнення 265,73 грн. інфляційних втрат та 4457,85 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Здійснивши перерахунок компенсаційних виплат, суд вважає його арифметично вірним, у зв`язку з чим з останні підлягають стягненню з відповідача в повному розмірі.

Поряд із цим, позивач просив зазначити на підставі частини 10 статті 238 ГПК України при прийнятті рішення про: нарахування пені за видатковою накладною від 13.07.2020 № 420 на суму 132148,54 грн. за період з 10.11.2020 до моменту погашення боргу, але не пізніше 13.02.2021 включно; нарахування трьох процентів річних на суму боргу 420438,96 грн. за період з 10.11.2020 до моменту погашення боргу відповідачем.

Відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Однак, як слідує з прохання позивача, останній просив нарахувати пеню до моменту погашення боргу, але не пізніше 13.02.2021 включно, тобто кінцевий строк нарахування пені станом на час прийняття рішення у справі вже сплив, що унеможливлює нарахування пені із застосуванням частини 10 статті 238 ГПК України. Натомість, позивач не позбавлений права нарахування пені в загальному порядку в разі наявності на те правових підстав.

Крім того, позивач просив нарахувати до моменту погашення боргу відповідачем три проценти річних на суму боргу 420438,96 грн., у той час сума боргу позивачем зменшувалася під час розгляду справи та становить 277680,69 грн. Відтак, зазначення про нарахування трьох процентів річних на суму боргу 420438,96 грн. не визнається судом правомірним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування частини 10 статті 238 ГПК України.

Суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України здійснює розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Поряд із цим, відповідач у відзиві на позовну заяву просив розстрочити виконання рішення суду на три місяці, оскільки за час впровадження в країні протиепідеміологічних заходів відповідач був змушений зменшити обсяги виробництва, що вплинуло на можливість своєчасного виконання умов договору. При цьому, відповідач не ухилявся від сплати заборгованості та звертався 02.12.2020 до позивача з листом щодо врегулювання даного питання.

Згідно з частиною 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Розстрочення виконання судового рішення можливе лише з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Утім, відповідачем у даній справі не доведено наявності виняткових обставин та важкого фінансового стану, що ускладнює можливість своєчасного виконання рішення суду. Суд зауважує, що безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів обох сторін, позбавляє кредитора можливості захистити свої права.

За висновками, викладеними Європейським судом з прав людини у своїх рішеннях, і, зокрема, у рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини підкреслив, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача. Також суд дійшов висновку повернути позивачу сплачений судовий збір у розмірі 1800 грн., тобто в частині позовних вимог, що зменшувалися позивачем.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов висновку про наступне.

13.10.2020 між Адвокатським об`єднанням Юридична компанія SeP&P та позивачем (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 1009 щодо захисту інтересів та прав клієнта у господарському спорі за договором поставки від 23.04.2020 № 15 з ТОВ Торговий дім Житомирські ласощі щодо стягнення заборгованості.

Відповідно до розділу 3 додаткової угоди до договору загальна вартість правової допомоги це вартість юридичних послуг SeP&P , що включають у себе в часовому вимірі необхідний (обумовлений) час для створення та надання юридичних послуг клієнту по вирішенню вказаної ним правової проблеми в аспекті заявленого правового завдання, яке залежить від обставин викладених у пункті 3.2. даної додаткової угоди (договору).

За юридичну послугу клієнт оплачує SeP&P гонорар, вартість якого визначається в розмірі 40 % (сорок відсотків) встановленого законом мінімального прожиткового мінімуму у місячному розмірі для повнолітньої особи за одну годину праці одного співробітника (адвоката) 8еР&Р з урахуванням передбаченого в додатку № 3 до основного договору коефіцієнту правової та фактичної складності справи обрахованої на норму часу яка визначається у додатку № 2 до основного договору відповідному розмірі, а також з додаванням до отриманого підсумку - 5 (п`ять) % (відсотків) плати за не юридичні роботи з інформацією (збирання, обробка, зберігання, використання) персональних даних клієнта та інших даних, що стосуються справи та предмету договору.

Відповідно до заяви позивача від 11.12.2020 останній просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 39768 грн. У подальшому, відповідно до заяви від 22.02.2021 позивач просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 52767,97 грн. та в заяві від 16.03.2021 - у розмірі 55448 грн.

У запереченнях на заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідач просив зменшити розмір цих витрат до 10000 грн. у випадку їх задоволення. Відповідач надав зауваження щодо кожної наданої послуги в рамках надання правової допомоги позивача, зазначив на недотриманні критеріїв реальності, розумності їх розміру, необхідності надання таких послуг. Відповідач наголосив, що спір у даній справі не є складним, без значного обсягу документів.

Суд зауважує на тому, що витрати на аналіз законодавства, судової практики, підготовку додаткових пояснень чи інших процесуальних документів, які не є заявами по суті справи, і вчинення (виконання) яких не вимагається, згідно з процесуальним законом, не є обов`язковими для відшкодування у кожному без винятку випадку.

Суд враховує не лише те, чи передбачено виконання цих робіт договором, але й чи відповідають вони критерію необхідності - чи було їх вчинення обов`язковим, і чи доцільним було їх виконання - чи вплинули вони на перебіг розгляду справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як слідує зі звіту № 1 до договору, до подання позовної заяви 14.10.2020, 19.10.2020, 20.10.2020, 23.10.2020, 28.10.2020 адвокатом надано позивачу послуги на загальну суму 9240 грн. щодо дослідження обставин справи, правової оцінки проблеми, розроблення механізму вирішення проблеми, юридичний аналіз процесуального рішення, що містить правові висновки про застосування норм матеріального права, процесуально-тактичне консультування.

У той же час, суд вважає неспівмірним заявлений розмір витрат на підготовчі дії до подання позовної заяви, у зв`язку з чим дійшов висновку зменшити розмір відповідних витрат до суми 2520 грн.

Крім того, 26.10.2020 та 27.10.2020 адвокатом проведено дії по збиранню доказів - отримання пояснень від співробітників клієнтів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що становило 6 год. на суму 5040 грн.

Водночас, матеріали справи не містять доказів перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із позивачем та значення його пояснень для справи. У той же час, суд дійшов висновку зменшити кількість годин щодо отримання пояснень від ОСОБА_2 до 1 год., що становить 840 грн.

30.10.2020 та 03.11.2020 адвокатом здійснено розробку проекту позовної заяви та викладення її остаточної редакції, що зайняло 10 год. та становило 8400 грн.

У той же час, приймаючи до уваги складність спору та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про зменшення відповідних витрат до 4200 грн.

16.11.2020, 04.12.2020, 07.12.2020, 09.12.2020 адвокатом здійснено подання (відправлення поштою) заяв до суду. Однак, такі витрати не входять до витрат на професійну правничу допомогу відповідно до положень Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

За здійснення контролю за рухом та станом справи в період з 13.10.2020 по 09.12.2020 адвокатом зазначено про витрачення 3 год., що становить 2520 грн. Проте, суд вважає необґрунтованим посилання про здійснення контролю за рухом та станом справи в жовтні 2020 року, оскільки позовна заява датована лише 09.11.2020, у зв`язку з чим здійснення в жовтні 2020 року такого контролю не є підставним. Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість відповідних витрат у розмірі 1680 грн.

Інші надані послуги, зазначені в звіті № 1 судом вважаються обґрунтованими та співмірними.

Відповідно до звіту № 2 адвокатом, зокрема, зазначено про розробку, написання та подання відповіді на відзив, що зайняло 10 год. вартістю 4200 грн. У той же час, суд вважає обґрунтованим та співмірним розмір цих витрат у розмірі 2100 грн., оскільки у відповідача були фактично відсутні заперечення щодо предмета спору в даній справі, окрім заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Інші надані послуги, зазначені в звітах № 2 та № 3 судом вважаються належним чином доведеними.

Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Таким чином, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 27300 грн.

Щодо заявлених до компенсації витрат адвоката на проїзд у розмірі 3000 грн., суд наголошує на наступному.

Положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Як слідує з поданих адвокатом доказів, вартість проїзду потягом з м. Вінниці до м. Києва становила в загальній сумі 1933,08 грн., а саме: 26.01.2021 двічі по 412,46 грн., 23.02.2021 - 437,23 грн. та 467,59 грн., 18.03.2021 - 203,34 грн.

Інших доказів щодо здійснення витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, останнім до матеріалів справи не подано.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача в загальній сумі 29233,08 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Політек Груп" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 9-11; ідентифікаційний код 38092323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Політек Груп" (21007, м. Вінниця, вул. Батозька, 2-Н; ідентифікаційний код 40462447) 277680 (двісті сімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят) грн. 69 коп. основного боргу, 18034 (вісімнадцять тисяч тридцять чотири) грн. 69 коп. пені, 265 (двісті шістдесят п`ять) грн. 73 коп. інфляційних втрат, 4457 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім) грн. 85 коп. трьох процентів річних, 4506 (чотири тисячі п`ятсот шість) грн. 58 коп. витрат зі сплати судового збору, а також 29233 (двадцять дев`ять тисяч двісті тридцять три) грн. 08 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Політек Груп" (21007, м. Вінниця, вул. Батозька, 2-Н; ідентифікаційний код 40462447) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) грн., сплачений за платіжним дорученням від 11.11.2020 № 1966.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 29.03.2021 року.

Суддя К.В. Полякова