ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"16" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3343/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Кожухарь Є.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (49602, Дніпропетровська обл., м. Дніпро., пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 40081237)
до відповідача Приватного підприємства Металіст КАА (65031, м. Одеса, вул. Хімічна, буд. 35, код ЄДРПОУ 35567031)
про стягнення 92865 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: Боголіп Ю.В., адвокат, довіреність від 23.10.2020
від відповідача: Гураль О.Г., адвокат, діє на підставі ордеру
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства Металіст КАА про стягнення 92865 грн. штрафу за невірно зазначену адресу вантажоодержувача у накладній.
Позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця обґрунтовані невірним зазначенням адреси вантажоодержувача у накладній.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 23.12.2020 о 12:15. Ухвалою суду від 23.12.2020 відкладено розгляд справи на 21.01.2021 о 16:15.
15.01.2021 за вх.№972/21 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а у випадку застосування штрафних санкцій до відповідача - зменшити суму штрафних санкцій за невірно зазначену адресу вантажоодержувача до розміру однієї провізної плати, а саме до суми 18573 грн., з огляду на наступне:
- відповідач завчасно та з власної ініціативи повідомив станцію призначення про виправлення адреси для уникнення простою вагону та вчасного отримання вантажу одержувачем;
- у разі задоволення судом позовних вимог, відповідач просить суд зменшити суму штрафних санкцій за невірно зазначену адресу вантажоодержувача до розміру однієї провізної плати, а саме до суми 18573 грн., з огляду на скрутний фінансовий стан, а також з урахуванням того, що наслідки невірного зазначення адреси не завдали залізниці матеріальних збитків, не було затримано вагон з метою встановлення одержувача, а також враховуючи, що сума штрафу є надмірно великою для відповідача.
Ухвалою суду від 21.01.2021 з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, призначено справу №916/3343/20 до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання у справі на 03.02.2021 о 16:45.
29.01.2021 за вх.№2612/21 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив позивач посилається на наступне:
- позивач вказує, що відповідно до п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт; штраф нараховується під час перевезення вантажу або на станції його призначення. Позивач зазначає, що відповідно до графи 56 накладної вагон було відправлено 20.05.2020, тоді як лист відповідача про коригування реквізитів одержувача у накладній датований 21.05.2020, тобто був наданий вже під час перевезення вантажу;
- на думку позивача, в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу, а отже, підстав для його зменшення немає;
- позивач посилається на правову позицію, яка викладена у постановах Вищого господарського суду України у справах №910/13414/15 та №905/3461/15, а також постановах Верховного Суду у справах №906/434/17 та №914/2339/17.
03.02.2021 за вх.№3137/21 до суду від відповідача надійшли пояснення, в яких відповідач просить суд зменшити суму штрафних санкцій до розміру однієї провізної плати - до 18573 грн. із посиланням на наступне:
- відповідач вважає, що правовий аналіз ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та норм Статуту залізниць України (які не містять заборони щодо зменшення судом розміру неустойки (штрафу), який підлягає стягненню з відправника) свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду. На думку відповідача, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо;
- відповідач зазначає, що зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу;
- відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №910/143/19, від 21.10.2019 у справі №910/1005/19, в яких викладена правова позиція, що зменшення заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів;
- відповідач посилається також на постанови Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №906/754/17 та від 12.04.2018 у справі №904/10497/16, в який Верховний Суд погодився із зменшенням на підставі ст. 233 ГК України штрафу, нарахованого відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України.
У підготовчому засіданні 03.02.2021 судом у протокольній формі оголошено перерву до 23.02.2021 о 15:30.
У підготовчому засіданні 23.02.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.03.2021 об 11:30.
Справа №916/3343/20 розглядалась судом в період оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під час якого законодавцем змінювався порядок обчислення процесуальних строків при розгляді господарської справи.
Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з оголошеним загальнодержавним карантином, та про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
У судовому засіданні 16.03.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 16.03.2021 просив суд зменшити суму штрафних санкцій до розміру однієї провізної плати - до 18573 грн.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
Як вбачається зі змісту залізничної накладної №42849141 зі станції Одеса-Застава 1 Одеської залізниці 20.05.2020 Приватне підприємство Металіст КАА здійснило відправку вагону №68780832 на станцію Правда Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - ТОВ Керамет .
У пункті 4 накладної зазначено адресу одержувача: 04119, г. Киев, ул. Деревлянская, 8 .
В матеріалах справи наявний лист ПП Металіст КАА від 21.05.2020 на адресу начальника станції Одеса - Застава 1 про те, що правильним слід вважати наступну адресу одержувача: 49041, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, 28-м.
В матеріалах справи наявна телеграма відповідача від 22.05.2020 на станцію Правда Придніпровської залізниці (копія - на станцію Одеса-Застава 1 Одеської залізниці), в якій вказано про невірне зазначення адреси одержувача в перевізному документі та зазначено вірну адресу одержувача.
В акті загальної форми №1379 від 25.05.2020 зафіксовано факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача вантажу.
Невірне зазначення адреси одержувача в перевізному документі стало підставою для застосування залізницею до відповідача міри відповідальності у вигляді нарахування штрафу на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення на загальну суму 92865 грн.
Несплата нарахованого штрафу стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення нарахованого штрафу.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 909 ЦК України та ч.1 ст. 307 ГК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ч.3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частиною 5 ст. 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 3 Закону України Про залізничний транспорт законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України Про транспорт , цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
За ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно зі ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів. Станції видають вантажовідправникам бланки накладних (комплектів перевізних документів) за плату згідно з тарифом.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів. Відправник зобов`язаний на вимогу залізниці пред`явити стандарт або технічні умови, сертифікат на відвантажувану продукцію (якщо вона підлягає сертифікації), а також на її тару.
Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
За змістом ст. 118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Згідно з ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до п.1.1 Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.
Згідно з п.п. 1.2, 1.3 Правил оформлення перевізних документів накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.
За п.2.3 Правил оформлення перевізних документів у графі 55 Правильність внесених відомостей підтверджую представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
У накладній №42849141 правильність внесених відомостей підтвердив своїм підписом представник відправника - Кучер Наталя Олександрівна.
Відповідно до п.5.5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
За ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Проаналізувавши наявні матеріали справи в їх сукупності, з урахуванням допущення відправником помилки у адресі одержувача, та правильність розрахунку ціни позову (5 х 18573 грн. провізної плати), господарський суд дійшов висновку про неправильне зазначення відповідачем адреси одержувача у залізничній накладній, у зв`язку з чим у залізниці виникли обставини для застосування до відповідача міри відповідальності у вигляді нарахування штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення на загальну суму 92865 грн.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідач - ПП Металіст КАА - у відзиві на позовну заяву за вх.№972/21 від 15.01.2021 звернувся до господарського суду з клопотанням про зменшення розміру штрафу до розміру однієї провізної плати, а саме до 18573 грн.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
У контексті зазначеного, господарський суд погоджується з правовою позицією відповідача у справі, що зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.10.2019 у справі №910/1005/19.
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафу, господарський суд враховує поведінку ПП Металіст КАА , зокрема, вжиття ним заходів до належного виконання зобов`язання та негайне самостійне усунення порушення, а саме те, що на наступний день після направлення вагону за накладною №42849141 - 21.05.2020 та 22.05.2020 відповідач надіслав лист та телеграму на станції Правда Придніпровської залізниці та Одеса-Застава 1 Одеської залізниці із зазначенням вірної адреси одержувача. Господарський суд при вирішенні питання про зменшення розміру штрафу також оцінює важкий фінансовий стан відповідача (підтверджується фінансовою звітністю станом на 30.09.2020 та квитанцією №2 про його здачу, з яких вбачається, зокрема, що чистий збиток за дев`ять місяців 2020 року склав 221700 грн.; наявний значний обсяг дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги згідно балансу - 970500 грн.), а також судом враховано баланс інтересів сторін у справі.
У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті . Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Щодо посилань позивача на постанови Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №906/434/17 та від 05.02.2019 №914/2339/17 щодо того, що Статутом залізниць України не передбачено зменшення розміру штрафу, не приймаються до уваги, оскільки, як випливає із вищевказаних постанов, Верховним Судом не зроблено висновку про неможливість зменшення штрафних санкцій на підставі положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, які надають суду таке право.
Господарський суд звертає увагу, що відправлення було отримано одержувачем без затримок, без здійснення додаткових зусиль з боку позивача щодо переміщення вантажу, іншого позивачем не доведено.
За таких обставин, з урахуванням незначності порушення правил заповнення накладної відповідачем та враховуючи вчинення відповідачем термінових дій по усуненню допущеного порушення, не надання позивачем доказів завдання йому збитків саме внаслідок дії відповідача у визначених у цій справі правовідносинах, а також дослідивши інтереси сторін, які заслуговують на увагу, виходячи із принципу збалансованості інтересів обох сторін, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу, який належить стягнути з відповідача на користь позивача до розміру однієї провізної плати, а саме до суми 18573 грн.
Іншого сторонами не доведено.
Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1.Позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного підприємства Металіст КАА (65031, м. Одеса, вул. Хімічна, буд. 35, код ЄДРПОУ 35567031) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (49602, Дніпропетровська обл., м. Дніпро., пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 40081237) 18573 /вісімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят три/ грн. штрафу та 2102 /дві тисячі сто дві/ грн. судового збору.
3.В решті позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст складено 26 березня 2021 р.
Суддя Ю.С. Бездоля
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 16.03.2021 |
Оприлюднено | 01.04.2021 |
Номер документу | 95903738 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Бездоля Ю.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні