Ухвала

від 30.03.2021 по справі 198/878/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 березня 2021 року

м. Київ

справа № 198/878/19

провадження № 61-15776св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Лан ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лан про визнання припиненим договору оренди землі шляхом його розірвання

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2020 року у складі судді Маренич С. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Городничої В.С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши свої позовні вимоги, просила визнати припиненим шляхом розірвання договір від 18 серпня 2014 року № б/н оренди земельної ділянки, площею 7,743 га, кадастровий номер 1225982500:01:001:0297, укладений між нею та відповідачем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 27 серпня 2001 року серії III-ДП № 037041 вона є власником земельної ділянки площею 7,743 га, яка розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225982500:01:001:0297.

18 серпня 2014 року між нею і Товариством з обмеженою відповідальністю Лан (далі - ТОВ Лан ) був укладений договір оренди цієї земельної ділянки. Згідно з пунктом 7 цього договору строк дії договору оренди становить 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово або усно повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Крім того, орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше як за 100 днів про свій намір.

29 травня 2019 року вона направила на адресу орендаря заяву, в якій, посилаючись на пункт 7 договору оренди земельної ділянки, виявила намір розірвати договір та повернути належну їй на праві власності земельну ділянку, оскільки у неї виникла потреба та можливість самостійно її використовувати. 04 червня 2019 року вона повторно повідомила відповідача про своє бажання розірвати договір оренди землі з метою самостійного обробітку належної їй земельної ділянки. Однак відповідач у розірванні договору оренди землі їй відмовив, посилаючись на відсутність вагомих підстав для надання згоди для розірвання укладеного договору. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 15 травня 2020 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивачка не довела наявності підстав для можливості розірвання укладеного договору оренди землі кожні п`ять років в односторонньому порядку. Зокрема, суди виходили з того, що пунктом 28 договору оренди передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається. З огляду на це суди дійшли висновку, що цей пункт договору чітко та недвозначно визначає неможливість розірвання договору в односторонньому порядку. При цьому суди зазначили, що бажання позивачки як власника земельної ділянки, використовувати її на власний розсуд не є окремою підставою, визначеною законом, для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Дніпровський апеляційний суд постановою від 05 жовтня 2020 року рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2020 року залишив без змін.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яку уточнила на виконання ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху, та посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставою касаційного оскарження вказує те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що законом передбачено можливість розірвання договору в односторонньому порядку в разі, якщо це передбачено умовами договору. Пунктом 7 спірного договору оренди земельної ділянки визначено право орендаря на надання згоди на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, тобто передбачено розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку. Оскільки ОСОБА_1 виявила бажання використовувати земельну ділянку на власний розсуд, вона має право розірвати договір оренди земельної ділянки в односторонньому порядку, і таке право відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки.

У січні 2021 року ТОВ Лан подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити в силі, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наявним у матеріалах справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

29 грудня 2020 року справа № 198/878/19 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 27 серпня 2001 року серії III-ДП № 037041ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,743 га, яка розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225982500:01:001:0297.

18 серпня 2014 року між ОСОБА_1 як орендодавцем і ТОВ Лан як орендарем був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивачка передала відповідачу в оренду строком на 15 років належну їй земельну ділянку площею 7,743 га, кадастровий номер 1225982500:01:001:0297 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права встановлено, що право оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , зареєстроване за орендарем ТОВ Лан на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Юр`ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 серпня 2014 року за індексним номером 15336622.

Згідно з пунктом 32 договору оренди земельної ділянки він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Встановлено, що жодна із сторін не оспорювала укладення цього договору та його чинність.

Також суди встановили, що сторони у справі по-різному розуміють і тлумачать, кожен на свою користь, речення третє абзацу другого пункту 7 договору оренди, а тому між ними при укладенні договору не досягнуто згоди щодо абзацу другого пункту 7 договору оренди земельної ділянки.

2. Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно тоді, коли відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

У пункті 4 частини першої статті 396 ЦПК України зазначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Результат аналізу пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України свідчить, що якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку), то касаційне провадження закривається.

Верховний Суд у постановах від 03 березня 2021 року у справі № 198/631/19 (провадження № 61-12032св20) та від 11 березня 2021 року у справі № 198/877/19 (провадження № 61-9624св20), предметом позову в якій було розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного фізичною особою з ТОВ Лан з тих же підстав, що й заявлені у цій справі, дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про оренду землі , яка кореспондується з частиною першою статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України Про оренду землі , який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Результат аналізу зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що чинним законодавством передбачається можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору.

Наявність відповідної умови в договорі є вирішальною для розгляду справи. Отже, сторони у договорі мають чітко визначити можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання (шляхом підписання відповідної угоди, тощо). Таке визначення має бути чітким і недвозначним, закріплювати всі умови співпраці.

Суди правильно встановили, що абзац другий пункту 7 договору оренди, на який посилається позивач як на можливість розірвання договору в односторонньому порядку, не містить чіткого визначення саме про можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізму (процедури) такого розірвання. Водночас зі змісту цього пункту очевидно, що для розірвання договору потрібна згода орендаря, яку він має надати, що виключає можливість розірвання договору в односторонньому порядку без будь-яких додаткових умов.

Крім того, умовами оспорюваного договору (пункт 27) визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Разом із цим пункт 28 договору оренди містить чітке зазначення, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається.

Водночас Верховний Суд у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 198/631/19 (провадження № 61-12032св20) зазначив, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення про відмову в задоволенні позову позивача, суди правильно виходили з недоведеності позовних вимог, зокрема, суди встановили, що взаємної згоди на розірвання спірного договору немає, ТОВ Лан належним чином виконує свої обов`язки, передбачені цим договором. Зазначені позивачем підстави для розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не є вагомими.

Таким чином, Верховний Суд у своїх постановах вже неодноразово викладав висновки щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (Рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі Дія 97 проти України (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, § 47).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням того, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України Верховний Суд встановив, що існують висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах,і суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції з урахуванням таких висновків, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження за касаційною скаргою.

Керуючись статтями 260, 396, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 198/878/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лан про визнання припиненим договору оренди землі шляхом його розірвання .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев В. С. Жданова Є. В. Коротенко