Постанова

від 29.03.2021 по справі 914/2775/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2021 р. Справа №914/2775/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Скрипчук О.С

суддів Кравчук Н.М.

Мирутенко О.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кооперативу "Горизонт" б/н від 06.01.2021 (вх № 01-05/108/21 від 11.01.21)

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2020 (суддя Козак І.Б., повний текст рішення складено 24.12.2020, м. Львів)

у справі № 914/2775/20

за позовом: Фізичної особи-підприємця Цехмейструк Світлани Йосипівни, м.Свалява Закарпатської області,

до відповідача: Кооперативу "Горизонт", м. Львів,

про: стягнення 70 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Цехмейструк Світлана Йосипівна звернулася до суду з позовом до Кооперативу "Горизонт" про стягнення 70 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після припинення дії договору оренди автомобіля від 25.06.2010, відповідач не повернув орендований автомобіль у термін, передбачений п. 8 договору, відтак позивач просить стягнути неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю, на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.12.2020 позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач своєчасно не виконав обов`язок щодо повернення орендованого майна, а також не спростував своєї вини в порушенні зобов`язання, в тому числі не довів вчинення орендодавцем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від орендаря або на ухилення від підписання акта приймання-передачі майна, нарахування позивачем неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення є підставним.

Не погоджуючись із рішенням суду, Кооператив "Горизонт" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

А саме, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не повідомив його належним чином про розгляд справи, жодних процесуальних документів суду апелянт не отримував, про рішення суду дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Також, в обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач з 2016 року не звертався з вимогою про повернення автомобіля, жодних доказів такого звернення матеріали справи не містять, умовами договору доставка автомобіля не передбачена.

Крім того, на думку апелянта, посилаючись на ст. 611 ЦК України та задовольняючи позовну заяву, суд не врахував, що вказаною статтею передбачено стягнення неустойки, при цьому пунктом 9.3 договору передбачено стягнення пені.

Разом з цим, скаржник вважає, що позивач пропустив строк позовної давності на звернення до суду, оскільки про ймовірні порушення своїх прав дізнався 30.06.2016, відтак у випадку встановлення порушення прав позивача, просить застосувати позовну давність у даній справі.

Також, апелянт просить відмовити в стягненні витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

25.06.2010 між Фізичною особою-підприємцем Цехмейструк Світланою Йосипівною (орендодавець) та Кооперативом "Горизонт" (орендар) укладено договір оренди автомобіля, згідно якого орендодавець зобов`язується передати орендарю в термінове володіння і користування, а орендар зобов`язується прийняти в термінове володіння і користування автомобіль, визначений у даному договорі (орендований автомобіль) і зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату (п.п. 1.1. договору).

Також п.п. 1.1.2 -1.1.6. договору визначено, що в оренду передається автомобіль марки: ГАЗ 32212, державний номер: НОМЕР_1 , рік випуску: 2002, колір: червоний, номер кузова (шасі) № НОМЕР_2 , тип ТЗ -пасажирський - В.

Крім цього, сторони погодили, що вартість автомобіля складає: 25000,00 грн. (п.п. 1.1.7. договору).

Відповідно до п. 4. договору термін дії оренди автомобіля становить п`ять років з 25 червня 2010 року до 25 червня 2015 року. Після закінчення строку договору, якщо сторони не подали заяву про розірвання договору, договір вважається пролонгованим на тих самих умовах.

Згідно п. 5 договору плата за користування автомобілем встановлюється в розмірі 1000,00 грн. за один повний місяць використання (без ПДВ). Загальна сума договору складає 60000,00 гривень. Плата за користування автомобілем сплачується орендарем готівкою щомісяця, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням його фактичного використання.

Також п.п. 7.1.5. договору встановлено, що орендар має право в односторонньому порядку розірвати, договір оренди транспортного засобу, попередивши письмово про це орендодавця в місячний термін.

Сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.п. 10.1. договору).

Листом від 29.06.2016 за вих. №18 відповідач повідомив позивача, що припиняє дію договору, у зв`язку з відсутністю подальшої необхідності у використанні автомобіля.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06 квітня 2018 у справі № 906/1/18 за позовом Фізичної особи-підприємця Цехмейструк Світлани Йосипівни до Кооперативу "Горизонт" про стягнення заборгованості за договором оренди автомобіля від 25.06.2010 стягнуто з Кооперативу "Горизонт" на користь Фізичної особи-підприємця Цехмейструк Світлани Йосипівни 46205,90 грн. боргу по орендній платі, 8796,84 грн. пені за прострочення орендних платежів - 10184,94 грн. пені за порушення терміну повернення автомобіля, 1021,59 грн. 3% річних, 4068,18 грн. інфляційних, а також 1069,71 грн. витрат по сплаті судового збору.

Станом на дату винесення рішення орендований автомобіль позивачу не повернутий, що не заперечується відповідачем.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення неустойки в порядку, визначеному ч.2 ст.785 ЦК України, у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо повернення об`єкта оренди за договором.

За приписами ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України).

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п.п. 7.1.5. договору оренди автомобіля, сторони погодили, що орендар має право в односторонньому порядку розірвати, договір оренди транспортного засобу, попередивши письмово про це орендодавця в місячний термін.

Так, листом від 29.06.2016 за вих. №18 відповідач повідомив позивача, що припиняє дію договору, у зв`язку з відсутністю подальшої необхідності у використанні автомобіля.

Відповідно до п.п. 8.1. договору автомобіль повинний бути повернутий орендодавцю протягом трьох календарних днів після закінчення терміну оренди, визначеного п.п. 4.1. договору чи у зв`язку з припиненням договору на інших умовах, у справному стані з обліком нормального фізичного зносу, що виник у період експлуатації.

Якщо орендар не повернув орендований автомобіль у термін, передбачений п.п. 8.1. договору, то несе ризик випадкового знищення та пошкодження автомобіля (п.п. 8.2. Договору).

Судом встановлено, що станом на час розгляду даної справи відповідач не повернув орендований автомобіль позивачу, зазначене ним не заперечується.

З огляду на приписи ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ та умови п.8.1 договору, яким сторони погодили, що автомобіль повинний бути повернутий орендодавцю протягом трьох календарних днів, у зв`язку з припиненням договору, колегія суддів зазначає, що саме на відповідача покладено обов`язок повернути орендодавцю об`єкт оренди за договором.

В матеріалах справи відсутні докази та не надані такі скаржником, що останнім виконано обов`язок щодо повернення орендованого майна у строк, визначений умовами договору, чи вчинення орендодавцем дій, що перешкоджали йому вчасно виконати свої зобов`язання.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми неустойки, суд встановив правомірність та правильність її нарахування, а отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю є обґрунтованим, оскільки відповідач своєчасно не виконав обов`язок щодо повернення орендованого майна, а також не спростував своєї вини в порушенні зобов`язання, в тому числі не довів вчинення орендодавцем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від орендаря або на ухилення від підписання акта приймання-передачі майна.

Відтак, твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач не звертався з вимогою про повернення автомобіля та умовами договору доставка автомобіля не передбачена є необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника, що суд першої інстанції безпідставно послався на ст. 611 ЦК України, якою, зокрема, передбачено стягнення неустойки. Проте, вказане не призвело до ухвалення судом неправильного по суті спору рішення у цій справі, оскільки, з оскаржуваного рішення вбачається, що суд стягнув неустойку у вигляді подвійної плати за користування річчю на підставі ст. ч. 2 ст. 785 ЦК України, а не підставі ст. 611 ЦК України.

Щодо тверджень апелянта про наявність підстав застосування позовної давності у даній справі, то колегія суддів зазначає, що такі є необґрунтованими, оскільки, позивачем подано позовну заяву 20.10.2020, а отже в межах трьохрічної позовної давності знаходяться вимоги про стягнення неустойки, нарахованої за період з 01.11.2017 по 01.09.2020 включно.

Перевіривши доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване судове рішення ухвалено за відсутності відповідача та без належного повідомлення Кооператив "Горизонт" про дату та час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надіслано на адресу відповідача позовну заяву з додатками, що підтверджується описом вкладення у лист Ф. 107.

Також судом встановлено, що ухвала господарського суду Львівської області про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду від 16.11.2020 була надіслана рекомендованим листом з повідомлення про вручення на юридичну адресу Кооперативу Горизонт , зазначену в ЄДРПОУ, а саме м. Львів, вул. Наукова, буд 26 кв. 94, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції. Проте, вказана ухвала повернулася на адресу суду, з зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання .

Ухвалою від 01.12.2020 розгляд справи було відкладено на 22.12.2020 та надіслано ухвалу на юридичну адресу відповідача, проте вказана ухвала також повернулася на адресу суду, з зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно із положеннями частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Проаналізувавши вимоги статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів дійшла висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка зазначена в ЄДРПОУ, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Також, апелянт оскаржує рішення суду також в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Судом встановлено, що в позовній заяві, позивачем заявлено попередній розрахунок суми судових витрат у сумі 15 000,00 грн.

Як вбачається з оскаржуваного рішення суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача 15 000 грн. судових витрат, з яких 2 102 грн. розмір судового збору та 12 898 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції правильно стягнув сплачений позивачем судовий збір у сумі 2 102 грн. з відповідача, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Проте, колегія суддів вважає необґрунтованим рішення суду в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 898 грн. , з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката , визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В свою чергу частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №21/856 та копія ордеру на надання правничої допомоги від 17.07.2020 на ім`я адвоката Майора Івана Васильовича.

Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні договір про надання правничої допомоги, докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, також відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 898 грн., оскільки такі витрати не підтверджені відповідними доказами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Господарського Львівської області слід скасувати в частині стягнення 12 898 грн. судових витрат, в решті рішення суду залишити без змін.

Понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 269, 270, 275, 276, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Кооперативу "Горизонт" задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2020 у справі № 914/2775/20 скасувати в частині стягнення 12 898 грн. судових витрат. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в стягненні 12 898 грн. судових витрат. В решті рішення залишити без змін:

Стягнути з Кооперативу Горизонт (адреса: 79060, м. Львів, вул. Наукова, буд.26, кв.94, код ЄДРПОУ 13579705) на користь Фізичної особи-підприємця Цехмейструк Світлани Йосипівни (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 70 000,00 грн. неустойки та 2 102 грн. судового збору

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя Скрипчук О.С.

суддя Кравчук Н.М.

суддя Мирутенко О.Л.