Постанова

від 18.03.2021 по справі 904/2051/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2021 року м.Дніпро Справа № 904/2051/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів : Чередко А.Є., Коваль Л.А.

секретар судового засідання Кандиба Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2020 (суддя Кеся Н.Б.)

у справі №904/2051/20

за позовом Приватного підприємства "АктивТоргКріп", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод", м.Першотравенськ Дніпропетровська область

про стягнення 686936,13 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "АктивТоргКріп" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" про стягнення суми простроченої заборгованості (основного боргу) в розмірі 659 093,72 грн, пені у розмірі 24 449,60 грн, 3% річних у сумі 3 392,81 грн, судові витрати у розмірі 10 304,04 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2020 позовні вимоги задоволено у повному обсязі та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" на користь Приватного підприємства "АктивТоргКріп" 81 758,37 грн пені, 16 999,44 грн 3% річних, 15 093,57 грн інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2020 у справі №904/2051/20, згідно якої апелянт просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким зменшити пеню до 10 000,00 грн.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що під час розгляду справи ним було сплачено 607 721,40 грн. боргу, що підтверджує повне виконання своїх зобов`язань відповідачем, з огляду на що останнім було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Проте судом не взято до уваги клопотання відповідача про зменшення пені та не враховано добровільне погашення заборгованості перед позивачем. Також апелянт наголошує, не зважаючи, що на нього вплинули складні економічні чинники, ним було здійснено погашення заборгованості перед позивачем у повному обсязі. Враховуючи необхідність дотримання балансу інтересів сторін, відсутність умислу у простроченні виконання зобов`язання, останній просить суд про зменшення суми пені.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №904/2051/20 визначено колегію у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Кузнецова В.О., Чередка А.Є.

Ухвалою центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2020 у справі №904/2051/20 залишено без руху та надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги та подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору у сумі 3 153,00 грн.

На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 у справі №904/2051/20 апелянтом до матеріалів справи надано належні докази сплати судового збору у сумі 3 153,00 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2020 у справі №904/2051/20.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2021 у справі №904/2051/20 призначено судове засідання у справі №904/2051/20 на 18.03.2021.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з тривалим перебуванням на лікарняному судді Кузнецова В.О., члена колегії суддів, для розгляду справи №904/2051/20 визначено колегію у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Коваль Л.А., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2021 у справі колегією суддів прийнято до свого провадження справу №904/2051/20.

Представники сторін з`явилися в судове засідання, призначене на 18.03.2021, надали пояснення по справі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом 22.03.2019 між Приватним підприємством "АктивТоргКріп" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" (покупець) було укладено договір поставки №7919-ПРМЗ-УМТС-Т (далі -Договір), згідно умов якого постачальник зобов`язався поставити у власність покупця продукцію і/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі і Специфікаціях, які є невід`ємними частинами до цього договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що покупець зобов`язаний прийняти та оплатити продукцію, що поставляється в його власність відповідно до умов цього договору.

Поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, по цінам, з якісними характеристиками та в строки, які узгоджені сторонами в Специфікаціях до даного Договору. Умови поставки Продукції - DDP, згідно "Інкотермс-2010", з урахуванням умов та застережень, які містяться в даному договорі і/або відповідних Специфікаціях до договору (п 4.1, 4.2. Договору).

Згідно п 5.1 Договору передбачено, що загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід`ємною частиною цього договору. У разі відхилення кількості фактично поставленої Продукції від узгодженої до постачання кількості, загальна вартість договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої Продукції з розрахунку її ціни, зазначеної у відповідних Специфікаціях до Договору. Толеранс (відхилення від продукції) поставки Продукції складає 10%, якщо інше не обумовлено сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору. У будь-якому випадку, загальна орієнтована сума договору не повинна перевищувати 10000000 без ПДВ на дату укладення договору. Сума Договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної Додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого на те органу управління Покупця.

Розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим Договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п`яти) робочих днів з 60 (шестидесятого) календарного дня з дати поставки відповідної Продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку і за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (п.5.4 Договору).

Пунктом 6.8 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, за письмовою вимогою постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасно не сплаченої продукції, але не більше 5% від вартості своєчасно несплаченої продукції.

Даний договір може бути скріплений печатками сторін, вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов`язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2019 року включно (п. 8.1. Договору).

На виконання умов договору позивачем в період з вересня по листопад 2019 року було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 659093,72 грн, що підтверджується видатковими накладними №48092 від 17.09.2019, №49052 від 15.10.2019, №49729 від 31.10.2019 та 50750 від 26.11.2019. Вказані накладні підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Разом з тим відповідач не виконав свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати отриманої продукції.

Несплата відповідачем суми вартості отриманого товару і стала причиною виникнення спору.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.

Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що розрахунки за поставлену Постачальником Продукцію за цим Договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п`яти) робочих днів з 60 (шестидесятого) календарного дня з дати поставки відповідної Продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку і за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Після відкриття провадження у даній справі відповідачем у повному обсязі було сплачено суму боргу за отриману продукцію, про що в матеріали справи надано платіжні доручення, внаслідок чого позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просив стягнути 81 758,37 грн пені, 16 999,44 грн 3% річних та 15 093,57 грн інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За положеннями частини 1 статті 216, частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 6.8 Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, за письмовою вимогою постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасно не сплаченої продукції, але не більше 5% від вартості своєчасно несплаченої продукції.

У зв`язку з простроченням виконання зобов`язання позивач нарахував відповідачу пеню у загальному розмірі 81 758,37 грн., зокрема, по накладній №48092 від 17.09.2019 у розмірі 4 057,88 грн. за період з 23.11.2019 по 23.05.2020, по накладній №49052 від 15.10.2019 у розмірі 23 657,21 грн. за період з 21.12.2019 по 21.06.2020, по накладній №49729 від 31.10.2019 у розмірі 23 657,21 грн. за період з 08.01.2020 по 29.06.2020, по накладній №50750 від 26.11.2019 у розмірі 30386,07 грн. за період з 03.02.2020 по 29.07.2020.

Господарським судом було перевірено розрахунок позивача, зроблений з урахуванням положень п.6.8 Договору та задоволено вимогу про стягнення з відповідача 81 758,37 грн. пені.

Окрім того судом було задоволено позовні вимоги про стягнення 16 999,44 грн. 3% річних та 15 093,57 грн. інфляційних втрат, нарахованих на своєчасно несплачену суму основного боргу.

Отже під час розгляду справи господарським судом було встановлено факти поставки продукції та її неоплати відповідачем в обумовлені договором строки, з огляду на що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимоги та стягнення з відповідача на користь позивача 81758,37 грн пені, 16999,44 грн 3% річних та 15093,57 грн інфляційних втрат.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, звертаючись з апеляційною скаргою апелянт зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд не взяв до уваги клопотання відповідача про зменшення пені, в обґрунтування якого останній зазначав, що не заважаючи на скрутне фінансове становище ним у повному обсязі було сплачено суму боргу за отриману продукцію, а тому відповідач вважає, що наявні підстави для зменшення суми штрафних санкцій.

Щодо вказаного доводу апеляційної скарги колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами статті 233 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 233 Господарського кодексу України надано суду можливість пом`якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов`язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог частини другої статті 13 Цивільного кодексу України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утриматися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру неустойки відповідач посилається на кризову ситуацію у вугільній промисловості України та своє скрутне фінансове становище.

Разом з тим відповідачем не надано будь-яких доказів, що підтверджують скрутне фінансове становище останнього.

При цьому колегія зазначає, що умовами договору, зокрема п. 6.8 Договору, сторони за взаємною згодою обмежили пеню, яка нараховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, проте встановили, що така сума пені, яка не може перевищувати 5% від вартості несвоєчасно оплаченої продукції.

Таким чином сторони в пункті 6.8 Договору вже обмежили розмір пені, яка має бути нарахована у разі прострочення виконання зобов`язання.

Принцип змагальності сторін, закріплений у частині 3 статті 13 та частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, та передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 42 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як позивач так і відповідач є суб`єктами господарювання та несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. Кожна із сторін, укладаючи договір, приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір. Погіршення економічної ситуації, збитковість виробництва, так само як і відсутність прибутку становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є форс-мажорною, незвичайною і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки.

Таким чином звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують висновків господарського суду.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2020 у справі №904/2051/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2020 у справі №904/2051/20 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 31.03.2021

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А.Коваль

Суддя А.Є. Чередко