Рішення

від 31.03.2021 по справі 903/124/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 березня 2021 року Справа № 903/124/21

за позовом: Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради, м. Луцьк

до відповідача: фізичної особи - підприємця Ткачук Юлії Юріївни, м. Луцьк

про стягнення 41 829 грн. 61 коп.

Суддя Кравчук А. М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

встановив: 24.02.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради № 03.33-63-1121вих-21 від 23.02.2021 до фізичної особи - підприємця Ткачук Юлії Юріївни про стягнення 41 829 грн. 61 коп.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що з моменту формування земельної ділянки із кадастровим номером 0710100000:42:013:0025, площею 0,2719 га, як об`єкта цивільних прав, 05.12.2017 та до 01.07.2019 відповідач фактично користувався даною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та сплати орендної плати.

Ухвалою суду від 25.02.2021 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати прокурору та позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, прокурору та позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву. Запропоновано прокурору, позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання прокурору та позивачу.

Ухвалу суду від 25.02.2021 відповідач отримав 01.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301039336639 (а.с. 57).

Строк для подання відзиву по 16.03.2021.

16.03.2021 відповідач подав відзив та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відповідно до вимог ст. 252 ГПК України, без підпису, зазначення посади та ініціалів уповноваженої особи.

Ухвалою суду від 18.03.2021 клопотання Фізичної особи-підприємця Ткачук Ю. Ю. про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін повернуто відповідачу без розгляду з доказами відправки позивачу та прокурору (накладні № 4300602950121, № 4300602950130).

23.03.2021 відповідач подав клопотання від 22.03.2021 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відповідно до вимог ст. 252 ГПК України, до якого долучив докази відправки позивачу та прокурору - накладні № 4300602950121, № 4300602950130 за 16.03.2021, які були додані до попереднього клопотання від 16.03.2021, отже з пропуском встановленого судом строку. Клопотання від 22.03.2021 не могло бути надіслане 16.03.2021.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Згідно ст. 251 ГПК України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Оскільки, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.02.2021 була отримана відповідачем 01.03.2021, наданий судом строк на подання відзиву сплинув 16.03.2021.

Клопотання про поновлення строків відповідач не подав. Суд, на підставі ст. 118 ГПК України відзив та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін залишає без розгляду.

Крім того, відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Клопотання про призначення у справі судового засідання надійшло поза межами строків, передбачених ГПК України. Крім того, відсутні підстави для призначення у справі судового засідання, передбачені ч. 6 ст. 252 ГПК України.

Луцька окружна прокуратура у відповіді на відзив від 23.03.2021 №53-143вих-21 зазначає, що використання земельної ділянки ФОП Ткачук Ю.Ю. за відсутності належних правовстановлюючих документів призвело до ненадходження до місцевого бюджету значних сум коштів, що завдає істотної шкоди інтересам держави. Луцькою міською радою жодних дій до захисту інтересів територіальної громади міста не вжито і продовжується не вживатись у розумні строки, тому наявні підстави для представництва прокурора. Законом не визначено обов`язкового досудового врегулювання вказаної категорії спорів. Розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін вважає обгрунтованим (а.с. 79-82).

Відповідно до ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд -

встановив:

27.09.2017 рішенням Луцької міської ради №31/51 Про поділ земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_2 вирішено погодити поділ земельної ділянки із кадастровим номером 0710100000:42:013:0001, загальною площею 38,2309 га для обслуговування адміністративних та господарських споруд (а.с. 11-13).

Відповідно до витягу № НВ-0006367622021 від 11.02.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області 02.11.2017 проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:42:013:0025 (а.с. 26).

24.04.2019 рішенням Луцької міської ради №56/34 Про надання фізичній особі-підприємцю Ткачук Ю.Ю. на умовах оренди земельної ділянки для обслуговування адміністративних споруд на АДРЕСА_2 вирішено надати ФОП Ткачук Юлії Юріївні земельну ділянку на АДРЕСА_2, на умовах оренди строком на 10 років з дати укладення договору оренди землі, площею 0,2719 га, з кадастровим номером 0710100000:42:013:0025 для обслуговування адміністративних та господарських споруд (а.с. 30-31).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_2 заходиться земельна ділянка із кадастровим номером 0710100000:42:013:0025, загальною площею 0,2719 га, з цільовим призначенням - для обслуговування адміністративних та господарських споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, комунальної форми власності (а.с. 25).

25.06.2019 між орендодавцем (територіальна громада міста Луцька) та орендарем (фізична особа-підприємець Ткачук Юлія Юріївна) укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку J.11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 0710100000:42:013:0025, яка розташована в м. Луцьку, АДРЕСА_2 (а.с. 32-34).

Договір зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.07.2019.

Відповідно до умов договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2719 га (п. 2 договору). На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна будівля їдальні, металева конструкція типу гараж з навісом (п. 3 договору). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 1 031 919 грн. 71 коп. (п. 4 договору). Договір укладено на 10 (десять) років з дати укладення договору оренди землі (п. 7 договору). Орендна плата вноситься орендарем у грощовій формі та в розмірі 3 (трьох) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить - 30 957 грн. 59 коп. (п.8 договору).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон та відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 10.04.2017 зареєстровано право власності на будівлю їдальні /Д-2/, загальною площею 1 353,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 29).

З інформації Головного управління ДПС у Волинській області вбачається, що ФОП Ткачук Ю.Ю. податкова декларація з плати за землю за 2017-2018 роки не подавалася, плата за землю у цей період не сплачувалася. У 2019 році відповідачем задекларовано орендну плату за використання земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 у м. Луцьку, з 01.07.2019 і (станом на 01.01.2020 податковий борг з плати за землю у ФОП Ткачук Ю.Ю. відсутній).

Позивач, звертаючись з позовом, стверджує, що з моменту формування земельної ділянки із кадастровим номером 0710100000:42:013:0025, площею 0,2719 га, як об`єкта цивільних прав - 05.12.2017 та до 01.07.2019 відповідач фактично користувався (приміщення їдальні зареєстровано 10.04.2017) даною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та сплати орендної плати. Обставини щодо стягнення зазначених грошових коштів стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з положень ст. 120 ЗК України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Однак, ФОП Ткачук Ю.Ю. маючи оформлене право власності на будівлю їдальні /Д-2/, загальною площею 1 353,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 належним чином не оформила право користування земельною ділянкою, на якій перебуває зазначена будівля, та не уклала з Луцькою міською радою відповідного договору оренди.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Позивач звертаючись з позовом, як на правову підставу своїх вимог посилається на положення статей 1212-1214 ЦК, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 41 826 грн. 61 коп., зауважує, що ця сума є сумою несплаченої ФОП Ткачук Ю.Ю. орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період з 05.12.2017 та до 01.07.2019, внаслідок чого Луцька міська рада була позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 1214 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

У постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Згідно з п. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З аналізу норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки. Відповідач зберіг (заощадив) у себе майно - кошти у вигляді орендної плати, що нараховуються за володіння і користування земельною ділянкою загальною площею 0,2719 га, кадастровий номер 0710100000:42:013:0025 по АДРЕСА_1

Суд зауважує, що у відповідача 10.04.2017 зареєстроване право власності на будівлю їдальні, яка знаходиться на вказаній земельній ділянці і використовувалася останнім з метою її експлуатації. Це є проявом правової природи нерухомого майна. Будівля відповідача будучи згідно ст.181 ЦК України нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою. Тому набуття відповідачем права власності на будівлю автоматично призвело до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Судом встановлено, що власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада міста Луцька. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України власником майна, фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою), є Луцька міська рада. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію виправдане очікування, що є загальновизнаною, в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги прокурора про стягнення на користь Луцької міської ради суми коштів, яку відповідач безпідставно без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника земельної ділянки в сумі 41 829 грн. 61 коп. (нарахованих зважаючи на граничні строки загальної позовної давності, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України), підставні та підлягають до задоволення. Сума безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, заявлена до стягнення із відповідача, обчислена виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із застосуванням коефіцієнта індексації та враховуючи площу земельної ділянки (1 031 919 грн. 17 коп. х 3% = 30 957 грн. 59 коп. на рік : 12 = 2 579 грн. 80 коп. на місяць). За період з 23.02.2018 по 30.06.2019 (16 міс. 6 днів) вона складає 41 829 грн. 61 коп. ( 2579 грн. 80 коп. х16 міс = 41 276 грн. 80 коп. + 552 грн. 81 коп. (2 579 грн. 80 коп.:28 х 6 днів за лютий 2018).

В добровільному порядку відповідач плату за користування земельною ділянкою не сплатив ні до звернення прокурора з позовом, ні під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду №912/2385/118 від 26.05.2020.

Статтею 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що землі комунальної власності є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 4 даного Закону закріплено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких зокрема поєднання місцевих і державних інтересів.

Таким чином, інтереси держави у даному випадку збігаються з інтересами жителів територіальної громади.

Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками, в тому числі на правах оренди чи продажу права оренди за результатами торгів, визначаються законами.

Відповідно до ст. 69 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать плата за землю, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.

Використання земельної ділянки ФОП Ткачук Ю.Ю. за відсутності належних правовстановлюючих документів призвело до ненадходження до місцевого бюджету, коштів.

Порушення чинного законодавства України, що стосуються коштів місцевого бюджету, підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди інтересам держави всупереч ст. 7 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.

Несплата відповідачем орендної плати за користування комунальним майном є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, своєчасного і в повному обсязі надходження доходів до бюджетів усіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування.

В той же час, незважаючи на те, що ФОП Ткачук Ю.Ю. впродовж тривалого часу використовувала земельну ділянку по АДРЕСА_2 у м. Луцьку без правовстановлюючих документів, при цьому не сплачуючи платежів за землю, Луцькою міською радою жодних дій до захисту інтересів територіальної громади міста не вжито.

Луцька міська рада не звернулась до суду про стягнення вказаної суми коштів, чим завдається шкода інтересам держави.

Про необхідність вжиття заходів до захисту інтересів територіальної громади Луцька міська рада знала, зокрема про згадані обставини Волинською обласною прокуратурою повідомлено орган місцевого самоврядування листами від 22.10.2020 №15-1855вих-20, від 17.11.2020 №15-2035вих-20, від 17.12.2020 №15-2282вих-20 та від 23.12.2020 №15-2315вих-20.

Луцька міська рада листом від 10.12.2020 №1.1-9/5598/2020 проінформувала, що нею вивчається питання щодо стягнення з ФОП Ткачук Ю.Ю. грошових коштів, однак до 23.02.2021 (день звернення з позовом до суду) будь-яких дій щодо подання позову про стягнення грошових коштів не вжила.

Таким чином, факт невжиття заходів до стягнення безпідставно збережених коштів, як плати за користування вказаною земельною ділянкою із урахуванням неможливості їх стягнення у зв`язку з подальшим спливом строків позовної давності, безумовно порушує інтереси територіальної громади м. Луцька в особі Луцької міської ради, однак остання не виконує визначені законом щодо захисту інтересів територіальної громади заходи та не звертається до суду з відповідним позовом.

Враховуючи згадані вище обставини щодо обізнаності Луцької міської ради про порушення інтересів територіальної громади м. Луцька, та беручи до уваги характер наданих останньою на запити прокуратури відповідей (відсутність у них належного обгрунтування причин невжиття заходів щодо стягнення з відповідача коштів до місцевого бюджету, у тому числі й у судовому порядку), є виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Вказане відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру є підставою для захисту інтересів держави в особі Луцької міської ради органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 грн. 00 коп. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ткачук Юлії Юріївни ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) на користь Луцької міської ради (43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204)

- 41 829 грн. 61 коп. (сорок одна тисяча вісімсот двадцять дев`ять грн. 61 коп.) безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою .

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ткачук Юлії Юріївни ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) на користь Волинської обласної прокуратури (43000, м. Луцьк, вул. Винниченка 15, код 02909915)

- 2 270 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук