Рішення

від 31.03.2021 по справі 904/565/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2021м. ДніпроСправа № 904/565/21

за позовом Фермерське господарство "Росинка", село Миколаївка, Дніпропетровська область

до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про визнання права постійного користування; визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора; зобов`язання вчинити певні дії

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Фермерське господарство "Росинка" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про:

- визнання за Фермерським господарством "Росинка" права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1221485600:01:047:0003, загальною площею 52,6 га, що розташована на території агрофірми «Наукова» Миколаївської сільської Ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області для ведення фермерського господарства, яка надана в постійне користування громадянину ОСОБА_1 , згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ДП ДН 034135, який 15.07.1997 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1017;

- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за № 55482774 від 03.12.2020 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- зобов`язання Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради повторно розглянути заяву Голови Фермерського господарства "Росинка" Семипядного Костянтина Миколайовича від 28.11.2020 за реєстраційним номером 42799127 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1221485600:01:047:0003, за Фермерським господарством "Росинка".

Ухвалою суду від 03.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/565/21 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що ОСОБА_1 було створено та зареєстровано 22.04.1996 Фермерське господарство "Росинка" (ідентифікаційний код: 24989748).

За твердженням позивача, розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 14.07.1997 № 590-р ОСОБА_1 була надана у постійне користування земельна ділянка площею 52,6 га, в межах згідно з планом, розташована на території агрофірми Наукова Миколаївської сільської Ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області для ведення фермерського господарства. На підтвердження чого ОСОБА_1 було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДП(ДН) 034135, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1017. Такій земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 1221485600:01:047:0003.

Позивач наполягає на тому, що вищевказана земельна ділянка була та залишається необхідною матеріальною основою для створення та функціонування Фермерського господарства "Росинка".

Позивач вказав, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видано свідоцтво про смерть від 17.03.2014 серія НОМЕР_1 .

Позивач зазначив, що ОСОБА_3 , як керівник Фермерського господарства "Росинка" з 01.09.2015, 28.11.2020 звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради із заявою про проведення державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1221485600:01:047:0003.

Рішенням Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради № 55482774 від 03.12.2020 було відмовлено у державній реєстрації права постійного користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1221485600:01:047:0003. В обґрунтування вказаного рішення державний реєстратор зазначив, що заява про державну реєстрацію подана неналежною особою. Що і стало причиною виникнення спору.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзиву на позов не надав.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про:

- визнання за Фермерським господарством "Росинка" права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1221485600:01:047:0003, загальною площею 52,6 га, що розташована на території агрофірми «Наукова» Миколаївської сільської Ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області для ведення фермерського господарства, яка надана в постійне користування громадянину ОСОБА_1 , згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ДП ДН 034135, який 15.07.1997 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1017;

- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за № 55482774 від 03.12.2020 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- зобов`язання Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради повторно розглянути заяву Голови Фермерського господарства "Росинка" Семипядного Костянтина Миколайовича від 28.11.2020 за реєстраційним номером 42799127 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1221485600:01:047:0003, за Фермерським господарством "Росинка".

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, чи переходить право постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, до такого фермерського господарства; чи припиняється право фермерського господарства користуватись земельною ділянкою через смерть засновника; чи наявні встановлені чинним законодавством підстави для скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання Департаменту повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

ОСОБА_1 було створено та зареєстровано 22.04.1996 Фермерське господарство "Росинка" (ідентифікаційний код: 24989748).

Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 14.07.1997 № 590-р ОСОБА_1 була надана у постійне користування земельна ділянка площею 52,6 га, в межах згідно з планом, розташована на території агрофірми Наукова Миколаївської сільської Ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області для ведення фермерського господарства. На підтвердження чого ОСОБА_1 було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДП(ДН) 034135, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1017. Такій земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 1221485600:01:047:0003.

Вищевказана земельна ділянка була та залишається необхідною матеріальною основою для створення та функціонування Фермерського господарства "Росинка".

ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видано свідоцтво про смерть від 17.03.2014 серія НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 , як керівник Фермерського господарства "Росинка" з 01.09.2015, 28.11.2020 звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради із заявою про проведення державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1221485600:01:047:0003.

Рішенням Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради № 55482774 від 03.12.2020 було відмовлено у державній реєстрації права постійного користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1221485600:01:047:0003. В обґрунтування вказаного рішення державний реєстратор зазначив, що заява про державну реєстрацію подана неналежною особою.

На момент надання ОСОБА_1 права постійного користування спірною земельною ділянкою діяв ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, який у відповідній редакції передбачав таке регулювання відносин щодо права постійного користування земельною ділянкою:

Постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку (частина друга статті 7 зазначеного кодексу (тут і далі - у редакції, чинній на час надання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 )). Право постійного користування землею посвідчували державні акти. Їх видавали та реєстрували сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів (частина перша статті 23 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року).

Громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, земельні ділянки передавалися у власність або надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди, включаючи присадибний наділ (частина перша статті 50 вказаного кодексу). Землю у постійне користування надавали Ради народних депутатів, зокрема і для ведення громадянами України селянського (фермерського) господарства (пункт 1 частини п`ятої статті 7 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року).

Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздив з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подавали до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписував голова створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначали: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, повідомляли про їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки. Можливими були також інші обґрунтування щодо виділення земельної ділянки (частини перша та друга статті 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року).

Право користування земельною ділянкою чи її частиною припинялося, зокрема, у разі припинення діяльності селянського (фермерського) господарства (пункт 3 частини першої статті 27 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року).

На час заснування ФГ "Росинка" відносини, пов`язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулював Закон № 2009-XII Про селянське (фермерське) господарство , приписи якого були спеціальними до відповідних приписів інших Законів України, зокрема і до ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року:

Селянське (фермерське) господарство було формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляв голова господарства. На його ім`я видавався Державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею; з головою селянського (фермерського) господарства укладався договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, складалися інші документи відповідно до законодавства України (частини перша, четверта та п`ята статті 2 Закону № 2009-XII).

Право на створення селянського (фермерського) господарства мав кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, мав документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, і пройшов конкурсний відбір. Першочергове право на створення селянського (фермерського) господарства надавалося громадянам, які проживали в сільській місцевості і мали необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві (частина перша статті 4 Закону № 2009-XII).

Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передавалися у приватну власність і надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надавалася громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебували у державній власності. У тимчасове користування земельні ділянки надавалися, зокрема, із земель запасу, а також могли надаватися із земель лісового та водного фондів (частина друга статті 4 Закону № 2009-XII).

Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подавали до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначали: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджували їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства (частина перша статті 5 Закону № 2009-XII).

Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягало у 30-денний строк державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) й одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набувало статусу юридичної особи, одержувало печатку з його найменуванням і адресою, відкривало розрахунковий та інші рахунки в установах банку, вступало у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнавалося державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (частини перша та друга статті 9 Закону № 2009-XII).

Діяльність селянського (фермерського) господарства припиняється у разі припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених статтями 27 і 28 Земельного кодексу України (пункт 2 частини першої статті 29 Закону № 2009-XII).

За змістом наведених положень законодавства, на час створення ФГ "Росинка" можливість реалізації права на створення селянського (фермерського) господарства була підпорядкована фактичному одержанню громадянином, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства. Наявність у засновника визначеного законом права на земельну ділянку була однією з умов державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Більше того, право користування земельною ділянкою мало припинятися з припиненням діяльності селянського (фермерського) господарства (пункт 3 частини першої статті 27 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року), а припинення права користування земельною ділянкою мало наслідком припинення діяльності цього господарства (пункт 2 частини першої статті 29 Закону № 2009-XII).

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки інакше, ніж за її цільовим призначенням (пункт 1 частини першої статті 40 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року), а також юридичні наслідки її використання не за цільовим призначенням (пункт 7 частини першої статті 27, частина друга статті 29, частина перша статті 88 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року), надана громадянину у встановленому порядку для ведення селянського (фермерського) господарства земельна ділянка за її правовим режимом була та є такою, яку слід використовувати виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб цього громадянина.

Передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина перша статті 2 Закону № 2009-XII). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство.

За змістом системного тлумачення статей 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство , статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, статей 31, 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц.

За таких обставин, фактичним землекористувачем спірної земельної ділянки було та є Фермерське господарство "Росинка". Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем. Відповідно з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник. Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 10 квітня 2019 року (пункти 23-29) й ухвалі від 13 листопада 2019 року (пункти 17-18) у справі № 275/82/18, а також у постанові від 1 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (пункти 6.24-6.29) щодо належності права на продовження договірних відносин з користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства саме такому господарству, а не його засновникові.

Першого січня дві тисячі другого року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року, згідно з частиною першою статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року. Фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали. Але у пункті 6 розділу Х Перехідні положення зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону.

Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнано неконституційним пункт 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України від 25 жовтня 2001 року щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, оскільки використання у ній терміна набувають (який означає ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь ) вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі №663/1738/16-ц). Тому, право постійного користування земельною ділянкою, яке від засновника перейшло до ФГ "Росинка", не припинилося ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть засновника.

А отже, вимоги позивача про визнання за Фермерським господарством "Росинка" права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1221485600:01:047:0003, загальною площею 52,6 га, що розташована на території агрофірми «Наукова» Миколаївської сільської Ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області для ведення фермерського господарства, яка надана в постійне користування громадянину ОСОБА_1 , згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ДП ДН 034135, який 15.07.1997 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1017, - є обґрунтованими.

Частиною 1 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Так, рішення Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за № 55482774 від 03.12.2020 прийнято на підставі п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень": заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою.

Як встановлено судом вище, саме Фермерське господарство "Росинка" було та є фактичним землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1221485600:01:047:0003. Право постійного користування земельною ділянкою, оформлене Державним актом на право постійного користування землею серії ДП ДН 034135, від засновника - ОСОБА_1 перейшло до ФГ "Росинка". Таке право не припинилося через смерть засновника.

А отже у ОСОБА_3 , як нового керівника Фермерського господарства "Росинка", наявні повноваження на звернення до державного реєстратора із заявами про вчинення реєстраційних дій, зокрема, про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1221485600:01:047:0003 за Фермерським господарством "Росинка".

За таких обставин, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за №55482774 від 03.12.2020 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень - є обґрунтованими.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради повторно розглянути заяву Голови Фермерського господарства "Росинка" Семипядного Костянтина Миколайовича від 28.11.2020 за реєстраційним номером 42799127 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1221485600:01:047:0003, за Фермерським господарством "Росинка" - слід зазначити про таке.

Порядок подання заяви про здійснення державної реєстрації прав, розгляду такої заяви встановлений Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Заява голови Фермерського господарства "Росинка" Семипядного Костянтина Миколайовича від 28.11.2020 за реєстраційним номером 42799127 станом на дату розгляду цієї справи по суті є розглянутою.

Подальше визнання протиправним та скасування рішення Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, прийняте за результатами розгляду вказаної заяви позивача, не надає заяві стан нерозглянутої.

Приписи Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не передбачають можливості повторного розгляду державним реєстратором вже розглянутої заяви у разі скасування прийнятого за результатами первісного розгляду рішення.

Інших заяв державному реєстратору позивачем не надавалось.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

За таких обставин, вимоги про зобов`язання Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради повторно розглянути заяву Голови Фермерського господарства "Росинка" Семипядного Костянтина Миколайовича від 28.11.2020 за реєстраційним номером 42799127 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1221485600:01:047:0003, за Фермерським господарством "Росинка" - є не обґрунтованими та передчасними.

При цьому слід роз`яснити позивачу, що він не позбавлений права повторно звернутись до державного реєстратора із відповідною заявою, оформленою відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться державним актом серії ДП ДН 034135 (т. 1 а.с. 13), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 14 - 16), архівним витягом з рішення Дніпропетровської районної ради народних депутатів від 25.01.1996 (т. 1 а.с. 17), свідоцтвом про смерть від 17.03.2014 серія НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 18), рішенням державного реєстратора № 55482774 від 03.12.2020 (т. 1 а.с. 19), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т. 1 а.с. 20), рішенням суду від 27.10.2020 у справі № 175/95/20 (т. 1 а.с. 21 - 26).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині вимог про:

- визнання за Фермерським господарством "Росинка" права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1221485600:01:047:0003, загальною площею 52,6 га, що розташована на території агрофірми «Наукова» Миколаївської сільської Ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області для ведення фермерського господарства, яка надана в постійне користування громадянину ОСОБА_1 , згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ДП ДН 034135, який 15.07.1997 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1017 та

- визнання протиправним та скасування рішення Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за № 55482774 від 03.12.2020 про відмову у державній реєстрації права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1221485600:01:047:0003 за Фермерським господарством "Росинка".

У задоволенні позовних вимог про зобов`язання Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради повторно розглянути заяву Голови Фермерського господарства "Росинка" Семипядного Костянтина Миколайовича від 28.11.2020 за реєстраційним номером 42799127 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1221485600:01:047:0003, за Фермерським господарством "Росинка" - слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Земельного Кодексу України, Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати за Фермерським господарством "Росинка" (місцезнаходження: 52060, Дніпропетровська область, село Миколаївка, вул. Криворізька, буд. 39, ідентифікаційний код: 24989748) право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1221485600:01:047:0003, загальною площею 52,6 га, що розташована на території агрофірми «Наукова» Миколаївської сільської Ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області для ведення фермерського господарства, яка надана в постійне користування громадянину ОСОБА_1 , згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ДП ДН 034135, який 15.07.1997 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1017.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за № 55482774 від 03.12.2020 про відмову у державній реєстрації права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1221485600:01:047:0003 за Фермерським господарством "Росинка".

Стягнути з Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 75, ідентифікаційний код: 40392181) на користь Фермерського господарства "Росинка" (місцезнаходження: 52060, Дніпропетровська область, село Миколаївка, вул. Криворізька, буд. 39, ідентифікаційний код: 24989748) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 540 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради повторно розглянути заяву Голови Фермерського господарства "Росинка" Семипядного Костянтина Миколайовича від 28.11.2020 за реєстраційним номером 42799127 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1221485600:01:047:0003, за Фермерським господарством "Росинка".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 31.03.2021.

Суддя М.О. Ніколенко