Рішення

від 30.03.2021 по справі 911/2792/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2792/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, код 40538421)

до

товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київагро (07413, Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка, вул. Радгоспна, буд. б/н, код 41434515)

товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська (03680, м. Київ, вул. Заболотного Академіка, будинок 150, прим. 17, код 05513187)

про стягнення 144184,62 гривень

24.09.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (далі по тексту - позивач/Підприємство) про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київагро (далі по тексту - відповідач 1/ТОВ Птахофабрика Київагро ) та товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська (далі по тексту - відповідач 2/ТОВ Птахофабрика Київська ) заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 20.11.2018 № 9838001, забезпеченого договором поруки від 20.11.2018, в розмірі 144184,62 гривень, з яких: 132173,07 гривень основний борг, 2242,66 гривень інфляційних втрат, 1484,89 гривень 3% річних, 8284,00 гривень пені.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на виконання укладеного між позивачем та відповідачем 1 договору від 20.11.2018 № 9838001, позивач поставив відповідачу теплову енергію, однак, відповідач не здійснив оплату за спожитої у період з листопада 2019 року по квітень 2020 року теплової енергії, в результаті чого утворилася стягувана сума основного боргу, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Та, оскільки, виконання відповідачем 1 зобов`язань за договором від 20.11.2018 № 9838001 забезпечено договором поруки, укладеним 20.11.2018 позивачем та відповідачами, позивач просить стягнути суму заборгованості з відповідачів солідарно.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2792/20. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачам строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

16.10.2020 на адресу суду від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву із запереченнями проти пред`явлених позовних вимог.

Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для прийняття рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.11.2018 Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київагро (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9838001 (далі - договір постачання), за умовами якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов договору.

При виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1 договору постачання).

Згідно з п.п. 2.2.1. - 2.2.2. договору постачання постачальник зобов`язується: безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із Споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними у додатку 1; щомісячно оформляти для споживача: величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць); рахунок-фактуру, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок; акт звіряння розрахунків; акт приймання-передавання товарної продукції.

Згідно з пунктом 2.3.1. договору постачання споживач зобов`язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами зазначеними у додатку 2.

Додатком № 1 до договору постачання передбачено, що постачальник відпускає споживачу теплову енергію в гарячій воді у межах Q рік = 681,300 Гкал/рік.

Згідно з п. 1 додатку № 2 до договору постачання розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 23.07.2018 № 1294, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ: опалення, гаряче водопостачання, вентиляція житловими організаціями - 1097,94 грн/Гкал.

Відповідно до п. 2 додатку № 2 до договору постачання у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4).

Споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58, оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання(п. 9 додатку № 2 до договору постачання).

Пунктом 10 додатку № 2 до договору постачання визначено, що споживач, на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ № 100/020 філії Головного управління по місту Києву та Київській області АТ Ощадбанк , щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.

Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасне надходження коштів на рахунок постачальника та своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями (пункт 2.3.5. договору постачання).

У відповідності до п. 3.3. договору постачання споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з п. 4.1. договору постачання цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 30.09.2019. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 4.4 договору постачання).

Крім того, 20.11.2018 Підприємством, ТОВ Птахофабрика Київагро та ТОВ Птахофабрика Київська (поручитель) укладено договір поруки (далі - договір поруки).

За умовами п. 1.1. договору поруки поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов`язання щодо оплати спожитої теплової енергії ТОВ Птахофабрика Київагро , які виникли за договором на постачання теплової енергії від 20.11.2018 № 9838001 (надалі - основний договір), укладеним між кредитором і боржником.

Згідно з п. 2.4. договору поруки строк виконання зобов`язання за основним договором встановлюється відповідно до додатку Порядок розрахунків за теплову енергію основного договору.

Пунктом 3.1. договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов`язання щодо оплати спожитої теплової енергії, а також за відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки відповідно до умов основного договору.

У разі порушення боржником зобов`язання за основним договором поручитель зобов`язується виконати за боржника зобов`язання останнього у 5-денний термін з дня отримання вимоги (пункт 5.1. договору поруки).

Відповідно до п. 6.1. договору поруки у разі невиконання боржником зобов`язання за основним договором кредитор має право звернутися з вимогою про виконання такого зобов`язання до поручителя.

Згідно з п. 8.1. строк дії договору збігається із строком дії основного договору.

Як вказує позивач, невиконання відповідачем 1 взятих на себе зобов`язань за договором постачання в частині здійснення розрахунків за спожиту, у період з листопада 2019 року по квітень 2020 року, теплову енергію стало підставою для звернення позивача до суду із розглядуваним позовом із вимогою про стягнення боргу в розмірі 132173,07 гривень.

Відповідач 1 проти позову заперечував з тих підстав, що серед наданих позивачем доказів, на які посилається останній як на підставу своїх вимог відсутній акт про наявність та розмір заборгованості, який є підтвердженням та підставою для погашення заборгованості. Також, відповідач 1 вказує на те, що розрахунок пені позивачем здійснено з порушенням умов договору, оскільки за умовами п. 3.3. договору пеня має сплачуватись у розмірі 0,5% від суми боргу, проте нарахування пені позивачем здійснено у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідач 2 у відзиві на позов заперечуючи проти позовних вимог, вказував на те, що ним не отримано від позивача вимогу щодо виконання зобов`язань за договором постачання, як це передбачено п. 5.1. договору поруки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Укладений договір за своїм змістом є договором енергопостачання та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Статтею 1 Закону України Про теплопостачання визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Із долучених до матеріалів справи облікових карток, корінців наряду та актів приймання-передавання товарної продукції слідує, що за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року позивачем нараховано відповідачу 1 за спожиту теплову енергію 132173,07 гривень.

Відтак, матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо постачання відповідачу 1 теплової енергії, факт споживання якої останнім в перебігу розгляду справи не заперечувався.

Суд зазначає, що акти приймання-передавання товарної продукції за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року підписані тільки з боку позивача.

Водночас пунктом 9 додатку № 2 до договору постачання на споживача покладено обов`язок щомісячно з 12 по 15 число отримувати в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58, оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння.

При цьому доказів належного виконання відповідачем умов договору в цій частині матеріали справи не містять, як і не міститься у матеріалах справи доказів мотивованої відмови споживача від підписання таких актів.

Таким чином, у розумінні умов договору, факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є підставою для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із постачання теплової енергії.

Доводи відповідача 1 стосовно відсутності у матеріалах справи акту про наявність та розмір заборгованості, який є підтвердженням та підставою для погашення заборгованості, спростовуються тим, що в за умовами п. 9 додатку № 2 до договору постачання обов`язок по отриманню платіжних документів зі здійснення оплат за надані послуги покладається виключно на споживача, при цьому, сама лише їх відсутність, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати за отримані ним послуги. При цьому, як вже зазначалось судом, позивачем до матеріалів справи надано помісячні акти приймання-передавання товарної продукції, в якіх відображено суми підлягають оплаті.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 10 додатку № 2 до договору постачання визначено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач 1 доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором постачання та сплати коштів за спожиту теплову енергію у спірний період не надав, доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо обсягів спожитої теплової енергії не надав.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача 1 перед позивачем у сумі 132173,07 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача 1 існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

Щодо пред`явлених позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська , суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Як вже встановлено судом, 20.11.2018 позивачем та відповідачами укладено тристоронній договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов`язання щодо оплати спожитої теплової енергії ТОВ Птахофабрика Київагро , які виникли за договором на постачання теплової енергії від 20.11.2018 № 9838001 (надалі - основний договір), укладеним між кредитором і боржником.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов`язання щодо оплати спожитої теплової енергії, а також за відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки відповідно до умов основного договору (п. 3.1. договору поруки).

За умовами пункту 5.1. договору поруки у разі порушення боржником зобов`язання за основним договором поручитель зобов`язується виконати за боржника зобов`язання останнього у 5-денний термін з дня отримання вимоги.

Відповідно до п. 6.1. договору поруки у разі невиконання боржником зобов`язання за основним договором кредитор має право звернутися з вимогою про виконання такого зобов`язання до поручителя.

Отже, як випливає з умов договору поруки, на відповідача 2 покладено обов`язок виконання зобов`язань відповідача 1 за договором постачання, при цьому такий обов`язок у відповідача 2 виникає з моменту отримання вимоги кредитора.

Однак, суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача 2 із вимогою про виконання останнім зобов`язань за договором постачання, після отримання якої у відповідача 2 виникло б зобов`язання щодо виконання забезпеченого порукою зобов`язання.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду доказів повідомлення поручителя щодо невиконання боржником зобов`язання, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову в частині солідарного стягнення заборгованості. Відтак, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог пред`явлених до товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська .

Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 8284 гривень пені, 1484,89 гривень 3% річних та 2242,66 гривень інфляційних втрат розрахованих за загальний період з 01.12.2019 по 30.06.2020.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

У відповідності до положень ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, за приписами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і, відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 917/889/17 та від 30.01.2019 у справі № 904/631/18.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що такий є необґрунтованим, адже при нарахуванні пені за порушення зобов`язань за листопад 2019 року позивачем не взято до уваги обмеження нарахувань передбачених приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

А тому судом здійснено власний розрахунок пені, з урахуванням приписів чинного законодавства та вірно визначивши періоди нарахування, судом встановлено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача пені становить 8175,99 гривень.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 8284,00 гривень пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 8175,99 гривень.

Доводи відповідача 1 щодо неврахування позивачем умов п. 3.3. договору відхиляються судом, адже як вбачається з наданого позивачем розрахунку останнім враховано, як умови договору, так і наведені вище приписи законодавства та здійснено нарахування пені у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, оскільки при застосуванні розміру пені передбаченого умовами договору, такий перевищував би граничний розмір встановлений законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача 3% річних становить 1372,56 гривень, а вірно розрахований розмір інфляційних втрат становить 2243,45 гривень.

Суд, ухвалюючи рішення, не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 1372,56 гривень, а вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, підлягають задоволенню повністю у заявленій позивачем сумі 2242,66 гривень.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київагро на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго 132173,07 гривень основного боргу, 8175,99 гривень пені, 1372,56 гривень 3% річних, 2242,66 гривень інфляційних втрат.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача 1 на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 2159,46 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київагро (07413, Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка, вул. Радгоспна, буд. б/н, код 41434515) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, код 40538421) 132173,07 гривень основного боргу, 8175,99 гривень пені, 1372,56 гривень 3% річних, 2242,66 гривень інфляційних втрат та 2159,46 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 30.03.2021.

Суддя Р.М. Колесник