Рішення

від 03.02.2020 по справі 200/12498/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2020 р. Справа№200/12498/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

за участю

секретаря судового засідання Дьяченка Є.І.,

представника позивача Білецького В.М.,

представника відповідача Коваленко Г.О.,

розглянув в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

встановив:

24 жовтня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 (далі - позивач, ДП ШУ Південнодонбаське № 1 ) до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС в області), в якому позивач просив:

- визнати протиправною та скасувати вимогу від 13 серпня 2019 року № Ю-322-00 про сплату боргу в сумі 25 713 676,11 грн.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

29 жовтня 2019 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/12498/19-а; вирішив розглядати справу в порядку загального позовного провадження; розпочав підготовче провадження; призначив підготовче засідання на 25 листопада 2019 року; встановив строк для подання заяв по суті справи.

Про відкриття провадження в адміністративній справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

25 листопада 2019 року за клопотанням позивача підготовче засідання відкладено до 18 грудня 2019 року.

18 грудня 2019 року в підготовчому засіданні оголошена перерва до 16 січня 2020 року.

18 грудня 2019 року суд постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів з дня закінчення шістдесятиденного строку, визначеного ч. 3 ст. 173 КАС України.

16 січня 2020 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до розгляду по суті на 03 лютого 2020 року.

Про дату, час і місце проведення судового засідання сторони повідомлені в порядку, визначеному КАС України.

Справа розглянута по суті 03 лютого 2020 року в судовому засіданні за участю представників сторін.

На підставі ч. 1 ст. 229 КАС України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що вимога ГУ ДФС в області від 13 серпня 2019 року № Ю-322-00 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 25 713 676,11 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Стверджував, що як платник єдиного внеску, який перебуває на обліку органі доходів і зборів, що розташований у населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464), на період проведення антитерористичної операції.

Покликаючись на ст. ст. 2, 11 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон № 1669), п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464, розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, від 02 грудня 2015 року № 1275-р, просив задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Покликаючись на положення Закону № 2464, відповідач доводив, що позивач є платником єдиного внеску, а тому зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Стверджував, що станом на 31 липня 2019 року у ДП ШУ Південнодонбаське № 1 існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 25 713 676,11 грн, яка виникла у 2019 році, а тому, діючи у відповідності до вимог ст. 25 Закону № 2464 та п. п. 3-4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за 508/26953, ГУ ДФС в області правомірно сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13 серпня 2019 року № Ю-322-00.

Вважав необґрунтованими доводи позивача, які стосуються застосування до спірних правовідносин положень Закону № 1669 та п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464.

Зауважував, що Верховний Суд в рішенні від 30 березня 2018 року у зразковій справі № 812/292/18 зазначив, що Закон № 2464 не скасовує обов`язків платника єдиного внеску, а надає можливість на період проведення антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Обов`язки платника єдиного внеску, встановлені ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, кореспондуються з іншими нормами цього ж Закону.

Зокрема, до таких норм Закону № 2464, дія яких не зупинена для окремих категорій платників, належать норми ст. 7 щодо бази нарахування єдиного внеску, ст. 8 щодо розміру єдиного внеску та пропорції його розподілу, ст. 9, яка встановлює порядок обчислення і сплати єдиного внеску.

Відповідач вважав, що в даному випадку норми ст. 6 Закону № 2464 співвідносяться з нормами ст. ст. 7-9 цього Закону як загальна і спеціальна, у разі колізії між якими пріоритет надається спеціальній нормі.

Наголошував, що п. 9-4 розділу VIII № 2464 не зупиняв дію спеціальних норм ст. ст. 7-9 цього Закону, отже вони поширюються на всіх платників єдиного внеску, незалежно від місця їх перебування на обліку.

За таких умов норми п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464 не можуть тлумачитись як абсолютне та безумовне звільнення певних платників єдиного внеску від виконання всіх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 цього Закону, а повинні застосовуватися відповідно до тих обов`язків, які платник не мав можливості виконати з об`єктивних обставин через проведення антитерористичної операції. В контексті спірних правовідносин такі обставини відсутні, що унеможливлює звільнення позивача від сплати єдиного внеску.

Відповідач також зауважував, що незалежно від поширення на позивача норм п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464, ці приписи не звільняли орган доходів і зборів від виконання обов`язку щодо формування вимоги про сплату боргу.

На цих підставах відповідач просив відмовити в позові.

Правом на подання відповіді на відзив та заперечення сторони не скористалися.

В судовому засіданні представники сторін надали пояснення, аналогічні тим, що викладені в заявах по суті справи.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС України суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Позивач - державне підприємство Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 (ідентифікаційний код: 34032208, місцезнаходження: 85670, Донецька обл., м. Вугледар, вул. Магістральна, буд. 4) зареєстроване як юридична особа 10 квітня 2006 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесений відповідний запис.

Основним видом економічної діяльності позивача є код КВЕД 05.10 Добування кам`яного вугілля.

З 23 листопада 2018 року ДП ШУ Південнодонбаська № 1 перебуває в стані припинення; державна реєстрація припинення позивача як юридичної особи не проведена.

Як платник єдиного внеску ДП ШУ Південнодонбаська № 1 перебуває на обліку з 10 квітня 2006 року в ГУ ДФС в області (Мар`їнська об`єднана державна податкова інспекція, Вугледарське відділення) за реєстраційним номером 05-62-01-0241.

Відповідач - Головне управління ДФС у Донецькій області (ідентифікаційний код: 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114) зареєстроване як юридична особа 23 вересня 2014 року, про що до ЄДР внесений відповідний запис.

В структуру ГУ ДФС в області входить Мар`їнське управління ГУ ДФС в області (код ЄДРПОУ ВП: 41760378, місцезнаходження: 85612, Донецька обл., Мар`їнський р-н, м. Курахове, вул. Пушкіна, буд. 17) на правах відокремленого підрозділу без статусу юридичної особи.

ГУ ДФС в області перебуває в стані припинення.

Як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи судом, державна реєстрація припинення ГУ ДФС в області як юридичної особи не проведена.

13 серпня 2019 року ГУ ДФС в області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-322-00, відповідно до якої станом на 31 липня 2019 року у ДП ШУ Південнодонбаське № 1 існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 25 713 676,11 грн (недоїмка, за відсутності штрафів та пені).

Розрахунок заборгованості свідчить, що до вимоги включена недоїмка, яка виникла за такі періоди:

28 березня 2019 року нарахування єдиного внеску платником самостійно (№ 9051321821 від 20 березня 2019 року) термін сплати 28 березня 2019 року в сумі 2 206 478,23 грн;

02 травня 2019 року нарахування єдиного внеску платником самостійно (№ 9078207900 від 19 квітня 2019 року) термін сплати 02 травня 2019 року в сумі 6 261 212,52 грн;

28 травня 2019 року нарахування єдиного внеску платником самостійно (№ 9103045057 від 17 травня 2019 року) термін сплати 28 травня 2019 року в сумі 6 261 005,5 грн;

01 липня 2019 року нарахування єдиного внеску платником самостійно (№ 9131576337 від 20 червня 2019 року) термін сплати 01 липня 2019 року в сумі 6 421 327,73 грн;

29 липня 2019 року нарахування єдиного внеску платником самостійно (№ 9157927098 від 19 липня 2019 року) термін сплати 29 липня 2019 року в сумі 4 563 652,12 грн, а разом - 25 713 676,10 грн.

Відомості, наведені у розрахунку, узгоджуються з даними інтегрованої картки платника ДП ШУ Південнодонбаське № 1 за платежем 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомогу по тимчасовій непрацездатності) станом на 31 липня 2019 року.

Позивач не погодився з цією вимогою та оскаржив її в адміністративному порядку, про що свідчить скарга від 05 вересня 2019 року № 1749.

10 жовтня 2019 року в. о. директора Департаменту правового забезпечення ДПС України Павлович Д. прийняв рішення № 5135/6/99-00-08-06-01 про результати розгляду скарги.

Цим рішенням скарга ДП ШУ Південнодонбаське № 1 залишена без задоволення.

Рішення ДПС України від 10 жовтня 2019 року про результати розгляду скарги позивач отримав 16 жовтня 2019 року, про що свідчить штамп про реєстрацію його вхідної кореспонденції.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися сторони, які не застосував суд, та мотиви їх незастосування. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновки суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч. 2 ст. 2 КАС України.

Отже, вирішуючи по суті публічно-правовий спір, суд має перевірити відповідність оскаржуваної вимоги критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464).

Ч. 1 ст. 2 Закону № 2464 встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску, що установлено ч. 2 ст. 2 Закону № 2464.

На час виникнення спірних правовідносин Закон № 2464 діяв у редакції від 01 січня 2019 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання соціальних виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, що визначено п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464.

Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків, що встановлено ч. 1 ст. 3 Закону № 2464.

Платники єдиного внеску визначені ст. 4 Закону № 2464.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Права та обов`язки платників єдиного внеску визначені ст. 6 Закону № 2464.

Відповідно до п. п. 4-5 ч. 1 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску має право оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб; захищати свої права та законні інтереси, а також права та інтереси застрахованих осіб, на користь яких він сплачує єдиний внесок, у тому числі в суді.

П.п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п. п. 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Ст. 25 Закону № 2464 регламентовані заходи впливу та стягнення за порушення вимог цього Закону.

Ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці дев`ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону № 2464 вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Аналіз наведених вище положень Закону № 2464 зумовлює висновок, що за загальним правилом платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Невиконання цих обов`язків тягне за собою застосування заходів впливу і стягнення, передбачених ст. 25 Закону № 2464.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнятий Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон № 1669).

Закон № 1669 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Ст. 1 Закону № 1669 визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Ч. ч. 1-3 ст. 11 Закону № 1669 передбачають, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п. 4 ст. 11 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

На підставі пп. б пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 внесені зміни до Закону № 2464, а саме розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнений пунктом 9-3 такого змісту:

9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу .

Суд відзначає, що пп. 8 п. 5 розділу ІІІ Прикінцеві положення Закону України Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України від 12 серпня 2014 року № 1636-VII (далі - Закон № 1636) внесені зміни до Закону № 2464, а саме розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3.

Внаслідок цього зміни до Закону № 2464, внесені на підставі пп. б пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669, включені до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 як пункт 9-4.

На виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669 розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження було зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р).

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

До спірних правовідносин суд застосовує наведені вище правові норми з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в рішенні від 30 березня 2018 року у зразковій справі № 812/292/18, в постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 812/1389/16 та інших.

Суд зазначає, що платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, надано можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану не виконувати встановлені ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 обов`язки щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Разом із тим, Закон № 2464 не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Вимоги щодо заяви платника єдиного внеску як підстави для звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 цього Закону, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, не можна виривати з контексту норми, яка вимагає системного аналізу положень у сукупності ст. ст. 6, 25 та п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464. Необхідність подання заяви обумовлена низкою підстав, зокрема визнання безнадійною недоїмки, яка підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Подання такої заяви можливе не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Судом встановлено, що позивач знаходиться на обліку в контролюючому органі, який розташовано на території населеного пункту, де проводилась антитерористична операція.

Так, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р (є чинним) м. Маріуполь (місцезнаходження ГУ ДФС в області), м. Курахове (місцезнаходження Мар`їнської ОДПІ ГУ ДФС в області) та м. Вугледар (місцезнаходження Вугледарського відділення Мар`їнської ОДПІ ГУ ДФС в області) включені до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З огляду на положення п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464 достатньою підставою для звільнення від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску є встановлення факту знаходження платника єдиного внеску на обліку в контролюючих органах, розміщених на території проведення антитерористичної операції.

Отже, платник єдиного внеску звільняється від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

З огляду на те, що позивач на час виникнення спірних правовідносин перебував на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводиться антитерористична операція, він не несе фінансової відповідальності за порушення вимог Закону № 2464 в частині невиконання обов`язків з нарахування, обчислення чи сплати єдиного внеску.

Заходи по стягненню недоїмки (в даному випадку направлення вимоги), яка виникла у позивача як платника єдиного внеску, який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, можуть вживатись контролюючим органом після закінчення антитерористичної операції.

Не впливає на вказаний зміст правового регулювання також і подальше виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України із Закону № 1669 підпункту 8 пункту 4 статті 11, яким і було доповнено розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 пунктом 9-3 (у подальшому - пункт 9-4), оскільки до Закону № 2464 у зв`язку з цим відповідних змін внесено не було й вказана норма залишилась чинною.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, суд дійшов висновку, що у контролюючого органу не було правових підстав для формування та направлення позивачу спірної вимоги. У вказаний період позивач за законом був звільнений від обов`язків щодо своєчасного нарахування єдиного внеску та його своєчасної сплати. Орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника в період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.

Окремо суд вважає за необхідне зауважити, що Законом України від 14 січня 2020 року № ІХ Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464 виключено.

На час розгляду справи по суті Закон України від 14 січня 2020 року № ІХ Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи не набрав чинності.

Відповідно до п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі № 1-7/99 в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, норми п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464 підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що були чинними на час формування відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Таким чином, вимога ГУ ДФС в області від 13 серпня 2019 року № Ю-322-00 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 25 713 676,11 грн підлягає визнанню протиправною і скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Щодо строку звернення до суду.

Строк звернення до адміністративного суду визначений ст. 122 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з цим, ч. 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В силу положень п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску, крім іншого, має право оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів.

Згідно з абз. 3, 4 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абз. 9 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Отже, вказаними положеннями визначений порядок дій платника у разі незгоди з отриманою вимогою, яким є адміністративне чи судове оскарження.

Таким чином, для оскарження вимоги ст. 25 Закону № 2464 встановлений десятиденний строк, який підлягає застосуванню як у випадку адміністративного, так і у випадку судового оскарження.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31 січня 2019 року у справі № 802/983/18-а.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Суд встановив, що ДП ШУ Південнодонбаське № 1 оскаржило вимогу ГУ ДФС в області про сплату боргу (недоїмки) від 13 серпня 2019 року № Ю-322-00 в адміністративному порядку.

Рішення ДПС України від 10 жовтня 2019 року про результати розгляду скарги позивач отримав 16 жовтня 2019 року.

До суду ДП ШУ Південнодонбаське № 1 звернулося 24 жовтня 2019 року, тобто з дотриманням визначеного законом строку.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється в порядку, визначеному ст. 134 КАС України.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що передбачено ч. 7 ст. 139 КАС України.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат на професійну правничу допомогу на підставі належних та допустимих доказів суд аналізує обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 19 210,00 грн (платіжне доручення від 18 жовтня 2019 року № 2495), а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката Білецького В.М. в сумі 1 921,00 грн (платіжне доручення від 21 жовтня 2019 року № 2500, угода з адвокатом про надання правової допомоги в судових справах відповідно до законодавства України від 03 січня 2019 року № 1, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1461, ордером серії ДН № 010447 від 23 жовтня 2019 року та витягом з Єдиного реєстру адвокатів України).

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, судові витрати позивача по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 (ідентифікаційний код: 34032208, місцезнаходження: 85670, Донецька обл., м. Вугледар, вул. Магістральна, 4) до Головного управління ДФС у Донецькій області (ідентифікаційний код: 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області від 13 серпня 2019 року № Ю-322-00 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 25 713 676,11 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Повне судове рішення складено 12 лютого 2020 року.

Суддя Т.О. Кравченко