Постанова

від 16.02.2021 по справі 160/1208/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 160/1208/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

судді-доповідача Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,

секретар судового засідання Рубан А.В.

за участі представника позивача Амбразевич О.С., представника відповідача Атрошенко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольський кранобудівний завод , Головного управління ДПС у Дніпропетровській області,

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року у справі № 160/1208/20 (суддя І інстанції - Кальник В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольський кранобудівний завод до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач) звернувся до суду, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 11.01.2020 № 0011211421 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 171597,5 грн, з яких податок на прибуток - 137278 гривень, штрафна санкція - 34319,5 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 13.08.2019 № 0024091421 про збільшення суми грошового з податку на додану вартість в розмірі 794 086,25 грн, з яких податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 635 269 гривень, штрафна санкція - 158 817,25 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 13.08.2019 № 0024081421, яким до позивача застосований штраф за платежем податок на додану вартість в розмірі 317 634,55 грн штрафних санкції за незареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- податкове повідомлення-рішення від 13.08.2019 № 0027241306, яким до позивача застосований штраф в розмірі 42 919,02 грн з податку на доходи фізичних осіб;

- податкове повідомлення-рішення від 13.08.2019 № 0027251306, яким до позивача застосований штраф у розмірі 510 гривень за неподання декларації.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року позов задоволений частково, визнані протиправними та скасовані прийняті ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення від 13.08.2019 № 0024091421, № 0024081421, № 0027241306 та № 0027251306.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в якій позивач просив скасувати оскаржене рішення в частині відмови та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву повністю, а відповідач просив рішення суду скасувати в частині задоволення і в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ Нікопольський ливарно-механічний завод , на яку посилається відповідач і з чим погодився суд першої інстанції, не підтверджена жодними первинними документами. Натомість, позивачем надані документи, які підтверджують відсутність такої заборгованості: зворотно-сальдова відомість, акт звіряння взаємних розрахунків по рахунку 361, угода про зарахування зустрічних вимог. При цьому за актом звіряння рахунків станом на 01.04.2016 навпаки рахується заборгованість ТОВ Нікопольський ливарно-механічний завод перед позивачем у розмірі 3411,9 грн, а після підписання акту звірянні до моменту перевірки операції по рахунку 361 між позивачем і зазначеним контрагентом взагалі не здійснювались. Стосовно заниження фінансового результату по оподаткування за рахунок віднесення до складу інших витрат операційної діяльності вартості ремонтних робіт позивач зазначив, що здійснював поточний ремонт будівлі Сталеливарного цеху, а не капітальний, як помилково вважає податковий орган, а тому правомірно відніс це до своїх витрат.

Відповідач в апеляційній скарзі вказав, що податкові повідомлення-рішення від 13.08.2019 № 0024091421 і № 0024081421 прийняті правомірно, оскільки позивачем з орендованої ним підстанції отримано електричну енергію, яку частково використано у власній господарській діяльності, а більшу частину передано транзитом іншим споживачам без компенсації вартості орендної плати за користування підстанцією та устаткуванням до неї, тобто встановлено факт надання позивачем послуг користування підстанцією субабонентам безоплатно. Натомість, суму орендної плати включено до складу адміністративних витрат в повному обсязі, що призвело до зменшення зобов`язань. У частині податкових повідомлень-рішень від 13.08.2019 № 0027241306 та № 0027251306 апелянт вказав, що станом на 30.06.2017 у позивача рахувалась заборгованість по заробітній платі в загальній сумі 814420,11 грн. Виплата цієї заборгованості та відповідно заборгованість з податку на доходи фізичних осіб у сумі 135180,15 грн, яка визначена за результатами попередньої перевірки, перерахована до бюджету у періоді, що перевірявся, проте ці обставини не були враховані судом.

У відзивах позивач і відповідач просять апеляційну скаргу іншої сторони залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскарженій частині залишити без змін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

У період з 20 травня по 7 червня 2019 року відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, плану графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 24.04.2019 № 2511-п працівниками податкового органу проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 по 31.12.2018, іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 14.06.2019р. № 33386/04-36-14-21/37837224.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, не погоджуючись із висновками акту перевірки від 14.06.2019 №33386/04-36-14-21/37837224, ТОВ НКЗ звернулося до ГУ ДФС у Дніпропетровській області із запереченнями від 05.08.2019 на акт від 14.06.2019 №33386/04-36-14-21/37837224 Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольський кранобудівний завод .

13.08.2019 у приміщенні ГУ ДФС у Дніпропетровській області розглянуто заперечення ТОВ Нікопольський кранобудівний завод , за результатами якого скасовано висновок акту планової перевірки від 14.06.2019 № 33386/04-36-14-21/37837224 в частині заниження податкового зобов`язання з ПДВ по взаємовідносинам з ПАТ ЗАПОРІЖСТАЛЬ за квітень 2016 року на суму 32 970 гривень. В іншій частині відмовлено.

На підставі висновків акту планової перевірки від 14.06.2019 №33386/04-36-14-21/37837224 ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесені податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ Нікопольський кранобудівний завод звернулося до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 25 вересня 2019 року, в якій просила скасувати прийняті ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення від 13.08.2019 № 0024071421, № 0024091421, № 0024081421, № 0027241306 та № 0027251306.

Рішенням Державної податкової служби України від 28.11.2019 частково задоволено скаргу позивача на зазначені податкові повідомлення-рішення, прийняті ГУ ДФС у Дніпропетровській області, та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 13.08.2019 № 0024071421 в частині заниження доходу за рахунок безоплатно наданих послуг користування підстанцією 35/6 КВ на суму 3 021 047,00 грн та у відповідній частині штрафних санкцій. В іншій частині скаргу залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов у частині податкових повідомлень-рішень № 0024091421 та № 0024081421, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів факт надання ТОВ Нікопольський кранобудівний завод безоплатних послуг з користування майном (обладнання підстанції) третім особам. При цьому, Акт перевірки не містить доказів порушення позивачем податкового законодавства щодо заниження доходу за рахунок безоплатно наданих послуг користування підстанцією 35/6 КВ та устаткування до неї, що враховані при донарахуванні позивачеві податкових зобов`язань з ПДВ та застосовано штрафні санкцій за незареєстровані податкові накладні. Задовольняючи позов у частині податкових повідомлень-рішень 0027241306 та № 0027251306, суд виходив з того, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області було повторно перевірено повноту нарахування та сплати підприємством податку на доходи фізичних осіб за вже перевірений період (01.10.2014 по 30.06.2017) та повторно нараховано штрафні санкції за одне і теж порушення, про що свідчить звіряння даних, зафіксованих в акті ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 01.12.2017 № 29534/04-36-13-06/37837224, та дані акту від 14.06.2019 № 33386/04-36-14-21/37837224, а також податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі зазначених актів перевірки.

Відмовляючи в позові в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 11.01.2020 № 0011211421, суд першої інстанції зазначив, що кредиторська заборгованість ТОВ Нікопольський кранобудівний завод перед ТОВ Нікопольський ливарно-механічний завод в сумі 374 691,66 грн є доходом та повинна була бути врахована при визначенні фінансового результату при оподаткуванні податком на прибуток за 2017 рік, а також, що позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування за перевіряємий період на загальну суму 387 961 гривень за рахунок віднесення до складу інших витрат операційної діяльності вартості будівельних робіт та улаштування бетонного покриття.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ

1. Стосовно податкового повідомлення-рішення від 11.01.2020 № 0011211421.

Виявлені порушення, за які позивачу нараховані грошові зобов`язання з податку на прибуток по цьому податковому повідомленню-рішенню складаються з двох частині:

1. неврахування при визначенні фінансового результату для оподаткування податком на прибуток за 2017 рік безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ Нікопольський ливарно-механічний завод в розмірі 374691,66 грн;

2. заниження фінансового результату для оподаткування податком на прибуток за 2018 рік у зв`язку з неправомірним віднесенням до складу інших витрат операційної діяльності вартості будівельних робіт та улаштування бетонного покриття.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Під час перевірки податковим органом встановлено, що станом на 31.12.2018 по бухгалтерському рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями у ТОВ Нікопольський кранобудівний завод з контрагентом ТОВ Нікопольський ливарно-механічний завод (код 37196329) відображалась кредиторська заборгованість у сумі 374 691,66 грн (стан 14 - визнано банкрутом).

Суд першої інстанції виходив з того, що наявність кредиторської заборгованості перед контрагентом ТОВ Нікопольський ливарно-механічний завод підтверджується журналами ордерів та оборотно-сальдових відомостей станом на 31.12.2016, 31.12.2017, 31.12.2018, карткою по рахунку 361.

Також зазначив, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2017 по справі № 904/4086/16 ТОВ Нікопольський ливарно-механічний завод (код 37196329) визнано банкрутом. Тобто в силу до пп. з) пп. 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України кредиторська заборгованість ТОВ Нікопольський кранобудівний завод перед Нікопольський ливарно-механічний завод набула статусу безнадійною у зв`язку із визнанням банкрутом ТОВ Нікопольський ливарно-механічний завод .

Згідно п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за № 860/4153 (далі по тексту П(С)БО 15), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Пунктом 15 П(С)БО 15 Дохід , передбачено, що доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Згідно п. 5. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11.02.2000р. за №85/4306 (далі по тексту П(С)БО 11), якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Пославшись на пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , п. 5. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання суд першої інстанції дійшов висновку, що кредиторська заборгованість ТОВ Нікопольський кранобудівний завод перед ТОВ Нікопольський ливарно-механічний завод в сумі 374 691,66 гривень є доходом та повинна була бути врахована при визначенні фінансового результату при оподаткуванні податком на прибуток за 2017 рік.

Разом з тим, судом першої інстанції не досліджено та не надано жодної оцінки документам, які подав позивач на спростування зазначених висновків.

Відповідно до картки рахунку 361 за 01.01.2012-31.12.2017 взаємовідносини з ТОВ Нікопольський ливарно-механічний завод (ТОВ НЛМЗ ) позивач мав з серпня 2012 року по 31 травня 2016 року. (т. № 1 а.с. 190-197)

Станом на 1 квітня 2016 року між позивачем та ТОВ НЛМЗ складений та підписаний акт звіряння взаємних розрахунків по рахунку 361, за змістом якого станом на вказану дату зазначений контрагент мав заборгованість перед позивачем у розмірі 3411,9 грн. (т. № 1 а.с. 198)

Відомості акту звіряння підтверджуються оборотно-сальдовою відомістю за 2016 рік, журналом-ордером і відомістю по разунку 361 за травень 2016 року, відповідно до яких у позивача рахується дебіторська заборгованість ТОВ НЛМЗ в сумі 3411,9 грн, а також угодою між позивачем та ТОВ НЛМЗ від 31 травня 2016 року, за наслідками якої усі зобов`язання між сторонами припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. (т. № 1 а.с. 189, 199, 200)

Оскільки після 31 травня 2016 року господарські відносини між сторонами не здійснювались, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що кредиторська заборгованість перед ТОВ НЛМЗ на час перевірки на рахунку 361 обліковувалась помилково у зв`язку із задвоєнням передоплати по рахунку 3772, ця заборгованість не підтверджена жодними первинними документами, її наявність спростовується наданими позивачем документами, а зазначена бухгалтерська помилка усунута позивачем під час перевірки, про що повідомлявся податковий орган.

Зазначені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, надані позивачем документи з цього питання судом не проаналізовані й оцінку їм не надано, жодних висновків стосовно цих документів судом не здійснювалось, що призвело до неправильного вирішення спору в цій частині.

Також, під час перевірки податковим органом встановлено, що позивачем було занижено фінансовий результат до оподаткування за перевіряємий період на загальну суму 387 961 грн за рахунок віднесення до складу інших витрат операційної діяльності вартості будівельних робіт та улаштування бетонного покриття.

Відповідно до пп. 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 ПК України розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.

Згідно п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об`єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Відповідно до п. 4 П(С)БО 7 Капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Відповідно до положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.99р. №291, витрати на придбання (створення, будівництво) об`єкта основних засобів обліковуються на відповідних субрахунках рахунка 15 Капітальні інвестиції

Згідно з п. 14 П(С)БО 7 - Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.

Витрати на ремонт, пов`язані з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція, тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта, вважаються капітальним і збільшують первісну вартість основних засобів.

Визначальною ознакою капітального ремонту є збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта, а поточного - одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання.

ТОВ Нікопольський кранобудівний завод на підставі договору оренди № 0108-18/ОР від 01.08.2018 орендує у Приватного підприємства IP-ІНВЕСТ-ГРУПП частину будівлі Сталеливарного цеху площею 498 кв. метрів в м. Нікополь.

Відповідно до п. 1.2 Договору оренди №0108-18/ОР від 01.08.2018 (далі - Договір оренди) Майно передається Орендодавцем в оренду з метою використання його Орендарем для здійснення господарської діяльності Орендаря. Тобто приміщення використовувалось та використовується виключно у виробничих цілях - для виробництва продукції.

Пунктом 6.2.4. Договору оренди передбачений обов`язок Орендаря своєчасно виконувати за власні кошти поточний ремонт Майна.

Відповідно до наказу директора ТОВ НКЗ від 01.10.2018 вирішено провести в орендованій будівлі поточний ремонт для підтримання обєкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання.

На виконання цього наказу ТОВ НКЗ (Замовник) укладено з ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) Договір № 0004-01 від 08.10.2018, предметом якого є проведення будівельних робіт згідно з кошторисом та технічного завдання Замовника. (т. № 1 а.с. 212-214)

Відповідно до Технічного завдання від 08.10.2018р., Замовник доручає проведення поточного ремонту формовочного участка Сталеливарного цеху ТОВ НКЗ з метою підтримки експлуатаційних якостей і попередження передчасного зносу конструкцій формовочного участка Сталеливарного цеху, без зміни конструкцій і без призупинення виробничих робіт на час виконання наступних заходів:

- засипка ям (пустот) - 300 кв.м.;

- демонтаж перегородки, без зміни конструктивних особливостей будівлі - 124,5 кв.м.;

- вибірковий ремонт і вирівнювання вибоїн в бетонній підлозі - 280 кв.м.

Роботи проведені в повному обсязі, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), а саме:

- № 1 від 08.10.2018 на суму 60 628 гривень без ПДВ - виконання будівельних робіт, демонтаж стін площею 121.5 кв.м.

- № 2 від 31.10.2018 на суму 60 000 гривень без ПДВ - виконання будівельних робіт Засипка ям (пустот) - 300 кв.м.;

- № 3 від 15.11.2018 на суму 267 333 гривень без ПДВ - улаштування бетонного покриття площею 280 кв.м.

Відповідач вважає, що виконані ремонтні роботи - це незавершені капітальні інвестиції, в бухгалтерському обліку пов`язані з поліпшенням об`єктів основних засобів - це створення необоротних активів, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.99р. № 291 - відносяться до капітальних інвестицій в необоротні активи та підлягають відображенню за дебетом рахунку 15 Капітальні інвестиції як збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів. При цьому до складу витрат включення вищезазначених робіт зі списаними ТМЦ можливо лише у вигляді амортизаційних відрахувань при умові введення в експлуатацію таких необоротних активів.

Колегія суддів такі висновки податкового органу, з якими погодився й суд першої інстанції, вважає помилковими, оскільки жодним документом проведений ремонт не визначений як капітальний, натомість як в договорі оренди, так і в наказі директора ТОВ НКЗ мова йде лише про проведення поточного ремонту будівлі сталеливарного цеху.

У судовому засіданні представник позивача мету ремонту пояснив необхідністю підготовлення належних місць для встановлення станків, у звязку з чим вибоїни в підлозі і вирівнювались цементом, тобто позивачем не створено в результаті ремонту жодного нового об`єкта, а також не здійснено модернізації, модифікації, добудови, дообладнання чи реконструкції, а лише здійснені заходи для ефективного використання вже існуючого цеху шляхом засипання ям, знесення перегородок та вирівнювання підлоги для встановлення станків.

Оскільки проведений ремонт був поточним, позивач мав право на віднесення понесених на нього витрат до складу інших витрат операційної діяльності.

З огляду на вказане колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що податкове повідомлення-рішення від 11.01.2020 № 0011211421 є протиправним і підлягає скасуванню.

2. Стосовно податкових повідомлень-рішень від 13.08.2019 № 0024091421 і № 0024081421.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що ТОВ Нікопольський кранобудівний завод занижено дохід за рахунок безоплатно наданих послуг користування підстанцією 35/6 КВ та устаткування до неї, що враховується при визначенні фінансового результату оподаткування на прибуток в сумі 3 021 047,00 грн за 2018 рік.

Такі висновки здійснені з огляду на те, що позивач на виконання умов Договору з ПАТ ДТЕК Дніпрообленерго здійснює придбання електроенергії як для власного споживання, так і для передачі транзиту) її іншим споживачам (субабонентам).

Податковим органом зазначено, що позивачем орендується у ФОП Гуфман підстанція 35/6 Кв, проте не здійснюється розподіл суми орендної плати за користування цією підстанцією та устаткуванням до неї на всіх споживачів з відповідним відшкодуванням понесених витрат.

З огляду на це податковий орган дійшов висновку, що оскільки безоплатно надані послуги оренди підстанції та устаткування до неї були придбані перевіряємим підприємством, вартістю наданих послуг (базою оподаткування) буде вартість їх придбання.

Отже, на дату безкоштовоного надання послуг користування підстанцією та устаткуванням до неї - ТОВ НКЗ повинно було визначити дохід та нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ по вказаним операціям .

Стосовно зазначених податковим органом в акті перевірки порушень колегія суддів зазначає таке.

Позивачем дійсно укладено Договір оренди № 01/03/18 від 01.03.2018, відповідно до умов якого позивач прийняв у ФОП ОСОБА_2 майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме підстанцію 35 / 6 КВ та устаткування, перелік та вартість якого визначна у Додатку до договору. Відповідно до п. 4.1 вказаного договору, сторонами встановлена фіксована орендна плата, до якої не застосовується індексація.

ТОВ Нікопольський кранобудівний завод здійснювало придбання електричної енергії на підставі договору № 540Ц від 01.03.2013, укладеного з ПАТ ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО .

При цьому, позивачем межах здійснення господарської діяльності укладено наступні договори оренди (суборенди ) нерухомого майна: Договір суборенди (піднайму) майна № 01/05-14А від 01.05.2014 з ТОВ НПП НІКОПОЛЬСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАБОД , Договір суборенди (піднайму) майна № 01/09-15А від 01.09.2015 з ПАТ СТАЛЬ , Договір № 01/04-14-2А від 01.04.2014 з ПП ІМПУЛЬС ДЦ , Договір суборенди (піднайму) майна № 01/10-15/3А від 01.10.15 з ТОВ ІНТЕРТЕЛЕКОМ , Договір суборенди (піднайму) майна № 01/08-17/А від 01.08.17 з ТОВ ДНІПРОМЕТРЕСУРС .

У межах цих договорів Орендарі (Суборендарі) здійснювали компенсацію вартості фактично спожитої електроенергії ТОВ Нікопольський кранобудівний завод .

Судом першої інстанції правильно зазначено, що Суборендарі за період березень - грудень 2018 року відшкодовували позивачу витрати на утримання електромереж в розмірі, який погоджений сторонами, про що свідчать надані позивачем копії документів, що підтверджується Актами виконаних робіт та податковими накладними з відшкодування витрат на утримання технологічних електромереж за березень-грудень 2018року.

Суд зазначає, що за своєю економічною суттю операція з оренди майна - обладнання підстанції 35/6КВ за Договором оренди № 01/03/18 від 01.03.2018, який укладено між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ НКЗ є господарською операцією, необхідною для функціонування підприємства, а саме, для забезпечення всього підприємства можливістю отримувати електроенергію. При цьому, суборендатори зазначеною вище підстанцією не користувались, а лише орендували у позивача певні приміщення та сплачували позивачу кошти за фактично спожиту в цих приміщеннях електроенергію. Податковий орган, здійснюючи висновки, що позивач повинен був орендувати підстанцію у ФОП ОСОБА_3 не одноособово, а разом з його суборендарями, грубо втручається у ведення позивачем та зазначеними суборендарями нерухомого майна господарської діяльності та робить висновки, які не підтверджуються відповідними доказами та обставинами справи.

Отже, позивач оренду підстанції здійснював особисто і його суборендарі жодних зобов`язань з цієї оренди нести не повинні.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, до безоплатно наданих товарів, робіт, послуг відносяться: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Оскільки, ТОВ Нікопольський кранобудівний завод не здійснювалась господарська операція з постачання/розподілу електричної енергії, то відповідно позивачем не надавались і будь-які безоплатні послуги третім особам із залученням орендованого обладнання підстанції 35/6 КВ та устаткування. За фактично спожиту ж електроенергію, як зазначалось вище, орендарі нерухомого майна сплатили позивачу відповідні суми.

Апеляційний суд також приймає до уваги, що рішенням ДПС України від 28.11.2019 частково задоволено скаргу позивача та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 13.08.2019 № 0024071421, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств, в частині заниження доходу за рахунок безоплатно наданих послуг користування підстанцією 35/6 КВ на суму 3 021 047,00 грн та у відповідній частині штрафних санкцій.

При цьому, задовольняючи скаргу в цій частині ДПС України зазначила, що в акті перевірки не наведена інформація щодо наявності підстав для застосування різниць, передбачених п. 140.5 ст. 140 ПК України, в частині безоплатного надання послуг, у зв`язку з чим висновки акта перевірки стосовно порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України в частині заниження доходу за рахунок безоплатно наданих послуг користування підстанцією 35/6 КВ та устаткуванням до неї, що враховується при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток на суму 3 021 047,00 грн, визнані помилковими. (т. № 1 а.с. 185) Зазначені висновки здійснені податковим органом стосовно тих же правовідносин, за які нараховані зобов`язання з податку на додану вартість.

Отже, оскільки позивач не отримав жодного доходу від оренди підстанції, то й ніяких зобов`язань з ПДВ за наслідками цієї оренди, частину якої він нібито повинен був розділити з особами, які орендували у нього приміщення і відповідно користувались у цих приміщеннях електроенергією, у нього не виникло.

Суд погоджується з доводами позивача, що відповідач не довів факт надання ТОВ Нікопольський кранобудівний завод безоплатних послуг з користування майном (обладнання підстанції) третім особам, а останні зазначену вище підстанцію не орендували і відповідно сплачувати за неї орендну плату не повинні.

Оскільки у позивача відсутні зобовязання з ПДВ, то і податкові накладні з цього приводу він не повинен був складати і реєструвати.

У зв`язку з цим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 13.08.2019 № 0024091421 та № 0024081421 є протиправними і підлягають скасуванню.

3. Стосовно податкових повідомлень-рішень від 13.08.2019 № 0027241306 та № 0027251306

В акті перевірки зазначено, що встановлено порушення позивачем пп. 168.1.2, пп. 168.1.5. п. 168.1 ст. 168, абз. а п. 176.2. ст.176 Податкового кодексу України у результаті несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб (з порушенням встановленого місячного терміну, одночасно з пропорційною видачею заробітної плати за відповідні періоди в загальній сумі 258446,08 гривень, у тому числі: лютий 2015 року - 558,62 грн, березень 2015 року - 62,59 грн., квітень 2015 року - 25,69 грн, травень 2015 року - 100,73 грн, червень 2015 року - 78,11 грн, липень 2015 року - 28,38 грн, серпень 2015 року - 90,62 грн, вересень 2015 року - 16,36 грн, жовтень 2015 року - 3,17 грн, листопад 2015 року - 37,76 грн, грудень 2015 року - 75,6 грн, січень 2016 року - 102,99 грн, березень 2017 року - 32188,58 грн, квітень 2017 року - 28128,35 грн, травень 2017 року - 32166,74 грн, червень 2017 року - 41515,86 грн, липень 2017 року - 41551,18 грн, серпень 2017 року - 41965,18 грн, вересень 2017 року - 39575,83 грн, жовтень 2017 року - 173,74 грн.

У зв`язку з цим до ТОВ Нікопольський кранобудівний завод застосовано штрафну санкцію на підставі п. 127.1 ст. 127 ПКУ в розмірі сумі 42919,02 грн, про що винесено податкове повідомлення-рішення від 13.08.2019 № 0027241306.

Разом з тим, в розрахунку фінансових санкції до зазначеного податкового повідомлення-рішення вказано, що штраф визначений відповідно до статті 126 ПК України в розмірі 10-20% від суми податкового зобов`язання.

Також відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.08.2019 № 0027251306 про сплату 510 гривень штрафних санкцій за платежем податок на доходи фізичних осіб у зв`язку з неподанням відповідної податкової декларації.

Проте, судом першої інстанції правильно зазначено, що відповідно до Наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 5739-п від 17.10.2017 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ НКЗ (код ЄДРПОУ 37837224) документальна планова виїзна перевірка ТОВ НКЗ з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору, проводилась за період з 01.10.2014 по 30.06.2017.

За результатами проведеної у період з 30.10.2017 по 24.11.2017 перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області складений акт від 01.12.2017 № 29534/04-36-13-06/37837224 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НІКОПОЛЬСЬКИЙ КРАНОБУДІВНИЙ ЗАВОД код ЄДРПОУ 37837224 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору за період з 01.10.2014 по 30.06.2017 , в якому зафіксовано порушення - несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб (з порушенням встановленого місячного терміну, одночасно з пропорційною видачею заробітної плати за відповідні періоди тому числі: лютий 2015 року - 558,62 грн, березень 2015 року - 62,59 грн, квітень 2015 року - 25,69 грн, травень 2015 року - 100,73 грн, червень 2015 року - 78,11 грн, липень 2015 року - 28,38 грн, серпень 2015 року - 90,62 грн, вересень 2015 року - 16,36 грн, жовтень 2015 року - 3,17 грн, листопад 2015 року - 37,76 грн, грудень 2015 року - 75,6 грн, січень 2016 року - 102,99 грн, березень 2017 року - 32188,58 грн, квітень 2017 року - 28128,35 грн, травень 2017 року - 32166,74 грн.

На підставі акта ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 01.12.2017 № 29534/04-36-13-06/37837224 винесено податкове повідомлення-рішення від 29.01.2018 № 0034011306, яким застосовано до ТОВ НКЗ штрафні санкції, в тому числі, і на підставі ст. 126 ПКУ.

Отже, суд зазначає, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області було повторно перевірено повноту нарахування та сплати підприємством податку на доходи фізичних осіб за вже перевірений період (01.10.2014 по 30.06.2017) та повторно нараховано штрафні санкції за одне і теж порушення, про що свідчить звіряння даних, зафіксованих в акті ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 01.12.2017р. № 29534/04-36-13-06/37837224, та дані акту від 14.06.2019 № 33386/04-36-14-21/37837224, а також податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі зазначених актів перевірки.

При цьому, оскільки згідно зі ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, то платники податків не можуть бути притягнуті до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, яке вже було відображено в акті попередньої перевірки.

Крім того, за змістом наданого до спірного податкового повідомлення-рішення розрахунку штрафна (фінансова) санкція податковим органом застосована відповідно до ст. 126 ПК України в розмірі 10-20% від суми податкового зобов`язання, проте в самому податковому повідомленні-рішенні посилань на ст. 126 ПК України не міститься. Натомість, в ньому зазначено, що штрафні санкції застосовані відповідно до п. 27.1 ст. 127 ПК України, яким передбачено застосування штрафу у розмірі 25, 50 та 75% від суми податку, проте такі розміри штрафних санкцій до позивача не застосовувались. Отже, податковим органом до позивача застосовані штрафні санкції на підставі статті, яка не зазначена в оскарженому податковому повідомленні-рішенні, а також у розмірах, що не визначені статтею, яка вказана в спірному рішенні.

За таких обставин колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 13.08.2019 № 0027241306 та № 0027251306, яке похідним від першого, є протиправними і підлягають скасуванню.

ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

За результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.08.2019 № 0024091421, № 0024081421, № 0027241306 та № 0027251306.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення суду в цій частині - без змін.

Разом з тим, у частині відмови в позові судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Оскільки за приписами ч. 1 статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, а справа згідно з ч. 4 ст. 257 КАС України не відноситься до таких, які не можуть бути розглянуті за вказаними правилами, то постанова суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повний текст судового рішення складений 25 лютого 2021 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольський кранобудівний завод задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року у справі № 160/1208/20 скасувати в частині відмови в задоволенні позову і в цій частині позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 січня 2020 року № 0011211421, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Нікопольський кранобудівний завод збільшено суму грошового зобов`язання за податком на прибуток приватних підприємств в розмірі 171597,5 грн, з яких податок на прибуток складає 137278 грн, штрафні санкції - 34319,5 грн.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року у справі № 160/1208/20 залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольський кранобудівний завод (код ЄДРПОУ 37837224) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) сплачений судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 6435,15 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення 16 лютого 2021 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач С.Ю. Чумак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко