Ухвала

від 03.03.2021 по справі 757/61809/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/61809/18-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2021 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Остапчук Т.В.

при секретарі судових засідань Пітей О.Д.

за участю представника позивача Щербини Н.Р.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом

Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 , третя особа: Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Київський міський центр занятості звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 витрати, пов`язані з її навчанням в Інституті підготовки кадрів державної служби зайнятості України у розмірі 8 520 грн. Згідно Договору № МФАМ/7/11 від 31.08.2011р. В обґрунтування позову посилається , що відповідно до п.4.4 Договору після закінчення навчання в Інституті необхідно прибути в центр занятості та відпрацювати в оганах державної служби зайнятості не менше трьох років. Наказом № 165-к від 7.10.2013р. відповіда було звільнено з посади головного спеціаліста Печерського РЦЗ 7.10.2013р. за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпПУ. Вважаючи, що відповідачка має заборгованість з відшкодування витрат, пов`язаних з її навчанням , позивач звернувся до суду з позовом про стягнення зазначеної заборгованості. Представник позивач просила розглядати в відсутність.

Відповідачка надала відзив , просила відкласти розгляд справи , однак поважних причин неявки до суду не надала, враховуючи тривалість розгляду справи, суд визнав можливим розглядати в її відсутність.

Представник 3-тьої особи надав пояснення. Просив розглядати в відсутність.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 2.01.2019р. відкрито провадження в порядку спрощеного.

Встановлено , що Наказом № 17-к від 3.02.2011р. позивачку було прийнято на посаду головного спеціаліста відділу провадження та супроводження інформаційно-аналітичної системи міського центру зайнятості, як таку , що пройшла конкурсний відбір з 3.02.2011р., присвоєно 13 ранг державного службовця.

27.07.2011р. позивачку було направлено на навчання до в Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України.

Між сторонами було укладено Договір № МФАМ/7/11 від 31.08.2011р. Відповідно до п.4.4 Договору після закінчення навчання в Інституті позивачці необхідно прибути в центр занятості та відпрацювати в оганах державної служби зайнятості не менше трьох років.

Наказом № 165-к від 7.10.2013р. відповіда було звільнено з посади головного спеціаліста Печерського РЦЗ 7.10.2013р. за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпПУ.

Позивач посилається , що відповідачка має заборгованість з відшкодування витрат, пов`язаних з її навчанням , тому звернувся до суду з позовом про стягнення зазначеної заборгованості.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно із вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

За визначеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка , перебуваючи на публічній службі, після навчання не відпрацювавши три роки була звільнена за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпПУ.

За таких обставин спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

У межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві в силу вимог статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Аналогічний висновок зроблено у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18), у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 461/5577/15-ц (провадження № 14-18цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15 (провадження № 11-750апп18).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 липня 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Занд проти Австрії (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...] .

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.10.2019р. (Провадження № 11-878апп19) визнала за необхідне утвердити правову визначеність щодо порядку розгляду вказаної категорії справ.

Із урахуванням викладеного, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку про поширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів , а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з роз`ясненням позивачу права на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.255 ЦПК України , суд

УХВАЛИВ:

Провадження по справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 , третя особа: Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України про стягнення коштів закрити.

Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано протягом пятнадцяти днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остапчук Т.В.