Ухвала

від 18.03.2021 по справі 344/7777/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/7777/18

Провадження № 2/344/528/21

У Х В А Л А

18 березня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Бородовського С.О.,

секретаря Герлан Н.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Мануляк Є.Й.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно- будівельної інспекції України Бойко Оксани Володимирівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, ТзОВ Альянс ІФ-БУД , Державна архітектурно-будівельна інспекція України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

позивачі звернулись до відповідачів з позовом визнання протиправним та скасування рішення.

В попередньому судовому засіданні представником відповідача підтримано подане письмове клопотання про закриття провадження у справі. Надано пояснення, що в зв`язку з зміною позивачами предмету позову та прийняття її судом змінилась юрисдикція спору, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Оскільки за змістом змінених позовних вимог позивачі просять: визнати незаконним та скасувати рішення ГІБН Управління від 04/04/2017 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 11/10/2016 №166-51.1-01; визнати незаконними дії Держархбудінспекції з виключення відомостей про Дозвіл на початок виконання будівельних робіт від 28/02/2017 №ІФ 114170591210 Багатоквартирний житловий будинок з вбудованими закладами громадського призначення АДРЕСА_1 із Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених Будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову в видачі, скасування та анулювання зазначених документів. Зазначила, що між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний з здійсненням суб`єктом владних повноважень, який здійснює владно управлінські функції. Також, надала пояснення, що відсутній предмет спору, оскільки містобудівні умови є частиною вихідних даних, а не дозволом на здійснення будівельних робіт, будівництво здійснювалось суб`єктом господарювання ТзОВ БК Альянс ІФ Буд , яким було подано до Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання незаконними дій, визнання протиправним та скасування рішення від 04.04.2017, ухвалою суду позов залишено без розгляду.

Представник третьої особи в попередньому судовому засіданні заперечив в задоволенні клопотання, з підстав викладених в письмових заперечення, надав пояснення про те, що відповідачем викладено помилкові висновки щодо підсудності спору, оскільки в даному спорі позивачами є фізичні особи, які є інвесторами, ними укладено договори купівлі-продажу майнових прав, позивачі мають майнові інтереси, що складають цивільні правовідносини, в разі якщо суб`єкт господарювання ТзОВ БК Альянс ІФ Буд зведе будинок та здасть його в експлуатацію; наслідком скасування містобудівних умов є скасування дозволу на початок будівельних робіт, позивачі звернулись до суду з метою захисту майнових інтересів, майнові інтереси відносяться до об`єктів цивільних прав. Надав пояснення, що позивачі звертались до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з аналогічними позовними вимогами, ухвалою відмовлено в відкритті провадження, судом викладено висновок, що на спір між зазначеними суб`єктами не поширюється юрисдикція адміністративних судів, надано роз`яснення про необхідність звернення до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Представник відповідача заперечила надані пояснення, з тих підстав, що майнові відносини нерозривно пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, в свою чергу позивачами не надано документів про оплату коштів за придбане майно, не обґрунтовано належними правовими підставами наявність майнового інтересу.

Представник позивача заперечив щодо клопотання про закриття провадження, надав пояснення, що за змістом ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права, позивачами придбано майнові права на квартири, майно яке буде створено в майбутньому, в свою чергу статтею 16 ЦК України визначено спосіб захисту порушеного права шляхом оскарження рішень органу місцевого державної влади, позивачі звертались до суду в порядку адміністративного судочинства, ухвалою суду було відмовлено в відкритті провадженні, з підстав порушення юрисдикції, правовим наслідком скасування дозволу є порушення прав позивачів, між позивачами та забудовником укладено договора купівлі-продажу майнових прав, ТзОВ БК Альянс ІФ Буд має зобов`язання перед позивачами.

Після оголошеної перерви сторони провадження в судове засідання не з`явились, судовий розгляд неодноразово відкладено за відповідними клопотаннями учасників справи.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03) вказано: ... сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Оскільки сторін повідомлено про судовий розгляд у спосіб, що визначений законом, тому правові наслідки за їх відсутність в судовому засіданні процесуальним законом повністю покладено на відповідну сторону.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ст. 124 Конституції України вказано, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Крім цього згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25 листопада 1997 року; пункт 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25 грудня 1997 року; та пункт 1 резолютивної частини Рішення № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).

У рішенні № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже гарантоване ст. 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з цим за змістом п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

При цьому суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Згідно правової позиції ВП Верховного Суду викладеної у постанові від 19 березня 2019 року справа № 826/16994/15 індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.

Таким чином до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до Постанови ВП ВС у справі №911/4144/16 від 15/05/2018 викладено правову позицію, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі. Так, в п.5.15 зазначеного рішення вказано, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Згідно ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно правової позиції викладеної в п.27 Постанови ВП ВС у справі №607/13749/16-ц від 10/04/2019 рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право (наприклад, права користування земельною ділянкою), і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17).

Таким чином, оскільки позивачі звернулись до суду з метою захисту майнових прав та інтересів, враховуючи суб`єктний склад учасників спору, то спір стосується приватноправових відносин і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до зазначеного суд, -

П О С Т А Н О В И В:

в задоволенні клопотання представника відовідача ОСОБА_6 про закриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно- будівельної інспекції України Бойко Оксани Володимирівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, ТзОВ Альянс ІФ-БУД , Державна архітектурно-будівельна інспекція України про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Бородовський С.О.