Ухвала

від 25.03.2021 по справі 613/128/16-ц

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 613/128/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про залишення позовної заяви без розгляду

25.03.2021 смт Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі

головуючого - Вовк Л. В.

з участю секретаря - Полешко О. С.,

представників відповідача - Дегтяря О. І., Діденка В. М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Дон , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області , сектору Державної реєстрації Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсними договорів оренди землі , скасування рішень про державну реєстрацію прав та повернення земельних ділянок у володіння ,

у с т а н о в и в :

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства Дон ( далі- СФГ Дон ) про розірвання договорів оренди землі , третя особа , що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору : відділ Держгеокадастру у Богодухівському районі Харківської області .

В позові позивач вказала , що вона у 2006 р. успадкувала після своєї матері ОСОБА_2 Ѕ частину земельної ділянки , загальною площею 4,89 га , що розташована на території Вінницько-Іванівської сільської ради Богодухівського району Харківської області. 24.09.2012 року позивачем оформлено право власності на Ѕ вище вказаної земельної ділянки на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку . 22.10.2012 року позивачем був укладений з СФГ Дон договір оренди землі б/н , відповідно до якого в оренду передавалася частина земельної ділянки строком на 2 роки . У жовтні 2014 року , після спливу терміну дії договору , позивач звернулася до відповідача з вимогою повернути земельну ділянку , однак отримала відмову відповідача, який послався , що договір укладений на 25 років та строк його дії не сплив. На думку позивача, відповідачем істотно порушені умови договору оренди в частині самостійної зміни строку дії договору з 2 років на 25 років ; договір укладений без згоди співвласника земельної ділянки . Крім того , позивач є власником земельної ділянки площею 4,33 га та земельна ділянка площею 0,63 га , що розташовані на території Вінницько-Іванівської сільської ради . 27.02.2012 року між сторонами укладено договори оренди землі б/н строком на 2 роки . Після спливу 2 років відповідач, в лютому 2014 року відмовив повернути земельні ділянки , повідомивши , що строк дії договору становить 25 років , і він не сплив. Позивач просить суд розірвати договір оренди землі б/н від 22.10.2012 року між ОСОБА_1 та СФГ Дон , договори оренди землі б/н від 27.02.2012 року між ОСОБА_1 та СФГ Дон та стягнути сплачені судові витрати.

В травні 2016 року позивач змінила підстави та предмет позову , пред`явивши позов до Селянського (фермерського) господарства Дон , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області , сектору Державної реєстрації Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсними договорів оренди землі , скасування рішень про державну реєстрацію прав та повернення земельних ділянок у володіння , в якому просила визнати недійсними договори оренди землі б/н від 27.02.2012 року між ОСОБА_1 та СФГ Дон , скасувати записи в Державному реєстрі земель , скасувати рішення державного реєстратора , зобов`язати СФГ Дон повернути позивачу земельні ділянки та стягнути сплачені судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 у судові засідання призначені на 25.11.2020 року, 16.12.2020р., 11.01.2021 р., 11.02.2021 р., 01.03.2021 р. та 25.03.2021 р. не з`явилася , про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином та в установлений законом строк , про що свідчать розписки про отримання судових повісток від 19.12.2020р., 15.01.2021 р. , причини своєї неявки суду не повідомляла , заяви про розгляд справи за її відсутності не подавала.

У матеріалах справи міститься заява позивача про те, що 23.11.2020 року повноваження її адвоката Колєсніка І.А. на представництво у вказаній цивільній справі припинені .

Неодноразові клопотання представника позивача станом до 23.11.2020 року про перенесення судових засідань в зв`язку з розглядом справи у іншому суді , відпусткою, сімейними обставинами та карантином , суд розцінює як намагання представника позивача затягнути судовий розгляд та не свідчать про поважність причини неявки до суду . Також позивач та його представник не були позбавлені можливості брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції .

Таким чином , в силу ч.3 ст.131 ЦПК України , суд визнає , що позивач повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач (заявник) повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року , гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У той же час, Європейський суду своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Крім того, враховуючи нормативне регулювання даного питання національним та європейським законодавством, суд вважає, що позивач не з`являючись у судові засідання, не даючи суду можливості своїми діями у встановлений законом строк вирішити справу, зловживає своїми процесуальними правами.

Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто, не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду (другої підряд). Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Крім того, таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.). При цьому, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 5 ст. 142 ЦПК України), а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч. 2ст. 257 ЦПК України).

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 11 Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів.

Пунктом 3 вказаної вище постанови Пленуму ВССУ судам дано роз`яснення на те, що, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків у цивільних справах є, в т.ч. і правова та фактична складність справи; поведінка заявника, характер процесу та його значення для заявника.

Оцінюючи характер процесу та його значення для позивача, слід врахувати, що, звернувшись до суду з позовом, позивач останнім часом не цікавиться розглядом справи, що свідчить про байдужість до руху справи та можливу неактуальність вирішення позовних вимог на теперішній час.

Крім того, сторона позивача, будучи обізнаним про можливість розгляду справи без участі позивача відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності не подає, чим, на розсуд суду, умисно затягує розгляд справи та позбавляє суд можливості постановити рішення по суті заявлених вимог.

Оскільки належним чином повідомлений позивач повторно не з`явилася в судове засідання, не повідомила про причини неявки, заява про розгляд справи за її відсутності до суду не надійшла, суд вважає необхідним залишити даний позов без розгляду.

Частиною 2 статті 257 ЦПК України передбачено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись п.3 ч.1 ст.257, ст.258, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Дон , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області , сектору Державної реєстрації Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсними договорів оренди землі , скасування рішень про державну реєстрацію прав та повернення земельних ділянок у володіння - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду, вона має право звернутися до суду повторно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Краснокутський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали викладений 29.03.2021 року

Суддя Л. В. Вовк