Рішення

від 07.09.2007 по справі 18/452-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/452-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16                                                                                тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"07" вересня 2007 р.                                                                    Справа № 18/452-07

Розглянувши справу за позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучач-цукор"   

До           Товраиства з обмеженою відповідальністю "Атлантида"  

Про     визнання договору недійсним  

суддя  

за участю представників сторін:

позивача Міщенко М.В.- директор

відповідача   ГукасянН.П.

Суть спору:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Бучач –цукор»(далі – позивач) звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантида»(далі –відповідач) про визнання договору купівлі –продажу цукру –піску № 01 –08 –06/Ц-Бу недійсним, що був укладений між позивачем та відповідачем 20.09.2006р.

          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на момент підписання між сторонами вказаного правочину керівник відповідача Міщенко М.В. не мав достатніх повноважень для його підписання, а саме вже був звільнений на той час з посади директора. Вважає, що договір між ним та відповідачем має бути визнано недійсним, адже відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

          Відповідач відзив на позовну заяву не надав, проте представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на недоведеність позивачем твердження щодо відсутності повноважень у директора товариства «Атлантида»під час укладення угоди. Зазначив, що на момент укладення договору директор товариства Міщенко М.В. був повноважним керівником та на підтвердження цього надав суду Довідку з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відповідача, а також рішення № 9 власника –засновника товариства «Атлантида»щодо призначення з 18 серпня 2006 року директором саме Міщенка М.В.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

          Між товариством з обмеженою відповідальністю «Бучач –цукор»та товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантида»20 вересня 2006 року було укладено договір купівлі –продажу цукру –піску № 01-08-06/Ц-Бу.

          Як вбачається з преамбули даного договору, вказаний правочин від імені товариства «Атлантида»було підписано Міщенко Миколою Васильовичем, що діяв на підставі повноважень, наданих йому статутом підприємства.

          В свою чергу, відповідно до п.п. 6.15 та 6.16 розділу 6 статуту товариства «Атлантида»директор є посадовою особою товариства, призначається та звільняється з посади рішенням Загальних зборів Учасників. Директор товариства без доручення діє від імені товариства, представляє його інтереси, зокрема, у відносинах з юридичними особами та громадянами, укладає договори і вирішує питання діяльності товариства в межах та порядку, визначених цим статутом та чинним законодавством України.

          18 серпня 2006 року рішенням № 9 власника –засновника товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантида»юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр Компанією з обмеженою відповідальністю JONISIX PARTICIPATION LIMITED, від імені якої діяв на підставі довіреності (23 травня 2006 року за номером апостилю 79777/06) Панов Ігор Вікторович, директором товариства «Атлантида»було обрано Міщенко М.В., який приступив до виконання своїх обов'язків з 18 серпня 2006 року.

          На виконання вимог діючого законодавства України відповідач здійснив відповідні заходи щодо повідомлення державних органів про зміну свого керівника, що підтверджується, зокрема, Довідкою № 142/2006р. з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

          Під час судового засідання представник відповідача пояснив, що з 18 серпня 2006 року по теперішній час керівником відповідача є саме Міщенко М.В., а отже і на момент укладення угоди між сторонами, 20 вересня 2006 року, Міщенко М.В. мав всі повноження для її підписання.

          Частиною першою ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.           

В свою чергу, частиною першою ст. 203 Кодексу до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відноситься обставина, за якою особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

          В той же час, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.           

Крім того, абзацом третім пункту 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 року № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

          Як вбачається з наявних матеріалів справи та з огляду на пояснення представника позивача судом встановлено, що факт відсутності повноважень у керівника товариства «Атлантида»під час укладення угоди не може бути підтвердженим жодним із передбачених способів доказування, а отже є безпідставним та недоведеним.

Однак, судом було досліджено посилання позивача на  відсутність  повноважень у особи, що підписала спірний договір, з  позиції відповідної норми матеріального права.

Як передбачено  ст. 241 Цивільного кодексу України  правочин, вчинений  представником з перевищенням  повноважень (також за відсутності повноважень),  створює, змінює,  припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі  наступного схвалення  правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема,  у разі, якщо особа,  яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення  правочину особою,  яку представляють,  створює, зміює і припиняє цивільні  права та обов'язки з моменту вчинення  цього правочину.

Таким чином, при  вирішенні спору суд враховує надані відповідачем докази  фактичного виконання господарських зобов'язань, а саме   отримання цукру-піску та  його оплата, що  позивачем не заперечується та свідчить про взаємне схвалення  правочину сторонами.

          За таких обставин, господарський суд, проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги  необґрунтовані та не доведені, відповідачем спростовані, тому задоволенню не підлягають.

          Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

          Керуючись ст. ст. 49, 82 –85 ГПК України, -

                                                   ВИРІШИВ:

          В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя