Рішення

від 25.03.2021 по справі 496/4587/19

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/4587/19

Провадження № 2/496/299/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Галич О.П.,

за участю:

секретаря - Ткаченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 , до

відповідачів: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Орган опіки та піклування Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області, місце знаходження: 67613, Одеська область, Біляївський район, с. Василівка, вул. Леніна, 64,

вимоги позивача: про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку

учасники справи - повідомлені належним чином про час, дату та місце слухання справи, в судове засідання не з`явились, але надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Орган опіки та піклування Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку.

2.Позов обґрунтував тим, що 13 квітня 1998 року, позивач разом з ОСОБА_6 придбали квартиру за АДРЕСА_3 від ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , на підставі договору купівлі-продажу, який було зареєстровано 13 квітня 1998 року в Жовтневій філії Одеської спеціалізованої біржі нерухомості за реєстром № 98.04-423. Згідно рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2014 року по справі № 496/5504/14-ц, вбачається, що договір купівлі-продажу, зареєстрований 13 квітня 1998 року в Жовтневій філії Одеської спеціалізованої біржі нерухомості за реєстром № 98.04-423, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , як покупцями, та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , як продавцями, визнано дійсним, та за позивачем було визнано право власність в порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 . Також на підставі цього ж рішення було здійснено реєстрацію право власності на 1/2 частину квартири, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію права власності. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 182026764 від 23 вересня 2019 року за позивачем зареєстровано право власність на квартиру АДРЕСА_3 , що підтверджується номерами запису про право власності, а саме НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . Але, на теперішній час, позивач позбавлений можливості проживати, користуватись та розпоряджатися квартирою, так як відповідно до довідки Василівської сільської ради Біляївського району Одеської, вбачається, що з 09 вересня 2009 року в даній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивач зазначає, що відповідачі на протязі довгого часу заперечують на його право проживання та користування квартирою, також вони вказали на той факт, що добровільно не бажають виселятися та зніматися з реєстраційного обліку, так як, останні відмовилися в добровільному порядку виконувати прохання позивача, тому він змушений звернутися за захистом до суду.

3. Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Лебедін Ю.І. надав до суду відзив, в якому просив позов у повному обсязі залишити без задоволення. У відзиві вказує, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та цілком незаконними в зв`язку тим, що відповідно довідки від 25 жовтня 2016 року № 340, виданою Василівською сільською радою громадянин ОСОБА_2 разом із сім`єю (дружина ОСОБА_3 , донька ОСОБА_4 , та донька ОСОБА_5 ), зареєстровані та проживають з 09 вересня 2009 року за адресою: АДРЕСА_4 . Окрім того, відповідно до договору про надання послуг по водокористуванню споживачем послуг водокористування які надаються за адресою: АДРЕСА_4 виступає ОСОБА_2 , також згідно з довідкою ПУЖКХ с. Василівка, оплату за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_4 здійснює ОСОБА_2 та відповідно до договору № 108/383 про користування електричною енергією з побутовим споживачем, споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_4 також є ОСОБА_2 . Тобто, усі, перелічені вище документи вказують достатньо тривалого зв`язку ОСОБА_2 і, відповідно, його сім`ї з конкретним місцем проживання, а саме квартирою розташованою за адресою: АДРЕСА_4 , окрім того, слід зазначити, що ОСОБА_2 та члени його сім`ї не мають іншого житла в якому можуть проживати. Окрім того, у своєму позові ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 підлягають виселенню з квартири розташованої за адресою : АДРЕСА_4 на підставі ч. 3 ст. 116 ЖК України, відповідно до якої осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення. При цьому, слід зазначити, що такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі. В даному випадку предметом доказування виступають обставини, які підтверджують або спростовують той факт, що ОСОБА_2 та його сім`я самоправно зайняла зазначену квартиру. Натомість до своєї позовної заяви ОСОБА_1 не надав жодного доказу самоправного зайняття квартири розташованої за адресою : АДРЕСА_4 сім`єю ОСОБА_11 . При цьому, як вбачається з рішення Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області №61-У від 14 липня 2006 року, квартира розташована за адресою : АДРЕСА_4 була надана у користування ОСОБА_2 . Зазначене рішення сільради до сьогодні є чинним. З огляду на викладену обставину відповідачі мали законну підставу на вселення у зазначену вище квартиру і відповідно не підлягають виселенню з неї на підставі ч. 3 ст. 116 ЖК України.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4.Позивач у судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та на задоволені позовних вимог наполягав (а.с. 33)

5. Представник відповідача - не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та наполягав на залишені позову без розгляду (а.с. 46). Відповідачі були повідомленні належним чином про час та місце слухання справи, але до судового засідання не з`явилися.

6. Представник третьої особи- не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. (а.с. 46)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

7. Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 листопада 2019 року, цивільну справу № 496/4587/19, передано на розгляд судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П.

8. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П. від 02 грудня 2019 року було відкрито загальне позовне провадження по справі з проведенням підготовчого судового засідання.

9.Ухвалою суду від 22 жовтня 2020 року закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 25 березня 2021 року.

10. Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

11.Судом встановлено, що згідно рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2014 року, після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 . (а.с. 16-17)

12. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 182026764 від 23 вересня 2019 року за позивачем зареєстровано право власність на квартиру АДРЕСА_3 , що підтверджується номерами запису про право власності, а саме 32438653 та НОМЕР_2 . (а.с. 27-28)

13. З довідки Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області, виданої 25 жовтня 2016 року за № 340, вбачається, що з 09 вересня 2009 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстровані та проживають ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . (а.с. 29)

14. Відповідно до договору про надання послуг по водокористуванню від 01версеня 2006 р. № 58, вбачається, що споживачем послуг водокористування, які надаються за адресою: АДРЕСА_4 виступає ОСОБА_2 (а.с. 67)

15. Згідно довідки від 03 грудня 2007 року № 138, яка видана ПУЖКХ с. Василівка, оплату за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_4 здійснює ОСОБА_2 (а.с. 68)

16.Відповідно до договору № 108/383 від 30 березня 2009 р. про користування електричною енергією з побутовим споживачем, вбачається, що споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_4 є ОСОБА_2 (а.с. 69-70)

V. Оцінка Суду.

17.Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч.1 ст.13 ЦК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

18. Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

19. Згідно з положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

20.Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

21.Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

22.Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

23.Згідно з положень частин другої ст. 386 ЦК України власник, який має право передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинене нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

24.Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

25.Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

26. Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

27.Судом встановлено, що за позивачем було визнано право власність в порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , після смерті ОСОБА_6 , та було здійснено реєстрацію право власності на 1/2 частину квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_4 . В свою чергу з наданих суду доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зі своєю сім`єю користуються вказаною квартирою на підставі рішення сільської ради. Надані суду докази вказують на достатньо тривалий зв`язок ОСОБА_2 і, відповідно, його сім`ї з конкретним місцем проживання, а саме квартирою розташованою за адресою: АДРЕСА_4 .

29.Згідно зі статтею 109 Житлового кодексу УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (частини перша, друга цієї статті).

30. Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен мас право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Кривіцька і Кривіцький проти України , в контексті вказаної Конвенції поняття житло не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем Втрата житла будь-якою особою є крайньою Формою втручання у права на житло.

31. Згідно з Конвенцією поняття житло не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання житлом , яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення у справі Прокопович проти Росії , заява № 58255/00, пункт 36,). Втрата житла є найбільш крайньою Формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13 травня 2008 року у справі МакКенн проти Сполученого Королівства , заява № 19009/04, пункт 50).

32.У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі Прокопович проти Росії Європейський суд з прав людини визначив, що концепція житла за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. Житло - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання житлом , що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі Баклі проти Сполученого Королівства від 11 січня 1995 року, пункт 63).

33. Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

34.У пункті 44 рішення від 02 грудня 2010 року у справі Кривщька та Кривіцький проти України Європейський суд з прав людини визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й необхідним у демократичному суспільстві Інакше кажучи, воно має відповідати нагальній суспільній необхідності , зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція житла має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

35. Судом звернено увагу на той факт, що дана квартира це єдине місцем проживання для відповідачів. Тобто їх виселення з квартири призведе до того, що вони залишаться без місця проживання.

36. У своєму позові ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 підлягають виселенню з квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_4 на підставі ч. 3 ст. 116 ЖК України, відповідно до якої осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

37. Частиною третьою статті 116 ЖК УРСР передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення. Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.

38. Посилання позивача на норми ст. 116 Житлового кодексу УРСР щодо виселення відповідачів з житлового приміщення , є необґрунтованими і спростовуються наданими суду доказами, зокрема рішенням Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області №61-У від 14 липня 2006 року, яке є чинним.

39. Щодо позовної вимоги про зняття з реєстраційного обліку відповідачів, то вона не може бути задоволена, виходячи з такого.

40. Загальна процедура зняття з реєстрації місця проживання особи визначена абзацом 3 частини першої статті 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні (у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні від 05 липня 2012 року № 5088-VI), і здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про: позбавлення права власності на житлове приміщення; права користування житловим приміщенням; про виселення.

41. Виходить з того, що зняття особи з реєстраційного обліку проводиться компетентним (уповноваженим державою) органом, зокрема, на підставі рішення суду про виселення особи з житлового приміщення чи визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. У разі відмови компетентного органу здійснити зняття з реєстрації особи на підставі рішення суду такі дії можуть бути оскаржені в порядку, встановленому КАС України.

42. Таким чином, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, або виселення є самостійною підставою для зняття цієї особи з реєстрації.

43. Аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 336/4571/18.

44. Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

45. Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

46.Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

47.Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку є необґрунтованими.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

48. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

49. Пунктом 2 частиною 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача. Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України слід віднести за його рахунок.

Керуючись, ст. ст. 13, 76-81, 89, 95, 206, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 319,321,383,386,391,405 ЦК України, ст. ст. 109,114,116,156 ЖК УРСР, суд -

У Х В А Л И В:

1.Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Орган опіки та піклування Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку.

2. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

3. Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

4. Повний текст рішення буде складено 31 березня 2021 року.

Суддя О.П. Галич