Рішення

від 18.03.2021 по справі 669/531/20

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Білогірський районний суд Хмельницької області 30200 Хмельницька обл., смт Білогір`я, вул. Шевченка, 42, inbox@bg.km.court.gov.ua, Тел.(факс) 038 41 2 1444

Справа № 669/531/20

Провадження № 2/669/20/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2021 року смт.Білогір`я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Давидюка О.І.,

з участю: секретаря судового засідання Дем`янюк Н.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Орендарчук В.О.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Білогір`я в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , відділу у Білогірському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , відділу у Білогірському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання недійсним державного акта серії ХМ № 014669 на право власності на земельну ділянку площею 0,1147 га (кадастровий № 6820385001:01:001:0025), який зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010574800139 та виданий 24 лютого 2005 року ОСОБА_4 на підставі рішення 15 сесії Білогірської селищної ради Хмельницької області від 23 грудня 2004 року № 14.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , який вона успадкувала після смерті чоловіка - ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах УРСР від 14 червня 1980 року, ОСОБА_5 під забудову виділена земельна ділянка площею 0,08 га на підставі протоколу № 2 зборів уповноважених колгоспників колгоспу ім. Хмельницького смт. Білогір`я від 28 березня 1977 року, рішення виконкому Білогірської селищної Ради народних депутатів від 22 квітня 1980 року № 45 та акту від 17 квітня 1980 року про відведення земельної ділянки під будівництво житлового будинку.

Зазначає, що згідно записів земельно-облікових документів Білогірської селищної ради з 1997 року за її господарством рахується 0,15 га земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, однак правовстановлюючих документів на земельну ділянку її чоловік за життя не оформив.

Відповідно до інформації, наданої архівним відділом Білогірської РДА від 10 березня 2020 року № 04-06/388, в протоколах сесій Білогірської селищної ради відсутні рішення про відмову ОСОБА_5 від земельної ділянки розміром 0,06 га, яка знаходиться біля будівлі по АДРЕСА_1 .

На протязі всього періоду часу до 2020 року вона безперешкодно користувалася даною земельною ділянкою, проте весною цього року, її сусідка ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , перегородила огорожею частину її земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, і повідомила про те, що зайнята нею земельна ділянка належить саме їй.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12 травня 2020 року № 208629476, ОСОБА_6 на підставі договору дарування отримала в дарунок земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром 0,1147 га.

Проте, вона (позивач) не може з цим погодитися з наступних підстав.

Житловий будинок АДРЕСА_2 орієнтовно був побудований в 1969 році ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і під його будівництво було виділено земельну ділянку в розмірі 0,05 га.

Під час зібрання документів, їй стало відомо, що за життя ОСОБА_4 стала власником земельної ділянки відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХМ № 014669 площею 0,1147 га, якій присвоєно кадастровий номер 6820355001:01:001:0025, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , тобто під час приватизації земельної ділянки було захоплено частину земельної ділянки (в розмірі 0,647 га), яка згідно записів погосподарської книги перебувала в її користуванні і в свій час була виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку, що на той час належав її чоловікові - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки від 10 березня 2020 року № 04-06/431, виданої районним архівним відділом Білогірської РДА, в протоколі 15-ої сесії Білогірської селищної ради від 23 грудня 2004 року відсутнє рішення про надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1147 га по АДРЕСА_2 , тобто державний акт про право власності на земельну ділянку виданий з порушенням законодавства, зокрема рішення органу місцевого самоврядування, яке зазначено в державному акті і стало підставою для видачі державного акта на право на земельну ділянку серії ХМ №014669, відсутнє.

Отже, державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 24 лютого 2005 року ОСОБА_4 виданий з порушенням норм земельного законодавства, є незаконним та порушує її, позивача, право на земельну ділянку, яка була виділена їй для будівництва та обслуговування належного їй будинку та перебувала в її користуванні.

Після смерті ОСОБА_7 спадщину прийняв син останньої - ОСОБА_8 , який в подальшому продав житловий будинок та земельну ділянку для ОСОБА_9 , яка в свою чергу подарувала житловий будинок та земельну ділянку відповідачу - ОСОБА_10 .

Проте, жоден з попередніх власників земельної ділянки до 2020 року не ставив її до відома, що частина земельної ділянки, яка прилегла до її будинку і якою вона безперешкодно користувалася з моменту її виділення, їй вже не належить і про це їй стало відомо нещодавно зі слів відповідача.

Вважає, що ОСОБА_11 за життя без відома її чоловіка та без її згоди, без погодження та підпису з нами акту про погодження зовнішніх меж земельної ділянки, самовільно захватила і приватизувала частину земельної ділянки, яка відведена під будівництво та обслуговування належного їй житлового будинку.

Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 червня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 08 грудня 2020 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Орендарчук В.О. в судовому засіданні позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві, підтримали повністю, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовних вимог не визнала, пояснила, що вона набула право власності на земельну ділянку на законних підставах, а земельна ділянка, яка перебуває в користуванні позивача має площу біля 0,20 га, що значно перевищує розмір тієї земельної ділянки, яка виділялася її чоловікові для будівництва та обслуговування будинку.

Представник відповідача відділу у Білогірському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в судове засідання не з`явився.

Вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_3 , який вона успадкувала після смерті чоловіка - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 29 листопада 2017 року НМХ 141174 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 листопада 2017 року № 105516486 (запис про право власності № 23629654) (а.с. 14-15).

При цьому, згідно свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах, виданого на підставі рішення Білогірської районної Ради народних депутатів від 10 липня 1980 року № 160, ОСОБА_5 за життя під забудову житлового будинку АДРЕСА_1 було виділено земельну ділянку площею 0,08 га (а.с. 9).

Також, згідно даних довідки Білогірської селищної ради Хмельницької області від 03 березня 2020 року № 733 за господарством по АДРЕСА_3 , в якому зареєстрована позивач ОСОБА_1 , з 1997 року рахується земельна ділянка площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку (а.с. 16).

Крім того, судом встановлено, що громадянка ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 49), у відповідності до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХМ № 014669, що був виданий на підставі рішення 15 сесії Білогірської селищної ради від 23 грудня 2004 року № 14, була власником земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,1147 га (кадастровий номер 6820355001:01:001:0025), що розташована по АДРЕСА_2 (а.с. 84-87).

За життя, згідно договору купівлі-продажу від 25 травня 2017 року № 567 (а.с. 75-78) та договору купівлі-продажу від 25 травня 2017 року № 569 (а.с. 82-83), ОСОБА_4 продала належні їй житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку площею 0,1147 га (кадастровий номер 6820355001:01:001:0025) для обслуговування будинку по АДРЕСА_2 для ОСОБА_12 .

В подальшому, ОСОБА_13 подарувала вищевказане нерухоме майно, зокрема житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2 та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1147 га (кадастровий номер 6820355001:01:001:0025), відповідачу по справі - своїй сестрі ОСОБА_3 , що підтверджується договорами дарування від 10 лютого 2020 року № 137 та № 139 (а.с. 56-57, 61-62) та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12 травня 2020 року № 208629476 (а.с. 18-22, 48).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Якщо такого факту не встановлено, позов не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в обґрунтування своєї вимоги про визнання недійсним державного акта серії ХМ № 014669 на право власності на земельну ділянку площею 0,1147 га (кадастровий № 6820385001:01:001:0025) посилається, зокрема, на те, що ОСОБА_11 за життя без відома її чоловіка ОСОБА_5 та без її (позивача) згоди, без погодження та підпису з ними акту про погодження зовнішніх меж земельної ділянки, самовільно захватила і приватизувала частину її земельної ділянки площею 0,0647 га (в позові, зі слів позивача, помилково вказано - 0,647 га), яка відведена під будівництво та обслуговування належного їй житлового будинку.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При цьому, на виконання вимог п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та процесуальним правам сторін.

Так, суд роз`яснював учасникам справи, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема чи має місце самовільний захват земельної ділянки позивача площею 0,0647 га, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, однак позивач вважала витратним для неї призначення відповідної судової земельно-технічної експертизи.

При цьому, позивач ОСОБА_1 будь-яких доказів, які б підтверджували факт захвату її земельної ділянки, суду не надала, як і не представила суду доказів, що площа захопленої у неї земельної ділянки становить саме 0,0647 га.

Показання ж свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (сестри ОСОБА_4 ), ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які в судовому засіданні висловили власне бачення та різні припущення щодо площі захопленої земельної ділянки, її межі та належних сторонам земельних ділянок в цілому в даному випадку, без сукупності інших доказів, які б вказували на порушення прав позивача ОСОБА_1 , не можуть бути взяті до уваги судом на підтвердження тих обставин, на які посилається остання в позовній заяві.

Також, суд не бере до уваги твердження позивача, що в протоколі та рішенні 15-ої сесії Білогірської селищної ради від 23 грудня 2004 року відсутнє рішення про надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1147 га по АДРЕСА_2 , оскільки основна підстава вимог позивача зводиться до того, що відбулося захоплення частини її земельної ділянки і саме в цьому вона вбачає порушення її прав на земельну ділянку.

При цьому, як вбачається з протоколу та рішення 15-ої сесії Білогірської селищної ради від 23 грудня 2004 року (а.с. 134-138), прийняті рішення, які зазначені в протоколі, не в повній мірі відображені в рішенні від 23 грудня 2004 року № 14 (а.с. 139) і щодо інших громадян, крім того, інформація в протоколі щодо затвердження проектів матеріалів інвентаризації земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності відображена загально, без конкретизації прізвищ громадян, лише з посиланням на додаток, що не виключає технічної помилки при виготовленні проекту рішення чи можливих подальших змін до нього, а тому, враховуючи предмет позову, дані обставини не є вирішальними при ухваленні судового рішення.

Таким чином, враховуючи, що беззаперечних та достатніх доказів того, що отриманням ОСОБА_4 державного акта серії ХМ № 014669 на право власності на земельну ділянку площею 0,1147 га (кадастровий № 6820385001:01:001:0025) були порушені права ОСОБА_1 на земельну ділянку, останньою суду не надано, тому відсутні правові підстави для задоволення її позовних вимог, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору з відповідача не стягуються (а.с. 1).

Керуючись ст. 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , відділу у Білогірському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання недійсним державного акта серії ХМ № 014669 на право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,1147 га (кадастровий номер 682035001:01:001:0025), що виданий ОСОБА_4 на підставі рішення 15 сесії Білогірської селищної ради від 23 грудня 2004 року № 14, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Хмельницького апеляційного суду через Білогірський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Дата складення повного судового рішення - 26 березня 2021 року.

Суддя О. І. Давидюк