Постанова

від 31.03.2021 по справі 911/2135/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2021 р. Справа№ 911/2135/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Попікової О.В.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Кульчицька І.А.,

представників сторін:

позивача: Стеблецький Р.В.,

відповідача: не з`явилися,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноплаза Україна"

на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2020 (повний текст складений 18.12.2020)

у справі № 911/2135/20 (суддя Янюк О.С.)

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноплаза Україна"

про стягнення штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.11.2020 провадження у справі №911/2135/20 в частині стягнення пені у розмірі 250.000,00 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноплаза Україна" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" закрито; позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноплаза Україна" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" 5.121,20 грн пені, 216.552,00 грн 7% штрафу; 3.325,10 грн судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ "Техноплаза" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення з урахуванням обставин, викладених в апеляційній скарзі.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2021 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2135/20, відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ "Техноплаза Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2020 у справі №911/2135/20.

28.01.2021 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Техноплаза Україна" пропущений строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноплаза Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2020 у справі №911/2135/20; зупинено виконання рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2020 у справі №911/2135/20; розгляд справи призначено на 24.02.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 відкладено судове засідання на 15.03.2021.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2021 (у зв`язку із перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 справу прийнято до свого провадження колегією у визначеному складі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 розгляд справи відкладено на 31.03.2021.

Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що позивач порушив строки оплати товару, у зв`язку із чим відповідно до п. 7.10 договору позивач має сплатити на користь відповідача пеню у розмірі 52.987,28 грн, а тому, на думку апелянта заявлена позивачем до стягнення сума у даному спорі має бути зменшена на 52.987,28 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і просив залишити вказане рішення без змін.

У судовому засіданні 31.03.2021 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представники відповідача у судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників.

Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 17.05.2019 між ТОВ "Техноплаза Україна" (постачальник) та АТ "Укргазвидобування" (покупець) укладений договір поставки №511ЛГВ/22-19 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до договору і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар (т. 1 а. с. 8-18).

Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації/-ях, яка є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною (п. 1.2 Договору).

Ціна цього договору вказується в специфікації/-ях у гривнях з урахуванням ПДВ (п. 3.1 Договору).

У п. п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору сторони, зокрема, домовились, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується у специфікації/-ях до цього договору. Обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця та погоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до повного виконання сторонами зобов`язань (п. 10.1 Договору).

Водночас 17.05.2020 між сторонами підписано специфікацію №1 до Договору, у якій погоджено строк поставки товару - 150 календарних днів з дати укладання договору, з можливістю дострокової поставки з представником постачальника (т. 1 а.с. 19).

На виконання п. 5.2 Договору 03.10.2019 покупцем направлено постачальнику рознарядку №22-05-244-г (т. 1 а. с. 28 - 29) про поставку навісного обладнання для універсальних навантажувачів: сніговий відвал 183см (1 шт); роторний снігометач, SB 240х84 (5 шт); роторний кущоріз Brashcat, RC72H (5 шт); гідробур, модель 30С (привід, бурова головка (шнек), монтажна рама, набір шлангів) (5 шт).

Постачальник поставив покупцю товар, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень видатковими накладними (т. 1 а.с. 31 - 34): №646 від 15.11.2019 на суму 2.280.000,00 грн (роторний снігометач, SB 240х84 (5шт)); № 680 від 03.12.2019 на суму 2.603.100,00 грн (роторний кущоріз Brashcat, RC72H (4 шт); гідробур, модель 30С (привід, бурова головка (шнек), монтажна рама, набір шлангів) ( 5шт)); № 57 від 04.02.2020 на суму 141.600,00 грн (сніговий відвал 183 см (1 шт)); № 96 від 25.02.2020 на суму 348.900,00 грн (роторний кущоріз Brashcat, RC72H (1 шт).

17.03.2020 АТ "Укргазвидобування" направило ТОВ "Техноплаза Україна" претензію №2-22-2-05-1284 (т. 1 а. с. 23 - 24), в якій покупець повідомив постачальника про нарахування останньому пені у розмірі 255.121,20 грн та 7% штрафу у розмірі 216.552,00 грн за порушення строків поставки товару за Договором та просило оплатити зазначені санкції.

У відповідь на вказану претензію ТОВ "Техноплаза Україна" у листі №16 від 17.05.2020 просило АТ "Укргазвидобування" підтвердити, що з боку постачальника було порушено умови Договору стосовно строку поставки. Водночас продавець просив покупця розглянути можливість здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог (т. 1 а. с. 100 - 101).

Водночас під час розгляду зазначеного позову у суді першої інстанції відповідач сплатив пеню на суму 250.000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №5794 від 12.10.2020 на суму 150.000,00 грн та №5846 від 30.10.2020 на суму 100.000,00 грн (т. 1 а. с. 102, 112).

Враховуючи те, що ТОВ "Техноплаза Україна" виконало свої договірні зобов`язання щодо поставки товару із порушенням строку, передбаченого специфікацією №1 від 17.05.2019 до Договору, яка є його невід`ємною частиною, позивач нарахував відповідачу пеню та штраф на підставі п. 7.9 Договору та звернувся із відповідним позовом до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору, який за своєю правовою природою є договором поставки, недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв`язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов`язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками справи надано не було.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 ГК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.п. 5.1 Договору та специфікацію №1 відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару у строк до 15.10.2019.

Однак, як встановлено судом, відповідач здійснив поставку відповідного товару із порушенням вищевказаного строку, а саме: 15.11.2019, 03.12.2019, 04.02.2020 та 25.02.2020, що підтверджується відповідними видатковими накладними, підписаними сторонами без зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

У п. 7.9 Договору сторони домовились, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Як встановлено судом, відповідач зобов`язаний був поставити товар позивачу у строк до 15.10.2019, чого він не зробив, у зв`язку із чим у позивача наявне право на підставі п. 7.9 Договору стягнути з відповідача пеню та штраф у відповідному розмірі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 255.121,20 грн, апеляційний суд вважає його правильним та обґрунтованим.

Водночас, як зазначалось вище, під час розгляду даної справи, 12.10.2020 та 30.10.2020 відповідач сплатив 250.000,00 грн з метою погашення нарахованої йому позивачем пені, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 3 ст. 231 ГПК України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи зазначене, місцевий суд підставно закрив провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 250.000,00 грн у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Отже, залишок пені, який підлягає стягненню з відповідача за порушення строків поставки товару згідно умов Договору, становить 5.121,20 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 7% штрафу (т. 1 а.с. 7) у розмірі 216.552,00 грн, апеляційний суд вважає його правильним та обґрунтованим, а заявлений штраф підлягає стягненню з відповідача.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивач порушив строки оплати товару, у зв`язку із чим відповідно до п. 7.10 договору позивач має сплатити на користь відповідача пеню у розмірі 52.987,28 грн, а тому, на думку апелянта, заявлена позивачем до стягнення сума у даному спорі має бути зменшена на 52.987,28 грн.

З цього приводу колегія суддів відзначає, що відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 180 ГПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Відповідно до ч. 11 ст. 238 даного Кодексу у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Апелянт не скористався своїм правом на звернення до місцевого суду із зустрічним позовом до АТ Укргазвидобування про стягнення нарахованих штрафних санкцій за несвоєчасну оплату товару за Договором. Відповідно, штрафні санкції, про які зазначає відповідач в апеляційній скарзі, не були предметом спору в цій справі, не досліджувалась підставність їх нарахування, не перевірявся їх розрахунок тощо.

Відтак вимога апелянта про зменшення позовних вимог на суму штрафних санкцій у розмір 52.987,28 грн є безпідставною.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав суду апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноплаза Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2020 у справі №911/2135/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2020 у справі №911/2135/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2020 у справі №911/2135/20.

4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2135/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 01.04.2021.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді О.В. Попікова

В.А. Корсак