Постанова

від 29.03.2021 по справі 372/33/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2021 р. Справа№ 372/33/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Попікової О.В.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Кульчицька І.А.,

представників сторін:

позивача: Сергєєва В.О.,

відповідача-1: Румянцева К.Ю.,

відповідача-2: не з`явилися,

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні мережі"

на рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2020 (повний текст складений 18.12.2020)

у справі № 372/33/19 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"

до 1. Приватного підприємства "Готель "Сенаторз Парк",

2. Фізичної особи-підприємця Сєркова Максима Віталійовича

про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення Правил користування електричною енергією,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.12.2020 у справі №372/33/19 відмовлено у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про солідарне стягнення з Приватного підприємства "Готель "Сенаторз Парк" та з Фізичної особи-підприємця Сєркова Максима Віталійовича на користь позивача (на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , номер рахунку НОМЕР_2 , ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 322669, код 9322277, одержувач ПрАТ "Київобленерго") суму збитків, завданих внаслідок порушення ПКЕЕ у розмірі 298.991,49 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів споживання відповідачами електричної енергії, в т. ч. безоблікового, а отже наведене свідчить лише про припущення позивача щодо безоблікового споживання відповідачами електричної енергії, яке не зафіксоване в акті про порушення №037181м від 10.05.2018, за яким позивач здійснив розрахунок та вказав винною особою лише споживача згідно з Договором №1343 від 05.07.2005 - ОСОБА_1 При цьому факти безоблікового підключення та споживання електроенергії відповідачами уповноважені особи позивача під час складення акта про порушення №037181м від 10.05.2018 не встановили, у акті та у протоколі № 253 від 11.05.2018 засідання комісії з розгляду вказаного акта не зафіксували.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, ПАТ "ДТЕК Київські регіональні мережі" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2021 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 поновлено Приватному акціонерному товариству "ДТЕК Київські регіональні мережі" пропущений строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні мережі" на рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2020 у справі №372/33/19; розгляд справи призначено на 10.03.2021.

У судовому засіданні 10.03.2021 суд протокольно ухвалив оголосити перерву до 29.03.2021.

Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що до фізичної особи-підприємця Сєркова М.В. перейшли всі права та обов`язки за Договором користування електричною енергією № 1343 від 05.07.2005, а доказом споживання відповідачами електричної енергії є довіреності від 10.02.2016 та від 10.05.2018.

Також апелянт зазначає, що місцевий суд не врахував правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду у справі №910/7968/19 від 21.04.2020, Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц, Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі №904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі №904/73 77/17.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і просив залишити вказане рішення без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і просив залишити вказане рішення без змін.

У судовому засіданні 29.03.2021 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача-1 надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представники відповідача-2 у судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників.

Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Первісно справа розглядалась Обухівським районним судом Київської області, який, за клопотанням позивача, залучив в якості співвідповідача Приватне підприємство "Готель "Сенаторз Парк" (ухвала від 19.03.2019, т. 1 а. с. 57). Також Обухівський районний суд Київської області прийняв до провадження уточнену позовну заяву (т. 1 а. с. 69-73), за якою позивач просив стягнути з Приватного підприємства "Готель "Сенаторз Парк" 298991,49 грн збитків, та рішенням від 21.11.2019 задовольнив позов саме до цього підприємства.

Постановою Київського апеляційного суду від 06.02.2020 рішення Обухівського районного суду Київської області від 21.11.2019 скасовано у зв`язку з порушенням правил підвідомчості, провадження у справі закрито.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25.05.2020, прийнятою за заявою Приватного акціонерного товариства "Київобленерго", справу за позовом цього товариства до ОСОБА_1 , Приватного підприємства "Готель "Сенаторз Парк" направлено для розгляду до Господарського суду Київської області.

На виконання ухвали Господарського суду Київської області від 05.06.2020 про залишення позовної заяви без руху ПрАТ Київобленерго надало заяву про усунення недоліків від 26.06.2020, до якої долучило пояснення (т. 2 а. с. 17, 18), де зазначило, що на момент складення цих пояснень Товариство не має вимог до ОСОБА_1 .

Також ПрАТ Київобленерго разом із заявою про усунення недоліків від 26.06.2020 подало місцевому господарському суду клопотання від 26.06.2020 (т. 2 а. с. 19-21), у якому просило замінити первісного відповідача ОСОБА_1 належним відповідачем - фізичною особою - підприємцем Сєрковим Максимом Віталійовичем .

Крім того ПрАТ Київобленерго подало місцевому господарському суду уточнення позовних вимог від 26.06.2020 (т. 2 а. с. 22-27), у яких просило стягнути солідарно з Приватного підприємства "Готель "Сенаторз Парк" та фізичної особи - підприємця Сєркова Максимам Віталійовича 298991,49 грн збитків, завданих внаслідок порушення ПКЕЕ, та судового збору в розмірі 4484,87 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.07.2020 (т. 2 а. с. 85-87) прийнято до розгляду заяву ПрАТ Київобленерго про усунення недоліків від 26.06.2020.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, між Приватним акціонерним товариством "Київобленерго" (позивач, постачальник) та ОСОБА_1 (споживач) був укладений Договір про користування електричною енергією №1343 від 05.07.2005 (далі - Договір), за яким постачальник взяв на себе зобов`язання постачати відповідачу електричну енергію у необхідних йому обсягах відповідно до граничної потужності 200 кВт, а відповідач зобов`язався оплачувати одержану електричну енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим Договором.

Об`єктом електропостачання згідно з додатком № 3.1 до Договору є кафе за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акта №405369 від 03.01.2017 про передачу на відповідальне збереження приладу обліку та пломб, встановлених на ньому ОСОБА_3 передано на відповідальне збереження встановлений на об`єкті електропостачання прилад обліку НІК 2301 АК1 №0045596 та встановлені на ньому пломби.

10.05.2018 уповноваженими представниками ПрАТ "Київобленерго" проведено перевірку об`єкта електропостачання за адресою: АДРЕСА_1. Під час проведення перевірки представники ПрАТ "Київобленерго" виявили самовільне підключення електропроводки до електричної мережі поза розрахунковим засобом обліку, яке було здійснено прихованим способом дротом через шпильки вводу фази В силового трансформатору з метою безоблікового споживання.

У зв`язку з виявленням вказаних порушень представники позивача склали акт про порушення №037181 від 10.05.2018 (т. 1 а. с. 15, 16). Під час оформлення акта про порушення була присутня споживач ОСОБА_4 , яка від підпису у вказаному акті відмовилась.

Згідно з п. 6.40 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 28 від 31.07.1996 (далі - ПКЕЕ), у разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики.

Відповідно до п. 6.41 ПКЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.

Наступного дня після складення акта про порушення №037181 від 10.05.2018, тобто 11.05.2018, представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 подала ПрАТ Київобленерго заяву з проханням терміново розглянути вказаний акт (т. 1 а. с. 19).

Цього ж дня (11.05.2018) відбулось засідання комісії з розгляду цього акта, за результатами якого складено протокол № 253 від 11.05.2018, (т. 1 а. с. 20). Як зазначено в протоколі, в засіданні комісії взяли участь ПП ОСОБА_1 в присутності ОСОБА_5 водійські права; ОСОБА_6 паспорт .

На засіданні комісії підтверджено самовільне підключення електропроводки до електричної мережі поза розрахунковими засобами обліку прихованим способом та вирішено розрахувати вартість необлікованої електроенергії за період з 04.01.2017 (03.01.2017 проведено останню перевірку) по 10.05.2018 за 492 днів, що підтверджено протоколом №253. Також розраховано суму збитків, завданих ОСОБА_1 електропостачальнику, розмір яких, згідно з розрахунком останнього, складає 373.739,36 грн, яка визначена згідно з Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем ПКЕЕ.

В розділі протоколу Пояснення, пропозиції споживача (представника) щодо порушення зазначено таке: Прошу комісію прийняти лояльне рішення, тому що мені не було відомо про наявність порушень. Але після перевірки нами проведені заходи по унеможливленню без облікового споживання . Після цього запису стоїть прізвище та ініціали ОСОБА_5 та підпис цієї особи.

Зауважень до протоколу №253 від 11.05.2018 в частині рішення комісії розрахувати вартість необлікованої електроенергії за період з 04.01.2017 по 10.05.2018 за 492 днів ОСОБА_4 не надала, що вбачається з напису згоден реструктуризувати на 4 місяці .

Згідно з Повідомленням про оплату за травень 2018 року від 12.05.2018 по Акту порушення ПКЕЕ № К037181 від 10.05.2018 ОСОБА_1 нараховано до сплати 373739,36 грн (т. 1 а. с. 23, 24).

Також з матеріалів справи вбачається, що 14.05.2018 ОСОБА_5 від імені ОСОБА_1 подала позивачу заявку на реструктуризацію боргу за актами КПЕЕ № К031160 від 03.01.2017 та № К037181 від 10.05.2018 на 4 місяці після сплати 14.05.2018 20 % від суми актів (т. 1 а. с. 25).

Нарахована ОСОБА_1 згідно з протоколом №253 сума вартості необлікованої електроенергії дійсно була частково оплачена 14.05.2018 на суму 74.747,87 грн. Оплата проводилась ОСОБА_5 за ОСОБА_1 згідно з квитанцією № 0.0.1034455022.1 (код квитанції 1229-4257-1961-3443) з призначенням платежу: За електроенергію, договір #1343, предприятие ПП ОСОБА_1 . Акт порушення ПКЕЕ #К037181 (т. 1 а. с. 26, копія квитанції праворуч).

Водночас місцевий господарський суд безпідставно зазначив, що за рішенням комісії від 11.05.2018 було сплачено ще 23.555,91 грн. Адже, як вбачається з матеріалів справи, ця сума була сплачена за квитанцією №0.0.1034450406.1 (код квитанції 1229-4241-3434-5922) з призначенням платежу: За електроенергію, договір #1343, предприятие ПП ОСОБА_1 Акт порушення ПКЕЕ #К031160 від 03.01.2017 (т. 1 а. с. 26, копія квитанції ліворуч), тобто за інше порушення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.08.2020 закрито провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю останньої.

Також ухвалою Господарського суду Київської області від 21.09.2020 за заявою позивача б/н від 15.09.2020 залучено до участі у справі фізичну особу-підприємця Сєркова Максима Віталійовича в якості співвідповідача у справі.

В обґрунтування заяви про залучення ФОП Сєркова М.В. позивач зазначає що Сєрков Максим Віталійович є власником земельної ділянки (на підставі договору дарування земельної ділянки від 26.11.2015), тобто є власником об`єкта споживання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , з 26.11.2015.

Також позивач стверджує, що ФОП Сєрков М.В. на рівні з основним споживачем ПП "Готель Сенаторз Парк здійснює розпорядження належним йому майном, надає згоду на підключення до електричної енергії, а тому має нести солідарну відповідальність на рівні з іншим відповідачем.

Впродовж неодноразових змін позовних вимог ухвалою від 21.09.2020 Господарський суд Київської області визначив остаточну редакцію позовних вимог, а саме: Солідарно стягнути з Приватного підприємства Готель Сенаторз Парк та з Фізичної особи-підприємця Сєркова Максима Віталійовича на користь Позивача на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , номер рахунку НОМЕР_2 , ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 322669, код НОМЕР_3 , одержувач ПрАТ Київобленерго , суму збитків, завданих внаслідок порушення ПКЕЕ в розмірі 298991,49 грн".

У судовому засіданні 21.09.2020 судом: задоволено заяву позивача про зміну назви учасника справи б/н від 15.09.2020; здійснено заміну найменування позивача у даній справі з Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі".

За твердженнями позивача, ФОП Сєрков М.В. поряд з відповідачем-1 здійснює розпорядження належним йому майном за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці за кадастровим номером 3223186801:13:012:0058.

Водночас додані позивачем суду докази здійснення таких дій (договори оренди нерухомого майна, зокрема, частин згаданої вище земельної ділянки, частини даху готелю, за якими ФОП Сєрков М.В. виступає орендодавцем, а ПАТ МТС Україна , ТОВ Лайфселл , ПАТ ВФ Україна - орендарями для розміщення телекомунікаційного обладнання (т. 2 а. с. 30-47) не свідчать, що можливе електричне живлення таких об`єктів здійснювалось шляхом прихованого підключення ФОП Сєрковим М.В. до об`єкта електропостачання, що належав ОСОБА_1 .

Колегія суддів наголошує на тому, що саме лише право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3223186801:13:012:0058), на якій розташовані об`єкти обліку електричної енергії та ТП позивача, не надає останньому беззаперечних підстав стверджувати, що власник земельної ділянки здійснює безоблікове споживання електричної енергії, оскільки обставин фіксації факту бездоговірного користування електроенергією ФОП Сєрковим М.В. чи Приватним підприємством Готель Сенаторз Парк акт про порушення №037181 від 10.05.2018, за яким було здійснено розрахунок обсягу безоблікового користування, не містить. За змістом акта про порушення та протоколу засідання комісії позивач взагалі не досліджував та не встановлював, до яких об`єктів споживання електроенергії веде незаконно підключений електродріт.

Водночас відповідно до п. 6.42 ПКЕЕ саме на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії.

Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії.

Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.

Споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.

Постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) під час вручення протоколу споживачу зобов`язаний ознайомити споживача з його правом щодо можливості оскарження рішення комісії.

Отже, з наведених правил слідує, що відповідні нарахування в разі порушення ПКЕЕ здійснюються конкретному виявленому під час перевірки споживачу. Виявлення після проведеної перевірки та розгляду відповідного акта комісією позивача інших можливих споживачів і наступне пред`явлення саме їм до сплати нарахованих платежів, в т. ч. в судовому порядку, Правила не передбачають.

Відповідно до ч. 1. ст. 178 Цивільного кодексу України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Апеляційний суд зауважує, що з поданих до суду матеріалів справи не вбачається, що під час передачі земельної ділянки (кадастровий номер 3223186801:13:012:0058) до відповідача-2 разом із правом власності на земельну ділянку від Сєркової Л.Ф. також перейшли всі права та обов`язки останньої за Договором користування електричною енергією №1343 від 05.07.2005, оскільки відповідних змін до договору сторони не вносили, він не був розірваний з цих підстав.

Водночас щодо наявної в матеріалах справи довіреності від 10.02.2016, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_5 (директор відповідача-1) та ОСОБА_6 користуватись ТП №7001175955, яка обслуговується в Київобленерго на підставі Договору №1343 від 05.07.2005, яка розташована за адресою: село Підгірці Обухівського району Київської області вул. Боровкова, на земельній ділянці з кадастровим номером 3223186801:13:012:0058, та обслуговувати її належним чином, вести облік та звітність, апеляційний суд зазначає, що вказаний документ складений у простій письмовій формі та не посвідчений у встановленому законом нотаріальному порядку. Цей документ посвідчений юридичною особою, котра ніякого відношення до вказаної довіреності не має, а наявність печатки вказаної юридичної особи саме по собі в силу положень Цивільного кодексу України, зокрема ст. ст. 244 - 246 ЦК України, не може мати жодних правових наслідків для осіб вказаних у наданому документі.

Колегія суддів також відзначає, що вказана довіреність видана і оформлена без будь-якого дотримання вимог Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених , затвердженого Постановою КМУ від 15.06.1994 № 419.

Крім того, як зазначив місцевий суд, позивач в судовому засіданні підтвердив факт відсутності оригіналу вказаного документа, у зв`язку з чим суд не може брати до уваги вказаний документ як належний доказ, оскільки його автентичність не підтверджена позивачем наданням на вимогу місцевого суду його оригіналу.

Більш того, зі змісту вказаного документа вбачається, що у ньому не йдеться про наявність у Приватного Підприємства "Готель "Сенаторз Парк" та Фізичної особи-підприємця Сєркова Максима Віталійовича права на споживання електричної енергії.

Також апеляційний суд зазначає, що зі схеми електропостачання споживача, яка зазначена в акті про порушення №037181м від 10.05.2018, не вбачається, що має місце самовільне підключення електропроводки до електричної мережі поза розрахунковим засобом обліку (яке було здійснено прихованим способом дротом через шпильки вводу фази В), здійснене ПП "Готель "Сенаторз Парк", місцем знаходження якого є АДРЕСА_2. Тобто зі схеми вбачається лише факт самовільного підключення, проте достовірних даних про те, що саме відповідач-1 чи відповідач -2 безобліково споживали електроенергію, вказаний акт не містить, оскільки стосується лише правопорушення в сфері електроенергетики, вчиненого ОСОБА_1 як власником ТП-926 за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому слід зазначити, що постачання електричної енергії згідно з Договором №1343 від 05.07.2005 здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як ПП "Готель "Сенаторз Парк" знаходиться за адресою Київська обл., Обухівський р-н, АДРЕСА_2, що вказує на непідтвердження стосунку останнього до вузлу обліку, на якому встановлений факт порушення.

Та обставина, що земельні ділянки за відповідними адресами примикають одна до одної, на підтвердження чого позивач надав витяг з Публічної кадастрової карти України та інші документи, не підтверджує правомірність висновків позивача з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів.

Отже, позивач не надав суду належних та допустимих доказів споживання відповідачами електричної енергії, в т.ч. безоблікового, а отже наведене свідчить лише про припущення позивача щодо безоблікового споживання електричної енергії саме остаточно визначеними позивачем і судом відповідачами, яке не зафіксоване в акті про порушення №К037181 від 10.05.2018, за яким позивач здійснив розрахунок та вказав винною особою лише споживача за Договором №1343 від 05.07.2005 - ОСОБА_1 . При цьому факти безоблікового підключення та споживання електроенергії відповідачами уповноважені особи позивача під час складення акта про порушення №К037181 від 10.05.2018 не встановили, у акті та у протоколі № 253 від 11.05.2018 засідання комісії з розгляду вказаного акта не зафіксували.

Також колегія суддів відзначає, що встановивши факт смерті ОСОБА_1 як особи, відповідальної за правопорушення, що своїми діями визнала свої зобов`язання з оплати нарахованих позивачем на підставі акта про порушення №037181м від 10.05.2018 та протоколу № 253 від 11.05.2018 сум, позивач, заявляючи вимоги до Фізичної особи-підприємця Сєркова Максима Віталійовича, не надав суду жодних належних доказів правонаступництва в порядку спадкування Сєрковим Максимом Віталійовичем прав та обов`язків померлої.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що позовні вимоги про солідарне стягнення з Приватного Підприємства "Готель "Сенаторз Парк" та ФОП Сєркова М.В. є недоведеними та безпідставними, оскільки позивач не надав доказів, на основі яких суд міг би пов`язати Договір про постачання електричної енергії №1343 від 05.07.2005 з відповідачами та стверджувати про безоблікове споживання електроенергії останніми, яке має бути зафіксоване актом та відображене на схемі із графічним зображенням способу прокладки дротів до об`єктів споживання відповідача-1 та відповідача-2, якщо такі мали місце. А отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Як зазначалось вище, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що, на думку позивача, до Фізичної особи-підприємця Сєркова М.В. перейшли всі права та обов`язки за Договором користування електричною енергією №1343 від 05.07.2005.

Однак доказів переходу прав та обов`язків за Договором користування електричною енергією № 1343 від 05.07.2005 позивач не надав.

Пункт 5 частини третьої статті 162 ГПК України покладає саме на позивача обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову.

Тобто саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і вирішити спір відповідно до норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню у конкретному випадку з урахуванням принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 ГПК України, зокрема, диспозитивності, змагальності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надав належних та допустимих доказів того, що відповідачі є споживачами в розумінні норм чинного законодавства України, як і не надав доказів того, що відповідачі порушили права позивача.

Посилання апелянта на те, що місцевий суд не врахував правової позиції у подібних правовідносинах, викладеної у постановах Верховного Суду у справі №910/7968/19 від 21.04.2020 року, Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц, Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі №904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі №904/73 77/17, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі N 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Отже, подібність правовідносин визначається за їхніми елементами, зокрема суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин) у конкретній справі.

Зі змісту постанов, на які посилається позивач, вбачається, що зазначені постанови прийняті Верховним Судом за різного предмету спору, іншого матеріально-правовового регулювання спірних правовідносин, інших фактичних обставин, установлених судами, залежно від яких суд і застосував норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України Про житлово-комунальні послуги , на яку посилається апелянт, норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Частиною 5 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги закріплено, що послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Положеннями пункту 1.2 ПКЕЕ, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України (п. 1.2 ПККЕ).

Відповідно до пункту 5.1 ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов`язків сторін.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про електроенергетику , який діяв на час виникнення спірних правовідносин, споживачами енергії є суб`єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Як вбачається з матеріалів справи, договір на постачання електричної енергії укладений між ПрАТ Київобленерго (правонаступником якого є ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі ) як постачальником та ОСОБА_1 як споживачем.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскільки з відповідачами не укладався договір про постачання електричної енергії, відповідачі не є споживачем електроенергії на об`єкті, то до відповідачів не можуть бути застосовані наслідки безоблікового використання електроенергії, а відтак відповідальність (за умови доведеності порушення) у даному випадку має нести особа, з якою укладено договір про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого саме споживач несе відповідальність за порушення Правил користування електричною енергією.

Аналогічна позиція викладена у постановах Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 та Верховного Суду від 12.12.20219 у справі №911/2052/18.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав суду апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні мережі" на рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2020 у справі №372/33/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2020 у справі №372/33/19 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №372/33/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 01.04.2021.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді О.В. Попікова

В.А. Корсак