Рішення

від 17.03.2021 по справі 908/2736/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/179/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2021 Справа № 908/2736/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, поштова адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25, код ЄДРПОУ 00130926)

До відповідача: Комунального підприємства «Міський футбольний клуб «Металург» (69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд. 21; код ЄДРПОУ 31970451)

про стягнення 246 853,92 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Омельяненко В.В., довіреність №649 від 24.12.2020 р. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001245 від 27.02.2017 р.)

Від відповідача: Великанов М.О., договір про надання правової допомоги від 01.12.2019 р., ордер на надання правничої допомоги №1031540 від 15.12.2020 р. (посвідчення адвоката України №ЗП001235 від 30.03.2017 р.)

Від відповідача: Кальонов О.О., довіреність №15 від 20.01.2021 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

26.10.2020 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж від 23.10.2020 р. за вих. № 501/33 (вх. № 2958/08-08/20 від 26.10.2020 р.) до Комунального підприємства «Міський футбольний клуб «Металург» про стягнення 246 853,92 грн. боргу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.

Згідно Витягу з Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2020 р. справу №908/2736/20 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 28.10.2020 р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж до Комунального підприємства «Міський футбольний клуб «Металург» про стягнення 246 853,92 грн. на підставі п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали шляхом направлення на адресу суду та відповідача письмової інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, докази чого надати суду у вказаний вище строк.

Ухвалою суду від 16.11.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2736/20 в порядку загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження - 5/179/20. Підготовче засідання призначено на 16.12.2020 р. о 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

Ухвалою від 16.12.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 14.02.2021 р., розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 20.01.2021р. на 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 20.01.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 15.02.2021 р. об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

11.02.2021 Господарським судом Запорізької області засобами телефонограми повідомлено представників позивача та відповідача про неможливість проведення судового засідання, призначеного на 15.02.2021 р. об 11:00 у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Про дату наступного судового засідання буде повідомлено учасників справи відповідною ухвалою суду.

Ухвалою від 22.02.2021 р. призначено повторне проведення розгляду справи по суті на 09.03.2021 р. о 12 год. 30 хв. з викликом (повідомленням) сторін. В судовому засіданні 09.03.2021 р. оголошено перерву до 16.03.2021 р. У судовому засіданні 16.03.2021 р. оголошено перерву до 17.03.2021 р.

В судовому засіданні 17.03.2021 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 17.03.2021 р. здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК «Акорд» .

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням письмових пояснень від 14.12.2020 р. за вих. №594/33 , пояснивши, що між Відкритим акціонерним товариством „Запоріжжяобленерго" (нове найменування - Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго ) в особі Запорізьких міських електричних мереж та Комунальним підприємством Міський футбольний клуб МЕТАЛУРГ укладено договір про постачання електричної енергії від 26.02.2018 р. № 9186. Відповідно до Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію , який надано та підписано з боку КП МКФ МЕТАЛУРГ за період з квітня 2018 р. по жовтень 2018 р., у кожному з місяців з зазначеного періоду, відповідачем було перевищено договірну величину обсягу споживання електричної енергії. ПАТ Запоріжжяобленерго виставляло КП МФК МЕТАЛУРГ рахунки за перевищення договірної величини електроспоживання на загальну суму 246 853,92 грн., які були отримані уповноваженим представником відповідача. Однак, відповідачем не виконано договірне зобов`язання щодо оплати боргу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за квітень, травень, червень, липень, серпень та жовтень 2018 року на загальну суму 246 853,92 грн.

Крім того, КП МФК МЕТАЛУРГ не надав доказів того, що він скористався встановленим п. 9.5 договору правом на коригування договірної величини споживання електричної енергії у вказаний період. КП МФК МЕТАЛУРГ сплачував грошові кошти за фактичну використану електричну енергію у квітні, травні, червні, липні, серпні та жовтні 2018 року на підтвердження чого ПАТ Запоріжжяобленерго надав копії банківської виписки з 12.07.2018 р. по 17.07.2018 р. на суму 123619,57 грн., банківської виписки з 10.08.2018 р. по 10.08.2018 р. на суму 60 666,93 грн. щодо оплати за активну електроенергію. Копії вказаних банківських виписок стосуються проведення оплати з боку КП МФК МЕТАЛУРГ поточного споживання активної електроенергії у спірному періоді.

Також позивач зазначив, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.07.2018 р. у справі №908/431/18, залишеним в силі постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2019р. у справі №908/431/18, позовні вимоги ПАТ Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж до КП Міський футбольний клуб Металург задоволено, врегулюванні розбіжності, що виникли при укладанні договору про постачання електричної енергії, яка закуповується за державні кошти від 26.02.2018 р. № 9186 шляхом викладення пункту 8.3.2 в редакції протоколу врегулювання розбіжностей від 27.02.2018 р. до зазначеного договору: за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 9 цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії оперативно-господарську санкцію у розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величин . На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. статтями 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, Законом України Про ринок електричної енергії", Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28, позивач просить суд позов задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечили з підстав викладених у письмовому відзиві від 15.12.2020 р. на позовну заяву , пояснивши, що ані договір про постачання електричної енергії, яка закуповується за державні кошти № 9186 від 26.02.2018 р., копія якого додана позивачем до позовної заяви, ані рахунки на оплату електричної енергії, спожитої відповідачем понад договірну величину, виписані позивачем, ані інші документи, додані позивачем до позовної заяви, взагалі не містять будь-яких даних, на підставі яких можна дійти висновку про можливість і обґрунтованість використання позивачем розмірів середньозваженого тарифу на постачання електричної енергії, наведених у рахунках на оплату електричної енергії, спожитої відповідачем понад договірну величину, при обчисленні суми боргу відповідача за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у 2018 році. Згідно з п.3.1. вказаного договору ціна за кожну одиницю товару (1 квт.*год.) встановлюється відповідними постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України. Відповідно до положень розділу II Порядку розрахунку роздрібних тарифів на електричну енергію, тарифів на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, тарифів на постачання електричної енергії за регульованим тарифом у разі застосування стимулюючого регулювання, що затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 11.07.2013 р. № 900, яка була чинною станом на 01.10.2018 р., споживачі електричної енергії поділяються на дві групи: 1-а група - суб`єкти господарювання, 2-а група - міське та сільське населення. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 24.01.2018 р. № 63 Про встановлення тарифів на розподіл електричної енергії та тарифів на постачання електричної енергії ПАТ Запоріжжяобленерго , що набрала чинності у лютому 2018 року, установлено Публічному акціонерному товариству Запоріжжяобленерго тарифи на постачання електричної енергії на рівні: для 1 групи споживачів - 8,95 грн./МВттод (без ПДВ); для 2 групи споживачів -44,74 грн./МВттод (без ПДВ). Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 24 січня 2018 року № 63 від 18.09.2018 р. № 1024, що набрала чинності у жовтні 2018 року, установлено Публічному акціонерному товариству Запоріжжяобленерго тарифи на постачання електричної енергії на рівні: для 1 групи споживачів - 9,62грн./МВттод (без ПДВ); для 2 групи споживачів - 48,10 грн./МВттод (без ПДВ). Отже, розміри тарифів на постачання електричної енергії, встановлені двома наведеними постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, не відповідають розмірам середньозваженого тарифу на постачання електричної енергії, що зазначені у рахунках на оплату електричної енергії, спожитої відповідачем понад договірну величину, які використовуються позивачем при обчисленні суми боргу відповідача за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у 2018 році. Отже, позовні вимоги Позивача є повністю необгрунтованими.

Крім того, відповідач зазначає, що для обґрунтування правомірності позовних вимог про стягнення боргу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за квітень, травень, червень, липень, серпень та жовтень 2018 року на загальну суму 246853,92 грн. позивач зобов`язаний довести існування, зокрема, такого юридичного факту, як факт укладення договору про постачання електричної енергії, яка закуповується за державні кошти № 9186 від 26.02.2018 р., до квітня 2018 р. Отже, рішення Господарського суду Запорізької області від 05.07.2018 р. у справі 908/431/18, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2020 р. у справі № 908/431/18, на яке посилається позивач у позовній заяві, набрало законної сили 16.01.2019 р. Отже, факт укладення договору про постачання електричної енергії, яка закуповується за державні кошти № 9186 від 26.02.2018 р., до квітня 2018 р. позивачем не доведений. Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за квітень, травень, червень, липень, серпень та жовтень 2018 року на загальну суму 246853, 92 грн. є незаконними і необгрунтованими. На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

У відповіді ПАТ Запоріжжяобленерго від 22.12.2020 р. за вих. №610/33 на відзив на позовну заяву вказано, що позивачем правомірно та на підставі у п.п. 8.3.2 п. 8.3 договору, виставлено відповідачу додаткові рахунки на оплату за перевищення договірної величини електроспоживання за договором № 9186 від 26.02.2018р., а саме: рахунок №9186/4п від 17.05.2018р. на суму 74709,19 грн. рахунок №9186/5п від 18.06.2018р. на суму 43871,20 грн., рахунок №9186/6п від 18.07.2018р. на суму 6942,75 грн., рахунок №9186/7п від 15.08.2018р. на суму 39111,79 грн., рахунок №9186/8п від 19.09.2018р. на суму 80690,75 грн., рахунок №9186/10п від 19.11.2018р. на суму 1528,24 грн. Сторонами у договорі про постачання електричної енергії №9186 від 26.02.2018 р. передбачено застосування оперативно-господарської санкції за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, а тому ПАТ Запоріжжяобленерго здійснив її нарахування КП МФК МЕТАЛУРГ за період у квітні, травні, червні, липні, серпні та жовтні 2018 р. на загальну суму 246 853,92 гри. Обсяги споживання електричної енергії - це встановлена договірна величина споживання електричної енергії на розрахунковий період. Згідно п.9.1 договору про постачання електроенергії для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою додатка №1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу , у двох екземплярах, оформлених зі своєї сторони. Таким чином, законодавець зобов`язав споживачів самостійно, на свій розсуд, визначати розміри (ліміти) очікуваного споживання електроенергії на весь наступний календарний рік в розрізі кожного місяця окремо та письмово подавати на затвердження енергопостачальній компанії. Позивач пояснив, що для успішного збільшення договірних обсягів споживання електроенергії відповідачу необхідно було своєчасне звернутися із заявою, оплатити грошові кошти за додатково заявлені обсяги, повинна була бути відсутня заборгованості з оплати, а також розмір бажаного об`єму постачання електроенергії не повинен перевищувати максимально дозволений (наявність у Товариства виробничої можливості). Однак, КП МФК МЕТАЛУРГ не надав доказів того, що він скористався встановленим п. 9.5 договору правом на коригування договірної величини споживання електричної енергії у вказаний період. Посилання відповідача на те, що позивачем не доведено факту укладання між: сторонами договору про постачання електричної енергії від 26.02.2018 р. № 9186 спростовується тим, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.07.2018 р. у справі №908/431/18 врегулюванні розбіжності, що виникли при укладанні договору про постачання електричної енергії, яка закуповується за державні кошти від 26.02.2018р. № 9186 шляхом викладення пункту 8.3.2 в редакції протоколу врегулювання розбіжностей від 27.02.2018р. до зазначеного договору. Пунктом 14.2 договору передбачено, що сторони керуючись ст. 631 ЦК України дійшли згоди, що умови договору застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до його укладання, починаючи з 01.01.2018 р. З урахуванням викладеного. Позивач просить суд позов задовольнити.

Представниками відповідача підтримано також свою правову позицію викладену у письмових запереченнях від 20.01.2021 р., зазначивши, що позивач у відповіді на відзив не привів жодних доводів, які б спростовували позицію відповідача та не зробив навіть спроби довести можливість і обґрунтованість використання ним розмірів середньозваженого тарифу на постачання електричної енергії, наведених у рахунках на оплату електричної енергії, спожитої відповідачем понад договірну величину, при обчисленні суми боргу відповідача зі сплати грошових коштів за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у 2018 році. Зокрема, Позивач не навів ані механізму розрахунку зазначених розмірів середньозваженого тарифу, ані будь-якої іншої інформації про те, з чого взагалі виходив позивач, використовуючи при обчисленні розміру позовних вимог саме зазначені, а не якісь інші, розміри середньозваженого тарифу. Відсутність у позовній заяві й у відповіді на відзив здійсненого позивачем обґрунтування розмірів середньозваженого тарифу на постачання електричної енергії, наведених у рахунках на оплату електричної енергії, копії яких наявні у матеріалах справи, позбавляє відповідача можливості спростувати правильність визначення зазначених розмірів середньозваженого тарифу. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Між Відкритим акціонерним товариством „Запоріжжяобленерго" (далі, відповідно до рішення загальних зборів акціонерів ВАТ Запоріжжяобленерго від 28.07.2016 р. за № 22 затверджено нову редакцію статуту та нове найменування - Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго ) в особі Запорізьких міських електричних мереж (далі - Постачальник електричної енергі) та Комунальним підприємством Міський футбольний клуб МЕТАЛУРГ (далі - Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії від 26.02.2018 р. № 9186.

Згідно Розділу 1 Договору Предмет Договору Позивач продає електричну енергію Відповідачу для забезпечення потреб електроустановок Відповідача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу , а Відповідач оплачує Позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до вимог п. 1 ч. З ст. 58 ЗУ Про ринок електричної енергії Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до вимог п.1 ч. З ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п. 6.3.4 Договору Споживач зобов`язується оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатка № 4 Порядок розрахунків за активну електричну енергію та Додатка № 5 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії .

Відповідно до п. 8.3.2 договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 9 цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії оперативно-господарську санкцію у розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини.

Додатком № 4 Порядок розрахунків за активну електричну енергію (далі - Додаток №4) до Договору визначені наступні умови:

п. 4 - Споживач не пізніше 14-00 годин 1-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою Споживача та скріплених його печаткою Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за формою додатка №5.1;

п. 6 - за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого Споживачем Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію та інших умов Договору з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача;

п. 7 - у разі перевищення Споживачем договірної величини споживання електричної енергії визначається Постачальником електричної енергії при підбитті підсумків розрахункового періоду на основі Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію , сума платежу при остаточному розрахунку збільшується на величину вартості, визначеної виходячи із середньозваженого тарифу, різниці фактично спожитої та договірної величини споживання електричної енергії.

п. 9 - рахунки направляються Постачальником Споживачу поштою рекомендованим листом або віддаються уповноваженому представнику Споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою Постачальника електричної енергії журналі.

п. 10 - Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що направляється йому Постачальником електричної енергії.

Відповідно до п. 9.1 Договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Відповідач не пізніше 1 листопада поточного року надає Позивачу відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою додатка №1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу , у двох екземплярах зі своєї сторони.

Відповідно до п. 9.2 Договору, договірні величини споживання електричної енергії визначаються виходячи із отриманих Споживачем бюджетних асигнувань у кВт год. та оформлюється додатком №1.

Пунктом 7.1.3 договору, сторони передбачили, що Позивач наділений правом визначати у порядку, передбаченому розділом 9 договору величини споживання електричної енергії та потужності.

Згідно Додатку №4 до договору про постачання електричної енергії №9186 від 26.02.2018р., сторони погодили п.16 такого змісту: у разі необхідності коригування (збільшення) договірної величини споживання електричної енергії протягом розрахункового періоду, Споживач самостійно зобов`язаний здійснити попередню оплату обсягів споживання електричної енергії, що потребуються додатково. В призначенні відповідного платежу зазначається: "Оплата додатково заявлених обсягів активної електричної енергії за розрахунковий період"

Відповідно до п.5.1. договору, строк (термін) поставки товарів: протягом 01.01.2018р. до 31.12.2018р.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно пункту 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У додатку № 1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу до договору, Позивач та Відповідач для кожної площадки вимірювання погодили обсяг споживання електричної енергії на 2018 рік.

В обґрунтування перевищення відповідачем договірної величини споживання електричної енергії позивач посилається на те, що відповідно до Актів про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, які надані та підписані з боку КП МКФ МЕТАЛУРГ :

• за квітень 2018р. фактично спожито 94643 кВт.г., при цьому, згідно Додатку №1 до договору договірна величина обсягу споживання електричної енергії становить 58616 кВт.г., що призвело до перевищення договірної величини у розмірі 36 027,00 кВт.г. на загальну суму 74 709,19 грн.;

• за травень 2018р. фактично спожито 71857 кВт.г., при цьому, згідно Додатку №1 до договору договірна величина обсягу споживання електричної енергії становить 50701 кВт.г., що призвело до перевищення договірної величини у розмірі 21 156,00 кВт.г. на загальну суму 43 871,20 грн.;

• за червень 2018р. фактично спожито 55245 кВт.г., при цьому, згідно Додатку №1 до договору договірна величина обсягу споживання електричної енергії становить 51897 кВт.г., що призвело до перевищення договірної величини у розмірі 3 348,00 кВт.г. на загальну суму 6 942,75 грн.;

• за липень 2018р. фактично спожито 72764 кВт.г., при цьому, згідно Додатку №1 до договору договірна величина обсягу споживання електричної енергії становить 54232 кВт.г., що призвело до перевищення договірної величини у розмірі 18 532,00 кВт.г. на загальну суму 39 111,79 грн.;

• за серпень 2018р. фактично спожито 93091 кВт.г. при цьому, згідно Додатку №1 до договору договірна величина обсягу споживання електричної енергії становить 54858 кВт.г., що призвело до перевищення договірної величини у розмірі 38 233,00 кВт. г. на загальну суму 80 690,75 грн.;

• за жовтень 2018р. фактично спожито 78991 кВт.г., при цьому, згідно Додатку №1 до договору договірна величина обсягу споживання електричної енергії становить 78278 кВт.г., що призвело до перевищення договірної величини у розмірі 713,00 кВт. г. на загальну суму 1 528,24 грн.

Згідно Додатку №4 до договору про постачання електричної енергії №9186 від 26.02.2018р. Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що направляється йому Постачальником електричної енергії.

ПАТ Запоріжжяобленерго згідно з умовами договору №9186 від 26.02.2018р. та Додатку № 4 Порядок розрахунків за активну електричну енергію виставило КП МФК МЕТАЛУРГ рахунки за перевищення договірної величини електроспоживання:

• рахунок №9186/4п від 17.05.2018р. на суму 74709,19 грн.

• рахунок №9186/5п від 18.06.2018р. на суму 43871,20 грн.

• рахунок №9186/6п від 18.07.2018р. на суму 6942,75 грн.

• рахунок №9186/7п від 15.08.2018р. на суму 39111,79 грн.

• рахунок №9186/8п від 19.09.2018р. на суму 80690,75 грн.

• рахунок №9186/1 Он від 19.11.2018р. на суму 1528,24 грн.

Уповноважений представник Споживача під розпис отримував рахунки за перевищення договірної величини електроспоживання, що підтверджується Реєстром отримання споживачами рахунків за перевищення договірної величини.

Позивач вважає, що враховуючи обсяги споживання електричної енергії на 2018 рік, Споживачем за даним періодом було перевищено договірну величину споживання електричної енергії на загальну суму боргу у розмірі 246 853,92 грн. Однак, споживач вказану суму боргу не сплатив у зв`язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду.

Як вбачається з рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.07.2018 р. у справі №908/431/18 позовні вимоги ПАТ Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж до КП Міський футбольний клуб Металург задоволено, врегулюванні розбіжності, що виникли при укладанні договору про постачання електричної енергії, яка закуповується за державні кошти від 26.02.2018р. № 9186 шляхом викладення пункту 8.3.2 в редакції протоколу врегулювання розбіжностей від 27.02.2018р. до зазначеного договору: за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 9 цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії оперативно-господарську санкцію у розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величин .

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2019р. у справі №908/431/18 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міський футбольний клуб "Металург" залишено без задоволення та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.07.2018 року у справі №908/431/18 залишено без змін.

У зазначеній постанові встановлено: . ..колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що умова договору щодо застосування оперативно-господарської санкції у розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величин за перевищення договірних величин споживання електричної енергії ґрунтується на вимогах чинного законодавства у сфері електроенергетики України, діючого на час укладання договору.

Таким чином, господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги про врегулювання розбіжностей до договору шляхом викладення пункту 8.3.2 в редакції протоколу врегулювання розбіжностей від 27.02.2018 р. до зазначеного договору: за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 9 цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії оперативно-господарську санкцію у розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величин .

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилання відповідача на те, що оскільки рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.07.2018 р. у справі №908/431/18, не визначено день, який вважається днем укладення договору про постачання електричної енергії, яка закуповується за державні кошти № 9186 від 26.02.2018 р., то днем укладення вказаного договору є 16 січня 2019 р., а отже договір про постачання електричної енергії, яка закуповується за державні кошти № 9186 від 26.02.2018 р. не був укладеним до 16 січня 2019 року. Таким чином, умови договору про постачання електричної енергії, яка закуповується за державні кошти № 9186 від 26.02.2018 р., в тому числі і положення п.п.8.3.2 п.8.1. зазначеного договору, набрали чинності 16 січня 2019 року., спростовується наступним.

Згідно з ч. 2 ст. 241 ГПК України, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України, день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірното спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Згідно з ч.2 ст.631 Цивільного кодексу України, договір набирає чинності з моменту його укладення.

Суд зазначає, що у справі №908/431/18 предметом розгляду було врегулювання розбіжностей, що виникли при укладанні договору про постачання електричної енергії, яка закуповується за державні кошти від 26.02.2018р. № 9186 шляхом викладення пункту 8.3.2 в редакції протоколу врегулювання розбіжностей від 27.02.2018р. до зазначеного договору: «за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 9 цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії оперативно-господарську санкцію у розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величин» .

Отже, спір у справі №908/431/18 розглядався відносно тільки одного пункту 8.3.2 вказаного договору, інші положення (пункти) договору про постачання електричної енергії від 26.02.2018р. № 9186 є узгодженими між сторонами, ними не змінювались та не оскаржувались в судовому порядку.

Зазначений договір підписаний та скріплений печатками обох підприємств.

Згідно з п.14.1 договору зазначено: Цей Договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення печатками Сторін і укладається на термін до 31 грудня 2018 р. включно, а в частині виконання зобов`язань (надання акту про спожиту електроенергію, виставлення рахунків, здійснення розрахунків тощо) до повного виконання зобов`язань. .

Відповідно до п.14.2 договору передбачено, що сторони керуючись ст. 631 ЦК України дійшли згоди, що умови договору застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до його укладання, починаючи з 01.01.2018р.

Отже, враховуючи, що у рішенні Господарського суду Запорізької області від 05.07.2018 р. у справі №908/431/18 не визначено дати з якої набирає чинності положення п.8.3.2 в редакції протоколу врегулювання розбіжностей від 27.02.2018р. до зазначеного договору, то договір з протоколом розбіжностей вважається укладеним з дня його підписання сторонами - 26.02.2018 р. та згідно п. 14.2 якого умови договору застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до його укладання, починаючи з 01.01.2018 р.

Таким чином, позивач відповідно до умов вказаного договору мав право у 2018 р. виставляти відповідачу рахунки як за активну електричну енергію, так і за перевищення договірної величини електроспоживання.

Відповідно до положень п. 13 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 01.01.19 р. вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання.

У разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків, зокрема, пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

У зв`язку з чим, згідно з п. 2 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. зі споживачами електричної енергії укладались договори до 01.12.2018р. шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання.

Згідно з п. 2.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджені Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. (надалі - ПРРЕЕ) фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу е/енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу е/енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання е/енергії.

Згідно з п. 6 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією, договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.

Пунктами 1, 2 Постанови НКРЕКП № 1415 від 13.11.2018 р. Про видачу ПАТ Запоріжжяобленерго передбачено, що ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом видано ПАТ Запоріжжяобленерго ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності та анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

У пункті 4 цієї Постанови зазначено, що ця Постанова набирає чинності з дня прийняття, крім пунктів 1 та 2, які набирають чинності з 01.01.2019 р.

Отже, з 01.01.2019 р. Комунальне підприємство Міський футбольний клуб МЕТАЛУРГ приєдналось до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - Договір про розподіл), який розміщено на офіційному сайті ПАТ Запоріжжяобленерго і є у загальному доступі. Приєднання відбулося на умовах чинного договору про постачання електричної енергії від 19.12.2018 р. № 9186 щодо індивідуальних характеристик об`єкта, потужності, класу надійності, ідентифікаційних кодів, особливостей обліку тощо згідно з п. 4 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018р. № 312.

Як пояснив позивач, ПАТ Запоріжжяобленерго , як оператор системи розподілу, яке отримало ліцензію з розподілу електричної енергії на підставі Постанови НКРЕКП від 13.11.2018 року № 1415, є правонаступником постачальника електричної енергії за регульованим тарифом, який має право вимагати від відповідача виконання його зобов`язання щодо оплати заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

У судовому засіданні 17.03.2021 р. представником позивача надано до матеріалів справи письмові пояснення від 17.03.2021 р. за вих. №135/82 щодо надання роз`яснення стосовно формування та застосування тарифу на електричну енергію для споживача - Комунального підприємства Міський футбольний клуб МЕТАЛУРГ . До вказаних пояснень додано постанову НКРЕ від 24.04.2017 р. №538, постанову НКРЕ від 13.04.2017 р. №512, порядок розрахунку роздрібних тарифів на електричну енергію від 13.04.2017 р. №512, постанову НКРЕКП №1418 від 27.12.2017 р., письмову інформацію щодо розрахунку роздрібних тарифів на електричну енергію 2 квартал 2018 р., 3 квартал 2018 р., 4 квартал 2018 р.

Проте, вказані постанови НКРЕ не є загальновідомими, а тому не можуть бути визнані судом та прийняті у якості доказів, як такі, що не підлягають доказуванню в порядку ч. 3 ст.75 ГПК України.

Представники відповідача заперечили щодо приєднання вказаних доказів до матеріалів справи, оскільки вони подані з порушенням строків, передбачених ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Судом встановлено, що у ні в позовній заяві, ні в письмових поясненнях від 14.12.2020 р. за вих. №594/33, ні у відповіді від 22.12.2020 р. за вих.. №610/33 на відзив на позовну заяву, позивачем не було зазначено про надання додаткових доказів по справі або належного обґрунтування щодо неможливості подання цих доказів у строки, встановлені судом. Фактично позивач ознайомившись з відзивом на позовну заяву, у відповіді від 22.12.2020 р. за вих. №610/33 на відзив на позовну заяву взагалі не обґрунтував підстави застосування відповідних тарифів на спростування доводів відповідача та / або не зазначив про свій намір надати в подальшому письмове роз`яснення стосовно формування та застосування тарифу на електричну енергію для споживача, а отже суд приходить до висновку, що письмові пояснення від 17.03.2021 р. за вих. №135/82 з додатками подані позивачем вже під час розгляду справи по суті та з порушенням строку, встановленого статтею 80 ГПК, отже зазначені докази не приймаються судом до розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р. №18, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положення п.6.17. Правил користування електричною енергією, що затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, яка втратила чинність 11 червня 2018 року, передбачали, що середньозважений тариф розраховується як частка від ділення всієї нарахованої за розрахунковий період суми оплати за електричну енергію на обсяг всієї електричної енергії, спожитої за цей період.

Положення Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312, які набрали чинності 11 червня 2018 року, норми Закону України Про ринок електричної енергії , що набрав чинності 11 червня 2017 року, не встановлювали і не встановлюють порядок розрахунку середньозваженого тарифу на постачання електричної енергії.

Згідно зі змінами, внесеними до постанови НКРЕКП від 13.04.2017 р. №512, роздрібний тариф на електричну енергію розраховується щоквартально.

Відповідно до постанови НКРЕКП від 24 квітня 2017 року № 538 Про ринкове формування роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного - споживачів, крім населення, на території України з 1 травня 2017 року роздрібні на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, на території України, формуються ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом згідно з нормативно-правовими актами НКРЕКП.

Контроль за відповідністю розрахунку роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, на території України, нормативно-правовим актам здійснюється НКРЕКП.

Тарифи на електроенергію для промислових підприємств та інших непобутових споживачів затверджуються Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП) щоквартально. Ці тарифи встановлюються в залежності від класу споживача для кожної енергопостачальної компанії.

Споживачі електричної енергії розподіляються за двома класами відповідно до встановленого чинним законодавством порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги.

Непобутовими споживачами першого класу є великі промислові підприємства, другого класу - бюджетні установи, підприємства середнього та малого бізнесу.

НКРЕКП розраховує тарифи для непобутових споживачів першого і другого класу для кожного підприємства енергопостачання. При цьому НКРЕКП враховує середню прогнозну ціну закупівлі електроенергії, технологічні втрати в місцевих мережах, тарифи на розподіл і постачання електроенергії. Розрахунок тарифів здійснюється щоквартально.

Проте, судом встановлено, що ні в договорі та відповідних додатках до нього, ні в рахунках, які були виставлені позивачем на оплату відповідачу щодо перевищення договірної величини обсягу споживання електричної енергії не погоджено між сторонами розміру тарифів, які застосовуються ПАТ Запоріжжяобленерго у випадку перевищення відповідачем договірної величини обсягу споживання електричної енергії.

Також договір про постачання електричної енергії, яка закуповується за державні кошти № 9186 від 26.02.2018 р. не містить положень, які регулюють порядок розрахунку середньозваженого тарифу на постачання електричної енергії.

У рахунках, наданих позивачем до матеріалів справи, які виставлені відповідачу за період з квітня 2018 р. по жовтень 2018 р. вказано наступні тарифи: у рахунку №9186/4п від 17.05.2018р. на суму 74709,19 грн. - 2,0737 грн./кВт.г; у рахунку №9186/5п від 18.06.2018р. на суму 43871,20 грн. - 2,0737 грн./кВт.г; у рахунку №9186/6п від 18.07.2018р. на суму 6942,75 грн. - 2,0737 грн./кВт.г; у рахунку №9186/7п від 15.08.2018р. на суму 39111,79 грн. - 2,1105 грн./кВт.г; у рахунку №9186/8п від 19.09.2018р. на суму 80690,75 грн. - 2,1105 грн./кВт.г; у рахунку №9186/10п від 19.11.2018р. на суму 1528,24 грн. - 2,1434 грн./кВт.г.

Отже, як вбачається з вказаних вище рахунків позивачем по кожному місяцю було застосовано різний середньозважений тариф. У рахунках не міститься жодних посилань на постанови НКРЕКП, якими затверджено відповідні тарифи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо обґрунтування здійснених розрахунків, а саме використання ним відповідних розмірів середньозваженого тарифу, вказаних у рахунках на оплату за перевищення договірної величини електроспоживання та не наведено формули за якою здійснювався вказаний розрахунок при обчисленні суми боргу відповідача зі сплати грошових коштів за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у 2018 році.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 76 - 79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 29.03.2021 р.

Суддя К. В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.