Постанова

від 31.03.2021 по справі 200/7537/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року справа №200/7537/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Компанієць І.Д., Сіваченка І.В., секретар судового засідання - Харечко О.П., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Гольдарб Якова Юрійовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі № 200/7537/20-а (головуючий суддя І інстанції - Куденков К.О.), складене у повному обсязі 05 листопада 2020 року у м. Слов`янську Донецької області за позовом ОСОБА_1 до Гранітненської сільської ради Волноваського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю Імені Леніна, про визнання протиправним і нечинним рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного позову з позовом до Гранітненської сільської ради Волноваського району Донецької області, в якому просить визнати протиправним і нечинним рішення Гранітненської сільської ради Волноваського району Донецької області «Про встановлення ставок і пільг із сплати земельного податку на 2020 рік» № VІ/91-529 від 14 червня 2019 року (а.с. 2-8).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року відмовлено у задоволені позовних вимог (а.с. 165-169).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача - адвокат Гольдарб Яків Юрійович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просило скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідачем були порушені як процедури оприлюднення проекту оскарженого рішення та документів до нього як регуляторного акту, узгодження його проекту з Державною регуляторною службою України, так і порядок повідомлення контролюючого органу про його прийняття та граничні строки для здійснення такого повідомлення (шляхом направлення копії рішення).

Зазначає, що відповідачем недодержані вимоги діючого законодавства (а.с. 172-182).

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.

В судовому засіданні, яке відбулось 24.03.2021 року, представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

31 березня 2021 року від відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у зв`язку з перетворенням та ліквідацією юридичної особи.

Суд апеляційної інстанції вважає його необґрунтованим, оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження перетворення та ліквідації юридичної особи.

При цьому, суду не доведено, що розпочата процедура реорганізації юридичної особи може вплинути на виконання цього судового рішення.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями паспорту громадянина України НОМЕР_2 , картки платника податків від 13 липня 2012 року, є власником земельної ділянки площею 6,2626 га, яка розташована на території Гранітненської сільської ради Тельманівського району Донецької області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 25).

Згідно з запитом позивача від 17 червня 2020 року до Гранітненської сільської ради випливає, що позивач просить надати копію рішення про встановлення ставок і пільг із сплати земельного податку на 2020 рік від 14 червня 2019 року (а.с. 24).

Відповідачем надіслано позивачу запитуване рішення.

Рішенням Гранітненської сільської ради від 14 червня 2019 року № VІ/91-529 Про встановлення ставок і пільг із сплати земельного податку на 2020 рік установлені на території Гранітненської сільської ради ставки земельного податку згідно з додатком 1, а також пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до пункту 284.1 статті 284, до розділу ХХ підрозділу 10 пункт 38.7 Податкового кодексу України, за переліком згідно з додатком 2. Також зазначено, що рішення набирає чинності з 01 січня 2020 року.

Згідно з додатком 1 (ставки земельного податку) до вказаного рішення встановлено ставки земельного податку на 2020 рік в залежності від цільового призначення землі. Для землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01) ставки податку (відсотків нормативної грошової оцінки) за земельні ділянки, нормативу грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) і на земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено для юридичних осіб і для фізичних осіб становить - 1% (а.с. 80-88).

Доказів опублікування оскаржуваного рішення у друкованих засобах масової інформації до суду як першої, так і апеляційної інстанції, не надано.

Спірним питанням у справі є правомірність прийняття відповідачем вищевказаного рішення.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач прийняв рішення у спосіб встановлений діючим законодавством, порушень процедури його прийняття не виявив.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 Кодексу орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 24 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

В межах даної справи не є спірним саме право відповідача на встановлення місцевих податків та зборів в межах граничних розмірів ставок, визначених ПК України.

Спірним питанням є процедура його прийняття.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог, дійшов висновку, що у 2019 році органи місцевого самоврядування при прийнятті рішень про встановлення місцевих податків і зборів не були зобов`язані застосовувати вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» , що є помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» установлено, що у 2019 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового Кодексу України та Закону України Про засади регуляторної політики у сфері господарської діяльності

Як вбачається зі спірного рішення, його прийнято на підставі Постанови КМУ від 24.05.2017 № 483 Про затвердження форм та типових рішень про встановлення ставок та пільго із сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , абзацами другим і третім пункту 284.1 статті 284 Податкового Кодексу України, статтями 26, 59-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відтак, у спірному рішення не зазначено про його прийняття на виконання Закону України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» , з чого слідує, що при прийнятті спірного рішення відповідач повинен був керуватися, зокрема, підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 та пунктом 4.5 статті 4, підпунктом 12.3.4 пункту 12.3, підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 та пунктом 12.5 статті 12 Податкового Кодексу України та Закону України Про засади регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Відповідно до п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового Кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

При встановленні або розширенні існуючих податкових пільг такі пільги застосовуються з наступного бюджетного року (п. 4.5 п. статті 4 Податкового Кодексу України).

З п.п. 12.3.4. п. 12.3 ст. 12 Податкового Кодексу України слідує, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

П.п 12.4.3. п. 12.4 ст. 12 Податкового Кодексу України встановлено, що прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пунктом 24 ч. 1 ст. 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 5, ч. 11 і ч. 12 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Статтею 1 Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 1160-IV) визначено, що регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання. Регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

Також орган місцевого самоврядування є регуляторним органом згідно з положеннями вказаної статті.

Статтею 6 Закону № 1160-IV передбачено, що громадяни, суб`єкти господарювання, їх об`єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб`єктів господарювання, мають право: подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду; у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів; подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю; бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів; самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду; одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.

Статтею 7 вказаного Закону встановлено, що регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом.

План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів повинен містити визначення видів і назв проектів, цілей їх прийняття, строків підготовки проектів, найменування органів та підрозділів, відповідальних за розроблення проектів регуляторних актів.

Затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, а також зміни до них оприлюднюються у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніш як у десятиденний строк після їх затвердження.

Якщо регуляторний орган готує або розглядає проект регуляторного акта, який не внесений до затвердженого цим регуляторним органом плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, цей орган повинен внести відповідні зміни до плану не пізніше десяти робочих днів з дня початку підготовки цього проекту або з дня внесення проекту на розгляд до цього регуляторного органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту.

Частиною 1 ст. 8 Закону № 1160-IV передбачено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.

Згідно з ч. 1, ч. 2 і ч. 4 ст. 9 Закону № 1160-IV встановлено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Частиною 5 ст. 12 Закону № 1160-IV передбачено, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

У відповідності до ч. 1 і ч. 5 ст. 13 Закону № 1160-IV встановлено, що план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.

Якщо в межах адміністративно-територіальної одиниці чи в населеному пункті не розповсюджуються друковані засоби масової інформації, а місцеві органи виконавчої влади, територіальні органи центральних органів виконавчої влади, органи та посадові особи місцевого самоврядування не мають своїх офіційних сторінок у мережі Інтернет, документи, зазначені у частинах першій - третій цієї статті, можуть оприлюднюватися у будь-який інший спосіб, який гарантує доведення інформації до мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці чи до відповідної територіальної громади.

Згідно з ч. 1 ст. 33 вказаного Закону передбачено, що у разі внесення на розгляд сесії ради проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу відповідальна постійна комісія приймає рішення про направлення проекту регуляторного акта на доопрацювання органу чи особі, яка внесла цей проект.

Приписами ст. 34 Закону № 1160-IV передбачено, що кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, подається до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону.

Відповідальна постійна комісія забезпечує підготовку експертного висновку щодо регуляторного впливу внесеного проекту регуляторного акта, який разом з цим проектом та підписаним аналізом регуляторного впливу подається до уповноваженого органу для підготовки у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку пропозицій щодо удосконалення проекту відповідно до принципів державної регуляторної політики (далі - пропозиції уповноваженого органу).

Порядок та строки підготовки експертних висновків щодо регуляторного впливу внесених проектів регуляторних актів встановлюються регламентами відповідних рад.

На підставі аналізу регуляторного впливу, яким супроводжувався проект регуляторного акта при його внесенні на розгляд сесії відповідної ради, а також експертного висновку щодо регуляторного впливу цього проекту та пропозицій уповноваженого органу відповідальна постійна комісія готує свої висновки про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону. У випадках, визначених частиною другою статті 33 цього Закону, такі висновки готуються на підставі експертного висновку щодо регуляторного впливу та пропозицій уповноваженого органу.

Висновки відповідальної постійної комісії готуються на підставі аналізу регуляторного впливу, яким проект регуляторного акта супроводжувався при його внесенні, лише у разі, якщо експертний висновок щодо регуляторного впливу не був наданий відповідальній постійній комісії протягом строку, встановленого для його підготовки. Це правило не застосовується у випадках, передбачених частиною другою статті 33 цього Закону.

Також ст. 36 вказаного Закону встановлено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями. Відповідачем не надано доказів оприлюднення проекту регуляторного акту, що тягне за собою неможливість його прийняття.

При цьому, з самого рішення слідує, що його оприлюднення здійснюється шляхом розміщення на інформаційному стенді Гранітненської сільської ради, доказів чого суду також не надано.

Крім того, суд зазначає, що рішення прийнято, зокрема, на підставі ст. 59-1 Закону України Про місцеве самоврядування , що є недоречним, оскільки ця стаття регулює питання конфлікту інтересів.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до п.2.1 ст.2 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу та звертає увагу, що положення, визначені у ч. 3 ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» не вносили змін до Податкового кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу, що, на відміну від зазначеної норми законодавець зняв обмеження щодо рішень про встановлення туристичного збору шляхом внесення змін до самого тексту Податкового кодексу України, доповнивши підрозділ 5 розділу ХХ Перехідних положень п.52, який аналогічний за змістом ч. 3 ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII, крім визначення податку.

З аналізу вищезазначених норм Закону колегія суддів зазначає, що застереження щодо не застосування до спірного рішення відповідача вимог підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пунктом 4.5 статті 4, підпунктом 12.3.4 пункту 12.3, підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 та пунктом 12.5 статті 12 Податкового Кодексу України та Закону України Про засади регуляторної політики у сфері господарської діяльності , як зазначає суд першої інстанції, є неправильним, оскільки спірне рішення стосувалось встановлення ставок земельного податку.

Враховуючи вищевикладене, змістовність апеляційної скарги та підтвердження її доводів при розгляді справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги відповідно до вимог ч.9 ст.264 КАС України.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про та задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Гольдарб Якова Юрійовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі № 200/7537/20-а - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі № 200/7537/20-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Гранітненської сільської ради Волноваського району Донецької області про визнання протиправним і нечинним рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним рішення Гранітненської сільської ради Волноваського району Донецької області Про встановлення ставок і пільг із сплати земельного податку на 2020 рік № VI/91-529 від 14 червня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Гранітненської сільської ради Волноваського району Донецької області (ЄДРПОУ 04342950) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений ним судовий збір (судові витрати) в розмірі 2102 грн. (дві тисячі сто дві гривні) 30 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошені в судовому засіданні 31 березня 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 01 квітня 2021 року.

Судді А.В. Гайдар

І.В. Сіваченко

І.Д. Компанієць