Постанова

від 01.04.2021 по справі 440/5669/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: С.С. Сич

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 р. Справа № 440/5669/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Судді-доповідача Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2020, по справі № 440/5669/20

за позовом ОСОБА_1

до Мачухівської сільської ради

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення тридцять першої сесії сьомого скликання Мачухівської сільської ради від 28.08.2020 №31/VІІ-1490, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, з кадастровим номером 5324081300:00:001:0065, для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що розташована за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області;

- зобов`язати Мачухівську сільську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, з кадастровим номером 5324081300:00:001:0065, для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що розташована за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та передати у власність ОСОБА_1 .

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про не врахування судом першої інстанції, що земельна ділянка позивача утворена шляхом поділу земельної ділянки площею 6.1168 га з кадастровим номером 5324081300:00:001:0058, а не земельної ділянки площею 13.5000 га з кадастровим номером 5324081300:00:001:0029; рішення Верховного Суду від 23.09.2020 по справі № 917/133/17 свідчить про недійсність договору сервітуту від 08.06.2011, у зв`язку з чим відсутні підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою позивачу.

Мачухівська сільська рада (далі - відповідач) надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі положень ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 29.11.2016 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Войнівської сільської ради Чутівського району Полтавської області за межами населених пунктів, що підтверджується наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.11.2016 №9369-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" (а.с. 31).

На підставі вказаного наказу на замовлення позивачу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 (учаснику бойових дій) код (КВЦПЗ) 01.03 - для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами населених пунктів на території Калашниківської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с. 24-78).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.09.2018 №6578-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Мачухівській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Мачухівської сільської ради у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3913,1807 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Полтавського району Мачухівської, Судіївської, Калашниківської сільських рад, Новосанжарського району Полузірської сільської ради та Решетилівського району Плосківської сільської ради, згідно акта приймання передачі (а.с. 37).

24.01.2020 позивач звернувся до Мачухівської сільської ради із заявою (вхідний №258/02-23 від 28 січня 2020 року), у якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки кадастровий номер 5324081300:00:001:0065 у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Мачухівської сільської об`єднаної територіальної громади Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів.

12.03.2020 Мачухівська сільська рада повідомила позивача про те, що його заяву про затвердження проекту землеустрою розглянуто на засіданні комісії з питань агропромислового комплексу, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища, будівництва 26.02.2020. Комісія рекомендувала 26 сесії 7 скликання від 28.02.2020 не розглядати дану заяву через те, що зазначена земельна ділянка площею 2,00 га знаходиться в межах сформованої земельної ділянки площею 13,5000 га (кадастровий номер 5324081300:00:001:0029), яка передана в тимчасове користування на праві земельного сервітуту. Письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально не надано, що підтверджується листом від 12.03.2020 №02-23/672.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, оформленою вищевказаним листом, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі №440/2071/20 визнано протиправною бездіяльність Мачухівської сільської ради, яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 24.01.2020 (вхідний №258/02-23 від 28.01.2020) та у не вирішенні за цією заявою питання про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га (кадастровий номер 5324081300:00:001:0065) та передачі її у власність ОСОБА_1 на пленарному засіданні сесії.

Зобов`язано Мачухівську сільську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.01.2020 року (вхідний №258/02-23 від 28.01.2020) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5324081300:00:001:0065) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Мачухівської сільської об`єднаної територіальної громади Полтавського району Полтавської області за межами населеного пункту та передання її у власність ОСОБА_1 , в порядку та у спосіб, передбачений ч. 9 ст. 118 ЗК України, та з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

14.08.2020 позивач звернувся до Мачухівської сільської ради з заявою від 14.08.2020, в якій просив на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду 25.06.2020 у справі №440/2071/20 затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5324081300:00:001:0065) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована на території Мачухівської сільської об`єднаної територіальної громади Полтавського району Полтавської області за межами населеного пункту та передати її у власність (зворотний бік а.с. 113).

28.08.2020 рішенням тридцять першої сесії сьомого скликання Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області №31/VII-1490 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) площею 2,000 га за межами населених пунктів Полтавського району Полтавської області на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області гр. ОСОБА_1 " відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) площею 2,000 га за межами населених пунктів Полтавського району Полтавської області на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області у зв`язку з відсутністю письмової згоди землевласника (землекористувача) засвідченої нотаріально у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку встановленому законодавством (а.с. 14, 123).

Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного рішення відповідача, оскільки у проекті землеустрою відсутня письмова згода землевласника (землекористувача), засвідчена нотаріально або рішення суду, у зв`язку з чим станом на 28.08.2020 проект землеустрою позивача не відповідав вимогам ст. 50 Закону України "Про землеустрій".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно ч. 5 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч. 1 ст. 128 цього Кодексу.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення слугувала відсутність письмової згоди землевласника (землекористувача), засвідченої нотаріально, у разі викупу (вилучення) земельної ділянки.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 08.06.2011 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "імені Калашника" (володар сервітуту) та Полтавською районною державною адміністрацією (розпорядник земельної ділянки) укладено договір про встановлення земельного сервітуту, за умовами якого розпорядник земельної ділянки у відповідності до умов цього договору надає володарю сервітуту право обмеженого користування земельною ділянкою (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, (рілля) що знаходиться за межами населених пунктів на території Калашниківської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 13,5000 га (землі сільськогосподарського призначення) відповідно до кадастрового плану, який додається (а.с. 109 -111).

Колегія суддів зазначає, що до 01.01.2013 право користування (сервітут) земельними ділянками виникало з моменту реєстрації територіальними органами земельних ресурсів договорів про встановлення земельного сервітуту та з огляду на приписи ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" таке право користування (сервітут) земельними ділянками, що виникло до набрання чинності цим Законом, визнається дійсним.

Так, згідно ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 11.02.2010 №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 11.02.2010 №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2013) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Судовим розглядом встановлено, що вищезазначений договір зареєстровано у Відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.06.2011 №532400004000246.

При цьому, обрана позивачем земельна ділянка площею 2,00 га знаходиться в межах земельної ділянки площею 13,5000 га (кадастровий номер 5324081300:00:001:0029), переданої у користування на праві земельного сервітуту на підставі вищевказаного договору від 08.06.2011, укладеного між Полтавською райдержадміністрацією та ПП "Імені Калашника".

Разом з тим, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 (учаснику бойових дій) код (КВЦПЗ) 01.03 - для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами населених пунктів на території Калашниківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, не містить письмової згоди землевласника (землекористувача), засвідченої нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду (а.с. 24-78).

За таких обставин, відповідачем правомірно відмовлено у затвердженні проекту землеустрою позивача у зв`язку з невідповідністю його вимогам ст. 50 Закону України "Про землеустрій".

Доводи апелянта щодо неправомірності оскаржуваного рішення фактично зводяться до посилання на рішення Верховного Суду від 23.09.2020 у справі №917/133/17, проте колегія суддів вважає їх необгрунтованими, з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 у справі №917/133/17, зокрема, визнано недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 08.06.2011, укладений між Полтавською РДА Полтавської області та СГ ТОВ «імені Калашника» , на земельну ділянку площею 13,5000 га, та зобов`язано СГ ТОВ «імені Калашника» повернути земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які перебувають у користуванні підприємства за договорами, які визнані недійсними, загальною площею 273,2312га, що розташовані на території Калашниківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, у розпорядження Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Постановою Cхідного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі №917/133/17, рішення господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, зокрема, про визнання недійсним Договору про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 08.06.2011, укладеного між Полтавською РДА Полтавської області та СГ ТОВ імені Калашника, на земельну ділянку площею 13,5000 га та зобов`язання Приватного підприємства "Імені Калашника" повернути земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які перебувають у користуванні підприємства за договорами, які визнані недійсними, загальною площею 273,2312га, що розташовані на території Калашниківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, у розпорядження Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

23.09.2020 рішенням Верховного Суду у справі №917/133/17 постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 скасовано, а рішення Господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 у справі № 917/133/17, залишено в силі.

На думку позивача, з моменту прийняття Верховним Судом рішення у справі №917/133/17 договір сервітуту, укладений між Полтавською РДА Полтавської області та СГ ТОВ імені Калашника, є недійсним, у зв`язку з чим відсутні підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Колегія суддів погоджується з такою позицією позивача, проте зазначає, що зазначені обставини не є підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача, оскільки на момент прийняття останнього (28.08.2020) було відсутнє рішення Верховного Суду від 23.09.2020 у справі № 917/133/17 та договір сервітуту від 08.06.2011 був дійсним.

Отже, при прийнятті рішення від 28.08.2020 відповідачем не було допущено протиправних дій, рішення прийнято в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначені чинним законодавством.

Доводи апелянта про не врахування судом першої інстанції, що земельна ділянка позивача утворена шляхом поділу земельної ділянки площею 6.1168 га з кадастровим номером 5324081300:00:001:0058, а не земельної ділянки площею 13.5000 га з кадастровим номером 5324081300:00:001:0029, як зазначає відповідач, спростовуються доказами по справі.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 по справі № 440/5669/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов І.С. Чалий