Постанова

від 11.03.2021 по справі 160/1817/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2021 року м. Дніпросправа № 160/1817/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ТЕХНОСЕРВІС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року (суддя суду 1 інстанції Турлакова Н.В.) в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ТЕХНОСЕРВІС до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство НВФ ТЕХНОСЕРВІС звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення року №000707511 від 19.11.2019 винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням процедури прийняття спірного наказу, в частині строку притягнення особи до матеріальної відповідальності.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПП НВФ ТЕХНОСЕРВІС просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував те, що позивач формував свої витрати та податковий кредит з податку на додану вартість на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають вимогам чинного законодавства. Позивач зазначає, що перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком визнання його неправомірності та є підставою для скасування.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що у період 04.10.2019 року по 10.10.2019 року, на підставі направлення від 04.10.2019 року №426, наказу від №697-п від 04.10.2019 року виданого Головним управлінням ДПС у Дніпропетровської області, посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства НВФ ТЕХНОСЕРВІС з питань дотримання вимого податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ МАРКТОРГ (код ЄДРПОУ 40806112) за період з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року, ТОВ КАВІРА (попередня назва ТОВ ЄВРОТЕЗІС код ЄДРПОУ 41119161) за період з 01.06.2017 року по 30.06.2017 року, за результатами якої складено Акт №50129/04-36-05-11/31321005 від 18.10.2019 року.

Згідно висновків зазначеного акта, ПП НВФ ТЕХНОСЕРВІС в порушення п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 215634грн., що призвело до: - заниження суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за жовтень 2016 року у сумі 79767грн., - заниження суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за червень 2017 року у сумі 135867грн.

На підставі зазначеного акта перевірки №50129/04-36-05-11/31321005 від 18.10.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесене податкове повідомлення-рішення №000707511 від 19.11.2019 року, яким Приватному підприємству НВФ ТЕХНОСЕРВІС збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 269 542,50 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини суд апеляційної інстанції виходить з таких пістав.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (пункт 1.1. статті 1 Податкового кодексу України)

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За визначенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб`єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, судом встановлено, що спірну суму податкового кредиту позивачем сформовано по взаємовідносинам з ТОВ МАРКТОРГ (код ЄДРПОУ 40806112) за період з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року, ТОВ КАВІРА (попередня назва ТОВ ЄВРОТЕЗІС код ЄДРПОУ 41119161) за період з 01.06.2017 року по 30.06.2017 року. Так, з огляду на те, що до перевірки позивачем не надано жодних документів для проведення перевірки, а фінансовий результат за перевіряємий період з даними контрагентами сформовано позивачем на підставі документів, які не мають статусу первинних та не підлягають відображенню у бухгалтерському та податковому обліках, за результатами аналізу ЄРПН встановлено відсутність походження та надання послуг із залученням третіх осіб ТОВ Маркторг та ТОВ Кавіра , контролюючий орган дійшов висновку про протиправне формування податкового кредиту за даними відносинами, оскільки останнім належним чином не підтверджено реальний характер здійснення цих відносин.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивачем придбано стапельно-рихтовочне обладнання КОRЕК, газоаналізатор Bosch ВЕА 850; - вібростенд ATZ 130; - стенд індукційного нагріву JOSAM 25 кВт. Факт придбання даного обладнання сторонами не заперечується.

В подальшому позивачем з метою підвищення кваліфікації працівників підприємства, для належного використання придбаного обладнання, придбано послуги з інформаційно-довідкового обслуговування та розроблення методики організації робочого процесу з використанням зазначеного обладнання.

Так, ПП НВФ ТЕХНОСЕРВІС уклало договір про надання послуг №17 від 03.10.2016 з ТОВ МАРКТОРГ , згідно якого: виконавець зобов`язується надавати замовнику інформаційне-довідкове обслуговування по роботі зі стапельно-рихтовочним обладнанням КОRЕК, а саме: послуги по розробці технічних умов для монтажу стапельно-рихтовочного обладнання КОRЕК та його експлуатації. Навчання робітників підприємства роботі на даному обладнанні . В межах виконання даного договору контрагентом позивача підготовлено довідники щодо практичного керівництва та по експлуатації стапелю, та методичні рекомендації по виконанню кузовних робіт на даному обладнанні.

Відповідно до пояснень представника позивача, що підтверджені матеріалами справи, розрахунки між позивачем та зазначеним контрагентом здійснювались на підставі договору про відступлення права вимоги від 20.11.2017 року №3 на суму 150 000 грн., від 09.11.2017 року №2 на суму 100 000 грн., згідно умов яких ТОВ Маркторг відступило своє право вимоги за договором про надання послуг від 03.10.2016 року №17 ТОВ БРЕНДСТАФ .

Позивачем сплачено грошові кошти на користь ТОВ БРЕНДСТАФ згідно договорів відступлення права вимоги, що підтверджено платіжними дорученнями №6706 від 20.11.2017, №6705 від 20.11.2017 року, №6663 від 09.11.2017 на загальну суму 250 000 грн.

Також судом встановлено, що ПП НВФ Техносервіс уклало договір про надання послуг № 172 від 01.06.2017 з ТОВ КАВІРА , згідно якого: виконавець зобов`язується надати інформаційно-консультаційні послуги для потреб підприємства по розробці технічних умов для проектування, переносу та групуванню обладнання: - газоаналізатор Bosch ВЕА 850; - вібростенд ATZ 130; - стенд індукційного нагріву JOSAM 25 кВт.

В межах виконання даного договору, контрагентом позивача складено методику організації робочого процесу при застосуванні газоаналізатору Bosch ВЕА 850, методику розрахунку викиду відпрацьованих газів та наліз показників для різних категорій транспортних засобів, надано та стенду індукційного нагріву JOSAM 25 кВт, розроблена методика технічної діагностики автотранспортних засобів вібростенду, механізм дії та методика застосування технології індукційного нагріву, роздавальний матеріал по практичному керівництву по діагностиці.

Розрахунки за даним договором здійснювались частково на підставі основного договору на загальну суму 763 410 грн., згідно до платіжних доручень: №6143 від 04.08.2017, №6001 від 13.07.2017, №6031 від 17.07.2017, №6044 від 19.07.2017, №6045 від 19.07.2017, №6032 від 17.07.2017, №6061 від 21.07.2017, №6087 від 25.07.2017, №6089 від 25.07.2017, №6059 від 21.07.2017, №60.30 від 17.07.2017, №6046 від 19.07.2017, №6088 від 25.07.2017, №6060 від 21.07.2017. Та частково на підставі договору про відступленню права вимоги від 20.10.2017 №1 на суму 50 000 грн.

Факт підвищення кваліфікації працівників підприємства, відповідно до даних отриманих послуг, підтверджується відповідними журналами, звітами про інструктажі з охорони праці на робочому місці та підприємстві тощо.

Вказані платіжні доручення, акти виконаних робіт, договори про надання послуг та первинна документація надана позивачем та досліджена судом.

Отже, у матеріалах справи міститься первинна документація, яка підтверджує реальність господарських операцій.

Виходячи із змісту поданих позивачем документів в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що вони містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки, надання послуг, а саме: фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач має в наявності всі первинні документи стосовно господарських взаємовідносин з безпосередніми контрагентом, які відповідають чинному законодавству.

Використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

З матеріалів справи слідує, що укладений позивачем із зазначеним вище контрагентом договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Як слідує з акта перевірки, висновки контролюючого органу про нереальний характер наданих послуг ґрунтується на тому, що продукція вищевказаних брендів (КОRЕК, Bosch, JOSAM) іноземного походження (Німеччина та Швеція) та не виготовляється на митній території України. Згідно наявних інформаційних баз даних ДПС та даних ЄРПН ТОВ КАВІРА (попередня назва ТОВ ЄВРОТЕЗІС ) не ввозило зазначене обладнання на митну територію України та не придбало його на внутрішньому ринку України.

В акті перевірки також зазначено, що вищезазначені бренди іноземного походження (Німеччина та Швеція) і їх продукція не виготовляється на митній території України. Згідно наявних інформаційних баз даних ДПС та даних ЄРПН ТОВ КАВІРА (попередня назва ТОВ ЄВРОТЕЗІС ) не ввозило зазначене обладнання на митну територію України та не придбало його на внутрішньому ринку України.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказані контрагенти позивача не поставляли дане обладнання позивачу, факт придбання обладнання не підлягає доведенню оскільки не є предметом спору у справі.

Судова колегія зазначає, що для встановлення факту надання послуг з інформаційно-технічного забезпечення, надання консультативно-методичної допомоги щодо організації роботи з використанням визначеного обладнання, підприємству, що надає дані послуги не обов`язково бути постачальником подібного обладнання. Відповідач не надав суду доказів відсутності в штаті підприємств контрагентів позивач осіб, що мають спеціальні знання в галузі використання подібного обладнання, або незалучення фахівців даної сфери.

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Накладні, якими оформлювався факт надання послуг та отримання товару, містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуги (товару), його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, підписи уповноважених осіб.

Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт приймання-передачі наданих послуг із зазначенням виду наданої послуги є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача мали спеціальну податкову правосуб`єктність, перебували на обліку платників податків, а також були зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується матеріалами справи, та не спростовано відповідачем.

Виходячи зі специфіки укладених між позивачем та його контрагентами договорів, як предмета господарських операцій, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій.

З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності підприємства, що були предметом вищезазначених договорів, обсяги товарів та їх безготівкову оплату.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять, як не містить таких висновків і акт перевірки.

Вказаним спростовуються доводи податкового органу щодо відсутності належних доказів реальності виконання сторонами договорів.

Також, відповідачем не доведено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори і первинні документи підписані не уповноваженими на те особами.

Відповідачем не доведено здійснення позивачем та його контрагентами господарських операцій поза межами їх статутної діяльності.

Фактично доводи контролюючого органу зводяться до можливого порушення податкового законодавства контрагентами-постачальниками, проте суд вказує на відсутність будь-яких відомостей про фіктивність контрагентів.

В обґрунтування доводів про порушення позивачем податкового законодавства контролюючий орган, зокрема, посилається на податкову характеристику контрагентів.

Однак, такі твердження в порушення приписів частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не підтверджено належними доказами.

При цьому суд зазначає, що невиконання контрагентом своїх зобов`язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Враховуючи положення частини 2 статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, так само як Податковий кодекс України не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов`язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб`єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов`язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника податків, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, порушення допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, відповідно є протиправним збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням, що свідчить про наявність підстав для його скасування.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що у відповідності до статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ТЕХНОСЕРВІС - задовольнити.

Pішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року - скасувати.

Позов Приватного підприємства НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ТЕХНОСЕРВІС до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 19.11.2019 №000707511 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 269542,50 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Приватного підприємства НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ТЕХНОСЕРВІС витрати на оплату судового збору в сумі 10107,86 грн. (десять тисяч сто сім гривень 86 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко